Постанова № 21301100, 06.02.2012, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

01.02.2012 р. справа №38/296

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Бойченка К.І.

суддівДіброви Г.І., Шевкової Т.А. за участю

представників сторін:

від позивача:ОСОБА_1, довіреність №30-12/125Д від 30.12.2011року

від відповідача:ОСОБА_2, довіреність №3 від 27.12.2011року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства „Вугілля України” м.Київ

на рішення

господарського суду Донецької області

від27.12.2011року

у справі№38/296 /суддя ЛейбаМ.О./

за позовомДержавного підприємства „Вугілля України” м.Київ в особі філії „Донецьквуглезбут” м.Донецьк

до Державного підприємства „Шахтарськантрацит” м.Шахтарськ Донецької області

простягнення суми збитків у розмірі 150217,19грн. В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство „Вугілля України” м.Київ в особі філії „Донецьквуглезбут” м.Донецьк, звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства „Шахтарськантрацит” м.Шахтарськ про стягнення суми збитків у розмірі 150217,19грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 27.12.2011року по справі №38/296 у задоволенні позовних вимог Державного підприємства „Вугілля України” м.Київ в особі філії „Донецьквуглезбут” м.Донецьк відмовлено повністю.

Дане рішення мотивовано наступним:

- недоведеність обставин на яких ґрунтуються позовні вимоги;

- положеннями ст.34 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Донецької області від 27.12.2011року у справі №38/296 Державне підприємство „Вугілля України” м.Київ звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник вказує на те, що:

- судом не повно зясовані обставини, що мають значення для справи;

- висновки викладені в рішенні не відповідають фактичним обставинам справи;

-переадресація вугілля неналежної якості відбулась з вини ДП «Шахтарськантрацит», відповідач, відповідно до ст.ст.224, 228 Господарського кодексу України, п.2 додатку №01/07-1та умов договору , зобовязаний компенсувати всі витрати Покупцю (позивачу по справі).

Представник відповідача вважає рішення господарського суду Донецької області 27.12.2011року у справі № 38/296 законним та обґрунтованим, тому просив залишити його без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Частиною 2 ст.101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

01.11.2005року між Державним підприємством “Вугілля України” (покупець) та Державним підприємством «Шахтарськантрацит»(постачальник) укладено договір поставки №20-01/2-К/1 (далі договір №1), згідно з пунктом 1.1 якого постачальник зобовязується поставити, а покупець прйняти та оплатити вугілля камяне енергетичне марочного складу П 0-100, п-200 українського походження (далі - вугілля).

Відповідно до п.1.2 договору марки, базові характеристики якості та ціна вугілля, яке буде поставлятися наводиться у Додатках до договору.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що сторони узгодили, що поставка вугілля здійснюється залізничним транспортом у відкритих піввагонах та погодженим графіком.

Датою поставки вугілля є дата підписання акту приймання-передавання, який повинен бути підписаний сторонами не пізніше останньої дати узгодженого сторонами періоду поставки. (п.2.2 договору).

Згідно п.5.1 договору приймання рядового вугілля та продуктів збагачення по кількості та якості здійснюється відповідно до вимог Інструкції Держарбітражу від 15.06.1965р. №П-6 та від 25.04.1966р. №П-7.

Пунктом 5.3 договору визначено, що у випадку, якщо показники якості вугілля, визначені в лабораторії Вантажоотримувача мають розбіжності між показниками якості постачальника, покупець протягом 1-го робочого дня з моменту отримання результатів від вантажоотримувача направляє виклик постачальнику, який зобовязаний прибути до вантажоотримувача на протязі 24 год. з моменту отримання повідомлення.

У випадку неприбуття представника постачальника у визначений строк, результати по якості та кількості отримані у вантажоотримувача є дійсними для сторін, вказуються у акті звіряння по кількості та якості. Покупець (вантажоотримувач) має право на розвантаження вугілля (п.5.3.1 договору).

