Рішення № 21321941, 02.02.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ РІШЕННЯ

Справа № 5011-13/430-201202.02.12

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю"Олга-Логістик"

До Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення заборгованості 2 615,76 грн.

Суддя КурдельчукІ.Д.

Представники сторін: не з'явились

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 02.02.12 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю"Олга-Логістик" (далі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач)про стягнення 2 615,76 грн., з яких 2428,10 грн. основної заборгованості за поставлений товар згідно Договору поставки продукції № 379 від 23.12.2010р., 187,66 грн. пені за прострочення виконання грошового зобовязання, а також просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням зобовязань відповідачем перед позивачем щодо сплати заборгованості за поставлений товар за Договором на поставку продукції № 379 від 23.12.2010р., що зумовило виникнення у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості перед позивачем та нарахування останнім пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2012 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 5011-13/430-2012, розгляд справи призначено на 02.02.2012 року.

В судове засідання 02.02.2012 року сторони в судове засідання не зявились, незважаючи на належне повідомлення про дату, час і місце розгляду справи, документи витребувані ухвалами суду не надали, повідомлень про причини неявки чи клопотань про відкладення розгляду справи не надіслали, отже суд вважав за необхідне справу розглянути за відсутності представників сторін.

При цьому, судом враховано, що п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/123 від 15.03.2007 р. “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, зясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році"( із змінами від 08.04.2008 р.), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками “адресат вибув”, “адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України № 02-5/289 від 18.07.1997 р. із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Розглянувши подані документи і матеріали, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23 грудня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Олга-Логістик"(постачальник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1(покупець) було укладено Договір поставки продукції № 379 (надалі Договір).

Відповідно до п. п.1.1. 1.2. Договору постачальник продає та поставляє, а покупець купує та оплачує на умовах та у порядку визначених цим Договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в додатках (специфікаціях) або накладних, що засвідчують прийом-передачу товару від постачальника до покупця та є невід'ємними частинами цього Договору. Сторони застосовують до даного договору умови DDР-доставка продавцем товару в пункт, вказаний покупцем (редакція "Інкотермс" 2000 року).

Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка засвідчує момент передачі товару (п.1.3. Договору).

Згідно п. 2.1. Договору найменування та кількість товару зазначається в додатках або накладних, які є невід'ємними частинами цього Договору.

Порядок оплати визначено пунктами 3.1.-3.3. Договору, згідно з якими ціна на товар встановлюється на підставі прайс-листів постачальника, що є додатками до цього Договору. Оплата здійснюється в національній валюті України. Загальна сума Договору відповідає загальній сумі всіх накладних на підставі яких здійснюється постачання товару, відповідно до умов цього Договору. Покупець зобов'язаний оплачувати кожну партію переданого постачальником товару, протягом 7 календарних днів з моменту передачі такої партії товару.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання Договору позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму грн. за наступними видатковими накладними:

- ТТН № СРЦ-008785 від 01.04.2011 року на суму 640,10 грн.;

- ТТН № СРЦ-003871 від 10.02.2011 року на суму 1 788 грн.;

Вказані видаткові накладні підписано повноважним представником відповідача та скріплено печаткою підприємства.

Спір виник у зв'язку з тим, що за твердженням позивача, відповідач не здійснив оплату поставленого товару. у зв'язку з чим, у останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 2428,10 грн.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Частинами 1, 2 статті 180 ГК України передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Частинами 1, 6 статті 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення містяться і у статті 712 ЦК України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 3.3. Договору Покупець зобов'язаний оплачувати кожну партію переданого постачальником товару, протягом 7 календарних днів з моменту передачі такої партії товару.

Судом встановлено, що відповідач прострочив виконання свого зобов'язання за Договором щодо оплати поставленого позивачем товару.

В звязку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежах, позивач на підставі п. 5.3 Договору просить суд стягнути з відповідача на свою користь 187,66 грн. пені.

У відповідності до п. 5.1. Договору, у випадку невиконання або неналежного виконання взятих на себе зобовязань по Договору сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України.

Пунктом 5.3. Договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати поставленої партії товару, покупець зобовязаний сплатити на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості партії товару за кожний день прострочення платежу.

Згідно зі ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання (ст. 230 ГК України).

Положення зазначеного пункту Договору повністю відповідають приписам ч. 2 ст. 343 ГК України, якою встановлено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Приписи даної статті також кореспондуються з положеннями ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань".

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, яка визначає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, суд приходить до висновку, що позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог підлягають задоволенню у повному обсязі.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 187,66 грн.

Загальна сума ціни позову становить 2615,76 грн.

Судовий збір відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4, 22, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (02068, АДРЕСА_1; Ід номер НОМЕР_1, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час примусового виконання рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю"Олга-Логістик" (01001, м. Київ, вул. Софіївська, 10-А, код ЄДРПОУ 36001805, р/р 260000 в АТ АБ "Бізнес стандарт", МФО 36001805) 2428 (дві тисячі чотириста двадцять вісім) грн. 10 коп. основного боргу, 187, (сто вісімдесят сім) грн. 66 коп. пені та 1 411 (одна тисяча чотириста одинадцять) грн. 50 коп. судового збору за подання позовної заяви

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Курдельчук І.Д.

дата складення 03.02.12