Рішення № 21299846, 06.02.2012, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.02.12 Справа № 9/5014/70/2012

Суддя А.Г.Ворожцов розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне обєднання", м. Луганськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікор", м. Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 62092 грн. 01 коп.

в присутності представників:

від позивача ОСОБА_1, дов. № 55 від 03.01.12,

від відповідача не прибув

в с т а н о в и в:

суть спору: позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за спожиту активну електроенергію в сумі 20090,78 грн., за перевищення договірної величини споживання електроенергії в сумі 33677,48 грн., 3% річних в сумі 1136,92 грн., інфляційних нарахувань 1156,02 грн. та пені за прострочення платежів в сумі 6030,81 грн. за договором про постачання електричної енергії № 692 від 06.10.03.

Відповідач, ТОВ "Вікор", відзив на позовну заяву не надав, участь представника у судовому засіданні не забезпечив, тому суд на підставі ст. 75 ГПК України розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Позивач, ТОВ "ЛЕО", посилається на укладений між ним та відповідачем договір № 692 від 06.10.03 про постачання електричної енергії, за яким він зобов'язався постачати електричну енергію, а відповідач сплачувати спожиту електроенергію на умовах цього договору.

Позивач виконав свої зобовязання та поставив електроенергію протягом липня 2010 року на суму 30136,18 грн. та направив на адресу відповідача рахунок № 692/7/1 на цю суму.

Відповідач в обумовлений договором строк вказаний рахунок не сплатив.

На підставі п. 4.4.1 договору за період прострочення платежів за грудень 2010 року листопад 2011 року відповідачу нарахована пеня у розмірі 2253,45 грн.

Крім того, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач нарахував 3% річних в сумі 1136,92 грн. та інфляційні втрати 1156,02 грн. за період з липня 2010 року по листопад 2011 року.

Разом з тим, на липень 2010 року відповідачу була встановлена договірна величина електроспоживання на рівні 100 кВт/год згідно із заявкою відповідача від 01.10.09.

Згідно з наданим актом про зняття показів розрахункових засобів обліку електроенергії за червень 2010 року відповідачем було спожито в обсязі 36325 кВт/год.

Крім того, за умовами договору відповідачу нараховані технічні втрати в розмірі 233 кВт/год.

Виходячи з умови пп. 4.4.2 договору відповідачу 12 липня 2010 року було направлено рахунок № 692/7/4 за перевищення договірної величини на суму 50516,62 грн.

Відповідач не сплатив за цим рахунком в строк, передбачений п. 9 додатку Порядок розрахунків.

29 липня 2010 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № П-0098 про реструктуризацію заборгованості щодо двократної вартості різниці фактично спожитої та договірної величин в сумі 50516,62 грн. шляхом здійснення платежів за узгодженим графіком.

В порушення договору № П-0098 відповідач не здійснював платежі в повному обсязі, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість за період з липня 2010 року по листопад 2011 року в розмірі 33677,48 грн.

28 березня 2011 року цей договір було з ініціативи розірвано, а через порушення грошового зобовязання відповідачу нарахована пеня за період з грудня 2010 року по листопад 2011 року в розмірі 3777,36 грн.

Крім того, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України на суму боргу за період з липня 2010 року по листопад 2011 року відповідачу нараховано 3% річних на суму 729,39 грн. та інфляційні втрати 724,07 грн.

Оцінивши матеріали справи, доводи позивача, надані ним докази, суд вважає наступне.

Предметом позову за цією справою є стягнення з відповідача боргу за використану активну електроенергію з урахуванням 3% річних, інфляції і пені та санкції за перевищення договірних величин споживання електроенергії.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем був укладений договір № 692 від 06.10.03 про постачання електричної енергії (а.с. 8 15), за яким позивач зобов'язався постачати електричну енергію, а відповідач сплачувати спожиту електроенергію на умовах цього договору.

Позивач виконав свої зобовязання та поставив електроенергію протягом липня 2010 року на суму 30136,18 грн. та направив на адресу відповідача рахунок № 692/7/1 на цю суму (а.с. 26).

Пунктом 9 додатку Порядок розрахунків до договору передбачений обовязок відповідача здійснювати оплату наданих позивачем рахунків протягом 5 операційних днів, починаючи з наступного дня після їх отримання.

