Постанова № 21301155, 07.02.2012, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

01.02.2012 р. справа №19/110

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:Зубченко І.В.,

суддів:Мартюхіної Н.О., Татенка В.М.

за участю представників сторін: від позивача:ОСОБА_1 за довіреністю №3801-0 від 01.10.2010р. від відповідача:Григоренко А.В. на підставі наказу №1-к від 02.01.2006р., ОСОБА_2 за довіреністю №б/н від 10.01.2012р., ОСОБА_3 за довіреністю №б/н від 10.01.2012р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Малахит», м. Дружківка, Донецька область на рішення господарського суду Донецької області

від05.12.2011р. (повний текст підписано 12.12.2011р.)

у справі№19/110 (суддя Демідова П.В.)

за позовомПублічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», м. Дніпропетровськ

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Малахит», м. Дружківка, Донецька область

простягнення заборгованості в сумі 440330,14грн., з яких: 300000грн. основного боргу; 36098,63грн. пені; 25989,04грн. 3% річних; 90900грн. інфляційного збільшення

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», м. Дніпропетровськ, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом, до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Малахит», м. Дружківка, Донецька область, про стягнення заборгованості в сумі 440330,14грн., з яких: 300000грн. основного боргу; 23441,10грн. пені; 25989,04грн. 3% річних; 90900грн. інфляційного збільшення.

В ході розгляду справи позивач збільшив розмір позовних вимог в частині стягнення пені в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України та просив суд стягнути з відповідача 36098,63грн. пені. Вказану заяву суд прийняв до розгляду та в подальшому розглядав збільшені позовні вимоги.

Рішенням господарського суду Донецької області від 05.12.2011р. (повний текст підписано 12.12.2011р.) у справі №19/110 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ТОВ «Малахит»на користь ПАТ КБ «Приватбанк»заборгованість у сумі 299000грн., пеню у сумі 36034,77грн., 3% річних у сумі 25914,65грн., інфляційне збільшення у сумі 85605грн., в іншій частині позовних вимог відмовлено, вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду мотивовано тим, що позивачем доведено невиконання відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу №014 від 04.06.2007р., право грошової вимоги за яким позивачу відступлено відповідно до договору проведення факторингу від 11.06.2007р., у звязку з чим нараховано до стягнення пеню, 3% річних за користування чужими грошовими коштами та суму інфляційного збільшення заборгованості. Оскільки, позивачем не взято до уваги погашення боргу в сумі 1000грн., то позовні вимоги задоволені частково, а в іншій частині позовних вимог відмовлено як у безпідставно заявлених.

Відповідач не погодився з прийнятим рішенням та звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 05.12.2011р. у справі №19/110 повністю та прийняти нове, яким в задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи.

Скаржник зазначає, що позивач (фактор) не має грошових вимог до відповідача (боржника), оскільки позивач звернувся до ПП «Каас»(клієнта) з вимогами погасити заборгованість в межах справи про банкрутство останнього. Крім того, суд першої інстанції при прийнятті рішення безпідставно не врахував, що товар, право вимоги на оплату якого відступлено позивачу (фактору), був повернутий відповідачем (боржником) ПП «Каас»(клієнту). Також скаржник вважає безпідставним нарахування та стягнення пені за прострочку виконання грошового зобовязання, оскільки зазначена штрафна санкція не передбачена договором факторингу.

Розпорядженням Заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 28.12.2011р. сформовано колегію суддів у наступному складі: Зубченко І.В. (головуючий), Мартюхіна Н.О., Татенко В.М.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 28.12.2011р. прийнято апеляційну скаргу до провадження. Вказана ухвала отримана сторонами, про що свідчать повідомлення з відмітками про отримання 05.01.2012р. та 11.01.2012р. поштових відправлень з цією ухвалою.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечив проти доводів скаржника та зазначив, що визнання його грошових вимог до ПП «Каас»(клієнта) у справі про банкрутство останнього не є підставою для припинення грошового зобовязання та не позбавляє його права вимагати від відповідача виконання зобовязання належним чином. Також позивач зазначає, що в договорі №014 від 04.06.2007р. відсутня можливість одностороннього та безпідставного повернення товару, строк оплати якого настав, а право вимагати сплати пені в разі порушення покупцем порядку розрахунків передбачене в п.6.3. цього договору.

