Постанова № 21301157, 07.02.2012, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

01.02.2012 р. справа №8/160пн/2011

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:

суддів:Зубченко І.В.,

Мартюхіної Н.О., Татенка В.М.

за участю представників від позивача:ОСОБА_3 за довіреністю №544 від 30.12.2011р. від відповідача:ОСОБА_1 за довіреністю б/н від 14.08.2011р., ОСОБА_2 за довіреністю б/н від 20.08.2011р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Луганська Вугільна Компанія», м. Луганськ на рішення господарського суду Луганської області

від07.11.2011р. (повний текст підписано 10.11.2011р.)

у справі№8/160пн/2011 (суддя Середа А.П.)

за позовомДержавного підприємства «Луганськвугілля», м. Луганськ в особі Відокремленого виробничого підрозділу «Шахта Ніканор-Нова», м. Зоринськ, Луганська область

доПриватного акціонерного товариства «Луганська Вугільна Компанія», м. Луганськ

провитребування майна та зобовязання його повернути

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство «Луганськвугілля»м. Луганськ в особі Відокремленого виробничого підрозділу «Шахта Ніканор-Нова», м. Зоринськ, Луганська область, позивач, звернувся до господарського суду Луганської області з позовною заявою, до відповідача, Приватного акціонерного товариства «Луганська Вугільна Компанія», м. Луганськ, про витребування майна з чужого незаконного володіння, виконання умов договору №70 від 12.08.2007р. та здійснення відвантаження продуктів збагачення за вказаними в заявці реквізитами протягом 2-х діб.

Позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій він вказав, що рішенням господарського суду Луганської області від 14.06.2011р. у справі №27/86/2011 стягнуто з ДП «Луганськвугілля»в особі ВВП «Шахта Ніканор-Нова»на користь ПрАТ «Луганська Вугільна Компанія»за договором на переробку давальницької вугільної сировини №70 від 12.08.2007р. основний борг у сумі 13503119,69грн., інфляційні втрати у сумі 3600237,87грн., 3% річних у сумі 901034,10грн., штраф у сумі 945218,31грн., пеню у сумі 1049358,88грн. За даними ДП «Луганськвугілля»станом на 01.09.2011р. ПрАТ «Луганська Вугільна Компанія»притримує вугільний концентрат в кількості 31022,339т. на суму 25815673,72грн. з ПДВ, що значно перевищує суму основного боргу за переробку, а саме, на 12312554,03грн. У звязку з чим, позивач просить суд витребувати майно ДП «Луганськвугілля»в особі ВВП «Шахта Ніканор-Нова», а саме вугільний концентрат марки Тк-0-100 у кількості 17754,99т. з незаконного володіння ПрАТ «Луганська вугільна компанія».

Рішенням господарського суду Луганської області від 07.11.2011р. (повний текст підписано 10.11.2011р.) у справі №8/160пн/2011 позов задоволено у повному обсязі. Витребувано з незаконного володіння ПрАТ "Луганська Вугільна Компанія" продукцію збагачення - вугільний концентрат марки Тк-0-100 вагою 17754 тони 99 кілограмів та зобовязано ПрАТ "Луганська Вугільна Компанія" повернути цей вугільний концентрат власнику ДП "Луганськвугілля" в особі ВВП "Шахта Ніканор-Нова", а також вирішено питання щодо розподілу судових витрат (з урахуванням ухвали господарського суду Луганської області від 18.11.2011р. про виправлення описки).

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Луганської області від 07.11.2011р. у справі №8/160пн/2011 повністю.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані неповним зясуванням обставин справи, що мають значення для справи; невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що позивач порушив виконання зобовязань за договором №70 від 12.08.2007р. в частині розрахунків за надані послуги з переробки вугільної сировини. Так, рішенням господарського суду Луганської області від 14.06.2011р. у справі №27/86/2011 стягнуто з ДП «Луганськвугілля»в особі ВВП «Шахта Ніканор-Нова»на користь ПрАТ «Луганська Вугільна Компанія»за договором №70 від 12.08.2007р. основний борг у сумі 13503119,69грн., інфляційні втрати у сумі 3600237,87грн., 3% річних у сумі 901034,10грн., штраф у сумі 945218,31грн., пеню у сумі 1049358,88грн., державне мито у сумі 25500грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236грн. У листі №832/03/03 від 02.10.2008р. та відповіді на претензію №374/17/22 від 13.10.2009р. відповідач вимагав у позивача сплати виниклої заборгованості та повідомляв про притримання вугільної продукції в порядку ст.594 Цивільного кодексу України. Отже, відповідач відповідно до положень ст.ст.546, 594 ЦК України правомірно скористався своїм правом на забезпечення виконання зазначених грошових зобовязань та притримав вугільну продукцію. Крім того, скаржник зазначає, що позивач не вказав яке саме майно, в якому розмірі, та за якими реквізитами необхідно витребувати та відвантажити майно, у звязку з чим, вважає, що позовні вимоги не можуть бути визнані обґрунтованими. Також скаржник посилається на те, що суд першої інстанції невірно визначив розмір державного мита, що підлягає стягненню.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 26.12.2011р. у справі №8/160пн/2011 відновлено пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження та прийнято апеляційну скаргу до провадження.

