Рішення № 21300375, 26.01.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" січня 2012 р. Справа № 5023/629/11

вх. № 629/11

Суддя господарського суду Савченко А.А.

при секретарі судовогозасідання Яковенко К.І.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1., дов. № б/н від 03.01.2012р.

3-ї особи <Текст >відповідача - Пересада Н.І., дов. № б/н від 01.03.2011р. 3-ї особи <Текст >

розглянувши справу за позовом ПП "ВЕСіД", м. Дніпропетровськ 3-я особа <Текст >

до ТОВ " Будсім", м.Харків 3-я особа <Текст >

про стягнення 156487,02грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 137459,05грн. основного боргу, 10606,13грн. пені, 6531,16грн. інфляційних та 1890,68грн. 3% річних. Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідач, який відповідно до Договору про заміну боржника у зобов*язанні № 261/10/10 від 01.10.2010р. прийняв на себе повний обсяг обов*язків зі сплати грошового боргу у розмірі 137459,05грн., що виник з Договору поставки № 225/02/09 від 06.02.2009р. укладеного між ПП "ВЕСіД" та ТОВ "Венттехсервіс", не виконав належним чином своїх зобов*язань зі сплати грошового боргу ТОВ "Венттехсервіс", внаслідок чого виникла заборгованість, яка до цього часу не сплачена.

В судовому засіданні 17.01.2012р. представник позивача надав доповнення до позовної заяви, в якому викладено детальний розрахунок суми боргу за кожною накладною, інфляційних, 3% річних та пені просить суд задовольнити позов в розмірі, заявленому до стягнення у позовній заяві. Суд, у відповідності до ст.22 ГПК України приймає доповнення до розгляду.

Представник відповідача у відзиві на позов та судовому засіданні проти вимог позивача заперечує в повному обсязі. Зокрема, в обгрунтування своїх заперечень, відповідач посилається на сплив строку позовної давності на стягнення неустойки (штрафу, пені) відповідно до ст. 232 ГК України та ч. 2 ст. 258 ЦК України. Щодо нарахованих позивачем інфляційних та 3% річних вважає, що позивач в односторонньому порядку змінив умови договору поставки № 225/02/09 від 06.02.2009р., оскільки зазначеним договором нарахування цих штрафних санкцій не передбачено.

15.02.2011р. відповідачем було заявлено клопотання про залучення до участі у справі у якості 3-ї особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору ТОВ "Венттехсервіс", яке підтримане представником відповідача в судовому засіданні. Суд вважає клопотання безпідставним та не підлягаючим задоволенню, оскільки заявником не подано належних доказів того, що рішення з господарського спору може вплинути на будь-які права або обов*язки щодо однієї із сторін.

05.09.2011р.(провадження по справі було зупинене) позивачем було подано до суду заяву про вжиття запобіжних заходів у вигляді накладення арешту на майно в тому числі грошові суми, що належать відповідачеві у розмірі позовних вимог.Суд вважає необхідним відмовити в його задоволенні, оскільки позивачем не надано відповідних доказів в підтвердження того, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

17.01.2012р. представником позивача було заявлено клопотання про забезпечення позовних вимог враховуючи систематичне невиконання зобов*язань шляхом накладення арешту на майно та грошові суми, що належать відповідачеві у розмірі позовних вимог, а саме 156487,02 грн. Суд вважає необхідним відмовити в його задоволенні, оскільки позивачем не надано відповідних та достатніх доказів в підтвердження того, що невжиття заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

В судовому засіданні представник відповідача заявив усне клопотання про припинення провадження у справі та передачу справи до третейського суду відповідно до п. 9 договору про заміну боржника у зобов*язанні № 261/10/10 від 01.10.2010р.

Представник позивача проти клопотання заперечує з підстав, викладених у запереченнях, поданих до суду 26.01.2012р.

Суд вважає клопотання про припинення провадження у справі безпідставним та не підлягаючим задоволенню виходячи з наступного.

За змістом правових норм, закріплених частиною 2 статті 124 Конституції України, частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 3 статті 1 Господарського процесуального кодексу України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; угода про відмову від права на звернення до господарського суду є недійсною.

