Постанова № 21323165, 13.01.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" січня 2012 р. Справа № 5023/8258/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Терещенко О.І. , суддя Медуниця О.Є.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - Кобрин С.Б.,

відповідача - Будьоний В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 5140 Х/1-7) на рішення господарського суду Харківської області від 09.11.11 року у справі № 5023/8258/11

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Схід 7", м. Київ,

до дочірнього підприємства "Консалтекс" товариства з обмеженою відповідальністю "Австрія-Капітал", м. Харків,

про стягнення 102995,86 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

          Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача 102995,86 грн. боргу, з яких 71597,47 грн. –сума, на яку знецінилась загальна сума боргу відповідача внаслідок інфляції за весь час прострочення сплати (з листопада 2010р. по вересень 2011р.); 31398,38 грн. –3% річних за прострочення строків оплати (з 16 листопада 2010р. по 20 вересня 2011р.). Просив покласти судові витрати на відповідача.

          Рішенням господарського суд Харківської області від 09.11.2011 р. у справі № 5023/8258/11 (суддя Кухар Н.М.) позовні вимоги задоволено повністю..

          Стягнуто додатково з дочірнього підприємства "Консалтекс" товариства з обмеженою відповідальністю "Австрія-Капітал" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Схід 7" 102995,86 грн., з яких 71597,47 грн. –сума, на яку знецінилась загальна сума боргу відповідача внаслідок інфляції за весь час прострочення сплати (з листопада 2010р. по вересень 2011р.); 31398,38 грн. –3% річних за прострочення строків оплати (з 16 листопада 2010р. по 20 вересня 2011р.)

          Відповідач з вказаним рішенням не погоджується, вважає його винесеним з порушенням норм процесуального і матеріального права, без з'ясування всіх обставин справи. Подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу. Просить скасувати це рішення місцевого господарського суду.

          В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.

          Представник позивача у відзиві та в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечує, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - без змін.

          Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін та перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

          08.06.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Австрія-Капітал" (власником), Дочірнім підприємством "Консалтекс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Австрія-Капітал" (орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вестер-Рітейл" (суборендар-1) було укладено Попередній договір про укладення договору суборенди нежитлових приміщень площею орієнтовно 2800,0 кв.м., що знаходяться в будівлі № 2 на площі Повстання в м. Харкові.

          Відповідно до п. 1.2. Попереднього договору, для цілей передачі орендарем суборендарю нежитлових приміщень загальною площею орієнтовно 2800,0 кв.м., в тому числі нежитлові приміщення першого поверху орієнтовною площею 2550,0 кв.м. і нежилі приміщення другого поверху, в тому числі частину нежитлових приміщень туалетів орієнтовною площею 250,0 кв.м. в торговому центрі, що знаходиться за адресою: м.Харків, пл.Повстання, буд. 2, орендар і суборендар зобов'язалися укласти між собою в майбутньому Основний договір суборенди у відношенні вказаних приміщень.

          У п. 1.3. Попереднього договору визначено, що власник шляхом підписання цього Попереднього договору дає свою згоду на укладення між орендарем та суборендарем у відношенні приміщень будь-якого договору суборенди на умовах на їх розсуд. Вказана згода є безумовною і безвідкличною протягом всього строку суборенди.

          Пунктом 4.3.6. Попереднього договору визначено, що на підтвердження своїх намірів укласти Основний договір суборендар зобов'язується протягом 10-ти банківських днів з моменту підписання цього Попереднього договору перерахувати на розрахунковий рахунок орендаря завдаток в сумі 122200 доларів США, в тому числі ПДВ 20 % і поправочний коефіцієнт 0,35%. Вказана сума завдатку після укладення Основного договору суборенди приймається в рахунок Постійної орендної плати за перший і останній місяці суборенди.

          На виконання п. 4.3.6. Попереднього договору суборендар (суборендар-1) 22.06.2007р. перерахував на поточний рахунок орендаря (відповідача) № 26000305259101 ХВ АТ "Сведбанк" в м.Харкові (ХВ АКБ "ТАС-Комерцбанк") 122200 доларів США, що підтверджується дорученням на переказ валюти № 2 від 22.06.2007р.