Приймаючи апеляційну скаргу до розгляду, судом апеляційної інстанції враховано, що Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, і у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

У даному випадку судовою колегією було враховано, що ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 02.12.2011р. повернуто апеляційну скаргу заявнику в порядку п.3 ч.1 ст.97 ГПК України, після усунення встановлених недоліків відповідач 15.12.2011р. повторно подав через господарський суд Луганської області апеляційну скаргу із клопотанням про відновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження, вказана апеляційна скарга подана з додержанням вимог, викладених в статтях 94-95 ГПК України, а в доданому клопотанні змістовно викладено причини з яких пропущено строк. Встановлені законом строки вчинення процесуальних дій мають своїм завданням забезпечення ефективного захисту порушених прав особи. Тому незначний пропуск строку внаслідок усунення стороною недоліків при поданні апеляційної скарги не може розглядатись як такий, що вчинений без поважних причин.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечив проти доводів скаржника та зазначив, що сторони у письмовій формі не визначили заходів забезпечення виконання зобовязань за договором №70 від 12.08.2007р., тобто притримання як захід забезпечення виконання договірних зобовязань взагалі не передбачений для жодної із його сторін. Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов договору позивач відвантажив відповідачу вугільну продукцію, яку після збагачення, відповідно до розділу 3 договору, відповідач повинен був відвантажити згідно заявкам позивача, але відповідач у повному обсязі не здійснив відвантаження збагаченого вугілля та притримав його, пославшись на заборгованість позивача з оплати наданих послуг збагачення. Втім, вартість притримуваного майна на 12312554,03грн. перевищує суму основного боргу у розмірі 13503119,69грн., у звязку з чим позивачем заявлено позовні вимоги про витребування належного йому майна, а саме: вугільного концентрату марки Тк-0-100 у кількості 17754,99 тон вартістю 12312554,03грн. з незаконного володіння відповідача.

У доповненнях до апеляційної скарги відповідач зазначив, що пропорційність заборгованості та кількості утриманого вугілля в даному випадку ніяким чином не може розглядатися, тому що на суму заборгованості 13503119,69грн. відповідач переробив 893063,472 тони вугілля, а притримав лише 31022,339 тони.

У доповненнях до відзиву на апеляційну скаргу позивач зазначив, що на виконання рішення господарського суду Луганської області від 14.06.2011р. у справі №27/86/2011 судом було видано наказ 29.06.2011р., на підставі якого відкрито виконавче провадження, яке правомірно зупинити згідно положень Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу». Отже, у даному випадку правовідносини по стягненню заборгованості регулюються Законом України «Про виконавче провадження», в якому поняття утримання відсутнє.

Розпорядженням Заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 01.02.2012р. змінено колегію суддів та сформовано її у наступному складі: Зубченко І.В. (головуючий), Мартюхіна Н.О., Татенко В.М.

У судовому засіданні 01.02.2012р. представник скаржника просив задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Представник позивача у судовому засіданні 01.02.2012р. пояснив, що вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим, проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив рішення господарського суду залишити без змін з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 ГПК України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, доповнення до неї, відзив на апеляційну скаргу, доповнення до нього, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 31.08.2011р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі №8/160пн/2011 та розгляд справи призначено на 19.09.2011р.

19 вересня 2011 року позивач надав суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив витребувати майно позивача, а саме: вугільний концентрат марки Тк-0-100 у кількості 17754,99тон з незаконного володіння відповідача.

У п.3.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»№18 від 26.12.2011р. визначено, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

Як вбачається з ухвали господарського суду Луганської області від 19.09.2011р. у справі №8/160пн/2011, представник позивача в судовому засіданні 19.09.2011р. надав вказану заяву про уточнення позовних вимог.

Вказана заява не суперечить приписам ч.4 ст.22 ГПК України, тому суд прийняв її до розгляду та в подальшому розглядав змінені позовні вимоги.