При системному тлумаченні наведених правових норм вбачається, укладення третейської угоди чи то у вигляді третейського застереження у договорі, чи то у вигляді окремої письмової угоди, до виникнення спірних правовідносин, зумовлює виникнення у зацікавленої сторони права, у випадку виникнення спору, з метою захисту своїх прав і законних інтересів, на звернення до третейського суду. При цьому обмеження права звернення до господарського суду не допускається.

Відтак, звернення до третейського суду на підставі третейської угоди, укладеної до виникнення спірних правовідносин є не обов`язком особи, а її правом, яким вона може користуватися на власний розсуд.

Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що предметом розгляду є заборгованість за договором поставки № 225/02/09 з протоколом погодження розбіжностей, п.10.2 якого визначено, що всі спори між сторонами розглядаються господарськими судами України в порядку, визначеному законодавством України. За таких обставин, цей договір не містить будь-яких третейских угод та застережень, є обов*язковим для відповідача, який на підставі договору № 261/10/10 став боржником за договором поставки № 225/02/09 з повним обсягом обов*язків, тому твердження відповідача про неможливість розгляду заявлених позовних вимог в господарському суді є безпідставним та необгрунтованим.

В судовому засіданні 24.01.2012р. оголошувалася перерва до 26.01.2012р.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, якими зазначено, що до суду подано усі необхідні докази, встановив наступне.

06.02.2009р. між ТОВ "Венттехсервіс" (покупець) та ПП "ВЕСіД" (позивач) був укладений договір поставки № 225/02/09 з Протоколом погоджених розбіжностей від 06.02.2009р. (надалі - Договір).

Відповідно до умов Договору позивач зобов*язався в порядку та строки, встановлені цим Договором, передати у власність покупця товар, у визначеній кількості, відповідної якості та по узгодженій вартості, а покупець зобов*язався прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим Договором.

На виконання умов Договору та взятих на себе зобов*язань, позивач, за видатковими накладними, копії яких містяться у матеріалах справи, передав покупцю товар на загальну суму 403994,49грн.

Пунктом 6.4. Договору (в редакції відповідно до додаткової угоди № 1 від 15.07.2009р.) сторони дійшли згоди, що покупець зобов*язаний провести оплату за отриманий товар 1 (один) раз на місяць, не пізніше 5-го числа звітного місяця, на підставі наданих покупцем постачальнику письмових звітів. Покупець зобов*язується один раз у два тижні (по понеділкам) надавати постачальнику у письмовому вигляді звіти про кількість, асортимент та вартість реалізованого товару. У разі, якщо товар не буде реалізований в повному обсязі на протязі 90 календарних днів з моменту постачання товару, покупець зобов*язаний здійснити поверненя нереалізованого по даній партії товару, за умови, що товар зберіг свій товарний вигляд або сплатити повну вартість даної партії товару (на вибір покупця). Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з банківського рахунку покупця. Оплата по даному Договору може бути зупинена покупцем самостійно з повідомленням постачальника про таке зупинення до пред*явлення оригіналів документів по здійсненим поставкам.

Покупець (ТОВ "Венттехсервіс") частково повернув позивачу товар на суму 21035,44грн. згідно відповідних товарних накладних, та частково розрахувався з позивачем за отриманий товар на суму 245500,00грн. Таким чином у покупця виник борг перед постачальником (позивачем) за отриманий товар у розмірі 137459,05грн., що зокрема підтверджується Актом звірки розрахунків за період з 01.09.2010р. по 01.10.2010р.

01.10.2010р. між ТОВ "Венттехсервіс" (первісний боржник), ТОВ "БУДСІМ" (новий боржник) та ПП "ВЕСіД" (кредитор) укладено договір про заміну боржника у зобов*язанні № 261/10/10, відповідно до якого, новий боржник приймає на себе повний обсяг обов*язків, що існують або виникнуть у первісного боржника, в тому числі, але не виключно: сплата грошового боргу у розмірі 137459,05грн., котрий виник з Договору поставки № 225/02/09 від 06.02.2009р. укладеного між первісним боржником та кредитором.

