Рішення № 21321231, 02.02.2012, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

02 лютого 2012 р. Справа 16/10/2012/5003

за позовом: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Вінниця

до: приватного підприємства "Рокус", м. Вінниця

про спонукання до виконання мирової угоди

Головуючий суддя Нешик О.С.,

Секретар судового засідання Снігур О.О.

Представники сторін:

позивача: ОСОБА_2 (довіреність №1087 від 08.06.11 року),

відповідача: ОСОБА_3 (довіреність №05-01/12 від 04.01.2012 року);

відповідача: ОСОБА_4 (довіреність №04-01/12 від 04.01.12 року)

ВСТАНОВИВ :

12.01.2012 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Вінницької області з позовною заявою б/н від 12.01.2012 року (вх. канцелярії суду №5003/50/2012 від 12.01.2012 року) про спонукання приватного підприємства "Рокус" до виконання мирової угоди "...шляхом стягнення грошових коштів у сумі 50400 грн." Мотивуючи свою вимоги позивач зазначив, що 07.07.2011 року між ФОП ОСОБА_1 та ПП "Рокус" укладено мирову угоду, яка затверджена ухвалою суду від 07.07.2011 року при розгляді справи №16/28/2011/5003. Відповідач взяті на себе зобов'язання щодо погашення заборгованості відповідно до мирової угоди виконав частково, що і змусило позивача звернутись з позовом до суду.

Ухвалою суду від 16.01.2012 року порушено провадження у даній справі та призначено її до розгляду на 02.02.2012 року.

В судовому засіданні, до початку розгляду господарським судом справи по суті, представник позивача уточнив позовні вимоги, подав письмову заяву б/н від 02.02.2012 року (вх. №08-46/1366/12 від 02.02.2012 року), якою просив суд постановити рішення про спонукання відповідача виконати мирову угоду, затверджену ухвалою суду від 07.07.2012 року у справі №16/28/2012/5003.

Дана заява прийнята судом до розгляду на підставі положень ч.4 ст.22 ГПК України.

Під час слухання справи представник відповідача звернувся до суду з клопотанням б/н від 02.02.2012 року (вх. №08-46/1367/12) про здійснення фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного запису.

Дана заява судом задоволена, в судовому засіданні оголошена перерва до 16:30 год. для підготовки звукозаписувального технічного запису для здійснення фіксування судового процесу.

Після перерви в судовому засіданні позивач підтримав уточнені позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.

Представники відповідача, посилаючись на обставини, що викладені у відзиві №01.02.12 від 01.02.12 року (вх. канц. №08-46/1356/12 від 02.02.2012 року) проти позову заперечили.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_4 також звернулась до суду з письмовим клопотанням від 02.02.2012 року (вх. №08-46/1391/12) про витребування у позивача доказів зарахування судового збору до Державного бюджету України. Мотивуючи свою заяву остання зазначила, що надана позивачем квитанція банку №101796.485.1 від 23.12.2011 року (а.с.4) не містить відмітки про зарахування коштів до Державного бюджету України.

Представник позивача щодо задоволення судом заявленого представниками ПП "Рокус" клопотання заперечив. Суду пояснив, що додана до позовної заяви б/н від 12.01.2012 року квитанція №101796.485.1 від 23.12.2011 року є належним доказом сплати судового збору за звернення з даним позовом до суду.

Суд, розглянувши клопотання ПП "Рокус" про витребування доказів, вислухавши пояснення учасників процесу, проаналізувавши положення діючого законодавства, встановив, що статтею 38 ГПК України надано право стороні, у разі неможливості самостійно надати докази, подати клопотання про витребування господарським судом доказів.

При цьому статтею 32 ГПК України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

На підставі викладених положень Закону суд дійшов висновку, що документи, які відповідач просить витребувати у позивача не є доказом в розумінні ст.32 ГПК України, оскільки не стосуються предмету доказування у даному спорі.

