Постанова № 21301151, 07.02.2012, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

06.02.2012 р. справа №3/5009/7390/11

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

суддівТатенко В.М.

Мєзєнцев Є.І., Марченко О.А.

за участю представників сторін:

від позивача:ОСОБА_4 - довіреність

від відповідача 1.:не зявився

від відповідача 2.:ОСОБА_5 - довіреність

від третьої особи1.:не зявився

від третьої особи 2.:не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Едельвейс-ЛТД», м. Севастополь

на рішення господарського судуЗапорізької області

від14.12.2011 року

по справі№ 3/5009/7390/11 (суддя: Соловйов В.М.)

за позовомОСОБА_6, м. Запоріжжя

до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю „Запоріжжитлоінвестбуд 2008», м. Запоріжжя;

2.Товариства з обмеженою відповідальністю „Едельвейс-ЛТД», м. Севастополь

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів1.Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ-цінні папери», м. Київ;

2.Публічне акціонерне товариство «Банк Кіпру», м. Київ

провизнання недійсним договору та застосування двосторонньої реституції. В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_6 (далі по тексту «Позивач») звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю „Запоріжжитлоінвестбуд 2008»(далі по тексту «перший Відповідач») та Товариства з обмеженою відповідальністю „Едельвейс-ЛТД»(далі по тексту «другий Відповідач») про визнання укладеного відповідачами договору купівлі-продажу цінних паперів № Б-23/по-238 від 31.03.2010р. недійсним та застосування двосторонньої реституції, із залученням Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ-цінні папери»і Публічного акціонерного товариства «Банк Кіпру»у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 14.12.2011 року по справі №3/5009/7390/11 позовні вимоги були задоволені у повному обсязі.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спірний договір № Б-23/по-238 від 31.03.2010р. укладений від імені першого Відповідача директором ОСОБА_7 в порушення вимог Статуту товариства та з перевищенням повноважень.

Не погодившись з прийнятим рішенням другим Відповідачем подало апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заявник апеляційної скарги вважає, що при ухваленні рішення судом першої інстанції порушено норми права, а також не в повній мірі дослідженні матеріали та докази по справі та невірно зроблені висновки.

Сторони та треті особи були апеляційним судом належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду апеляційної скарги.

Позивач у своєму відзиві проти задоволення апеляційної скарги заперечував, посилаючись на її безпідставність та не обґрунтованість.

Представник Позивача у судовому засіданні додатково пояснив, що укладанням спірної угоди були порушені корпоративні права позивача, повязані з реалізацію його (Позивача) права управління Товариством з обмеженою відповідальністю „Запоріжжитлоінвестбуд 2008», адже Згідно до п.12.1 Статуту, вищим органом Товариства є виключно Загальні Збори Учасників Товариства.

За п. 13.1.6 Статуту Товариства, надання згоди на здійснення операції з цінними паперами незалежно від суми угоди віднесено до виключної компетенції зборів учасників Товариства.

Позивач є одним з учасників цього Товариства. Не сповістивши Позивача та інших учасників Товариства про намір укласти спірну угоду та не скликавши для вирішення цього питання Загальні збори перший відповідач в особі його виконавчого органу позбавив Позивача на реалізацію обумовленого Статутом та Законом України «Про господарські товариства»права управління Товариством.

Перший Відповідач у своєму відзиві проти задоволення скарги заперечував, підтвердивши, що під час підписання спірної угоди директор Товариства з обмеженою відповідальністю „Запоріжжитлоінвестбуд 2008»перевищив власні повноваження

Третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Київ-цінні папери»мотивований відзив на апеляційну скаргу суду не надав, свого представника для участі у розгляді справи не направив та письмово просив розглянути справу за його відсутністю.

Третя особа Публічне акціонерне товариство «Банк Кіпру», свого представника для участі у розгляді скарги не направила.

Відповідно до статей 44, 811 Господарського процесуального кодексу України здійснено фіксацію судового процесу технічними засобами та складено протокол судового засідання.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає рішення господарського суду винесеним з дотриманням встановлених до нього вимог, відтак законним та обґрунтованим; а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно протоколу № 1 від 10.04.2008р. загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю „Запоріжжитлоінвестбуд 2008»затверджено Статут ТОВ „Запоріжжитлоінвестбуд 2008», який зареєстровано 14.04.2008р. державним реєстратором виконавчого комітету Запорізької міської ради.

Відповідно до п.2.2 Статуту, учасниками товариства є:

громадянин України ОСОБА_8, м. Запоріжжя;

громадянин України ОСОБА_7, м. Запоріжжя;

громадянин України ОСОБА_6, м. Запоріжжя;

Згідно до п.12.1 Статуту, вищим органом Товариства є Загальні Збори Учасників (Збори Учасників).