У судовому засіданні 01.02.2012р. представник скаржника просив задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Представник позивача у судовому засіданні 01.02.2012р. пояснив, що вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим, проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив рішення господарського суду залишити без змін з підстав, наведених у його відзиві.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 ГПК України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст.129 Конституції України, статей 44, 811 ГПК України складено протокол судового засідання.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, відзив на неї, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

04 червня 2007 року між Приватним підприємством „Каас” (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Малахит” (покупець) був укладений договір купівлі-продажу №014, відповідно до п.1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти і оплатити продукцію в порядку та на умовах, визначених цим договором. Предметом поставки є товар, асортимент і кількість якого зазначені у специфікаціях, які є невідємними частинами цього договору (п.1.2. договору). Згідно з п.3.2. договору, загальна сума договору складає 1000000грн., в тому числі ПДВ 20% - 166667грн. Відповідно до п.п.4.1., 4.4. договору, товар поставляється продавцем партіями на умовах: СРТ склад покупця (Інкотермс 2000). Датою поставки товару вважається дата, зазначена в товаросупроводжувальній накладній.

Розрахунок за поставлений товар здійснюється покупцем на умовах, обумовлених у специфікаціях (п.5.1. договору). Згідно п.6.3. договору, у випадку невиконання цього обовязку покупець сплачує пеню в розмірі 0,1% за кожний день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

У п.8.1. договору передбачено, що постачальник відступає своє право грошових вимог до покупця за даним договором новому кредитору ЗАТ КБ «Приватбанк», у звязку з чим цей договір набирає чинності з моменту підписання договору факторингового обслуговування з новим кредитором ЗАТ КБ «Приватбанк»і діє до 03.06.2008р. включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором. Відповідно до додаткової угоди №1 від 01.06.2008р., строк дії договору купівлі-продажу №014 від 04.06.2007р. продовжено до 01.06.2009р.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.06.2007р. між ЗАТ КБ «Приватбанк»(фактор) та ПП „Каас” (клієнт) укладений договір про проведення факторингу №07-582, згідно з п.1.1. якого фактор за наявності вільних грошових коштів зобов'язується передати в розпорядження клієнта за плату грошові кошти, а клієнт відступає фактору право грошової вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржника ТОВ „Малахит” за зобовязанням з поставки товару, що витікають з укладеного між клієнтом та боржником договору купівлі-продажу №014 від 04.06.2007р. і зазначених в реєстрах поставок товарів, які є невідємною частиною цього договору, в порядку і на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п.1.2. договору, фактор набуває, а клієнт передає всі права вимоги грошових коштів від боржника, які виникають в період з початку дії цього договору до 04.04.2008р., строки оплати яких наступлять за договором поставки, за дотримання наступних умов: за поставками товарів, зазначеними в реєстрі до цього договору, з терміном виконання боржником зобов'язань з їх оплати не пізніше 60 календарних днів від дня складення відповідного документу, що підтверджує відвантаження товару; на підставі оригіналів рахунків фактор документів, що підтверджують відвантаження товару, зазначених в реєстрі до цього договору; в межах ліміту факторингових операцій, який визначено в п.1.3. договору та складає 200000грн.

За умовами п.1.4. договору, всі інші права вимоги, що витікають для клієнта з договору поставки з боржником (зокрема, право на забезпечення виконання зобов'язань за договором поставки в разі, якщо таке було надано боржником клієнту у звязку з зобовязаннями боржника за договором поставки, та права вигодонабувача за всіма можливим страховим вимогам щодо вимог, які передаються, та товарів, які поставляються), переходять до фактора разом з відступленим правом вимоги грошової виручки.

Відповідно до п.2.2. договору, фактор надає в розпорядження клієнта грошові кошти в сумі, яка підлягає оплаті боржником за здійснені поставки, але не більше ліміту факторингових операцій, на рахунок клієнта №26003053601109 в банку отримувача: Краматорська філія ПриватБанку, МФО 335548, ЄДРПОУ 24066216 з формулюванням „Згідно з договором про проведення факторингу №07-582 від 11.06.2007р.” в строк до 3-х календарних днів від дати передання фактору документів, зазначених в п.2.3.1. договору за актом приймання-передання: оригінал договору поставки, оригінал рахунку-фактури, копію податкової накладної, копії документів, які підтверджують відвантаження товару клієнтом на адресу боржника і отримання товару боржником на умовах договору поставки.

