Рішення № 21321355, 23.01.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.01.12 р. Справа № 29/283

Господарський суд Донецької області у складі судді Риженко Т.М.,

при секретарі Бондар В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: „Представництва „Догуш Іншаат Ве Тіджарет Анонім Шіркеті”, м.Київ

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Камнеобробний завод „Омфал”, м.Шахтарськ, Донецька область

про: стягнення заборгованості у розмірі 426502,13грн., пені у сумі 110890,55грн., інфляційних витрат у сумі 2352,97грн., 3% річних у сумі 7116,16грн.

за участю:

від позивача: ОСОБА_1. (за довіреністю); ОСОБА_3. (за довіреністю);

від відповідача: ОСОБА_2. (за довіреністю);

СУТЬ СПРАВИ:

„Представництво „Догуш Іншаат Ве Тіджарет Анонім Шіркеті”, м.Київ (далі Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Камнеобробний завод „Омфал”, м.Шахтарськ, Донецька область

(далі Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 426502,13грн. пені у сумі 110890,55грн., інфляційних витрат у сумі 2352,97грн., 3% річних у сумі 7116,16грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається, що у звязку з простроченням Товариством з обмеженою відповідальністю „Камнеобробний завод „Омфал”, Позивач втратив інтерес до виконання Відповідачем своїх зобовязань з приводу поставки оплаченого товару і просить повернення сплаченого залишку авансового платежу в розмірі 426502,13грн.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: контракту №36/16/0911 від 18.09.2010р., додатку до договору (специфікація товару та умов поставки та оплати), виписок з банківського рахунку з доказами здійснення оплати авансового платежу, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, претензії, відповіді на претензію, правоустановчих документів „Представництва „Догуш Іншаат Ве Тіджарет Анонім Шіркеті”.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 1, 2, 5-8, 12, 54, 57, 193 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 525, 526, 610, 612. 670, 693 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 230. 265 Господарського кодексу України.

05.12.2011р. Відповідачем через канцелярію суду надано належним чином засвідчені копії наступних документів: виписок з банківського рахунку, правоустановчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю „Камнеобробний завод „Омфал”.

Заявою від 10.01.2012р. №FD/BSIADP 01/11/263 Позивач в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України зменшив розмір позовних вимог в частині стягнення інфляційних витрат у розмірі 1336,35грн., 3% річних у сумі 3785,94грн., інша частина позовних вимог залишилась незмінною, а саме в частині стягнення заборгованості у розмірі 426502,13грн., пені у сумі 110890,55грн.

Заявою від 23.01.2012р. №1-23/01/11 Позивач в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України збільшив розмір позовних вимог в частині стягнення 3% річних у сумі 4171,54грн., та зменшив розмір позовних вимог в частині стягнення пені 110865,11грн. інша частина позовних вимог залишилась незмінною, а саме в частині стягнення заборгованості у розмірі 426502,13грн., інфляційних витрат у розмірі 1336,35грн.

Суд розглядає справу відносно вимог, визначених у заяві від 23.01.2012р. №1-23/01/11, оскільки згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України Позивач вправі до прийняття рішення зменшити розмір вимог. Суд приймає вказане зменшення, оскільки відповідні дії не суперечать законодавству і не порушують чиїх - небудь охоронюваних законом інтересів.

Представник Позивача у судове засідання 23.01.2012р. зявився, підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви від 23.01.2012р. №1-23/01/11.

Представник Відповідача у судове засідання 23.01.2012р. зявився, надав пояснення щодо суті спору, проти позовних вимог не заперечив.

До початку судового засідання надано до суду клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази, суд

ВСТАНОВИВ:

18 вересня 201 року між „Представництвом „Догуш Іншаат Ве Тіджарет Анонім Шіркеті” (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Камнеобробний завод „Омфал” (Продавець) було укладено контракт №36/16/0911, відповідно п.1.1 якого у відповідності з умовами даного контракту Продавець зобовязується поставити Товар, передати документи та право власності на Товар, а Покупець зобовязується оплатити ціну за Товар та прийняти поставку Товару у відповідності з вимогами даного Контракту.

Найменування Товару, його ціна, кількість, асортимент та якість, встановлюється додатком до даного Контракту, який є невідємною частиною (п.1.2 Контракту). Розрахунки здійснюються по фактичному нетто м2 відвантаженого Товару, якщо інше не передбачено у специфікації (п.1.3 Контракту).