Разом з цим, слід звернути увагу, що відповідно до п.5 роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України" №02-5/78 від 04.03.1998 року платіжне доручення на безготівкове перерахування державного мита, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява) оплачується державним митом. Згідно з пунктом 14 Інструкції у разі безготівкового перерахування державного мита з рахунка платника відповідальний виконавець установи банку зобов'язаний на лицевій чи зворотній стороні останнього примірника платіжного доручення, який видається платнику, зробити відповідний напис (помітку) про зарахування державного мита до державного бюджету. Цей напис скріплюється першим і другим підписами посадових осіб і відтиском круглої печатки кредитної установи з зазначенням дати виконання платіжного доручення. Відсутність відповідних реквізитів не є підставою для повернення позовної заяви, апеляційної (касаційної) скарги або заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами без розгляду, оскільки платіжне доручення вважається достатнім доказом сплати державного мита, якщо воно не повернуте Державним казначейством України. Якщо позивач сплатив державне мито готівкою, то Інструкція у такому разі не передбачає вчинення кредитною установою будь-яких написів, крім встановлених формою квитанції. У цьому випадку до позовної заяви додається оригінал квитанції кредитної установи, яка прийняла платіж.

З урахуванням зазначених приписів Вищого арбітражного суду суд дійшов висновку, що квитанція №101796.485.1 від 23.12.2011 року є належним доказом сплати судового збору, сумнівів щодо надходження і зарахування судового збору до державного бюджету у суду не виникало, а тому немає підстав до звернення до територіального органу казначейства з клопотанням про підтвердження відповідних фактів.

За таких обставин суд дійшов висновку, що клопотання ПП "Рокус" про витребування у позивача доказів зарахування судового збору до Державного бюджету України, що викладено у заяві від 02.02.2012 року (вх. №08-46/1391/12), задоволенню не підлягає.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, матеріали справ №16/10/2012/5003 та 16/28/2011/5003, судом встановлено наступне.

07 липня 2011 року між ФОП ОСОБА_1 та ПП "Рокус" укладено мирову угоду по справі №16/28/2011/5003, яка затверджена ухвалою господарського суду Вінницької області від 07.07.2011 року.

Відповідно до умов мирової угоди відповідач - ПП "Рокус" з метою мирного врегулювання спору зобов'язався сплатити грошові кошти в сумі 52400,00 грн. (п'ятдесят три тисячі сто шістдесят гривень) рівними долями по 10480,00 (десять тисяч чотириста вісімдесят грн. 00 коп.) протягом п'яти місяців, починаючи з липня 2011 року по листопад 2011 року та проводити розрахунки в останній тиждень кожного місяця.

Станом на час розгляду даної справи в суді заборгованість ПП "Рокус" перед ФОП ОСОБА_1 згідно мирової угоди від 07 липня 2011 року в повному обсязі не погашена і становить 50400,00 гривень.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач - ПП "Рокус" ухиляється від виконання зобов'язань, передбачених мировою угодою, яка затверджена господарським судом Вінницької області 07.07.2011 року під час розгляду справи №16/28/2011/5003.

Пунктом 3.19 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011 року визначено, що якщо ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди відповідає вимогам статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" №606-ХІV від 21.04.1999 року, то вона є виконавчим документом у розумінні пункту 2 частини другої статті 17 названого Закону і підлягає виконанню державною виконавчою службою.

Натомість, ухвала господарського суду Вінницької області від 07.07.2011 року у справі №16/28/2011/5003 не відповідає, зокрема, вимогам п.3 ч.1 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження".