          В пункті 9.6. Попереднього договору визначено, що сторони домовились, що суборендар вправі передати свої права і обов'язки за цим Попереднім договором в повному об'ємі іншій юридичній особі, яка буде знову створена на території України під маркою "Вестер". Передача прав і обов'язків оформлюється письмовою угодою між сторонами цього Попереднього договору і знову створеною юридичною особою.

          23.07.2007р. між власником, орендарем (відповідачем), суборендарем (суборендарем-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вестер Україна" (суборендар-2 або первісний кредитор) було укладено Додаткову угоду № 2 до Попереднього договору № 1 про укладення договору суборенди нежитлових приміщень.

          Відповідно до п. 1 Додаткової угоди № 2 до Попереднього договору, у зв'язку з укладенням між суборендарем-1 і суборендарем-2 Договору б/н відступлення прав і переводу боргу від 20.06.2007р. сторони домовились про переведення всіх прав та обов'язків суборендаря-1, що виникають з Попереднього договору, на суборендаря-2 у повному обсязі з моменту підписання цієї Угоди.

          Відповідно до п. 2 Додаткової угоди № 2 до Попереднього договору, шляхом підписання цієї Угоди орендар виражає свою повну згоду вважати грошові кошти, перераховані суборендарем-1 орендарю в якості завдатку за Попереднім договором, грошовими коштами, перерахованими суборендарем-2, а також згоду і зобов'язання прийняти вказану суму завдатку від суборендаря-2 на залік Постійної орендної плати за перший і останній місяці суборенди.

          17.09.2007р. суборендар-2 (первісний кредитор) перерахував на користь орендаря (боржника) 32400,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 37 від 17.09.2009р. та № 38 від 17.09.2009р.

          04.10.2007р. суборендар-2 (первісний кредитор) перерахував на користь орендаря 42000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 04.10.2007р.

          01.02.2009р. між власником, орендарем (відповідачем) та суборендарем (суборендарем-2) було укладено Договір про розірвання попереднього договору № 1 від 08.06.2007р. про укладання договору суборенди нежилих приміщень.

          Відповідно до п. 2 Договору про розірвання попереднього договору № 1 від 08.06.2007р. про укладення договору суборенди нежитлових приміщень від 01.02.2009р., орендар (відповідач) взяв на себе зобов'язання сплатити суборендарю (суборендарю-1) грошові кошти у сумі 1256564,00 грн., з яких 685400,00 грн. отримані орендарем (відповідачем) за Попереднім договором, 571164,00 грн. неустойка у вигляді штрафу за порушення боржником (відповідачем) строків виконання зобов'язань із закінчення ремонтно-будівельних робіт, відкриття будівлі, передачі приміщень в суборенду (суборендарю-1), встановлених умовами Попереднього договору, у строк з 01.03.2009р. по 28.02.2010р. щомісячно рівними платежами по 104714,00 грн.

          Проте, протягом березня-квітня місяців 2009 року зобов'язання, передбачені пунктом 2 Договору про розірвання Попереднього договору № 1 від 08.06.2007р. про укладання договору суборенди нежитлових приміщень від 01.02.2009р., Дочірнім підприємством "Консалтекс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Австрія Капітал" не виконувались.

          27.04.2009р. між суборендарем (суборендарем-2) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Захід-Схід 7" (позивач або новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги № 002/2009, у відповідності до умов якого первісний кредитор (суборендар-2) відступив новому кредитору (позивачу) право вимоги до боржника (відповідача) з виконання грошового зобов'язання, яке виникло у боржника (відповідача) на підставі Договору про розірвання Попереднього договору № 1 від 08.06.2007р. про укладання договору суборенди нежитлових приміщень від 01.02.2009р. (сплатити 1256564,00 грн. у строк з 01.03.2009р. по 28.02.2010р. щомісячно рівними платежами по 104714,00 грн.), а новий кредитор (позивач) прийняв на себе право вимоги до боржника (відповідача) з виконання грошового зобов'язання, яке виникло у первісного кредитора (суборендаря-2) на підставі Договору про розірвання попереднього договору № 1 від 08.06.2007р. про укладання договору суборенди нежитлових приміщень від 01.02.2009р.