Як зазначено в п. 12.2 Статуту, виконавчим органом Товариства є директор.

Відповідно до п. 14.5 Статуту, директор Товариства на виконання рішень зборів учасників укладає від імені товариства угоди, з урахуванням обмежень передбачених розділом 13 цього Статуту.

Пунктом 13.1.6 Статуту, встановлено, що до компетенції зборів учасників товариства віднесено надання згоди на здійснення операції з цінними паперами незалежно від суми угоди (окрім емісії векселів, в порядку розрахунків за господарськими договорами).

Відповідно до п.13.2.6 Статуту, рішення Зборів Учасників приймаються відкритим голосуванням простою більшістю голосів окрім рішень з питань передбачених пунктами 13.1.1, 13.1.2, 13.1.3, 13.1.4, 13.1.5, 13.1.6, 13.1.10, 13.1.11, 13.1.12, 13.1.13, 13.1.14, та 13.1.16, які вважаються прийнятими якщо за них віддано біль ніж ѕ відсотків голосів присутніх на зборах.

Голосування на Зборах Учасників проводиться за принципом: одна частка один голос, розмір частки пропорційний внеску Учасника в Статутний Фонд (п.13.2.4 Статуту).

Збори Учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні Учасники (представники Учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів (п.13.2.5 Статуту).

Відповідно до п.6.1 Статуту (в редакції змін та доповнень від 22.04.2008р.), для забезпечення діяльності Товариства за рахунок внесків Учасників формується Статутний капітал (фонд) Товариства в грошовій формі. Розмір Статутного капіталу (фонду) складає 1000000,00 грн. Статутний капітал (фонд) поділяється на 100 часток. Одна частка дорівнює 10000,00 грн. Сума вкладу і частка кожного із Учасників Товариства в Статутному капіталі (фонді) становить:

·ОСОБА_8 34 частки (34%), що становить 340 000,00 грн.;

·ОСОБА_7 33 частки (33%), що становить 330 000,00 грн.;

·ОСОБА_6 33 частки (33%), що становить 330 000,00 грн.

31.03.2010р. між ТОВ “Запоріжжитлоінвестбуд 2008” (Продавець), в особі директора ОСОБА_7, який діє на підставі Статуту, з однієї сторони, та ТОВ “Київ-цінні папери” (ліцензія ДКЦПРФ на здійснення професійної діяльності на фондовому ринку - діяльність з торгівлі цінними паперами, брокерська діяльність серія АВ № 376988 від 12.10.2007р.) (Повірений покупця) в особі директора ОСОБА_9, яка дії на підставі Статуту та договору доручення № Б-23-10 від 31.03.2010р., від імені та за рахунок ТОВ “Едельвейс-ЛТД” (Покупець) укладено договір купівлі-продажу цінних паперів № Б-23/ПО-238.

Відповідно до п. 1.1 Договору, перший Відповідач зобовязується передати у власність другого Відповідача, а останній зобовязується прийняти та оплатити ціні папери емітента, а саме:

·вид, форма випуску, форма існування ЦП: іменні інвестиційні сертифікати, бездокументарна;

·Емітент: Пайовий венчурний інвестиційний фонд недиверсифікованого виду закритого типу “Гарантований” ТОВ “КУА “Капітал Груп”;

·код ISIN: UA 4000025944;

· код ЄДРІСІ: 233823;

·код ЄДРПОУ: 32307531;

·номінальна вартість одного інвестиційного сертифіката складає: 1,00 грн.;

кількість ЦП: 167000 шт.;

·договірна вартість одного інвестиційного сертифіката складає: 1,04 грн.;

загальна договірна вартість, за якою пакет передається у власність Покупця:173680,00 грн.

Загальна вартість договору складає: 173680, 00 грн. (п.1.2 Договору).

Згідно акту виконання зобовязань від 08.04.2010р. сторони виконали свої зобовязання за договором у повному обсязі.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог, так і заперечень.

Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч. 1 ст. 50 Закону України “Про господарські товариства”, ч. 1 ст. 140 ЦК України, товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний (складений) капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.

За приписами ст. 97 ЦК України, управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Приписами ст. 6 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відповідно до якої, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до ст. 92 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників.

Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Відповідно до ст. 1000 ЦК України, за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Статтею 1003 ЦК України встановлено, що у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

Згідно ст. 1004 ЦК України, повірений зобов'язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення. Повірений може відступити від змісту доручення, якщо цього вимагають інтереси довірителя і повірений не міг попередньо запитати довірителя або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. У цьому разі повірений повинен повідомити довірителя про допущені відступи від змісту доручення як тільки це стане можливим.

Отже, другий Відповідач, як довіритель, повністю відповідає як за власні за дії третьої особи - ТОВ “Київ-цінні папери”, як повіреного, під час укладання спірного договору..