Згідно з п.2.3.7. договору, в разі виникнення будь-яких спорів щодо поставки товарів (кількість, якість, комплектність та інші істотні умови, обумовлені в договорі поставки), право вимоги оплати яких відступлено фактору відповідно до умов цього договору, клієнт зобов'язується не пізніше трьох робочих днів від дня отримання повідомлення від фактора здійснити повернення грошових коштів, отриманих від фактора, відповідно до п.п.2.2., 2.4.3. договору за відповідною поставкою.

Зобов'язання боржника забезпечуються договором поруки, наданим Камяненко Андрієм Вікторовичем, та договором поруки ПП „Каас” в особі директора Камяненко А.В., який діє на підставі статуту (п.6 договору).

За умовами п.5.1, договір факторингу в частині п.3.3. набирає чинності з моменту підписання цього договору, в інших частинах з моменту підписання сторонами реєстру в межах зазначених в ньому сум, та діє до 03.06.2008р., однак зобовязання сторін, які виникли за цим договором в період його дії діють до повного виконання сторонами.

Додатковими угодами вносились зміни до договору факторингу, зокрема, додатковою угодою від 03.06.2008р. збільшено ліміт факторингових операцій до 300000грн. та продовжено строк дії договору до 01.06.2009р.

Згідно з п.1.1. Статуту Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», нова редакція якого затверджена позачерговими загальними зборами акціонерів від 20.08.2009р., вказана юридична особа є правонаступником всіх прав та зобов'язань Закритого акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк”.

З огляду на вищевикладене, фактором за договором про проведення факторингу №07-582 від 11.06.2007р. виступає ПАТ КБ «Приватбанк».

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що укладений між сторонами по справі правочин за своїм змістом та правовою природою є договором факторингу.

Статтею 350 Господарського кодексу України (в редакції, що діяла на час укладення договору факторингу №07-582 від 11.06.2007р.), передбачено, що придбання банком права вимоги у грошовій формі з поставки товарів або надання послуг з прийняттям ризику виконання такої вимоги та прийом платежів (факторинг) є банківською операцією, що здійснюється на комісійних засадах на договірній основі (ч.1).

Відповідно до ч.2 вказаної статті, за договором факторингу банк бере на себе зобов'язання передати за плату кошти в розпорядження клієнта, а клієнт бере на себе зобов'язання відступити банкові грошову вимогу до третьої особи, що випливає з відносин клієнта з цією третьою особою.

Згідно з ч.5 цієї статті загальні умови та порядок здійснення факторингових операцій визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, законом про банки і банківську діяльність, іншими законами, а також нормативно-правовими актами Національного банку України.

У відповідності до ст.1077 Цивільного кодексу України, яка надає поняття договору факторингу, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

На виконання умов договору факторингу, 01.10.2008р. ЗАТ КБ „Приватбанк”, ПП „Каас” та ТОВ „Малахит” був складений реєстр №9 поставок за договором купівлі-продажу №014 від 04.06.2007р., відповідно до якого покупцю 01.10.2008р. за накладними №№35, 36, 37 від 01.10.2008р. був поставлений товар загальною вартістю 300000грн.: миска 175 30000шт., кружка 250 3шт., тарілка 175 3333шт., тарілка 200м 30000шт., салатник 500 2277шт., столовий сервіз 180шт., який прийнятий уповноваженою особою боржника Кеничем І.Л. та підлягає оплаті в сумі 300000грн. до 30.11.2008р. за рахунками №35 від 01.10.2008р. на суму 100000грн., №36 від 01.10.2008р. на суму 100000грн., №37 від 01.10.2008р. на суму 100000грн. Разом з цим, в реєстрі №9 від 01.10.2008р. міститься застереження про відступлення прав вимоги за договором купівлі-продажу №014 від 04.06.2007р. в сумі 300000грн. на користь Приватбанку, МФО 335548, ЄДРПОУ 14360570 відповідно до договору проведення факторингу №07-582 від 11.06.2007р.

Відповідно до п.2.3.1. договору факторингу, 01.10.2008р. вищевказані товаророзпорядчі документи разом з реєстром №9 від 01.10.2008р. були передані клієнтом фактору за актом приймання-передання документів.

На виконання п.2.2. договору факторингу, 01.10.2008р. фактор меморіальними ордерами №№3, 4, 5 перерахував клієнту грошові кошти в сумі 300000грн.

За умовами п.5.1. договору факторингу, з моменту підписання сторонами реєстру 01.10.2008р., до фактора перейшли права грошової вимоги до боржника, які витікають з договору купівлі-продажу №014 від 04.06.2007р., в тому числі вимагати оплати поставленого товару в сумі 300000грн.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.ст.525, 526 ЦК України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом.

