Рішення № 21321762, 30.01.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 39/22530.01.12 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Солларіс Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернет Інвест"

про зобов'язання вчинити дії

Суддя Гумега О.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1. на підставі довіреності № б/н від 24.11.2011 р.

від відповідача: ОСОБА_2 на підставі довіреності № б/н від 01.08.2011 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Солларіс Україна" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою № б/н від 29.11.2011 р. до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернет Інвест" (відповідач) про зобов'язання власника сайту http://www.vnutri.org/ видалити (вилучити) інформацію, викладену на сторінці http://www.vnutri.org/sollaris-ukraine/, що перелічена у додатку № 1 до позовної заяви.

Підставою для звернення позивача з позовом до суду стало розміщення на сайті http://www.vnutri.org/, за адресою http://www.vnutri.org/sollaris-ukraine/ негативної інформації, що перелічена у додатку № 1 до позовної заяви, зокрема, про діяльність компанії позивача та умови праці співробітників позивача, неправдивих та неточних даних стосовно засновників компанії позивача, а також розміщення необґрунтованих звинувачень позивача у фінансових махінаціях та шахрайських схемах інвестування коштів, у відсутності ліцензії тощо. Позивач вважає, що подібна інформація принижує його ділову репутацію та формує у потенційних і постійних клієнтів ТОВ "Солларіс Україна" негативне ставлення до якості послуг, що надаються компанією, призводить до втрати компанією клієнтів та можливості отримання прибутку.

Позивач стверджує, що відповідно до інформації, розміщеної на сайті за адресою http://www.vnutri.org/, система реєстрації та облік згаданої доменної назви перебуває у ТОВ "Інтернет Інвест", код ЄДРПОУ 32493292, місцезнаходження: 01103, м. Київ, Залізничне шосе, 47, що підтверджується листом № 234 від 28.01.2011 р., направленим ТОВ "Інтернет Інвест" на запит позивача № 14122010 від 14.12.2010 р.

У звязку з наведеним та в порядку ст. 38 ГПК України позивачем до позовної заяви додане клопотання про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернет Інвест" даних про власника сайту, розміщеного за адресою http://www.vnutri.org/.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2011 р. порушено провадження у справі № 39/225 та призначено справу до розгляду на 19.12.2011 р. о 11:40 год., в порядку ст. 38 ГПК України витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернет Інвест" дані про власника сайту, розміщеного за адресою http://www.vnutri.org/.

12.12.2011 р. позивач через відділ діловодства суду подав клопотання про залучення доказів до матеріалів справи.

12.12.2011 р. позивач через відділ діловодства суду подав заяву на виконання вимог ухвали суду.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 19.12.2011 р., звернувся до суду з клопотанням про продовження термінів розгляду справи. Клопотання судом задоволено.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 19.12.2011 р., не з"явився, вимоги ухвали суду від 30.11.2011 р. не виконав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2011 р., на підставі ст.ст. 69, 77 ГПК України, продовжено строк вирішення спору у справі № 39/225 та відкладено її розгляд на 30.01.2012 о 10:10 год.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 30.01.2012 р., надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні, призначеному на 30.01.2012 р., подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого повністю заперечує позовні вимоги позивача з огляду на наступне:

- відповідач не є і ніколи не був ні власником, ні реєстратором, ні провайдером для домену та сайту vnutri.org;

- відповідач ніколи не адміністрував і не адмініструє систему реєстрації та обліку доменних назв і адресу українського сегмента мережі Інтернет, а особою, яка здійснює ці функції є Товариство з обмеженою відповідальністю "Хостмайстер";

- відповідач заперечує проти доводів позивача, викладених у позовній заяві, що система реєстрації та облік доменної назви сайту vnutri.org перебуває у TOB «Інтернет Інвест», оскільки такої системи не немає не тільки у розпорядженні відповідача, а й не існує в природі, оскільки такі системи існують не для конкретної доменної назви, а для українського сегмента мережі Інтернет;

- доменне ім'я vnutri.org відноситься до доменів верхнього рівня ORG. Реєстр цього рівня перебуває в управлінні американської компанії Public Interest Registry, відповідно до даних сайту цієї компанії (pir.org), реєстратором доменного імені vnutri.org є індійська компанія Directi Internet Solutions Pvt. Ltd., а сам сайт розміщений в Німеччині;

- лист відповідача № 242, на який посилається позивач у позовній заяві, не містить посилань на жодні доменні імена чи на конкретного клієнта відповідача, фактично є стандартною відповіддю про те, що відповідач згідно вимог законодавства надає відомості про своїх клієнтів виключно за запитом уповноважених органів.

З урахуванням наведеного, відповідач повідомив суд, що не може надати дані про власника сайту, розміщеного за адресою vnutri.org, оскільки не володіє ними.

В судовому засіданні, призначеному на 30.01.2012 р., перед початком розгляду справи по суті, судом зясовано наявність у представників сторін клопотань, в т.ч. в порядку ст.ст. 22, 38 ГПК України. Представники сторін заявили про відсутність у них клопотань до початку розгляду справи по суті, у зв»язку з чим в судовому засіданні 30.01.2012 р. здійснювався розгляд справи по суті.

Представник відповідача в судовому засіданні 30.01.2012 р. надав усні заперечення щодо заявлених позовних вимог та просив відмовити позивачу в позові.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 30.01.2012 р. було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, суд

ВСТАНОВИВ:

На твердження Товариства з обмеженою відповідальністю "Солларіс Україна" (позивача), на сайті http://www.vnutri.org/, за адресою http://www.vnutri.org/sollaris-ukraine/ розміщена негативна інформація стосовно його компанії, що перелічена у додатку № 1 до позовної заяви, зокрема, про діяльність компанії позивача та умови праці співробітників позивача, неправдиві та неточні дані стосовно засновників компанії позивача, а також необгрунтовані звинувачення позивача у фінансових махінаціях та шахрайських схемах інвестування коштів, у відсутності ліцензії тощо.

На думку позивача, подібна інформація принижує його ділову репутацію та формує у потенційних і постійних клієнтів ТОВ "Солларіс Україна" негативне ставлення до якості послуг, що надаються компанією, призводить до втрати компанією клієнтів та можливості отримання прибутку.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу (надалі ГПК України) України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частина друга цієї статті встановлює способи захисту цивільних прав та інтересів. Крім того, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 р. № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" (далі Постанова Пленуму ВСУ від 27.02.2009 р. № 1), вибір способу захисту особистого немайнового права, зокрема права на повагу до гідності та честі, права на недоторканість ділової репутації, належить позивачеві. Разом із тим, особа, право якої порушено, може обрати як загальний, так і спеціальний способи захисту свого права, визначені законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини. До таких спеціальних способів захисту відносяться, наприклад, спростування недостовірної інформації та/або право на відповідь (стаття 277 ЦК), заборона поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права (стаття 278 ЦК) тощо.

За змістом приписів статті 91 ЦК України право на спростування недостовірної інформації, передбачене статтею 277 ЦК України, належить не лише фізичним, але й юридичним особам у передбачених законом випадках, у тому числі як спосіб судового захисту проти поширення інформації, що шкодить діловій репутації господарюючого суб'єкта (підприємця) (п. 8 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про інформацію" від 28.03.2007 р. № 01- 8/184 (далі Лист ВГСУ від 28.03.2007 р. № 01- 8/184)).

За змістом приписів статті 91 ЦК право на заборону поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права, передбачене статтею 278 ЦК України, належить не лише фізичним, але й юридичним особам, оскільки це право може бути використано господарюючим суб'єктом (підприємцем) як спосіб судового захисту проти можливого поширення інформації, що шкодить його діловій репутації (п. 11 Листа ВГСУ від 28.03.2007 р. № 01- 8/184).

Враховуючи наведене, позивач звернувся з позовом до суду про зобов'язання власника сайту http://www.vnutri.org/ видалити (вилучити) інформацію, викладену на сторінці http://www.vnutri.org/sollaris-ukraine/, що перелічена у додатку № 1 до позовної заяви.

Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту його порушеного права відповідає способу, що встановлений чинним законодавством України.