Відповідно до п.5.3.2 договору кожна з сторін має право перевірити якість поставленої партії вугілля. Аналіз виконується у лабораторії ТЕС вантажоотримувача. Результати аналізів підтверджені актом складеним незалежним експертом (уповноваженою особою) “ССI Україна ЛТД” дочірнє підприємство австралійської компанії “ССI Україна ЛТД” є переважним для сторін над результатами лабораторії ТЕС вантажоотримувача.

Згідно з пунктом 5.5 договору у разі поставки вугілля, показники якості якого виходять за межі гранично-допустимих покупець має право таке вугілля до поставки не зараховувати і не оплачувати, про що повідомити постачальника. Якщо представник постачальника не вивезе вугілля протягом 72 годин з моменту повідомлення, покупець (або ТЕС вантажоотримувач) може його прийняти на умовах передбачених п.3.3 та п.п 5.10.1 договору, а також постачальник зобовязаний компенсувати всі витрати вантажоотримувача та покупця, повязані з поставкою неякісного вугілля.

У разі надходження вугілля з домішками не вугільного походження (пісок, каміння, сміття і т.ін.) ТЕС вантажоотримувач покупця має право таке вугілля не розвантажувати, до поставки не зараховувати, про що повідомить постачальника протягом 1-го робочого дня. При цьому постачальник забезпечить вивезення вугілля з ТЕС вантажоотримувача протягом 72 годин та компенсує покупцю всі витрати, повязані з поставкою вугілля з домішками не вугільного походження (п.5.6 договору).

Згідно п. 9.5 договору, вказаний договір набирає чинності з дати його підписання двома сторонами і діє до 31.12.2005року.

У випадку, якщо жодна із сторін за 30 календарних днів до закінчення терміну дії даного договору не заявить письмово іншій стороні про наміри припинення цього договору, договір вважається пролонгованим (продовженим на той самий строк і на тих самих умовах) (п.9.7 договору).

До вказаного договору було укладено: додаткову угоду від 20.12.2005року, якою строк дії договору було продовжено до 31.12.2006року; додаткову угоду від 16.03.2006року, якою строк дії договору було продовжено до 31.12.2007року.

ВП «Шахтарськвуглезбутпостачання»ДП «Шахтарськантрацит»за договором №50-01/2-К/1 є правонаступником усіх прав та обовязків ДП «Шахатарськантрацит»за договором №43-01/2-К від 01.06.2005року. (п.9.8 договору).

Як вбачається з матеріалів справи у січні 2007року, було відвантажено у вагонах за номерами №№ 65741274, 65944878, 67396408, 66935750, 65725624, 65324303, 67161752, 66235169, 67164368, 67169409, 66962473 вугілля, відповідно до залізничних накладних №№ 49168694, 49168693, 49168695, 49159528, 49159532, 49159531, 49159530, 49159526, 49159527, 49159525, 49159529.

Відповідно до вимог договору №1-01/1-П від 26.01.2004року між ДП “Вугілля України” та ВАТ “Центренерго” (далі договір №2), вантажовідправником спірного вугілля є ДП „Донбасантраціт”, вантажоотримувачем є Трипільська ТЕС ВАТ “Центренерго”.

При прийманні вугілля за якістю на Трипільській ТЕС ВАТ “Центренерго” було виявлено перевищення гранично припустимих показників, встановлених умовами договору, а саме: показники зольності склали - 43,7%, вологи - 8,6%. У звязку з чим був складаний акт про відбір проби вугілля № 122 від 22.01.2007року та протокол аналізу проб № 122.

24.01.2007року ДП „Донбасантрацит” на адресу Трипільської ТЕС ВАТ „Центренерго” (вантажоотримувач) надіслано факсограму №6/43 у якій він просить переадресувати вищевказані вагони з вугіллям, якість якого не відповідає умовам договору.

У звязку з чим зазначені вагони були переадресовані на адресу вантажовідправника, що засвідчується квитанціями про приймання вантажу №№ 32777274, 32777275, 32777276, 32777277,32777278,32777279,32777280, 32777281, 32777282, 32777283, 32777284.

