Рішення № 21321889, 02.02.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 40/43602.02.12 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІ СІ ЕЙ ГРУП"

до Федерації професійних спілок України

третя особа Закрите акціонерне товариство “Виробнича фірма “Єврокомплекс”

про стягнення боргу 514 631,63 грн

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю №15/32 від 28.03.11.

від відповідача: ОСОБА_2 - за довіреністю № 07/01-42/2743 від 20.12.10.

від третьої особи: не зявився

У судовому засіданні 02.02.2012 суд, керуючись ч.1 ст. 85 ГПК України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “ДІ СІ ЕЙ ГРУП” до Федерації професійних спілок України про стягнення заборгованості в сумі 514 631,63 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 13.03.09 між третьою особою та відповідачем було укладено договір №1303-1-ФП про поворотну безвідсоткову фінансову допомогу, відповідно до якого третя особа надала відповідачу поворотну фінансову допомогу в розмірі 4000000 грн строком до 30.06.09 р.

За умовами п. 1.1. Договору про поворотну безвідсоткову фінансову допомогу № 1303 -1-ФП укладеного 13.03.2009 року з наступними змінами, внесеними додатковими угодами від 30.03.2009 р. та від 27.04.2009 р. відповідач зобовязався прийняти та повернути суму фінансової допомоги в розмірі 4000000,00 грн до 30.06.2009 року.

21.04.10 р. між третьої особою та позивачем було укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого право вимоги виконання зобов'язань за договором № 1303-1-ФП від 13.03.09 р., а саме: повернення фінансової допомоги у розмірі 4 000000,00 грн перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю “ДІ СІ ЕЙ ГРУП”.

Рішенням господарського суду м. Києва від 21.04.2011 у справі № 40/85 за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ДІ СІ ЕЙ ГРУП” до Федерації професійних спілок України, третя особа Закрите акціонерне товариство “Виробнича фірма “Єврокомплекс” про стягнення заборгованості в сумі 5 896 227,39 грн та за зустрічним позовом Федерації професійних спілок України до Товариства з обмеженою відповідальністю “ДІ СІ ЕЙ ГРУП” й Закритого акціонерного товариства “Виробнича фірма “Єврокомплекс” про визнання недійсним договору, що залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.10.11, первісний позов задоволено частково, вирішено стягнути з Федерації професійних спілок України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю“ДІСІЕЙГРУП” суму основної заборгованості в розмірі 3970000 грн 00 коп., пеню в розмірі 350759,28 грн 28 коп., інфляційні нарахування в розмірі 540520 грн 00 коп., 3% річних у розмірі 182 354,79 грн 00 коп., витрати по сплати державного мита у розмірі 25500 грн 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн 00 коп., в іншій частині позовних вимог відмовити. В задоволені позовних вимог Федерації професійних спілок України за зустрічним позовом вирішено відмовити повністю.

Вказаним рішенням, зокрема стягнуто штрафні санкції за період з 05.03.2010 р. по 13.04.2011 р. За доводами позивача станом на 07.12.2011 року відповідачем так і не виконано зобовязання щодо повернення безвідсоткової фінансової допомоги в сумі 3970000,00 грн, що дає право позивачу на нарахування штрафних санкцій за період з 14.04.2011 року по 07.12.2011 року, а саме: пені у розмірі 401241,91 грн, інфляційні нарахування у розмірі 35730,00 грн та 3% річних у розмірі 77659,72 грн.

Ухвалою суду від 14.12.11 р. порушено провадження у справі № 40/436 та призначено до розгляду на 12.01.12. Даною ухвалою суду залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Закрите акціонерне товариство «Виробнича фірма «Євро комплекс».

У судове засідання, призначене на 12.01.12 представники сторін з'явилися. Представник позивача подав заяву про зміну позовних вимог, згідно якої просить суд стягнути на його користь з відповідача пеню у розмірі 310203,83 грн, розраховану за період з 13.072011 р. по 12.01.2012 р., інфляційні нарахування у сумі 38906,00 грн та 3% річних у сумі 89406,57 грн, розрахованих за період з 14.04.2011 р. по 12.01.2012 р.

Представник відповідача подав клопотання про долучення до матеріалів справи докази, зокрема завірені копії виписок з банківських рахунків відповідача, з яких протягом 26-28 грудня 2011 року було списано на підставі наказу господарського суду м. Києва від 03.11.11 кошти у розмірі 2 569 595,04 грн.

У судовому засіданні 12.01.11 за клопотанням представників сторін оголошувалась перерва до 26.01.12.

У судовому засіданні 26.01.12 представник позивача подав заяву про зміну позовних вимог, де зазначив, що враховуючи часткове списання з рахунків відповідача суми заборгованості, у розмірі 2 569 595,04 грн, позивач надає уточнений розрахунок штрафних санкцій станом на 12.01.2012, пеня становить 295737,50 грн, інфляційні нарахування 4999, 55 грн та 3% річних 89270,33 грн. Вказана заява була прийнята судом та залучена до матеріалів справи.

Представник відповідача надав письмові заперечення на зміну позовних вимог, що були подані у судовому засіданні 12.01.12, згідно яких заперечує проти позову в частині пені повністю, та зазначає про неправильність нарахування 3% річний та інфляційних нарахувань. Зокрема, відповідач зазначає, що нарахування позивачем пені є безпідставним й таким, що суперечить ч. 6 ст. 232 ГК України.

У судовому засіданні заслухано пояснення представників сторін та оголошено перерву до 02.02.12.

У судовому засіданні 02.02.12 представник позивача подав заяву про зміну позовних вимог, згідно яких просить суд стягнути з відповідача борг розраховано станом по 25.01.2012 року, а саме пеню у розмірі 308517,94 грн, інфляційні нарахування 52639,55 грн та 3 % річних у розмірі 89286,05 грн. Також подав письмові пояснення щодо нарахування та стягнення пені, позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити

Представник відповідача заперечував проти позову в частині пені, в іншій частині зазначив на розсуд суду.

Судом заслухані пояснення представників сторін, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, слухання сторін, суд встановив.

Рішенням господарського суду м. Києва від 21.04.2011 у справі № 40/85 за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ДІ СІ ЕЙ ГРУП” до Федерації професійних спілок України, третя особа Закрите акціонерне товариство “Виробнича фірма “Єврокомплекс” про стягнення заборгованості в сумі 5 896 227,39 грн та за зустрічним позовом Федерації професійних спілок України до Товариства з обмеженою відповідальністю “ДІ СІ ЕЙ ГРУП” і Закритого акціонерного товариства “Виробнича фірма “Єврокомплекс” про визнання недійсним договору, первісний позов задоволено частково, вирішено стягнути з Федерації професійних спілок України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю“ДІСІЕЙГРУП” суму основної заборгованості в розмірі 3970000 грн 00 коп., пеню в розмірі 350759,28 грн 28 коп., інфляційні нарахування в розмірі 540520 грн 00 коп., 3% річних у розмірі 182 354,79 грн 00 коп., витрати по сплати державного мита у розмірі 25500 грн 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн 00 коп., в іншій частині позовних вимог відмовити. В задоволені позовних вимог Федерації професійних спілок України за зустрічним позовом вирішено відмовити повністю.

Дане рішення переглядалося апеляційною інстанцією та постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.10.11 залишено без змін.

Даним рішенням зокрема, встановлено, що 13.03.09 між Федерацією професійних спілок України та Закритим акціонерним товариством “Виробнича фірма “Єврокомплекс” укладено договір №1303-1-ФП про поворотну безвідсоткову фінансову допомогу.

За умовами п. 1.1 вказаного договору Закрите акціонерне товариство “Виробнича фірма “Єврокомплекс” зобовязалось надати Федерації професійних спілок України поворотну безвідсоткову фінансову допомогу в розмірі 500000,00 грн строком до 13.04.2009, а Федерація професійних спілок України зобовязалась прийняти та повернути суму фінансової допомоги на умовах укладеного договору.

Пунктом 1 додаткової угоди від 30.03.2009 року до договору № 1303-1-ФП від 13.03.2009 року про поворотну безвідсоткову фінансову допомогу сторони виклали редакцію п.1.1. договору № 1303-1-ФП від 13.03.2009 року про поворотну безвідсоткову фінансову допомогу, відповідно до якої Закрите акціонерне товариство “Виробнича фірма “Єврокомплекс” зобовязалося надати федерації професійних спілок України фінансову допомогу в розмірі 1 500 000,00 грн строком до 13.04.2009, а Федерація професійних спілок України зобовязалося прийняти та повернути суму фінансової допомоги на умовах укладеного договору.

Пунктом 1 додаткової угоди від 27.04.2009 року до договору № 1303-1-ФП від 13.03.2009 року про поворотну безвідсоткову фінансову допомогу сторони змінили редакцію п.1.1. договору № 1303-1-ФП від 13.03.2009 року про поворотну безвідсоткову фінансову допомогу, відповідно до якої Закрите акціонерне товариство “Виробнича фірма “Єврокомплекс” зобовязався надати Федерації професійних спілок України фінансову допомогу в розмірі 2 500 000,00 грн строком до 30.06.2009 року, а Федерації професійних спілок України зобовязалась прийняти та повернути суму фінансової допомоги на умовах укладеного договору.

Судом було встановлено, що загальна сума перерахованої Закритим акціонерним товариством “Виробнича фірма “Єврокомплекс” на користь Федерації професійних спілок України поворотної безвідсоткової фінансової допомоги за договором № 1303-1-ФП від 13.03.2009 склала 4 000 000,00 грн.

Також даним рішенням було встановлено, що 21.04.2010 р. між Закритим акціонерним товариством “Виробнича фірма “Єврокомплекс” та Товариством з обмеженою відповідальністю “ДІ СІ ЕЙ ГРУП” було укладено договір про відступлення права вимоги.

Вказаним рішенням суд визнав належною часткову оплату боргу на користь належного кредитора перераховані відповідачем за первісним позовом грошові кошти в сумі 30000,00 грн, а тому позовні вимоги про стягнення основної заборгованості в сумі 3970000 грн визнав обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім цього, даним рішенням було стягнуто з відповідача на користь позивача за несвоєчасне виконання договірних зобовязань пені у за період з 26 травня 2010року по 25листопада 2010 року (за шість місяців) у розмірі 350759,28 грн, а також штрафні санкції у вигляді 3 % річних у розмірі 182 354,79 грн та інфляційних нарахувань - 540020,00 грн за період визначений позивачем з 05.03.2010 р. по 13.04.2011 р.

Отже, спір у справі 40/436 виник у звязку із несвоєчасним виконанням відповідачем грошового зобовязання за Договором №1303-1-ФП про поворотну безвідсоткову фінансову допомогу з наступними змінами, внесеними додатковими угодами від 30.03.2009 р. та від 27.04.2009 р., що на думку позивача є підставою для застосування визначеної ч. 2 статті 625 ЦК України відповідальності (інфляційних втрат та 3 % річних) а також пені на підставі ч. 2 ст. 217, ч. 1 ст. 230, ч. 6 ст. 231 ГК України та п. 4. Договору № 1303-1-ФП від 13.03.2009 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно ч.1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Пунктом 1 частини 2 вказаної статті визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Наявність грошового зобовязання відповідача перед позивачем у розмірі 3970000,00 грн та настання строку його виконання підтверджується рішенням Господарського суду міста Києва від 21.04.2011 р. у справі № 40/85, а тому відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України не підлягає повторному доказуванню.

Статтею 598 Цивільного кодексу України встановлено, що зобовязання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Ці підстави зазначені у статтях 599, 600, 601, 604-609 Цивільного кодексу України, які не передбачають підставою припинення зобовязання ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора.

За відсутності інших підстав припинення зобовязання, передбачених договором або законом, зобовязання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Належним виконанням зобовязання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обовязки сторін зобовязання.

Саме по собі ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора, не припиняє зобовязальних правовідносин сторін договору й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобовязання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених умовами Договору та ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується, що спірне грошове зобовязання відповідача перед позивачем було частково погашене протягом 26-28 грудня 2011 року на суму 2569597,04 грн, що підтверджується виписками з банківських рахунків відповідача, що наявні у матеріалах справи, зокрема з рахунків відповідача списано кошти 26.12.2011 629,18 грн, 27.12.2011 р - 1 600,65 грн, 109146,63 грн, 6786,84 грн, 2103000, 00 грн та 28.12.2011 р. 128433,74 грн.

