Рішення № 21321232, 31.01.2012, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

31 січня 2012 р. Справа 7/180/2011/5003

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТНП.КОМ", м. Дніпропетровськ

до: Фізична особа - підприємець ОСОБА_1, м. Вінниця

про стягнення заборгованості 69 597,36 грн.

Головуючий суддя Банасько О.О.

Cекретар судового засідання Кислиця Л.С.

Представники

позивача: ОСОБА_2 - довіреність № 0212/55 від 10.01.2012 року, паспорт серії НОМЕР_2 виданий Нікопольським МВ УМВС України у Дніпропетровській області 20.11.2009 року.

відповідача: ОСОБА_3 - довіреність б/н від 17.01.2012 року, посвідчення водія № НОМЕР_3 виданий 29.09.2005 року.

ВСТАНОВИВ :

05.12.2011 року до господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ТНП.КОМ", м. Дніпропетровськдо Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Вінницяпро стягнення заборгованості 69 597,36 грн..

Ухвалою від 07.12.2011 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 7/180/2011/5003 та призначено до розгляду на 20.12.2011 року.

19.12.2011 року до господарського суду Вінницької області від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату мотивоване неможливістю присутності останнього в судовому засіданні в зв'язку з перебуванням за межами Вінницької області.

Ухвалою суду від 20.12.2011 року в зв'язку з неявкою представників сторін розгляд справи відкладено до 18.01.2012 року

18.01.2012 року через канцелярію суду відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату в зв'язку з необхідністю подання нових доказів.

Також 18.01.2012 року відповідачем з супровідним листом подано документи які витребувались ухвалою суду від 20.12.2011 року. Додатком до супровідного листа додано відзив на позовну заяву в якому останній стверджує, що ним не було отримано вимоги від позивача щодо оплати товару в зв'язку з чим відповідач просить відмовити в задоволенні позову.

Ухвалою суду від 18.01.2012 року розгляд справи відкладено до 26.01.2012 року.

26.01.2012 року через канцелярію суду представником відповідача подано клопотання про витребування доказів від поштового відділення зв'язку.

Також відповідачем 26.01.2012 року подано клопотання про витребування інформації про суми проведення розрахунків та відомості про надходження коштів на рахунок ТОВ "ТНП.КОМ".

В судовому засіданні 26.01.2012 року представником позивача подано заяву про збільшення позовних вимог в якій останній просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 82 465,48 грн..

Ухвалою суду від 26.01.2012 року розгляд справи відкладено до 31.01.2012 року.

Також ухвалою суду від 26.01.2012 року заяву позивача про збільшення позовних вимог повернуто без розгляду.

Під час судового розгляду справи не застосовуються технічні засоби звукозапису в зв'язку з тим, що сторонами не заявлено клопотання про фіксування судового процесу технічними засобами.

В судовому засіданні 31.01.2012 року представником позивача подано заяву про збільшення позовних вимог в якій останній просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 82 465,48 грн..

Вказана заява прийнята судом до розгляду, як така, що не суперечить приписам ст.22 ГПК України.

В судовому засіданні 31.01.2012 року оголошувалась перерва з метою надання сторонам можливості врегулювати спір шляхом укладення мирової угоди.

По закінченні перерви сторонами не подано на затвердження суду мирової угоди в зв'язку з відсутністю згоди щодо її умов.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

22.01.2011 року Товариством з обмеженою відповідальністю "ТНП.КОМ" (Постачальник) згідно видаткових накладних № 83310111, № 85310111 від 31.01.2011 року, № 144100211, № 7609 від 10.02.2011 року, № 35210211, № 36210211, № 37210211, № 47210211 від 21.02.2011 року, № 77280211, № 78280211, № 79280211, № 81280211 № 10379, № 10383 від 28.02.2011 року було товар Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 на загальну суму 151 358,75 грн..

Сторони погодили базову умову поставки - франко-склад відповідача, а саме: склад 6/1 по вул. Некрасова, 69 в м. Вінниці.

Відповідачем за отриманий товар було сплачено 28564,00 грн. та повернено товар на суму 40 329,27 грн., що підтверджується банківським виписками та наклааданими на повернення товару.

Таким чином сума заборгованості відповідача становить 82 465,48 грн. (151 358,75 грн. - 40 329,27 грн.-28 564,00 грн.).

31.10.2011 року позивачем надіслано претензію відповідачеві з вимогою погашення заборгованості.

За твердженням позивача відповіді на претензію від 31.10.2011 року відповідачем надано не було, заборгованість за поставлений товар не погашено.

Непроведення відповідачем розрахунків спонукало позивача звернутися з відповідним позовом до суду.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по передачі товару та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобовязання по оплаті за отриманий товар.

На підставі зібраних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку про те, що дії сторін в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства слід визнати діями, що породжують цивільні права і обовязки, аналогічні зобовязанням за договором купівлі-продажу.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вказувалось вище позивачем заявлено вимогу про погашення заборгованості.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 82 465,48 грн. правомірною та обґрунтованою з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду належних та допустимих доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів) за винятком згаданих раніше.

Заперечення відповідача наведені у його письмових поясненнях є непереконливими, не спростовують правомірності та обгрунтованості заявленого позову, а тому оцінюються судом критично.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Витрати на сплату судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

Також суд вважає за необхідне повернути позивачу надмірно сплачений ним судовий збір в сумі 46,69 грн. у відповідності до п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір".

31.01.2012 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - НОМЕР_1) - на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТНП.КОМ", вул. Молодогвардійська, буд. 6, м. Дніпропетровськ, 49000 (інформація про реквізити - код ЄДРПОУ - 37212110) - 82 465 грн. 48 коп. - боргу, 1 649 грн. 31 коп. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "ТНП.КОМ", вул. Молодогвардійська, буд. 6, м. Дніпропетровськ, 49000 (інформація про реквізити - код ЄДРПОУ - 37212110) - 46,69 грн. зайво сплаченого судового збору за платіжним дорученням від 25.01.2012 року № 3086, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 7/180/2011/5003.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Банасько О.О.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 06 лютого 2012 р.

віддрук.1 прим.:

1 - до справи.