Постанова № 21301069, 01.02.2012, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

01.02.2012 р. справа № 13/196

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Колядко Т.М.

суддівДонець О.Є., Скакун О.А.

за участю представників сторін: від позивача:не з"явився від відповідача:ОСОБА_1 за довір. № 2501Д/2012 від 04.01.2011р., ОСОБА_2 за довір. № 250-74Д від 31.12.2010р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргувідкритого акціонерного товариства «Маріупольський завод важкого машинобудування» м. Маріуполь Донецької області

на рішення господарського суду Донецької області

від14.12.2011р.

по справі№ 13/196 (Макарова Ю.В.)

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Техсоюз-2004»м. Запоріжжя

довідкритого акціонерного товариства «Маріупольський завод важкого машинобудування» м. Маріуполь Донецької області

простягнення 16735,20грн.

Господарський суд Донецької області (суддя Макарова Ю.В.) рішенням від 14.12.2011р. задовольнив позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Техсоюз-2004»м. Запоріжжя (далі ТОВ «Техсоюз-2004») та стягнув з відкритого акціонерного товариства «Маріупольський завод важкого машинобудування» м. Маріуполь Донецької області (далі Завод) основний борг в сумі 16735,20грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 167,35грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00грн., посилаючись на доведеність та обґрунтованість позовних вимог.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Завод звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій рішення господарського суду Донецької області від 14.12.2011р. у справі № 13/196 просить скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, заявник апеляційної скарги посилається на те, що суд першої інстанції дійшов помилково висновку щодо обчислювання строку позовної давності, врахувавши строк виконання зобов"язання за приписими ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, оскільки згідно п. 2 ч. 5 ст. 261 цього Кодексу початок перебігу позовної давності пов'язаний не з моментом пред'явлення вимоги, а з моментом виникнення у кредитора права на пред'явлення вимоги такої, тому строк позовної давності щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 16 735,20грн. сплинув.

Позивач свого представника у судове засідання 01.02.2012р. не направив, але 31.01.2012р. через канцелярію апеляційного суду надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив рішення господарського суду Донецької області від 14.12.2011р. у справі № 13/196 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представники відповідача не заперечували щодо розгляду апеляційної скарги за відсутністю представника позивача.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв"язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, вислухавши доводи представників відповідача, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

ТОВ «Техсоюз-2004»звернулось до суду з позовом до Заводу про стягнення 16735,20грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов"язань щодо оплати вартості поставленого товару згідно видаткової накладної № РН-0000044 від 15.05.2008р.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

Згідно ч. 2 ст. 638 Цивільного кодексу України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За приписом ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Як вбачається з матеріалів справи, пропозиції позивача укласти договір викладені у формі виставлення на адресу відповідача рахунка-фактури № СФ-0000061 від 06.05.2008р. (а.с. 11).

Господарським судом встановлено, що між сторонами виникли зобов"язальні відносини, на підставі укладеного у спрощений спосіб договору поставки.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач поставив Заводу товар на загальну суму 16735,20грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000044 від 15.05.2008р. та довіреністю серії ЯОМ № 931351 від 15.05.2008р. (а.с. 8-10).

29.06.2011р. позивач направив на адресу відповідача вимогу про сплату заборгованості у сумі 16735,20грн.; останнім відповіді на вказану вимогу не надано, суму заборгованості за одержаний товар не сплачено, у зв"язку з чим борг відповідача склав 16735,20грн., що і стало підставою для звернення із даним позовом.

Представник відповідача у судовому засіданні апеляційної інстанції щодо отримання товару від позивача на зазначену суму не заперечував, що і було зазначено у відзиві на позовну заяву.

Відповідач також просив суд першої інстанції застосувати строк позовної давності до вимоги про заборгованості (а.с. 53-54).

Господарський суд дійшов висновку, що позивачем не пропущено строк позовної давності для пред"явлення вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в сумі 16 735,20грн., оскільки строк виконання останнім зобов"язання по оплаті одержаного товару, на думку суду, визначається згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо доведеності заборгованості відповідача за отриманий товар, але вважає, що суд безпідставно не врахував наслідки спливу строку позовної давності.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 цього Кодексу).

Згідно п. п. 1, 5 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

Частиною 1 статті 692 цього Кодексу передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається з матеріалів справи, товар одержано відповідачем 15.05.2008р.; відтак в силу вищезазначених положень законодавства з наступного дня у відповідача виник обов'язок оплатити одержаний товар, а саме з 16.05.2008р., а у позивача відповідно вимагати оплати; останній звернувся до господарського суду Донецької області з позовом 24.10.2011р., тобто після закінчення 3-х річного строку, встановленого ст. 256 Цивільного кодексу України.

Матеріали справи свідчать, що відповідач заявив про застосування строку позовної давності у відзиві на позовну заяву.

Таким чином, враховуючи вимоги частин 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України, які передбачають, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, здійсненою до винесення ним рішення, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 16 735,20грн. за видатковою накладною № РН-0000044 від 15.05.2008р. слід відмовити, у зв"язку з пропуском строку позовної давності.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 14.12.2011р. у справі № 13/196 підлягає скасуванню, а апеляційна скарга Заводу - задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, - Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Маріупольський завод важкого машинобудування» м. Маріуполь Донецької області задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 14.12.2011р. у справі № 13/196 скасувати.

У задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Техсоюз-2004»м. Запоріжжя до відкритого акціонерного товариства «Маріупольський завод важкого машинобудування»м. Маріуполь Донецької області про стягнення основного боргу в сумі 16735,20грн. відмовити, в зв"язку із спливом строку позовної давності.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Техсоюз-2004»(69035, м. Запоріжжя, вул. Брянська, буд. 15, код ЄДРПОУ 33134618) на користь відкритого акціонерного товариства «Маріупольський завод важкого машинобудування» (87535, м. Маріуполь, Донецька область, пл. Машинобудівельників, 1, код ЄДРПОУ 20355550) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 705,75грн.

Суду першої інстанції видати відповідний наказ.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Т.М. Колядко Судді: О.Є. Донець

О.А. Скакун

Надрук.: 5 прим.

1.позивачу

2.відповідачу

3.у справу

4.ДАГС

5.г/с Дон. обл.