Таким чином, вугілля було відвантажено на адресу позивача саме ДП „Донбасантрацит”.

Під час переадресації вищевказаних вагонів залізницею з ВАТ „Центренерго” було стягнуто залізничний тариф від станції Трипілля-Дніпровське до станції Красний Луч в розмірі 34389,60грн. (з ПДВ), що підтверджується квитанцією про приймання вантажу та довідкою № 2601 від 26.01.2007 року.

Також залізницею з ВАТ „Центренерго” було стягнуто додаткові збори (вантажні роботи, промивання та очищення вагонів і т.ін.) в розмірі 614,4 грн. з ПДВ, що підтверджується накопичувальною карткою № 29.01.75, та довідкою № 3101 від 31.01.2007року.

Згідно відомості про надання послуг, пов'язаних з подачою, забиранням та користуванням вагонами № 1/07-3 Трипільською філією ВАТ “Київ-Дніпровське МППЗТ”було стягнуто з ВАТ “Центренерго”: плату за подачу і забирання вагонів, а також за користування в сумі 24571,44 грн. з ПДВ

Як наслідок перевищенням допустимих критеріїв якості поставленого вугілля ВАТ „Центренерго” було завдано збитки на загальну суму 59575,44грн. разом з ПДВ.

Як вбачається з матеріалів справи у січні 2007 року, відповідач ще відвантажив вугілля у вагонах за номерами №№ 60935343, 67178004, 65325383, 66186321, 65488538, 67855072, 60319530, що підтверджується залізничними накладними №№ 49037024. 49037025, 49037026, 49037027, 49037028, 49037029, 49037030.

Відповідно до вимог договору №1-01/1-П від 26.01.2004року між ДП “Вугілля України” та ВАТ “Центренерго” (далі договір №2), вантажовідправником спірного вугілля є ДП „Донбасантраціт”, вантажоотримувачем є Трипільська ТЕС ВАТ “Центренерго”. Вантажовідправником спірного вугілля є ДП „Шахтарськантраціт”.

Вантажоотримувачем вказаної вугільної продукції є Трипільська ТЕС ВАТ “Центренерго” згідно до договору поставки між ДП “Вугілля України”та ВАТ “Центренерго” № 1-01/1-П від 26.01. 2004 року (договір №2).

При прийманні вугілля за якістю на Трипільській ТЕС ВАТ “Центренерго” було виявлено перевищення гранично припустимих показників, встановлених умовами договору, а саме: показники зольності склали - 48,9%, вологи - 11%. У звязку з чим був складаний акт про відбір проби вугілля № 156 від 23.01.2007року та протокол аналізу проб № 156.

На адресу відповідача 25.01.2007року була направлена телеграма з вимогою надання адреси для переадресування вагонів.

Вищевказані вагони були переадресовані на адресу вантажовідправника, що підтверджується квитанцією про приймання вантажу №№ 32777289.

Під час переадресації вищевказаних вагонів залізницею з ВАТ „Центренерго” було стягнуто: залізничний тариф від станції Трипілля-Дніпровське до станції Красний Луч в розмірі 21084,0 грн. (з ПДВ), що підтверджується вищевказаною квитанцією про приймання вантажу та довідкою №2801 від 28.01.2007 року; додаткові збори (вантажні роботи, промивання та очищення вагонів і т. ін.) у розмірі 422,96грн. з ПДВ, що підтверджується накопичувальною карткою № 29.01.69, та довідкою № 3101 від 31.01.2007 року; за надання послуг, пов'язаних з подачею, забиранням та користуванням Трипільською філією ВАТ “Київ-Дніпровське МППЗТ” було стягнуто плату за подачу і забирання вагонів, а також за користування в сумі 11970,89грн. з ПДВ.

Як наслідок перевищенням допустимих критеріїв якості поставленого вугілля ВАТ „Центренерго” було завдано збитки на загальну суму 33477,85грн. разом з ПДВ.