Порядок визначення договірних величин споживання електроенергії та потужності передбачений розділом 5 договору у відповідності до додатку Обсяги постачання електричної енергії споживачу на підставі заявки на очікуваний обсяг споживання за місяцями року.

На липень 2010 року відповідачу була встановлена договірна величина електроспоживання на рівні 100 кВт/год (а.с. 21) згідно із заявкою відповідача від 01.10.09 (а.с. 18).

Згідно з наданим актом про зняття показів розрахункових засобів обліку електроенергії за червень 2010 року відповідачем було спожито в обсязі 36325 кВт/год (а.с. 26).

Крім того, за умовами договору відповідачу нараховані технічні втрати в розмірі 233 кВт/год.

Таким чином, відповідачу у цьому місяці нараховано 36558 кВт/год, а перевищення встановленої договором величини електроспоживання склало 36458 кВт/год.

Умовою пп. 4.4.2 договору за перевищення договірних величин споживання електроенергії та потужності передбачена санкція у вигляді сплати постачальнику електроенергії двократної вартості різниці фактично спожитої та договірної величин.

Виходячи з цього, відповідачу 12 липня 2010 року було направлено рахунок № 692/7/4 за перевищення договірної величини на суму 50516,62 грн. (а.с. 27).

Відповідач не сплатив за цим рахунком в строк, передбачений п. 9 додатку Порядок розрахунків.

У подальшому, 29 липня 2010 року за заявою відповідача (а.с. 28) між позивачем та відповідачем було укладено договір № П-0098 про реструктуризацію заборгованості (а.с. 30 32) шляхом здійснення платежів за узгодженими графіками.

Таким чином, фактично спірні відносини полягають у стягненні з відповідача заборгованості, яка виникла на підставі договору № П-0098 від 29.07.10 про реструктуризацію заборгованості, яким було узгоджено графік погашення вартості спожитої активної електроенергії в сумі 30136,18 грн. (а.с. 31) та вартості боргу за перевищення договірної величини електроспоживання в сумі 50516,20 грн. (а.с. 32).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 527 ЦК України боржник зобовязаний виконати свій обовязок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобовязання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

В порушення договору № П-0098 відповідач не здійснював платежі в повному обсязі, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість, яка заявлена до стягнення.

28 березня 2011 року цей договір було з ініціативи розірвано, а через порушення грошового зобовязання відповідачу нарахована пеня за період з грудня 2010 року по листопад 2011 року в загальному розмірі 6030,81 грн.

Щодо нарахування пені.

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України пеня є видом забезпечення виконання зобовязання, а відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобовязання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобовязання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Як вбачається зі змісту договору № П-0098 про реструктуризацію заборгованості він не містить письмового правочину щодо забезпечення грошового зобовязання у вигляді пені, тому вимога про стягнення нарахованої пені є необґрунтованою та незаконною, а тому не підлягає задоволенню.

Оскільки позивачем, з урахуванням вимог ст.ст. 33, 34 та 36 ГПК України надані належні докази порушення відповідачем зобовязань щодо сплати платежів за договором про реструктуризацію заборгованості, а відповідач це не спростував та не довів іншого, позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню частково.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з відповідача, ТОВ "Вікор", 93400, Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. Маяковського, 7/2, код 24195333, на користь позивача, ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання", 91021, м. Луганськ, кв-л Гайового, 35а, код 31443937:

- заборгованість за спожиту активну електроенергію в сумі 20090,78 грн., за перевищення договірної величини споживання електроенергії в сумі 33677,48 грн. на рахунок 260313279060 у філії ЛОУ ВАТ "Ощадбанк", МФО 304665.

3. Стягнути з відповідача, ТОВ "Вікор", 93400, Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. Маяковського, 7/2, код 24195333, на користь позивача, ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання", 91021, м. Луганськ, кв-л Гайового, 35а, код 31443937:

- 3% річних в сумі 1136,92 грн., інфляційних нарахувань 1156,02 грн., крім того, витрати зі сплати судового збору в розмірі 1274,41 грн. на рахунок 2600518818 в ЛОД АТ "Райффайзен Банк Аваль" м. Луганськ, МФО 304007.

4. В задоволенні вимоги про стягнення пені у розмірі 6030,81 грн. відмовити.

Накази видати після набрання законної сили цим рішенням.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення підписане 07.02.12.

Суддя А.Г.Ворожцов