          27.04.2009р. первісний кредитор (суборендар-2) передав новому кредитору (позивачу) за Актом приймання-передачі документів документи, які підтверджують право вимоги первісного кредитора (суборендаря-2) до боржника (відповідача) з виконання грошового зобов'язання з повернення грошових коштів, які раніше були отримані боржником (відповідачем) від первісного кредитора (суборендаря-2) на підставі Попереднього договору № 1 від 08.06.2007р. про укладання договору суборенди нежитлових приміщень, яке виникло у первісного кредитора (суборендаря-2) на підставі Договору про розірвання Попереднього договору № 1 від 08.06.2007р. про укладання договору суборенди нежитлових приміщень від 01.02.2009р., укладеним між первісним кредитором (суборендарем-2) та боржником (відповідачем), у строки, встановлені Договором про розірвання Попереднього договору № 1 від 08.06.2007р. про укладення договору суборенди нежитлових приміщень від 01.02.2009р.

          01.05.2009р. первісний кредитор (суборендар-2) надіслав на адресу боржника (відповідача) листа за вих. № 684, в якому повідомив боржника (відповідача) про відступлення права вимоги до останнього новому кредитору (позивачу), про що між первісним кредитором (суборендарем-2) та новим кредитором (позивачем) було укладено Договір про відступлення права вимоги № 002/2009 від 27.04.2009р., та просив виконати грошові зобов'язання, які виникли у боржника (відповідача) згідно умов Договору про розірвання Попереднього договору № 1 від 08.06.2007р. про укладання договору суборенди нежитлових приміщень від 01.02.2009р. на користь нового кредитора (позивача).

          У жовтні 2009 року на адресу нового кредитора (позивача) надійшов лист від боржника (відповідача) за вих. № 80, у якому боржник (відповідач), зокрема, повідомив про те, що до 02.11.2009р. виплатить частину заборгованості перед новим кредитором (позивачем), яка виникла на підставі Договору про розірвання попереднього договору № 1 від 08.06.2007р. про укладання договору суборенди нежитлових приміщень від 01.02.2009р. та Договору про відступлення права вимоги № 002/2009 від 27.04.2009р., в сумі 200000,00 грн., а до 01.12.2009р. виплатить частину заборгованості перед новим кредитором (позивачем), яка виникла на підставі Договору про розірвання Попереднього договору № 1 від 08.06.2007р. про укладання договору суборенди нежитлових приміщень від 01.02.2009р. та Договору про відступлення права вимоги № 002/2009 від 27.04.2009р., в сумі 80000,00 грн.

          09.11.2009р. боржник (відповідач) погасив частину заборгованості перед новим кредитором (позивачем), яка виникла на підставі Договору про розірвання попереднього договору № 1 від 08.06.2007р. про укладання договору суборенди нежитлових приміщень від 01.02.2009р. та Договору про відступлення права вимоги № 002/2009 від 27.04.2009р., сплативши останньому 20000,00 грн.

          01.12.2009р. боржник (відповідач) та новий кредитор (позивач) підписали Акт звірки розрахунків за період з 01.01.2009р. по 30.11.2009р., відповідно до якого борг боржника (відповідача) перед новим кредитором (позивачем) склав 1236564,00 грн.

          30.07.2010р. новий кредитор (позивач) направив боржнику (відповідачу) цінним листом з описом вкладення та зворотнім повідомленням про вручення поштового відправлення лист-претензію за вих. № 064 від 30.07.2010р., у якому вимагав негайно сплатити на поточний рахунок нового кредитора (позивача) прострочену заборгованість боржника (відповідача) з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення перед новим кредитором (позивачем) на підставі Договору про розірвання попереднього договору № 1 від 08.06.2007р. про укладання договору суборенди нежитлових приміщень від 01.02.2009р. та Договору про відступлення права вимоги № 002/2009 від 27.04.2009р., у сумі 1306375,39 грн., з яких 1236564,00 грн. - загальна заборгованість боржника (відповідача) перед новим кредитором (позивачем), 69811,39 грн. - сума грошових коштів, на яку знецінилась загальна сума боргу боржника (відповідача) перед новим кредитором (позивачем) внаслідок інфляції за весь час прострочення та 3% річних за прострочення строків оплати за Договором про розірвання попереднього договору № 1 від 08.06.2007р. про укладання договору суборенди нежитлових приміщень від 01.02.2009р., право вимоги сплати яких відступлено новому кредитору (позивачу) в сумі 32436,37 грн.

          Проте, боржником (відповідачем) вказана вимога була проігнорована.