Крім того, між Відкритим акціонерним товариством «Центренерго» (покупець) та Державним підприємством „Вугілля України” (постачальник) укладено договір постачання вугільної продукції №4-01/1-П від 28.01.2004року згідно умов якого, постачальник зобовязувався поставляти покупцю вугільну продукцію, а покупець в свою чергу прийняти та оплатити продукцію.

Як вбачається з матеріалів справи Відкрите акціонерне товариство „Центренерго” (вантажоотримувач) звернулось до господарського суду м.Києва про стягнення з Державного підприємства “Вугілля України” збитків за провізну плату з перевезень повернутого неякісного вугілля від станції Бурштин Львівської залізниці до станції вантажовідправника Донецької залізниці.

16.02.2010року господарський суд м.Києва прийняв рішення по справі № 42/20, яким стягнути з Державного підприємства „Вугілля України” на користь Відкритого акціонерного товариства „Центренерго” 158482,06грн. - збитки, 1584,82грн. - сплата державного мита та 232,72грн. - інформаційне-технічне забезпечення судового процесу.

Платіжним дорученням № 141 від 21.09.2010року Державне підприємство „Вугілля України” перерахувало на рахунок Віджкритого акціонерного товариства „Центренего” суму у розмірі 160299,60грн. на виконання рішення суду по справі №42/20 від 16.02.2010року.

У звязку з чим, внаслідок неналежного виконанням відповідачем зобовязань за договором постачання вугільної продукції №50-01/2-К/1 від 01.11.2005року з перевищення гранично припустимих показників позивачу були завдані збитки на загальну суму 150217,19грн.

Згідно ст.225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно з п.4 ст.129 Конституції України, ст.ст.33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до чинного законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків (п.п.4) п.1 ст.611 Цивільного кодексу України).

Збитки, у свою чергу, - це витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому, збитки визначаються, як втрата, якої особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, якій порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобовязання, доказується кредитором.

Пунктом 1 ст.224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Розглядаючи позовні вимоги щодо стягнення збитків, суд виходить з того, що складовою збитків є наявність збитків, протиправна поведінка боржника, причинний звязок між протиправною поведінкою та збитками.

Таким чином, для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме наявність збитків, протиправна поведінка заподіювача збитків, причинний звязок між збитками та протиправною поведінкою заподіювача, вина.

Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності, передбаченої ст.623 Цивільного кодексу України.

Звертаючись з позовом у даній справі позивач послався на те, що у звязку з поставкою вугілля неналежної якості, ним понесені збитки на суму 150217,19грн., які складаються з: 34389,60грн. - вартості залізничного тарифу, сплаченого позивачем за перевезення 11 вагонів спірного вантажу; 34389,60грн. - вартості залізничного тарифу, сплаченого ВАТ «Центренерго»за переадресацію 11 вагонів спірного вантажу; 614,40грн. сума плати за додаткові збори (вантажні роботи, промивання та очищення ваганів та ін.); 24571,44грн. плата відповідно до відомості №1/07-3 про надання послуг, повязаних з подачею, збиранням та користуванням вагонами; 21084,00грн. - вартості залізничного тарифу, сплаченого позивачем за перевезення 7 вагонів спірного вантажу; 21084,00грн. - вартості залізничного тарифу, сплаченого ВАТ «Центренерго»за переадресацію 7 вагонів спірного вантажу; 422,96грн. сума плати за додаткові збори (вантажні роботи, промивання та очищення ваганів та ін.); 11970,89грн. плата відповідно до відомості №1/07-3 про надання послуг, повязаних з подачею, збиранням та користуванням вагонами; 1473,90грн. - частина суми державного мита сплаченого позивачем ВАТ «Центренерго» за виконання рішенням господарського суду м.Києва; 216,40грн. - частина суми витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу сплаченого позивачем ВАТ «Центренерго» за виконання рішенням господарського суду м.Києва.