12 серпня 2007 року між ДП «Луганськвугілля»в особі директора ВВП «Шахта Ніканор-Нова» Рикова С.С. (замовник) та ЗАТ «Луганська вугільна компанія»(виконавець) укладений договір №70/926/627/09/07 на переробку давальницької вугільної сировини, відповідно до умов якого замовник доручив виконавцю, а останній прийняв на себе зобовязання по збагаченню рядового вугілля замовника (пункти 1.1., 1.2., 1.3. договору).

Згідно з пунктом 3.1. договору замовник поставляє виконавцю вугілля партіями, навалом в люкових на піввагонах, на умовах СРТ (ІНКОТЕРМС 2000). Датою поставки вугілля вважається дата, проставлена календарним штемпелем станцією прибуття вантажу в графі «Прибуття вантажу»залізничної накладної.

Відповідно до пункту 3.2. договору, відвантаження продуктів збагачення здійснюється на умовах FCA по додатково вказаним реквізитам замовника. Датою відвантаження продуктів збагачення вважається дата на залізничній накладній, проставлена станцією відправлення. Мінімальна партія 4 напіввагон.

Згідно пункту 3.5. договору відвантаження продуктів збагачення проводиться відповідно до заявки замовника із зазначенням: станції призначення, її залізничного коду, вантажоодержувача, його залізничного коду, платника залізничного тарифу, його коду, позначки в 4-й графі: «Власник вантажу».

Відповідно до пункту 5.1. договору та специфікацій №№ 1, 2, 3 до договору, вартість робіт з переробки 1 тони вугілля складає 15,12грн. з ПДВ, згідно калькуляції, яка є невідємною частиною договору.

У пункті 5.2. договору визначено, що звірка розрахунків здійснюється до 5 числа місяця наступного за звітним. Виконавець надає замовнику пакет документів: баланс переробки рядового вугілля, розрахунок по давальницькому вугіллю, рахунок на переробку, податкову накладну, акт звірки та ін. Баланс переробки підписується обома сторонами за договором та скріплюється печатками. В балансі переробки залишки вугілля та продуктів збагачення на початок та кінець місяця відображаються по наростаючому. Остаточний розрахунок здійснюється шляхом перерахування грошових коштів протягом 10 днів з моменту підписання акту звірки.

Додатковими угодами, зокрема, додатковою угодою від 30.08.2010р., строк дії договору продовжено до 31.08.2010р.

Згідно статуту ПрАТ «Луганська Вугільна Компанія»та свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи А01 №611367 від 16.04.2010р., ЗАТ «Луганська Вугільна Компанія» було перейменовано у ПрАТ «Луганська Вугільна Компанія», що враховуючи приписи ст.80 Закону України «Про акціонерні товариства», ст.107 Цивільного кодексу України не є перетворенням. За приписами ст.90 ЦК України організаційно-правова форма юридичної особи є частиною її найменування.

Відповідно до ч.5 п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про акціонерні товариства», приведення діяльності у відповідність із нормами цього Закону, статутів та внутрішніх положень акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, у тому числі зміна найменування акціонерних товариств з відкритого або закритого на публічне або приватне, не є перетворенням та не потребує застосування процедури припинення.

З огляду на викладене, виконавцем за договором №70 від 12.08.2007р. виступає відповідач - ПрАТ «Луганська вугільна компанія».

Оцінивши договір, з якого виникли цивільні права та обовязки сторін, апеляційний суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання норм глави 61 ЦК України.

Суд першої інстанції не врахував, що характер здійснюваних відповідачем робіт з переробки вугілля не дає підстав вважати, що вироблений продукт споживається в процесі його виробництва, тому відсутні підстави вважати, що договір №70 від 12.08.2007р. є договором про надання послуг. Отже, висновок місцевого господарського суду з цього приводу є хибним.

Як вбачається з балансу переробки давальницької сировини станом на 01.06.2011р. (копія, арк.спр.19, том 1), залишки вугільного концентрату, що належить позивачу, але не був відвантажений відповідачем за заявками позивача та знаходиться у відповідача, становить 31022,339 тон.

Пославшись на наявність у позивача заборгованості перед відповідачем з оплати виконаних за договором №70 від 12.08.2007р. робіт із збагачення вугілля, відповідач в листі-вимозі №862/03/03 від 02.10.2008р. та відповіді на претензію №374/17/22 від 13.10.2009р. висунув позивачу вимогу про сплату виниклої заборгованості та повідомив про притримання вугільної продукції в порядку ст.ст.546, 594 ЦК України.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем дійсно не сплачені виконані відповідачем роботи по збагаченню вугілля.