Позивач у позові зазначив, що відповідно до інформації, розміщеної на сайті за адресою http://www.vnutri.org/, система реєстрації та облік згаданої доменної назви перебуває у ТОВ "Інтернет Інвест", код ЄДРПОУ: 32493292, місцезнаходження: 01103, м. Київ, Залізничне шосе, 47, що підтверджує листом ТОВ "Інтернет Інвест" № 234 від 28.01.2011 р. на запит позивача № 14122010 від 14.12.2010 р.

У звязку з наведеним та в порядку ст. 38 ГПК України позивачем до позовної заяви було додане клопотання про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернет Інвест" даних про власника сайту, розміщеного за адресою http://www.vnutri.org/, яке судом було задоволено та ухвалами від 30.11.2011 р., від 19.12.2011 р. витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернет Інвест", визначеного позивачем у якості відповідача по справі, дані про власника сайту, розміщеного за адресою http://www.vnutri.org/.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими і задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Цивільного кодексу України, інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про інформацію" (в новій редакції згідно з Законом України від 13 січня 2011 року N 2938-VI) (надалі - Закон України "Про інформацію", під інформацією закон розуміє будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді, під документом - матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі.

Статтею 4 Закону України "Про інформацію" встановлено, що суб'єктами інформаційних відносин є: фізичні особи; юридичні особи; об'єднання громадян; суб'єкти владних повноважень, а об'єктом інформаційних відносин є інформація.

Як визначено статтею 5 Закону України "Про інформацію", кожна особа має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Частиною 1 статті 7 України "Про інформацію" визначено, що право на інформацію охороняється законом.

Згідно зі ст. 34 Конституції України, кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб на свій вибір.

Разом з тим, ст. 32 Конституції України встановлено, зокрема, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сімї та права вимагати вилучення будь-якої інформації.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж права та обовязки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Згідно з ст. 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, в тому числі, ділова репутація, ім'я (найменування), а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Частиною 1 статті 94 ЦК України передбачено право юридичної особи на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 ЦК України.

Причиною виникнення спору у справі стало розміщення на сайті http://www.vnutri.org/, за адресою http://www.vnutri.org/sollaris-ukraine/ негативної інформації стосовно компанії позивача, що перелічена у додатку № 1 до позовної заяви, яка принижує ділову репутацію позивача. При цьому, на думку позивача, власником вказаного сайту є саме "Інтернет Інвест" з огляду на визначення його відповідачем.

Як зазначено у пункті 4 вищенаведеної Постанови Пленуму ВСУ від 27.02.2009 р. № 1, чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту. Натомість зазначається, що під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Відповідно до п. 6 Листа ВГСУ від 28.03.2007 р. № 01- 8/184 приниженням ділової репутації суб'єкта господарювання (підприємця) є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, що дискредитують спосіб ведення чи результати його господарської (підприємницької) діяльності у зв'язку з чим знижується вартість його нематеріальних активів.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі (абз. 2 п. 15 Постанови Пленуму ВСУ від 27.02.2009 р. № 1).

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені) (абз. 5 п. 15 Постанови Пленуму ВСУ від 27.02.2009 р. № 1).

Згідно з частиною третьою статті 277 ЦК України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації (абз. 6 п. 15 Постанови Пленуму ВСУ від 27.02.2009 р. № 1).

Отже, нормою ч. 3. ст. 277 ЦК України встановлюється презумпція недостовірності негативної інформації про особу.

Таким чином, тягар доказування достовірності негативної інформації про позивача покладається на відповідача, а на позивача покладається лише обов'язок доказування факту поширення такої інформації відповідачем.

