Рішення № 21302003, 02.12.2011, Переяславський міськрайонний суд Київської області (до 25.04.2025 - Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області)

Справа № 2-380/2011 року

ПЕРЕЯСЛАВ-ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

02 грудня 2011 року Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючої судді: Колодко Л.В.

при секретарі: Тітровій І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Переяслав-Хмельницькому справу за позовом Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” в особі Київської регіональної дирекції Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором і про визнання договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з названим позовом в суд в березні 2011 року і просив стягнути з відповідача на користь ПАТ „Райффайзен Банк Аваль” в особі Київської регіональної дирекції публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” заборгованість у сумі 1033170 (один мільйон тридцять три тисячі сто сімдесят) гривень 25 копійок за кредитним договором, укладеним між ПАТ „Райффайзен Банк Аваль” і ОСОБА_2 26.06.2007 року та стягнути судові витрати, понесені позивачем в звязку з зверненням до суду з позовом.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов, просив задовольнити позовні вимоги повністю.

Відповідач та його представник ОСОБА_3 позов не визнали, перший звернувся з зустрічним позовом про визнання кредитного договору недійсним. Свої вимоги мотивує тим, що банк не зазначив в кредитному договорі сукупну вартість кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг та інших фінансових зобовязань споживача, які повязані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту, а також не зазначено її в процентному значенні та у грошовому виразі у валюті платежу за кредитним договором, у вигляді реальної процентної ставки. Не зазначено банком абсолютного значення подорожчання кредиту. Банком не надано такої інформації до укладення договору, ні під час підписання кредитного договору. Банк замовчував існування суттєвих обставин існування реальної процентної ставки за користування кредитом, яка є вищою від зазначеної в п.1.4 кредитного договору процентної ставки 12,5% річних та складає 13,80% річних.

Представник позивача за первісним позовом зустрічний позов не визнав, вважаючи його безпідставним, необґрунтованим.

Заслухавши сторін, покази свідка ОСОБА_4, дослідивши письмові, суд встановив наступне.

26 червня 2007 року між ВАТ„Райффайзен Банк Аваль”, правонаступником якого є ПАТ „Райффайзен Банк Аваль” та відповідачем укладено кредитний договір №014/9408/81/57218, відповідно до якого банк надав відповідачу кредит на будівництво власного житла у вигляді не відновлюваної кредитної лінії з лімітом 101500 (сто одна тисяча пятсот) доларів США строком по 26.06.2027 року згідно графіку надання кредиту. Процентна ставка за користування кредитом складає 12,5% річних. Відповідач зобовязувався повернути кредит та сплатити відсотки в строк та в порядку, встановлених кредитним договором.

Валютою зобовязання сторони визначили долар США, що не суперечить ч.3 ст. 533 ЦК України.

Цивільно-правові відносини сторін з приводу отримання відповідачем коштів від позивача та повернення їх регулюються главою 71 цього Кодексу.

06 травня 2009 року було проведено реструктиризацію та підписано додаткову угоду №96-95/13/726 до кредитного договору №014/9408/81/57218 від 26.06.2007 року, за умовами якої прострочення заборгованості було додано до основної суми зобовязань, та на період з 06.05.2009 року до 06.05.2010 року зменшився розмір щомісячного платежу по сплаті суми кредиту з капіталізацію нарахованих відсотків.

Позивач повністю виконав умови кредитного договору від 26.06.2007 року.

Натомість відповідач порушує виконання взятих на себе зобовязань.

Станом на 02.02.2011 року заборгованість відповідача перед банком становить 130097 (сто тридцять тисяч девяносто сім) доларів США 62 цента, що є еквівалентною 1033170 (один мільйон тридцять три тисячі сто сімдесят) гривень 57 копійок за курсом НБУ.

В силу ст.526 ЦК України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Відповідач частково сплачуючи грошові кошти позивачу, порушив не тільки умови договору, а й вимоги Закону.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 1050 ЦК України, яка застосовується до спору сторін згідно ч.2 ст. 1054 ЦК України, в разі прострочення повернення чергової частини позики відповідач має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Відповідно до умов договору та вимог ст.549 ЦК України відповідач має сплатити позивачу пеню за порушення зобовязань.