Таким чином, спірне грошове зобов'язання припинилось лише в частині 26-28.12.2011 р., а відтак має місце прострочення його виконання по 25.12.2011 р., на основну суму зобовязання у розмірі 3970000,00 грн та з 29.12.2011 р. по 25.01.2012 р. на суму 2499 773,03 грн, а тому позивач має право на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Правомірність стягнення 3% річних та інфляційних втрат після стягнення основного боргу за окремим судовим рішенням підтверджується, зокрема п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/249 від 15.03.2011 р. з посиланням на постанову Верховного Суду України у справі №10/25 від 20.01.2011 р.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 52639,55 грн, зокрема: 47640,00 грн, розрахованих у період з 14.04.2011 р. по 25.12.2011 р., на основну суму заборгованості 3970000,00 грн та 4999,55 грн, розрахованих у період з 29.12.2011 р. по 31.12.2011 р., на суму основної заборгованості 2449773,03 грн, а також 3 % річних у розмірі 89286,05 грн, а саме: 83533,15 грн, нарахованих за прострочення виконання грошового зобовязання у період з 14.04.2011 р. по 25.12.011 р., на основну суму заборгованості 3970000,00 грн та 5752,90 грн - за період з 29.12.2012 р. по 25.01.2012 р. на суму заборгованості 2499773,03 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із поданого розрахунку вбачається, що позивачем правомірно розраховано 3 % річних, а тому суд приходить до висновку про можливість задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 89286,05 грн.

За перерахунком суду задоволенню підлягає інфляційні втрати у розмірі 47640,00 грн, нарахованих за період з 29.12.2011 по 31.12.2011 р. Інфляційні нарахування в частині 4999,55 грн не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення пені у розмірі 308517,94 грн суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, субєкт господарювання за порушення господарського зобовязання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч.1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно з пунктами 4.1.,4.2. договору № 1303-1-ФП від 13.03.2009 року про поворотну безвідсоткову фінансову допомогу, в разі виконання або неналежного виконання умов даного договору, винна сторона несе відповідальність в порядку, встановленому діючим законодавством України. У випадку порушення строків повернення суми фінансової допомоги, Позичальник зобовязаний сплатити на користь Позикодавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки від суми заборгованості.

Рішенням господарського суду від 21.04.2011 р. у справі № 40/85 було стягнуто з відповідача на користь позивача пеню за несвоєчасне виконання основного грошового зобовязання за Договором №1303-1-ФП про поворотну безвідсоткову фінансову допомогу у розмірі 350759,28 грн за період з 26 травня 2010року по 25листопада 2010 року (за шість місяців).

А відповідно до ч. 6 ст. 323 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки, договором № 1303-1-ФП від 13.03.2009 року про поворотну безвідсоткову фінансову допомогу не передбачено іншого порядку нарахування штрафних санкцій у вигляді пені, враховуючи факти встановлені у рішенні господарського суду від 21.04.2011 р. у справі № 40/85 та з огляду на приписи ч. 6 ст. 323 ГК України, суд вважає, що у позивача відсутні правові підстави для нарахування пені у розмірі 308517,94 грн, розрахованих за період з 13.06.2011 р. по 12.12.2011 р. за невиконання грошового зобовязання за договором № 1303-1-ФП від 13.03.2009 року про поворотну безвідсоткову фінансову допомогу, а тому в цій частині позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України господарський суд

вирішив:

1. Задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю“ДІСІЕЙГРУП” частково.

2. Стягнути з Федерації професійних спілок України (01012, м. Київ, Майдан Незалежності, 2, код ЄДРПОУ 00014479) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю“ДІСІЕЙГРУП” (01011, м. Київ, вул. Рибальська, 13, код ЄДРПОУ34530063) інфляційні нарахування в розмірі 47640 (сорок сім тисяч шістсот сорок) грн 00 коп., 3% річних у розмірі 89 286 (вісімдесят девять двісті вісімдесят шість) грн 05 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2738 (дві тисячі сімсот тридцять вісім) грн 52 коп.

3. В частині стягнення пені у розмірі 295737,50 грн та 4999,55 грн інфляційних нарахувань відмовити.

4. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Пукшин Л.Г.

дата підписання рішення 03.02.2012 р.