Рішенням господарського суду Луганської області від 14.06.2011р. у справі №27/86/2011 за позовом ПрАТ «Луганська Вугільна Компанія»до ДП «Луганськвугілля»в особі ВВП «Шахта Никанор-Нова»про стягнення 19998968,85грн., було задоволено позовні вимоги повністю. Стягнуто з ДП «Луганськвугілля»в особі ВВП «Шахта Никанор-Нова»на користь ПрАТ «Луганська Вугільна Компанія»борг у сумі 13503119,69грн., інфляційні втрати у сумі 3600237,87грн., 3% річних у сумі 901034,10грн., штраф у сумі 945218,31грн., пеню у сумі 1049358,88грн.

Вказане рішення обґрунтоване доведеністю наявності у ДП «Луганськвугілля»в особі ВВП «Шахта Никанор-Нова»заборгованості перед ПрАТ «Луганська Вугільна Компанія»у сумі 13503119,69грн. за договором №70 від 12.08.2007р. за виконані роботи, прийняті за актами з 31.08.2007р. по 01.09.2010р.

За приписом ст.35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, всі факти, встановлені зазначеним судовим рішенням є встановленими та обов'язковими для суду при вирішенні спору за цим позовом.

В акті звірки розрахунків станом на 01.08.2011р. (копія, арк.спр.108-109, том1) позивач підтвердив, що за ним рахується перед відповідачем заборгованість за договором №70 від 12.08.2007р. у сумі 12011595,03грн.

Статтею 856 ЦК України передбачено, якщо замовник не сплатив встановленої ціни роботи або іншої суми, належної підрядникові у зв'язку з виконанням договору підряду, підрядник має право притримати результат роботи, а також устаткування, залишок невикористаного матеріалу та інше майно замовника, що є у підрядника.

Відповідно до ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, притриманням.

Згідно ст.594 ЦК України кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання. Притриманням речі можуть забезпечуватись інші вимоги кредитора, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, підставою для виникнення забезпечувального зобовязання є закон, що повністю відповідає загальним правилам, передбаченим ст.548 ЦК України.

Оскільки, продукт збагачення (вугільний концентрат) не є індивідуально визначеною річчю, відсутня необхідність досліджувати, чи саме той концентрат, який не був несплачений позивачем, притримується.

Норми статей 594-595 ЦК України не визначають правила про те, що вартість речі, яка притримується кредитором, має точно відповідати розміру грошового зобовязання боржника, тому посилання позивача та висновок суду першої інстанції щодо перевищення вартості утримуваного відповідачем вугільного концентрату над розміром боргу позивача є безпідставними.

Разом з тим, судом першої інстанції не взято до уваги, що баланс переробки давальницької сировини не містить відомостей щодо вартості рядового вугілля та переробленого вугілля (концентрату) та в ньому не вказані якісні показники притриманого вугілля, а довідка про вартість вугільного концентрату марки Тк-0-100 на ПрАТ «Луганська Вугільна Компанія»(арк.спр.68, том1), складена позивачем станом на 01.09.2011р., не погоджувалась з відповідачем, який між тим, заперечує проти розрахунку позивача, вказуючи на те, що вартість наданих відповідачем послуг збагачення вугілля складає 15,12грн. за тону, отже кількість збагаченого вугілля відносно суми непогашеної заборгованості складає 893063,472 тони, а відповідач притримав лише 31022,339 тони.

Отже, позивач не довів належними та допустими доказами погодженої сторонами ціни 31022,339 тон вугільного концентрату марки Тк-0-100 у розмірі 25815673,72грн. з ПДВ.

Відтак, відповідач відповідно до положень ст.ст.546, 594 ЦК України правомірно скористався своїм правом на забезпечення виконання зазначених грошових зобовязань та притримав вугільну продукцію, відвантаження якої є предметом спору.

Передбачене законом притримання продукції збагачення (вугільного концентрату) не порушує прав власності позивача як на рядове вугілля, так і на збагачене, оскільки за законом та договором позивач є власником вугілля та концентрату (ч.1 ст.596 ЦК України).

Крім того, колегія суддів зазначає, що та обставина, що виконавче провадження з примусового стягнення заборгованості та нарахованих на неї сум за рішенням суду ймовірно буде зупинено на підставі внесення позивача в Реєстр підприємств паливно-енергетичного комплексу, які прийняли рішення про участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», не звільняє позивача від обовязку погасити заборгованість перед відповідачем у добровільному порядку. Для застосування такого заходу забезпечення зобовязання, як притримання, достатньо наявності існування заборгованості боржника незалежно від можливості чи обєктивної неможливості погашення цієї заборгованості.

Таким чином вимоги позивача підлягають залишенню без задоволення, внаслідок відсутності у нього права на звернення до суду за захистом свого порушеного права.