Тому, відповідач зобовязаний повернути позивачу 1033170 (один мільйон тридцять три тисячі сто сімдесят) гривень 25 копійок, з них:

заборгованість за кредитом 97155 (девяносто сім тисяч сто пятдесят пять) доларів США 64 центи, що еквівалентно в гривнях згідно курсу НБУ 771561 (сімсот сімдесят одна тисяча пятсот шістдесят одна) гривня 52 копійки;

заборгованість по відсоткам 14807 (чотирнадцять тисяч вісімсот сім) доларів США 19 центів, що еквівалентно в гривнях згідно курсу НБУ 117591 (сто сімнадцять тисяч пятсот девяносто одна) гривня 30 копійок;

пеня за прострочення кредиту 2149 (дві тисячі сто сорок девять) доларів США 22 центи, що еквівалентно в гривнях згідно курсу НБУ 17068 (сімнадцять тисяч шістдесят вісім) гривень 03 копійки ;

пеня за прострочення відсотків 15985 (пятнадцять тисяч девятсот вісімдесят пять) доларів США 57 центів, що еквівалентно в гривнях згідно курсу НБУ 126949 (сто двадцять шість тисяч девятсот сорок девять) гривень 40 копійок.

Зважаючи на вищевстановлені обставини та досліджені в судовому засіданні докази, позов про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягає задоволенню.

В зустрічному позові про визнання договору недійсним слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

В силу ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлюються ним.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 215 ЦК України підставами недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Як пояснив представник позивача та відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні з умовами Договору останній ознайомлений, підписав кредитний договір.

При одержанні кредиту позивач за зустрічним позовом усвідомлював та гарантував, що умови кредитного договору для нього зрозумілі, відповідають його інтересам, є розумними та справедливими; позивач не знаходиться під впливом оману, обману, насильства, погрози, зловмисної угоди або збігу важких для нього обставин. Позивач спроможний укласти кредитний договір і виконати зобовязання, передбачені Кредитним договором, оскільки не має обмежень у право- та дієздатності тощо (п.8.1 Кредитного договору).

При укладенні кредитного договору сторони: кредитор і позичальник погодили всі істотні умови цього договору: і про предмет договору, його ціни, строку повернення кредиту, розмір відсотків та письмової форми.

Згідно з п.8.2 умов кредитного договору сторони погодили, що з укладенням цього Договору сторони досягли згоди з усіх істотних умов та не існує будь-яких умов, які можуть бути істотними та необхідними за змістом цього договору.

Твердження позивача ОСОБА_2 про те, що банк до і під час підписання кредитного договору вводив та тримав його в омані, чим спонукав до укладення цього Договору, отримання кредиту та призвів до значних фінансових втрат не знайшли підтвердження в судовому засіданні.

З вищевикладеного, суд робить висновок, що кредитний договір відповідає вимогам чинного законодавства. Підстав для визнання його недійсним суд не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 509, 525, 530, 536, 549, 550, 551, 552, 611, 625, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 192, 203, 215, 227, 524, 548 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212 214 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” в особі Київської регіональної дирекції публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором задовольнити.

В зустрічному позові ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” в особі Київської регіональної дирекції публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” про визнання договору недійсним відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” в особі Київської регіональної дирекції публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” (01601, м. Київ, вулиця Пирогова, 7-7б, реквізити КРД „Райффайзен Банк Аваль”: МФО 322904, код ЄДРПОУ 23494105, рахунок 29099001032) заборгованості за кредитним у сумі 1033170 (один мільйон тридцять три тисячі сто сімдесят) гривень 25 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” в особі Київської регіональної дирекції публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль 1820 (одна тисяча вісімсот двадцять) гривень судовий витрат.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів через Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд до Апеляційного суду Київської області з дня його проголошення.

Особи, які не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але приймали участь в судовому засіданні, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуюча: