Рішення № 21322181, 25.01.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/125.01.12 За позовомПриватного акціонерного товариства «Союз» доПублічного акціонерного товариства «Банк Камбіо»

третя особа-1

третя особа-2 приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_1

відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України

провизнання виконавчого напису № 4255 від 15.11.2011 таким, що не підлягає виконанню

СуддяСташків Р.Б.

Представники: від позивача ОСОБА_2 (представник за довіреністю); від відповідача не зявився;

від третьої особи-1 не зявився;

від третьої особи-2 не зявився. СУТЬ СПОРУ:

У грудні 2011 року Приватне акціонерне товариство «Союз»(далі позивач або ПАТ «Союз») звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо»(далі відповідач або Банк) про визнання виконавчого напису №4255 від 15.11.2011 таким, що не підлягає виконанню.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що виконавчий напис було вчинено з порушенням законодавства, оскільки нотаріусом не було перевірено безспірності вимог відповідача. Крім того, виконавчий напис у порушення статті 88 Закону України «Про нотаріат»вчинено після спливу одного року з дня виникнення права вимоги.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 21.12.2011 порушено провадження у справі №34/1 та призначено її до розгляду на 16.01.2012, залучено до участі у справі в якості третьої особи-1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватного нотаріуса Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_1, також залучено до участі у справі в якості третьої особи-2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України.

У судовому засіданні 16.01.2012 представник відповідача заявив, що він не готовий до розгляду справи та просив суд дати час на підготовку до судового засідання та написання відзиву. Судом було зроблено зауваження представнику відповідача, але надано час для надання заперечень строком на 9-ть днів.

Ухвалою суду від 16.01.2012 розгляд справи було відкладено на 25.01.2012.

У судове засідання призначене на 25.01.2012 представник відповідача не зявився. Проте, через канцелярію суду нарочно за пів години до засідання здав клопотання про відкладення розгляду справи. Подане клопотання відповідач мотивував тим, що на цю ж дату у Господарському суді Донецької області призначено розгляд іншої справи. Крім того, зазначив, що в управлінні правового забезпечення Банку працюють три особи, дві з яких знаходяться у заздалегідь запланованих відпустках. Третій працівник направлений у відрядження до іншого господарського суду для участі у засіданні суду. Таким чином, у даному клопотанні, відповідач зазначає, що не має можливості направити свого компетентного представника для участі у судовому засіданні та повністю сформувати власну правову позицію у справі та надати відзив.

Розглянувши у судовому засіданні клопотання про відкладення розгляду справи, заслухавши думку представника позивача, який проти перенесення розгляду справи заперечував, суд дійшов висновку, що воно не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

- явка представника відповідача у судове засідання обовязковою не визнавалась;

- розгляд справи за клопотанням відповідача уже відкладався;

- часу для надання відзиву, додаткових доказів та висловлення своєї правової позиції у відповідача було достатньо, враховуючи те, що ухвала про порушення провадження у справі була отримана відповідачем ще 04.01.2012, про що свідчить наявне у матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення;

- у разі неможливості участі певного представника, відповідач не був позбавлений можливості уповноважити іншу особу на представництво його інтересів у засіданні суду. При цьому, суд зазначає, що відповідно до розяснень викладених у підпункті 3.9.2 пункту 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»відповідач не був позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні;

- відповідно до статті 77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи лише у разі, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено у даному засіданні. Обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір у даному судовому засіданні судом не було встановлено.

Враховуючи зазначене, суд не визнає поважними причини незявлення представника відповідача у судове засідання, а також не вбачає за необхідне відкладати розгляд справи.

Треті особи у судове засідання повторно не зявились. Пояснень на позовні вимоги не надали.

За таких обставин, відповідно до статті 75 ГПК України розгляд справи здійснюється за наявними в ній матеріалами.

Представник позивача у судовому засіданні 25.01.2012 підтримав викладені в позовній заяві вимоги та просив їх задовольнити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

5 вересня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Універсальний комерційний банк «Камбіо», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Банк Камбіо»(Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю досвідним підприємством «Донвуглезбут»(Позичальник; далі ТОВ «Донвуглезбут») було укладено кредитний договір №362/02-2008 (відзивна кредитна лінія) (далі Кредитний договір).

Відповідно до умов вказаного Кредитного договору (з урахуванням змін внесених додатковими угодами до нього від 23.09.2008 та 11.08.2009) Банк відкриває Позичальнику кредитну лінію і надає йому кредитні кошти на виробничо-фінансові потреби та поповнення власних обігових коштів зі сплатою 23% річних, з лімітом кредитної лінії до 20000000 грн. та строком повернення кредиту 11 серпня 2010 року (пункти 1.1 1.3).

Пунктом 4.1 Кредитного договору передбачено, що за несвоєчасне повернення кредиту та/або несвоєчасну сплату процентів Позичальник сплачує Банку пеню у розмірі діючої на період прострочки подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожен день прострочки платежу.

Пунктом 4.4 Кредитного договору також передбачено, що у разі виявлення порушень пункту 3.3.9 Банк має право на підвищення процентної ставки вказаної в пункті 1.1 на 5%.

Згідно ж з пунктом 3.3.9 Кредитного договору на час дії цього договору, до моменту виконання всіх його умов, забезпечити надходження на поточні рахунки підприємства відкриті у філії «Донецька дирекція»ТОВ УКБ «Камбіо»щомісяця в сумі не менше 15000000 грн.

У пункті 1.4 Кредитного договору (у редакції додаткової угоди від 11.08.2009) сторони погодили, що зобов'язання за Кредитним договором забезпечуються договором застави нерухомого майна, та обладнання поручителя ВАТ «Союз»(правопопередник ПАТ «Союз»), яке розташовано за адресою: Донецька область. Ясинуватський район, селищна рада Спартаківська, 71 кілометр, буд. 1. Також зобов'язання забезпечуються договором фінансової поруки ВАТ «Союз».

На виконання умов вказаного пункту Кредитного договору, у забезпечення виконання зобовязань ТОВ «Донвуглезбут»за Кредитним договором, між Банком (Іпотекодержатель) та Відкритим акціонерним товариством «Союз»(Іпотекодавець), правонаступником якого є ПАТ «Союз», 9 вересня 2008 року було укладено договір іпотеки (далі Договір іпотеки).

Відповідно до пункту 1.1 договору про внесення змін до Договору іпотеки від 11 серпня 2009 року цим договором забезпечується вимоги Іпотекодержателя, які випливають з Кредитного договору з відповідними змінами.

За умовами пункту 1.2 Договору іпотеки Іпотекодавець за цим договором передав в іпотеку наступне майно, а саме: будівлі загальною площею 7 501, 80 кв. м., розташовані за адресою: Донецька область, Ясинуватський район, селищна рада Спартаківська, 71 кілометр, Дачний проїзд, буд. 1.

15 листопада 2011 року приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_1 було вчинено виконавчий напис № 4255, яким було запропоновано звернути стягнення на нерухоме майно будівлі загальною площею 7501,80 кв. м., що розташовані за адресою: Донецька область, Ясинуватський район, селищна рада Спартаківська, 71 кілометр, Дачний проїзд, буд. 1, які належать на праві власності ВАТ «Союз»на підставі наказу Донецького регіонального відділення фонду державного майна України від 24.03.2008, №537, реєстрація Бюро технічної інвентаризації проведена 19.12.2000, записане в книгу №1, за реєстровим номером №169, та рішення господарського суду Донецької області від 31.01.2008 (№8/Зпн), реєстрація в Бюро технічної інвентаризації 28.02.2008 номер запису 169, в книзі: 1, за реєстраційним №4840566.

Оскаржуваним виконавчим написом запропоновано за рахунок коштів отриманих від заставленого майна погасити заборгованість за Кредитним договором, що станом на 14 листопада 2011 року становить у національній валюті 28 261 160,79 грн., що підтверджується розрахунком № б/н ПАТ «Банк Камбіо»від 14.11.2011 та випискою з особового рахунку від 14.11.2011 про розмір та структуру заборгованості ТОВ «Донвуглезбут»перед Банком за Кредитним договором з відповідними змінами, а саме:

-заборгованість за кредитом становить 15810000 грн.;

-заборгованість за відсотками становить 8306705,63 грн.;

-розрахунок пені становить 4142455,16 грн.

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 29.11.2011 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису № 4255 від 15.11.2011.

За таких обставин справи позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Порядок вчинення виконавчих написів регулюється Законом України «Про нотаріат»та Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (затверджена наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року № 20/5; зареєстрована в Міністерстві юстиції України 3 березня 2004 року за № 283/8882; далі Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій).

Статтею 87 Закону України «Про нотаріат»передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 88 Закону України «Про нотаріат»нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Аналогічне положення міститься й у пункті 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій.

Відповідно до пункту 283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій має бути зазначено, зокрема, строк, за який має провадитися стягнення, та інформація щодо суми, яка підлягає стягненню або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Виконавчий напис на іпотечному договорі, що передбачає задоволення вимоги іпотекодержателя за основним зобов'язанням, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами основного зобов'язання, вчиняється нотаріусом за умови подання іпотекодержателем документів, достатніх для встановлення безспірності заборгованості та прострочення виконання зобов'язання.

Відповідно до пункту 1 Переліку документів за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172) для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, подаються: оригінал нотаріально посвідченої угоди та документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Тобто, відповідно до вищенаведених норм обовязковою умовою для вчинення виконавчого напису є безспірність майнових вимог до боржника. При цьому, ця безспірна вимога не потребує додаткового доказування.

Пунктом 286 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій передбачено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обгрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів.

Пунктом 283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій також передбачено, що у разі, якщо нотаріусу буде необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача.

Виходячи з аналізу всіх вище зазначених норм, суд дійшов висновку, що належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»(платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки, тощо).

Доказами, які вказують на безспірність заборгованості, можуть бути ті докази, які підтверджують факт визнання боржником конкретної суми заборгованості (акт звірки, підписаний уповноваженими особами, у якому погоджені суми заборгованості; листи боржника про визнання конкретної суми заборгованості перед кредитором, тощо).

Таким чином, безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, з якою останній погоджується, що відповідно виключає можливість спору.

Зі змісту частини 1 статті 583 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та статті 11 Закону України «Про іпотеку»вбачається, що заставодавцем (іпотекодавцем) може бути боржник або третя особа (майновий поручитель). При цьому застава (іпотека) завжди є забезпеченням певного узгодженого із заставодавцем (іпотекодавцем) зобов'язання. Законодавством розрізняється застава (іпотека), надана боржником та застава (іпотека), надана третьою особою (майновим поручителем).

Статтею 1 Закону України «Про іпотеку»передбачено, що майновим поручителем є особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника.

Згідно з частиною 1 статті 35 Закону України «Про іпотеку»у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Зазначена норма кореспондується з пунктом 283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій, відповідно з положеннями якого вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту одержання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушень.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що при вчинені виконавчого напису щодо звернення стягнення на майно боржника нотаріус повинен пересвідчитись, що іпотекодавцем (позивачем) та самим боржником (ТОВ «Донвуглезбут») одержана письмова вимога про усунення порушення та з цієї події сплинуло 30 днів, а також перевірити безспірність боргу боржника після надання стягувачем документів, що встановлюють прострочення зобов'язання. При наявності заперечень боржника нотаріус повинен оцінити його аргументи на предмет наявності ознаки безспірності відносно вимог заставодержателя та за відсутності ознаки безспірності відмовити в здійсненні виконавчого напису.

У матеріалах справи відсутні докази звернення до боржника та іпотекодавця з вимогами про сплату суми заборгованості, відсутні докази безспірності цих вимог. Відповідач не надав суду первинну документацію на підставі якої було здійснено виконавчий напис. З матеріалів справи також не вбачається, що нотаріусом перевірялось чи було отримано вимогу про усунення порушень ТОВ «Донвуглезбут», як позичальником за Кредитним договором, так і позивачем, як іпотекодавцем за Договором іпотеки. Матеріали справи також не містять відомостей про те, що нотаріус запитував у ТОВ «Донвуглезбут»якісь документи для підтвердження безспірності заборгованості, і чи дана особа підтверджує розмір цієї заборгованості.

Висновок нотаріусу про безспірність заборгованості у даному випадку та, як наслідок, вчинення спірного виконавчого напису, ґрунтувалися лише на тих документах, які ним було отримано від Банку.

Судом враховано, що розрахунок суми невиконаних зобов'язань за Кредитним договором (суми боргу за тілом кредиту, відсотків за користування кредитом та пені) у виконавчому напису зроблено Банком одноособово без урахування думок та позицій позивача та Позичальника.

Разом з тим, розрахунок заборгованості, проведений самостійно Банком, не може визнаватися належним доказом, який підтверджує факт безспірності суми цієї заборгованості.

Предявлення нотаріусу банківської виписки з позичкового рахунку Позичальника може свідчити лише про факти надання та погашення кредиту, і жодним чином не свідчить про факт безспірності нарахування відсотків за користування кредитом, і тим більше на безспірність нарахування суми пені.