          У листопаді 2010р. позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача про стягнення про стягнення заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми, розрахованих станом на 16.11.2010р., в сумі 1407680,19 грн., в тому числі: 1236564,00 грн. боргу; 127696,26 грн. інфляційних втрат; 43419,93 - 3% річних.

          Рішенням господарського суду Харківської області від 14.12.2010р. по справі № 29/48-10 позовну заяву позивача було задоволено у повному обсязі та присуджено до стягнення з відповідача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3 % річних від простроченої суми в сумі 1407680,19 грн., а саме: 1236564,00 грн. боргу; 127696,26 грн. інфляційних втрат; 43419,93 грн. - 3% річних.

          Постановами Харківського апеляційного господарського суду від 25.03.2011р. та від 03.08.2011р. вищевказане рішення господарського суду Харківської області від 14.12.2010р. у справі № 29/48-10 залишено без змін.

          Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

          Станом на 20.09.2011р. сума боргу відповідача перед позивачем з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3 % річних від простроченої суми в розмірі 1407680,19 грн., а саме: 1236564,00 грн. боргу; 127696,26 грн. інфляційних втрат; 43419,93 грн. - 3%, не сплачена.

          Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

          Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          За розрахунком позивача, станом на 20.09.2011р. сума грошових коштів, на яку знецінилась загальна сума боргу боржника (відповідача) перед новим кредитором (позивачем) внаслідок інфляції, склала за весь час прострочення 199293,73 грн.; нараховані позивачем 3% річних за весь час прострочення строків оплати становлять 74818,30 грн.

          У зв'язку з тим, що рішенням господарського суду Харківської області від 14.12.2010р. по справі № 29/48-10 до стягнення з відповідача вже було присуджено 127696,26 грн. інфляційних втрат та 43419,93 грн. - 3% річних, боржник (відповідач) зобов'язаний додатково сплатити на користь Нового кредитора (позивача) суму грошових коштів, на яку знецінилась сума боргу боржника (відповідача) перед новим кредитором (позивачем) внаслідок інфляції за весь час прострочення (з листопада 2010 року по вересень 2011 року) у сумі 71597,47 грн. та 3 % річних за прострочення строків оплати (з 16 листопада 2010 року по 20 вересня 2011 року) у сумі 31398,38 грн.

          Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

          Частиною 7 цієї статті передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином, не допускаються.

          Колегією суддів не приймаються доводи апеляційної скарги про те, що сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми не є самостійною вимогою, оскільки частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції саме за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Згідно ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

          Статтею 599 Цивільного кодексу України, а також частиною 1 ст. 202 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

          Належним виконанням зобов'язання є виконання , прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

          Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Цією статтею встановлено відповідальність за порушення грошового зобов'язання. При цьому, інфляційні втрати та 3% річних, які зобов'язаний сплатити боржник за прострочення виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора, за своєю суттю не являються штрафними санкціями, а мають використовуватися як самостійні способи захисту цивільних прав і забезпечення цивільних зобов'язань. Так, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочення виконання договірного зобов'язання.

          Верховний Суд України у своїй постанові від 20.01.2011р. у справі № 10/25, якою було скасовано постанову Вищого господарського суду України від 30.09.2010р., між іншим, зазначив, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

          Такої ж правової позиції дотримується й Вищий господарський суд України, зокрема, у постановах від 10.08.2011р. у справі № 7/23, від 23.08.2011р. у справі № 5008/226/2011, від 20.06.2011р. у справі № 42/230-7/832-17/408, від 17.03.2011р. у справі № 05/99-38, якими визнано можливість і право звернення до господарських судів із самостійною вимогою про стягнення суми грошових коштів, на яку знецінилась сума боргу, та 3% річних від простроченої суми.

          Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

          На підставі викладеного, враховуючи, що відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості або обґрунтованих заперечень проти позову, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Схід 7" обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

          Беручи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що під час розгляду справи господарським судом першої інстанції фактичні обставини справи встановлені на основі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають обставинам справи та їм надана правильна юридична оцінка, прийняте рішення відповідає нормам чинного законодавства та підстав для його скасування не вбачається.

          Враховуючи викладене та керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 09.11.2011 року залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя (підпис) Сіверін В. І.

Суддя (підпис) Терещенко О.І.

Суддя (підпис) Медуниця О.Є.

Повний текст постанови підписано 16.01.2012 року