Судом першої інстанції встановлено, що у січні 2007року, відвантажені вагони з вугіллям, вантажоотримувачем яких є Трипільська ТЕС ВАТ “Центренерго”

Згідно п.1.1 договору №1, постачальник зобовязується поставити, а покупець прийняти та оплатити вугілля камяне енергетичне марочного складу П 0-100, П 0-200 українського походження.

Умови приймання по якості та кількості визначені сторонами у розділі 5 Договору, яким визначено, що приймання рядового вугілля та продуктів збагачення по кількості та якості здійснюється відповідно до вимог Інструкції Держарбітражу від 15.06.1965р. №П-6 та від 25.04.1966р. №П-7 (п.5.1).

У випадку, якщо показники якості вугілля, визначені в лабораторії Вантажоотримувача мають розбіжності між показниками якості постачальника, покупець протягом 1-го робочого дня з моменту отримання результатів від вантажоотримувача направляє виклик постачальнику, який зобовязаний прибути до вантажоотримувача на протязі 24 год. з моменту отримання повідомлення (п.5.3).

Відповідно до вищевикладеного позивач повинен був повідомити постачальника (ДП «Шахтарськантрацит») про виявлення вугілля неналежної якості.

Як зазначає позивач на адресу відповідача надіслана телеграма з проханням направити представника на ТЕС або надання адреси для переадресування вагонів.

При цьому вагони з вугіллям за номерами №№ 60935343, 67178004, 65325383, 66186321, 65488538, 67855072, 60319530 прибули на станцію вантажоотримувача 23.01.2007року, а телеграма про невідповідність якості поставленої продукції була направлена лише 25.01.2007року. Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Однак матеріали справи не містять ані самої телеграми, ані доказів її направлення.

Надані в обґрунтування позовних вимог акти відбору проби №122 від 20.01.2007року та №156 від 23.01.2007року свідчать лише про факт відбору проб. З них не вбачається, що вугілля було поставлено неналежної якості.

Відповідно до п.29 Інструкції П-7 від 25.04.66року за результатами приймання продукції за якістю за участю представників вантажовідправника, складається акт про фактичну якість отриманої продукції.

Позивачем до матеріалів справи доказів складання акту про фактичну якість отриманої продукції, складеного відповідно до вимог Інструкції П-7 від 25.04.66року не надано.

Судова колегія звертає увагу на те, що відправником вантажу у вагонах за номерами №№ 65741274, 65944878, 67396408, 66935750, 65725624, 65324303, 67161752, 66235169, 67164368, 67169409, 66962473, відповідно до залізничних накладних №№ 49168694, 49168693, 49168695, 49159528, 49159532, 49159531, 49159530, 49159526, 49159527, 49159525, 49159529 є ДП „Донбасантрацит”, а не відповідач.

До того ж, судові витрати у розмірі 1473,90грн. - державного мита та 216,40грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за іншим рішенням, не є за своєю правовою природою збитками у розумінні чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, наданими позивачем, в обґрунтування позовних вимог, документами не доведено спричинення збитків в предявленій до стягнення сумі з вини відповідача, тому, висновок господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог є вірним.

Тобто, доводи заявника апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду.

Таким чином, рішення господарського суду Донецької області прийнято з урахуванням фактичних обставин та матеріалів справи, ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності відповідає матеріалам справи, вимогам діючого законодавства та не підлягає скасуванню.

Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги відносяться на скаржника.

Керуючись ст. ст. 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

1) Апеляційну скаргу Державного підприємства “Вугілля України” м.Київ на рішення господарського суду Донецької області від 27.12.2011року по справі №38/296 залишити без задоволення.

2) Рішення господарського суду Донецької області від 27.12.2011року по справі №38/296 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий К.І.Бойченко

Судді Г.І.Діброва

Т.А.Шевкова

Надруковано: 6 прим.

2. позивачу

1. відповідачу

1. у справу

1. ДАГС

1.госп.суд