З приводу посилань скаржника на те, що спір між позивачем та відповідачем є немайновим, оскільки предметом позову є зобовязання вчинити певні дії, втім суд першої інстанції неправомірно розглядав його як спір майнового характеру, внаслідок чого позивачем було надмірне сплачене державне мито, слід зазначити наступне.

За подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, державне мито (наразі судовий збір) сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. Наведене стосується обєднання в одній позовній заяві вимог майнового і немайнового характеру, звязаних між собою підставами виникнення або поданими доказами (ст.58 ГПК України). У даному випадку заявлені вимоги про витребування з незаконного володіння вугільного концентрату марки Тк-0-100 вагою 17754,99 тон та зобовязання відповідача повернути цей концентрат позивачу.

За приписами ст.55 ГПК України у позовах про витребування майна ціна позову визначається вартістю майна, що витребується. Ціну позову вказує позивач. У випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею.

Згідно довідки позивача про вартість вугільного концентрату марки Тк-0-100 на ПрАТ «Луганська Вугільна Компанія»станом на 01.09.2011р. та заяви про уточнення позовних вимог від 19.09.2011р., вартість майна, заявленого до витребування становить 12312552,92грн.

Таким чином, суд першої інстанції вірно визначив розмір державного мита, що підлягав сплаті за подачу цього позову та достягнув з позивача на користь державного бюджету України державне мито у сумі 85грн.

Відповідно до ст.104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ч.2 ст.104 ГПК України, порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Оскільки, рішення суду першої інстанції прийнято з неповним зясуванням обставин, що мають значення для справи, що призвело до порушення норм матеріального та процесуального права, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення господарського суду підлягає частковому скасуванню з прийняттям в скасованій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову.

У звязку з частковим задоволенням апеляційної скарги та скасуванням рішення господарського суду в частині задоволення позовних вимог, судові витрати за подачу позовної заяви покладаються на позивача, а також з позивача на користь відповідача підлягають стягненню судові витрати за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Луганська Вугільна Компанія», м. Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 07.11.2011р. (повний текст підписано 10.11.2011р.) у справі №8/160пн/2011 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Луганської області від 07.11.2011р. (повний текст підписано 10.11.2011р.) у справі №8/160пн/2011 скасувати частково.

Відмовити у задоволенні позовних вимог Державного підприємства «Луганськвугілля», м. Луганськ в особі Відокремленого виробничого підрозділу «Шахта Ніканор-Нова», м. Зоринськ, Луганська область до Приватного акціонерного товариства «Луганська Вугільна Компанія», м. Луганськ про витребування з незаконного володіння ПрАТ "Луганська Вугільна Компанія" продукції збагачення - вугільного концентрату марки Тк-0-100 вагою 17754 тони 99 кілограмів та зобовязання ПрАТ "Луганська Вугільна Компанія" повернути цей вугільний концентрат власнику ДП "Луганськвугілля" в особі ВВП "Шахта Ніканор-Нова".

В частині стягнення з Державного підприємства «Луганськвугілля», м. Луганськ в особі Відокремленого виробничого підрозділу «Шахта Ніканор-Нова», м. Зоринськ, Луганська область на користь державного бюджету України державного мита у сумі 85грн. рішення господарського суду Луганської області від 07.11.2011р. (повний текст підписано 10.11.2011р.) у справі №8/160пн/2011 (з урахуванням ухвали господарського суду Луганської області від 18.11.2011р. про виправлення описки) залишити без змін.

Стягнути з Державного підприємства "Луганськвугілля" (вул. Лермонтова, 1-в, м. Луганськ, ідентифікаційний код 32473323) в особі Відокремленого виробничого підрозділу "Шахта Ніканор-Нова", (вул. Кірова, 1, м. Зоринськ, Перевальський район, Луганська область, ідентифікаційний код 33846717) на користь Приватного акціонерного товариства "Луганська Вугільна Компанія" (м. Луганськ, вул. Совєтська, 18, ідентифікаційний код 32474386) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги у сумі 28700,50грн.

Доручити господарському суду Луганської області видати відповідні накази.

Повернути Приватному акціонерному товариству "Луганська Вугільна Компанія" (м. Луганськ, вул. Совєтська, 18, ідентифікаційний код 32474386) надмірно сплачений згідно квитанції №5801501 від 21.11.2011р. судовий збір у сумі 470грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддяІ.В. Зубченко

Судді: Н.О. Мартюхіна

В.М. Татенко

Надруковано 7 примірників: 2 позивачу; 2 відповідачу; 1 до справи; 1 ДАГС; 1 ГС