В даному випадку у пункті 3.19 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011 року роз'яснено, що якщо ж ухвала суду про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", то така ухвала не має статусу виконавчого документа, і інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про зобов'язання виконати мирову угоду, у випадку задоволення якого господарський суд видає наказ.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що вимога позивача є обґрунтованою, відповідає дійсним обставинам та матеріалам справи, а отже підлягає задоволенню з покладенням судових витрат на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

Також суд критично ставиться до твердження відповідача стосовно того, що обов'язковою умовою звернення з позовом про зобов'язання виконати мирову угоду є відмова державного виконавця у відкритті виконавчого провадження по виконанню ухвали господарського суду Вінницької області від 07.07.2011 року у справі №16/28/2011/5003 про затвердження мирової угоди, адже така позиція ПП "Рокус" базується на припущенні та не має правового обґрунтування.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 38, 43, 44, 49, 82, 84, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Зобов'язати відповідача (боржника) приватне підприємство "Рокус" (код ЄДРПОУ 35494550, юридична адреса: 23614 Вінницька область, Тульчинський район, смт Шпиків, вул.Леніна, 27; фактична адреса: 21018 м.Вінниця, вул.Р.Скалецького, 7, офіс 405) виконати укладену з позивачем (стягувачем) - фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (код НОМЕР_1, юридична адреса: АДРЕСА_1; фактична адреса: АДРЕСА_2) мирову угоду від 07.07.2011 року, що затверджена ухвалою господарського суду Вінницької області від 07.07.2011 року у справі №16/28/2011/5003 наступного змісту:

"М И Р О В А У Г О Д А

м.Вінниця 07 липня 2011 року

Дана мирова угода укладена між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, який є позивачем у справі №16/28/2011/5003, що розглядається господарським судом Вінницької області, в особі ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності від 08.06.2011 року, - з однієї сторони та приватним підприємством "Рокус", що є відповідачем у справі №16/28/2011/5003, - з іншої сторони, на наступних умовах:

1. Позивач погоджується з метою мирного врегулювання спору прийняти від відповідача грошові кошти в сумі 52400,00 грн. основного боргу.

2. Сторони домовились, що судові витрати понесені позивачем при звернення до суду, в тому числі 524,00 грн. - державного мита та 236,00 грн. - витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на позивача.

3. Відповідач з метою мирного врегулювання спору зобов'язується сплатити грошові кошти в сумі 52400,00 грн. (п'ятдесят три тисячі сто шістдесят гривень) рівними долями по 10480,00 (десять тисяч чотириста вісімдесят грн. 00 коп.) протягом п'яти місяців, починаючи з липня 2011 року по листопад 2011 року. Розрахунки проводити в останній тиждень кожного місяця.

4. Дана мирова угода набуває чинності з дня її затвердження господарським судом і є обов'язковою для позивача та відповідача.

5. Дана мирова угода укладена у трьох примірниках: один примірник залишається в матеріалах справи №16/28/2011/5003, другий примірник залишається у позивача, третій - у відповідача.

Сторони з даною мировою угодою ознайомлені, заперечень не мають.

Наслідки припинення провадження у справі сторонам зрозумілі.

Позивач (в особі ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності від 08.06.2011 року)

____ /ОСОБА_2./

Відповідач (в особі директора Кушнирьов В.П.) ____ /Кушнирьов В.П./".

3. Стягнути з приватного підприємства "Рокус" (код ЄДРПОУ 35494550, юридична адреса: 23614 Вінницька область, Тульчинський район, смт. Шпиків, вул. Леніна, 27; фактична адреса: 21018 м. Вінниця, вул. Р.Скалецького, 7, офіс 405) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_1, юридична адреса: АДРЕСА_1; фактична адреса: АДРЕСА_2) 1073,00 грн. судового збору.

4. Повернути фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 (код НОМЕР_1, юридична адреса: АДРЕСА_1; фактична адреса: АДРЕСА_2) з Державного бюджету України суму зайво сплаченого судового збору в розмірі 339,00 грн. (судовий збір сплачено квитанцією №101796.485.1 від 23.12.2011 року, оригінал якої міститься в матеріалах справи №16/10/2012/5003).

5. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

Суддя Нешик О.С.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 06 лютого 2012 р.