У відзиві на позовну заяву ТОВ “Київ-цінні папери” зазначило, що ідентифікація продавця цінних паперів ТОВ “Запоріжжитлоінвестбуд 2008” була здійснена на підставі наданих документів, зокрема копії Статуту товариства. Проте, при опрацюванні документів ТОВ “Київ-цінні папери” не було звернуто увагу на обмеження повноважень директора ТОВ “Запоріжжитлоінвестбуд 2008” на укладення угод з цінними паперами.

Відповідно до п.п. “а” п.1 Розділу XIII “Обов'язки торговців при здійсненні операцій з цінними паперами” Правил (Умов) здійснення діяльності з торгівлі ціннимипаперами: брокерської діяльності, дилерської діяльності, андеррайтингу, управлінняцінними паперами, затвердженими Рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку 12.12.2006 N 1449, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.01.2007р. за N 52/13319, при виконанні операцій з цінними паперамиторговці зобов'язані, зокрема, діяти в інтересах клієнта (домагатися найкращого виконання замовлень та договорів), враховуючи умови, зазначені в договорі, кон'юнктуру фондового ринку, умови здійснення розрахунково-клірингових операцій, надання депозитарних послуг, ризик вибору контрагентів та інші фактори ризику.

Згідно із ст. 9 Закону України від 28.11.2002р. N 249-IV “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму”, суб'єкт первинного фінансового моніторингу (до яких віднесено і ТОВ “Київ-цінні папери”) відповідно до законодавства зобов'язаний на підставі поданих офіційних документів або засвідчених в установленому порядку їх копій здійснювати ідентифікацію клієнтів, які проводять фінансові операції. Додаткові дані для вивчення клієнта також можуть бути одержані від клієнта, а також з інших джерел, якщо така інформація є публічною (відкритою).

Відповідачами не надано доказів, що як до, так і після підписання спірного договору, директором ТОВ “Запоріжжитлоінвестбуд 2008” ОСОБА_7 зборами учасників товариства, у відповідності до п.13.1.6, 13.2.6 Статуту ТОВ “Запоріжжитлоінвестбуд 2008”, було надано згоду на здійснення операції з цінними паперами.

Таким чином, колегія суду погоджується з висновком суду першої інстанції відносно того, що ТОВ “Едельвейс-ЛТД” у відносинах з ТОВ “Запоріжжитлоінвестбуд 2008” щодо укладання спірного договору знало та за всіма обставинами не могло не знати про обмеження повноважень директора ТОВ “Запоріжжитлоінвестбуд 2008” ОСОБА_7 на підписання цього договору. Тому, відповідно до ч.2 ст.203, ч.1 ст. 215 ЦК України, у Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ-цінні папери»був відсутній необхідний обсяг цивільної дієздатності. А відтак, виконання правочину, в даному випадку, не є свідченням належного його схвалення, оскільки схвалення правочину має відбутися саме в тому порядку і тими посадовими особами чи органом, які мають відповідні повноваження на прийняття такого рішення згідно до Закону та Статуту.

Колегія апеляційного господарського суду погоджується з вищезазначеним твердженням Позивача про те, що укладанням спірного договору були порушені корпоративні права Позивача на управління ТОВ “Запоріжжитлоінвестбуд 2008”.

Правові наслідки недійсності правочину визначені у ст. 216 ЦК України.

Зокрема, відповідно до ч. 1 цієї статті, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Як зазначив Пленум Верховного Суду України в п.5, 6 постанови від 06.11.2009р. № 9 “Про практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”, відповідно до статей 215 та 216 ЦК суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності.

Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним.

Апеляційний суд повністю погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо підвідомчості справи господарському суду, адже цей спір за усіма ознаками є корпоративним у розумінні приписів п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК України та ч. 1 ст. 167 ГК України

Частиною 6 статті 16 ГПК України встановлено, що справи у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарського товариства, що пов'язані із діяльністю цього товариства, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням господарського товариства згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Частиною 3 ст. 15 ГПК України передбачено, що справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

На підставі наведених норм, цілком вірним є висновок суду першої інстанції відносно територіальної підсудності даної справи господарському суду Запорізької області.

Інші заперечення скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, апеляційним судом до уваги не приймає, оскільки вони спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати за подання апеляційної скарги відносяться на першого відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Едельвейс-ЛТД», м. Севастополь залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 14.12.2011 року по справі № 3/5009/7390/11 залишити без змін.

Головуючий суддя:В.М. Татенко

Судді:Є.І. Мєзєнцев

О.А. Марченко Надруковано примірників: 1-позивачу; 2-відповідачам; 2 третім особам; 1-у справу; 1-ГСЗО; 1-ДАГС