Як вбачається з матеріалів справи, покупець прийняті зобов'язання належним чином не виконав, в передбачений договором строк до 01.12.2008р. поставлений товар в сумі 300000грн. не оплатив. При цьому, на думку відповідача, в нього відсутні будь-які зобов`язання перед позивачем, оскільки 05.12.2008р. він звернувся до ПП „Каас” з листом №554, в якому просив прийняти назад поставлений товар, зазначений вище, у звязку з неможливістю його реалізації через відсутність потенційних покупців, падінням попиту на посуд поставленого асортименту, відсутністю вільних обігових коштів та запропонував в разі позитивного рішення попередити про здійснене повернення фактора за договором №07-582 від 11.06.2007р. В листі від 08.12.2008р. ПП „Каас” погодилось прийняти назад поставлений за договором №014 від 04.06.2007р. товар на загальну суму 300000грн. Повернення товару здійснено відповідно до накладних №970 від 10.12.2008р. на суму 100000грн., №971 від 10.12.2008р. на суму 100000грн., №972 від 10.12.2008р. на суму 100000грн. з підписанням розрахунків №№12/35, 13/36, 14/37 коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних від 01.10.2008р. №№35, 36, 37 відповідно. Станом на 31.12.2008р. між ТОВ „Малахит” та ПП „Каас” підписаний акт звіряння взаємних розрахунків, за яким у покупця відсутня заборгованість перед постачальником.

Відповідно до ст.599 ЦК України, за загальним правилом зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В окремих випадках порушення продавцем договірних зобов'язань, покупець має право відмовитися від прийняття товару (ст.ст.666, 670, 672, 686 ЦК України). Якщо покупець скористається вказаним правом, у нього виникає обов`язок повідомити продавця про відмову від прийняття товару (ст.690 ЦК України). При цьому, повідомлення, крім інформації про те, що покупець відмовляється від прийняття товару, повинно містити вказівку на вид порушення, допущеного продавцем та положення договору або норму законодавчого акту, що дає право на відмову від договору. До того ж законодавець встановлює певні часові межі, у які покупець повинен повідомити продавця про відмову від прийняття товару. Так, згідно із ч.1 ст.690 ЦК України покупець повинен зробити це негайно, тобто відразу після того, як вирішить не приймати товар. Однак, в окремих випадках негайне повідомлення продавця є неможливим (наприклад, якщо покупець здійснює прийняття товару на станції призначення уночі, тобто тоді, коли телефони продавця не відповідають, пошта не працює і т. д.). У такому разі повідомлення повинно бути здійснено як тільки це стане можливим, у будь-якому випадку не пізніше 24 годин з моменту прийняття рішення про відмову.

Як зазначалося вище, між учасниками спірних відносин та ТОВ „Каас” 01.10.2008р. було складено реєстр, з якого вбачається, що сторони підтверджують факт виконання ТОВ „Каас” зобовязань по поставці товару за договором купівлі-продажу, встановлюють для відповідача обовязок в строк до 30.11.2008р. здійснити платежі на користь позивача за рахунками-фактурами, виставленими на підставі специфікацій №№ 11,12,13. Отже, за приписами ст.ст.202, 509, 1082 ЦК України зазначений реєстр є правочином, відповідно до якого відповідач виступає боржником, а позивач кредитором по зобовязаннях на загальну суму 300000грн. зі строком виконання 30.11.2008р.

Беручи до уваги факт складання сторонами реєстру №9 від 01.10.2008р., яким підтверджено поставку продавцем товару загальною сумою 300000грн., також відсутності заперечень з боку відповідача, зобов'язання продавця за договором №014 від 04.06.2007р., в частині поставок за специфікаціями №№11, 12, 13 від 01.10.2008р. припинені у звязку з виконанням належним чином відповідно до ст.655 ЦК України. Разом з цим, всі належні йому права грошової вимоги до покупця перейшли до ПАТ КБ „Приватбанк” згідно з договором факторингу №07-582 від 11.06.2007р.

Відтак, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що у звязку з припиненням правовідносин між ПП „Каас” та ТОВ „Малахит” повернення поставленого товару 05.12.2008р. відбулось за відсутності правових підстав для вчинення відповідних дій, тому не впливає та не скасовує обовязок покупця оплатити поставлений товар новому кредитору ПАТ КБ „Приватбанк”.