Відповідно до п.10 договору про заміну боржника у зобов*язанні № 261/10/10 від 01.10.2010р. цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами зобов*язань за цим договором.

Таким чином за умовами договору ТОВ "БУДСІМ" (відповідачем) прийнято на себе повний обсяг обов*язків, що існували у первісного боржника за Договором поставки № 225/02/09 від 06.02.2009р.

У відповідності до п.1 ст.193 ГК України суб*єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов*язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Однак, в порушення вимог вищевказаної статті та ст. 526 ЦК України, якою передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства відповідач не сплатив утворену за договором поставки заборгованість в сумі 137459,05грн., у зв*язку з чим суд вважає вимогу позивача про її стягнення обґрунтованою та підлягаючою задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми боргу. Оскільки матеріалами справи підтверджено прострочення строків оплати за договором постачання у визначений позивачем період, суд вважає, що вимога про стягнення з відповідача інфляційних витрат в сумі 6531,16грн. за період з 01.09.2009р. по 21.01.2011р. та 3% річних в сумі 1890,68грн. за період з 19.08.2009р. по 21.01.2011р. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Заперечення відповідача щодо того, що нарахування інфляційних та річних є фактично одностороннєю зміною умов договору, суд не приймає до уваги, оскільки відповідне право нарахування в разі прострочення виконання зобов*язання надане кредиторові законом, а саме ст.625 ЦК України, що не потребує обов*язкового визначення у договорі в якості суттевої умови, як стверджує відповідач.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 10606,13грн. пені суд вважає за необхідне в цій частині в позові відмовити, оскільки позивачем проведено нарахування пені за період з 19.08.2009р. по 21.01.2011р., що є порушенням вимог ст. 232 Господарського кодексу України якою встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконане. У зв'язку з тим, що позивачем здійснено нарахування пені на заборгованість, яка утворилась станом на 19.08.2009 року, нарахування пені за період з 19.08.2009р. по 21.01.2011р. у розмірі 10606,13 грн. є безпідставним та таким, що здійснено з порушенням строків, визначених законом, в тому числі частково з порушенням строків позовної давності, визначених ч.2 ст.258 ЦК України, про що заявив представник відповідача. Окрім того, наданий прозивачем розрахунок пені здійснений не за кожною накладною окремо, а зростаючим підсумком суми боргу з урахуванням строків оплат, встановлених Договором. До того ж, позивачем до матеріалів справи не надано довідки банку про розмір облікової ставки за спірний період. Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову в частині стягнення пені у розмірі 10606,13грн. у зв*язку з недоведеністю та необгрунтованістю.

У відповідності із ст.49 ГПК України суд вважає необхідним витрати по сплаті державного мита у сумі 1458,80грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 220,00грн. покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 232 ГК України, ст.ст. 526, 625 ЦК України, статтями 1, 12, 33, 47, 49, 82-85 ГПК України, - <Текст >

ВИРІШИВ:

В задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі у справі 3-ї особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, відмовити.

В задоволенні клопотання позивача про вжиття запобіжних заходів відмовити.

В задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову відмовити.

В задоволенні клопотання відповідача про передачу справи до третейського суду та припинення провадження у справі відмовити.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будсім" (61054, м.Харків, вул. Академіка Павлова,120, код ЄДРПОУ 34757314, ІПН 347573120341, в тому числі р/р 2600549012897 в ХФ ВАТ БК "Крещатик", МФО 350880) на користь Приватного підприємства "ВЕСіД" (49070, м.Дніпропетровськ, вул.Жовтнева,15, код ЄДРПОУ 24450185, ІПН 244501804639, в тому числі р/р 26006807661 в ВАТ "Марфін Банк" в м.Дніпропетровську, МФО 307297) 137459,05грн. основного боргу, 6531,16грн. інфляційних, 1890,68грн. 3% річних, 1458,80грн. витрат по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 220,00грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

В частині стягнення 10606,13грн. пені в позові відмовити.

Суддя (підпис< Текст >Савченко А.А.

Повне рішення складено 30.01.2012 року.