За умовами п.2.1 Контракту поставка товару за даним Контрактом здійснюється партіями у строки та на умовах, передбачених у додатку до даного Контракту відповідно Інкотермс-2000. Умови СРТ застосовуються до даного Договору.

Згідно п.2.4 Контракту відвантаження Товару здійснюється у кількості та у строки, передбачені Додатком до даного Контракту. Датою відвантаження вважається дата отримання Товару на Будівельному майданчику.

У розділі 4 Контракту Сторони дійшли згоди щодо умов платежу:

- оплата Товару, який поставляється за даним Контрактом, здійснюється шляхом банківського переказу грошових коштів на рахунок Продавця наступним чином: Продавець повинен поставити Товар (плитку гранітну) відповідно графіку поставки (Додаток №1) та Покупець повинен оплатити Товар відповідно Графіку платежів (Додаток №1) до даного Договору (п.4.1 Контракту);

Відповідно п.8.3 договору у випадку недотримання строків поставки Товару, вказаного у Додатку до даного Контракту, Покупець нараховує Продавцю пеню у розмірі 1% від суми недопоставленої партії товару за кожен тиждень прострочення, але не більше 30% за рік.

У Додатку № 1 до Контракту Сторони визначили строки оплати.

Позивачем на виконання умов Контракту та додатку №1 до контракту була здійснена передплата у розмірі 626250,00грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку.

За умовами додаткової угоди №1 до договору від 01.03.2011р. п.2.1 Контракту викладено у наступній редакції:

-2.1.1 306м2 поставити в строк до 10.03.2011р.;

-2.1.2 350м2 поставити в строк до 08.04.2011р.;

-2.1.3 350м2 поставити в строк до 18.04.2011р.;

-2.1.4 143 м2 поставити в строк до 28.04.2011р.

Згідно п.1 вказаної угоди Сторони прийшли до згоди про встановлення єдиної розцінки за один квадратний метр у розмірі 506,25грн. з ПДВ виключно на обєм 1149м2 з метою розірвання Договору.

Відповідачем, незважаючи на настання строку поставки, була здійснена часткова поставка на загальну суму 199747,87грн., що підтверджується видатковою накладною №674 від 20.10.2010р. на суму 44550,00грн., №674/1 від 07.03.2011р. на суму 155197,87грн., вказані накладні підписані з боку обох Сторін, без зауважень.

Відповідно до п.3 Додаткового договору №1 від 01.03.2011р. сторони дійшли згоди розірвати Договору №36/16/0911 від 18.09.2010 року з дати виконання однієї з умов, а саме: 1) поставки Продавцем на будівельний майданчик обєму товару в кількості 1149 м2; 2) повернення Продавцем залишку авансового платежу Покупцю в сумі, яка дорівнює вартості недопоставленого Товару.

09 вересня 2011 року Позивач звернувся до Відповідача з претензією №FD/BSIADP 01/10/092 з вимогою здійснити повернення авансу у розмірі 426502,13грн.

Відповідач у відповіді на претензію №455 від 27.09.2011р. просить відкликати претензію, та розглянути питання подальшого постачання гранітних виробів, у кількості 843м2.

За таких обставин та у звязку із неналежним виконанням грошових зобовязань Відповідачем Позивач звернувся до суду з позовом.

Дослідивши матеріали справи, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Оцінивши зміст даного договору з якого виникли цивільні права та обовязки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у власність у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобовязання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обовязковості договору для виконання сторонами.

Як встановлено судом Позивач на виконання умов договору Контракту №36/16/0911 від 18.09.2010р. здійснив передплату у сумі 626250,00грн, що підтверджується платіжними дорученнями. Проте, Відповідач поставив товар лише частково у розмірі 199747,87грн.

Відповідно до ст.693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до загальних умов виконання зобовязання викладених в статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки нормативними актами не передбачений порядок виставлення вимоги та її форма, то суд вважає, що претензія, яка направлена відповідачу з вимогою повернути суму попередньої оплати у розмірі 426502,13грн. (докази направлення підтверджені фіскальним чеком Укрпошти від 09.09.2011р. та описом вкладення) є вимогою повернути суму попередньої оплати у розмірі 426502,13грн. Відповідно наказу Міністерства транспорту у та звязку України №1149 від 12.12.2007 року строки пересилання поштових відправлень та поштових переказів у межах області та між обласними центрами України рахуються Д+3. Відтак 09.09.2011р. (направлення відповідачу вимоги)+3 дні +7 днів. Таким чином, суд дійшов висновку про наявність у Позивача права на повернення попередньої оплати в розмірі 426502,13грн. саме 20.09.2011р.

Відповідач порушив зобовязання, у встановлений чинним законодавством України строк, повернення суми попередньої оплати не здійснив.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості перед Позивачем підтверджується матеріалами справи, Відповідач в порядку вимог ст.ст.33,34,36,38 Господарського процесуального кодексу не надав належні та допустимі докази припинення свого зобовязання перед Позивачем в частині повернення суми попередньої оплати, позовні вимоги про стягнення 426502,13грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі статті 625 ЦК України прострочення виконання грошового зобовязання тягне за собою обовязок відповідача сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком Позивача розмір інфляційних витрат з урахуванням визначеного останнім періоду з 27.09.2011р. по 23.01.2012р. прострочення становить 1336,35грн., 3% річних від суми загального боргу складає 4171,54грн.

Перевіривши арифметичний розрахунок даних позовних вимог за допомогою програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство” у відповідності до методики листа Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р. „Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ” та період їх нарахування, суд дійшов висновку про їх часткове задоволення, а саме 1280,36грн.

Суд, перевіривши арифметичний розрахунок позовних вимог про стягнення 3% річних також дійшов висновку про їх часткове задоволення у саме 4169,34грн.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено вільне укладення договору сторонами, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом розділу 5 Господарського кодексу України, за загальним правилом, учасники господарських відносин відповідають за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання на умовах, визначених положеннями статей, що містить даний розділ Господарського кодексу України, якщо інше не передбачено договором, та не відноситься до спеціальних субєктів, відповідальність яких встановлена законом за певний вид правопорушення.

З огляду на встановлений ст. ст. 6, 627 ЦК України, принцип свободи договору, сторони при укладанні договору вправі встановлювати міру відповідальності за порушення умов договору на власний розсуд.

На підставі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, до таких наслідків зокрема належать: відшкодування збитків та сплата неустойки.

Таким чином, суд дійшов висновку, що передбачена п. 8.3 контракту пеня за несвоєчасну поставку не суперечить вимогам діючого законодавства

Таким чином, суд дійшов висновку, що передбачена п. 5.1.2 договору пеня за несвоєчасну поставку не суперечить вимогам діючого законодавства.

Суд, перевіривши арифметичний розрахунок нарахування пені дійшов висновку щодо задоволення пені у розмірі заявленому Позивачем, а саме у розмірі 110865,11грн.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги „Представництва „Догуш Іншаат Ве Тіджарет Анонім Шіркеті”, м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю „Камнеобробний завод „Омфал”, м.Шахтарськ, Донецька область про стягнення заборгованості у розмірі 426502,13грн., пені у сумі 110865,11грн., інфляційних витрат у сумі 1336,35грн., 3% річних у сумі 4171,54грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Камнеобробний завод „Омфал” (86211, Донецька область, м.Шахтарськ, вул.Леніна, 85, ЄДРПОУ 30721174, р/р 26000230035009 у ПАТ „Донгор Банк” в м.Донецьк, МФО 334970) на користь „Представництва „Догуш Іншаат Ве Тіджарет Анонім Шіркеті” (м.Київ, 01033, вул.Саксаганського, 36-В, ЄДРПОУ 26608236, р/р 26008000105601 ПАТ „Кредитвест Банк”, МФО 380441) заборгованість у розмірі 426502,13грн., пеню у сумі 110865,11грн., інфляційні витрати у розмірі 1280,36грн., 3% річних у сумі 4169,34грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Камнеобробний завод „Омфал” (86211, Донецька область, м.Шахтарськ, вул.Леніна, 85, ЄДРПОУ 30721174, р/р 26000230035009 у ПАТ „Донгор Банк” в м.Донецьк, МФО 334970) на користь „Представництва „Догуш Іншаат Ве Тіджарет Анонім Шіркеті” (м.Київ, 01033, вул.Саксаганського, 36-В, ЄДРПОУ 26608236, р/р 26008000105601 ПАТ „Кредитвест Банк”, МФО 380441) компенсацію судових витрат: державне мито в розмірі 5428,17грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 235,97 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 23.01.12р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя Риженко Т.М.

Повний текст рішення складено та підписано 30.01.12р.