Водночас, обґрунтовуючи відсутність заборгованості перед позивачем, відповідач посилається на умови п.2.3.7. договору факторингу та зазначає, що у звязку з поверненням покупцем поставленого товару обовязок повернути фактору грошові кошти в сумі 300000грн. лежить саме на клієнті. Проте, відповідачем не враховано, що умови п.2.3.7. договору факторингу підлягають застосуванню у випадку порушення продавцем істотних умов поставки, зокрема, щодо кількості, якості та комплектності товару.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, беручи до уваги підписання сторонами товаросупроводжувальних документів без зауважень та застережень, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність у покупця претензій щодо поставленого товару, натомість повернення товару викликано неможливістю його реалізації, що свідчить про відсутність правових підстав застосування п.2.3.7. договору факторингу до спірних правовідносин. До того ж підставами повернення отриманого за договором купівлі-продажу майна стали відсутність попиту на нього та відсутність у відповідача обігових коштів.

Разом з тим, судом першої інстанції обгрунтовано відхилено заперечення відповідача стосовно того, що у позивача відповідно до договору поруки від 11.06.2007р. наявне право звернутись з вимогою погасити заборгованість за договором факторингу до боржника ПП „Каас”, яке було реалізовано фактором в межах процедури банкрутства останнього, оскільки вимоги позивача за договором факторингу №07-582 від 11.06.2007р. в сумі 336248,85грн. були заявлені в рамках договору поруки від 11.06.2007р. та визнані ліквідатором ПП „Каас”, проте не були задоволені у звязку з недостатністю майнових активів боржника.

Позивачем до матеріалів справи №19/110 надано документи первинного бухгалтерського обліку (виписку з відповідних рахунків другого класу Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України), які відповідно до ст.ст.1, 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підтверджують наявність у відповідача заборгованості в сумі 299000грн.

Згідно з п.4 ст.129 Конституції України, статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладені обставини, місцевий господарський суд обґрунтовано дійшов до висновку про необхідність стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 299000грн. та відмовив у задоволенні вимог про стягнення боргу у сумі 1000грн. через недоведеність її існування.

Приймаючи рішення щодо вимог про стягнення пені за період з 01.12.2008р. по 01.06.2009р. у сумі 36098,63грн., 3% річних у сумі 25989,04грн. та інфляційної складової у сумі 90900грн. за прострочку виконання грошового зобов'язання у період з 01.12.2008р. по 20.10.2011р., суд першої інстанції правомірно врахував положення статей 534, 549-552 та статті 625 ЦК, статей 229-234 ГК України, статей Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” та положення пункту 6.3. договору №014 від 04.06.2007р., вірно із дотриманням положень договору, визначив момент виникнення права вимоги, врахував часткове погашення заборгованості в сумі 1000грн., яке відбулось 29.04.2009р. та обґрунтовано задовольнив позовні вимоги частково, а саме в частині стягнення пені у сумі 36034,77грн., 3% річних у сумі 25914,65грн., інфляційної складової у сумі 85605грн.

З огляду на наведене, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду визначила, що доводи заявника, викладені в апеляційній скарзі не обґрунтовані, не доведені належними та допустимими доказами та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Зокрема, судова колегія зазначає, що факт правомірного повернення товару не був доведений відповідачем, а факт включення грошових вимог позивача до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство ТОВ «Каас»не впливає на розгляд даної справи та не перешкоджає задоволенню позовних вимог в обґрунтованій частині, оскільки відповідачем не доведено визнання грошових вимог позивача, що становлять заборгованість у розмірі 300000грн., саме за товар, який повернутий на підставі поворотних накладних №970 від 10.12.2008р., №971 від 10.12.2008р., №972 від 10.12.2008р., щоб мало преюдиційне значення у разі такого доведення.

Отже, твердження заявника апеляційної скарги про порушення і неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, в звязку з чим підстав для зміни чи скасування рішення господарського суду Донецької області від 05.12.2011р. (повний текст підписано 12.12.2011р.) у справі №19/110 колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає.

Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Малахит», м. Дружківка, Донецька область на рішення господарського суду Донецької області від 05.12.2011р. (повний текст підписано 12.12.2011р.) у справі №19/110 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 05.12.2011р. (повний текст підписано 12.12.2011р.) у справі №19/110 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддяІ.В. Зубченко

Судді: Н.О. Мартюхіна

В.М. Татенко

Надруковано 6 примірників: 1 позивачу; 2 відповідачу; 1 до справи; 1 ДАГС; 1 ГС