За таких обставин справи, суд дійшов висновку, що заборгованість, яка виникла у звязку із невиконанням ТОВ «Донвуглезбут»зобовязань за Кредитним договором, та для погашення якої вчинено оспорюваний виконавчий напис, не була безспірною. Подані Банком нотаріусу документи (розрахунок Банка б/н від 14.11.2011 та виписка з особового рахунку від 14.11.2011) не підтверджували безспірність цієї заборгованості, а тому, враховуючи вимоги статті 88 Закону України «Про нотаріат», підстав для вчинення виконавчого напису у нотаріуса не було.

Крім того, відповідно до пункту 287 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчий напис має містити, зокрема, строк, за який провадиться стягнення.

Частинами 1 статей 251, 252, 253 ЦК України передбачено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

У порушення вищевказаного положення пункту 287 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій оспорюваний виконавчий напис не мітить посилань на початок строку, за який провадиться стягнення.

Зазначення та відповідно зясування зазначених дат впливає на право нотаріуса на вчинення виконавчого напису, оскільки, як передбачено статтею 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи за умови, що у відносинах між підприємствами, установами та організаціями з дня виникнення права вимоги минуло не більше одного року, а якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Пунктом 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій встановлено, що строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу.

При розгляді спору по суті, судом враховано, що частиною 2 статті 4 Господарського кодексу України (далі ГК України) передбачено, що особливості регулювання майнових відносин субєктів господарювання визначаються цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Умовами Кредитного договору не було встановленого іншого порядку та строку нарахування пені ніж зазначений у частині 6 статті 232 ГК України, а тому Банк мав право нараховувати пеню лише у межах шестимісячного строку, починаючи з дати виникнення прострочення. При цьому, враховуючи положення пункту 1 частини 2 статті 258 ЦК України, стягнення нарахованої з дотриманням вимог частини 6 статті 232 ГК України пені, у межах строку давності, могло бути здійснено протягом одного року. Слід також звернути увагу на те, що, оскільки пеня нараховується за кожен день прострочення виконання грошового зобовязання, то право вимоги щодо стягнення пені у кредитора виникає починаючи з наступного дня останнього строку виконання цього грошового зобовязання, та кожен наступний день протягом шести місяців (якщо інше не передбачено умовами договору). На дані обставини, зважаючи на положення статті 88 Закону України «Про нотаріат», повинні звертати увагу нотаріуси при вчиненні відповідних виконавчих написів, у яких зазначається про стягнення пені.

Також судом було враховано практику Вищого господарського суду України з розгляду зазначеної категорії спорів (постанови Вищого господарського суду України: від 12 січня 2012 року у справі № 5010/1368/2011-26/57 (за позовом ЗАТ «Калуський машинобудівний завод»ПАТ «Кредобанк»про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню); від 06 липня 2011 року у справі № 36/59 (за позовом ТОВ «Орікс»до ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України»про визнання виконавчого напису №2389 таким, що не підлягає виконанню); від 30 листопада 2010 року у справі № 9/87 (за позовом ЗАТ «Агромаш-ІФ»до ПАТ «ВТБ Банк»про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню), а також від 26 травня 2010 року у справі № 22/166пн, від 14 квітни 2010 року у справі № 44/121а, від 31 березня 2010 року у справі № 44/167пн. та інші).

У зазначених постановах Вищого господарського суду України викладені такі ж правові позиції, до яких дійшов суд у даній справі.

Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Вищенаведені обставини свідчать про недоведеність факту того, що оскаржуваний виконавчий напис було вчинено з дотриманням вимог чинного законодавства України, а тому суд вважає позовні вимоги законними й обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати виконавчий напис, вчинений 15 листопада 2011 року приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_1, зареєстровани?й у реєстрі за № 4255, яким звернуто стягнення на нерухоме майно будівлі загальною площею 7501,80 кв.м., розташовані за адресою: Донецька область, Ясинуватський район, селищна рада Спартаківська, 71 кілометр, буд. 1, таким, що не підлягає виконанню.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо»(01001, м. Київ, вул. Заньковецької/Станіславського, буд. 3/1, ідентифікаційний код 26549700) на користь Приватного акціонерного товариства «Союз»(86080, Донецька обл., Ясинуватський район, сільрада Спартаківська, 71 кілометр, Дачний проїзд № 1, ідентифікаційний код 4311620) 941 (девятсот сорок одну) грн. судового збору.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяСташків Р.Б.

Рішення підписано 02.02.2012.