Відповідно до п. 15 Постанови Пленуму ВСУ від 27.02.2009 р. № 1 вбачається, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

У пункті 13 (абз. 1) Листа ВГСУ від 28.03.2007 р. № 01- 8/184 зазначено, що у разі розміщення інформації в мережі Інтернет у вигляді, доступному для публічного ознайомлення, особа, чиї права та законні інтереси порушені її поширенням, може подавати відповідні позовні вимоги до власника веб-сайту, на якому розміщена ця інформація. Дані про власника веб-сайту можуть бути витребувані відповідно до вимог статей ГПК від товариства з обмеженою відповідальністю "Хостмайстер", яке на даний час адмініструє систему реєстрації та обліку доменних назв і адресу українського сегмента мережі Інтернет. Після здійснення заходів, пов'язаних з переделегуванням прав адміністрування, ці функції має здійснювати об'єднання "Український мережевий інформаційний центр". Аналогічна позиція викладена і в абз. 3 п. 12 Постанови Пленуму ВСУ від 27.02.2009 р. № 1

У разі коли відповідну інформацію розповсюджено у вигляді повідомлень не власником сайту, доступ до якого є вільним, а третіми особами, що є анонімними, то відповідальність за таке розповсюдження інформації та завдану у зв'язку з цим шкоду діловій репутації суб'єкта господарювання має нести саме власник сайту, оскільки його діяльність створила технологічні можливості та умови для поширення негативної інформації, яка не відповідає дійсності та порушує права і законні інтереси особи (абз. 3 п. 13 Листа ВГСУ від 28.03.2007 р. № 01- 8/184, абз. 2 п. 12 Постанови Пленуму ВСУ від 27.02.2009 р. № 1).

В ході розгляду справи позивач належними засобами доказування не довів, що відповідач є власником сайту, розміщеного за адресою vnutri.org.

Зазначений же позивачем у позовній заяві та доданий до неї лист ТОВ "Інтернет Інвест" № 234 від 28.01.2011 р. на запит позивача № 14122010 від 14.12.2010 р. (надалі Лист № 234), на який позивач посилається в підтвердження того, що система реєстрації та обліку доменної назви сайту vnutri.org перебуває у TOB "Інтернет Інвест" (відповідача), судом не приймається у якості належного і допустимого доказу того, що власником спірного веб-сайту є саме визначений у даній справі відповідач - TOB "Інтернет Інвест".

Так, аналіз змісту Листа № 234 свідчить, що останній не містить посилань на жодні доменні імена чи на конкретного клієнта відповідача, фактично є відповіддю про те, що відповідач згідно вимог законодавства надає відомості про своїх клієнтів виключно за запитом уповноважених органів. Зокрема, у наведеному листі зазначено, що "служба реєстрації доменних імен imena.ua (TOB "Інтернет Інвест") не несе відповідальності за використання доменних імен, зареєстрованих за її допомогою, а також за зміст будь-яких матеріалів на сайтах, що розміщені під цими іменами або на серверах служби", відповідач не має відношення і не володіє "ні повноваженнями, ні технічними можливостями перевіряти і контролювати інформацію на сайтах клієнтів, а також … повноважень займатися експертизою правопорушення і, тим більше, на цій підставі втручатися в роботу доменних імен Реєстрантів".

Інші докази, які б підтверджували належність веб-сайту за адресою http://www.vnutri.org/, на якому розміщена спірна інформація саме відповідачу, позивачем не зазначені та до матеріалів справи не залучені.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем належними засобами доказування не доведено, що власником веб-сайту за адресою http://www.vnutri.org/, на якому розміщена спірна інформація, є саме відповідач у справі Tовариство з обмеженою відповідальністю "Інтернет Інвест", що, в свою чергу, свідчить про недоведеність позивачем факту поширення спірної інформації саме відповідачем у справі.

В свою чергу, оскільки позивач не довів факту поширення відповідачем недостовірної інформації стосовно позивача, на відповідача не може бути покладено обовязок доказування, що поширена негативна інформація є достовірною. А рівно, не вбачається підстав для доведення при розгляді даної справи того, чи призвело поширення спірної інформації до порушення особистих немайнових прав позивача, оскільки не доведено факту поширення відповідачем спірної інформації стосовно позивача.

Таким чином, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову до відповідача - Tовариства з обмеженою відповідальністю "Інтернет Інвест", про зобов'язання власника сайту http://www.vnutri.org/ видалити (вилучити) інформацію, викладену на сторінці http://www.vnutri.org/sollaris-ukraine/, що перелічена у додатку № 1 до позовної заяви.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при відмові в позові судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 1, 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Гумега О.В.

Дата підписання повного рішення: 03.02.2012 р.