Рішення № 21299729, 20.12.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" грудня 2011 р. Справа № 8/163-11

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при секретарі Каплі А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Управління житлово-комунального господарства «Біличі», ідентифікаційний код: 23579209, місцезнаходження: 08298, Київська обл., смт Коцюбинське, вул. Меблева, 11-а,

до відповідача: фізична особа підприємець ОСОБА_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_1, місцезнаходження: 08298, АДРЕСА_1,

про стягнення заборгованості

за участю представників сторін

від позивача: не зявився;

від відповідача: не зявився, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Управління житлово-комунального господарства «Біличі»(далі за текстом: Позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (далі за текстом: Відповідач) про стягнення заборгованості за Договором про надання послуг з водопостачання, водовідведення, вивезення твердих побутових відходів від 01.08.2009 року за № 106 (далі за текстом: Договір) у сумі 1725,93 грн. (одна тисяча сімсот двадцять пять гривень 93 коп.).

Свої вимоги Позивач обґрунтовує тим, що Відповідач не виконує умови договору щодо повної оплати спожитих послуг з водопостачання, водовідведення, вивезення твердих побутових відходів, внаслідок чого у нього станом на 22.08.2011 року виникла заборгованість у сумі 1725,93 грн. (одна тисяча сімсот двадцять пять гривень 93 коп.), яка складається з основного боргу у сумі 1440,50 грн. (одна тисяча чотириста сорок гривень 50 коп.), пені у сумі 99,01 грн. (девяносто девять гривень 01 коп.), 3-х процентів річних у сумі 54,52 грн. (пятдесят чотири гривні 52 коп.), інфляційних нарахувань у сумі 131,90 грн. (сто тридцять одна гривня 90 коп.).

Відповідно до ухвали від 21.10.2011 року порушено провадження у справі №8/163-11 та призначено її розгляд на 08.11.2011 року.

08.11.2011 року в судове засідання Позивач та Відповідач не зявились, про причини неявки суд не повідомили будучи повідомленими про день та час розгляду справи, вимоги ухвали суду від 21.10.2011 року не виконали. Ухвалою суду від 08.11.2011 року розгляд справи відкладено на 13.12.2011 року.

13.12.2011 року в судове засідання Позивач та Відповідач не зявились, про причини неявки суд не повідомили будучи повідомленими про день та час розгляду справи, вимоги ухвал суду від 21.10.2011 року та від 08.11.2011 року не виконали. Ухвалою суду від 13.12.2011 року розгляд справи відкладено на 20.12.2011 року.

20.12.2011 року в судове засідання Позивач та Відповідач не зявились, про причини неявки суд не повідомили будучи повідомленими про день та час розгляду справи, вимоги ухвал суду від 21.10.2011 року, від 08.11.2011 року та від 13.12.2011 року не виконали. У звязку з цим спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 20.12.2011 року.

Відповідно до положень Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»від 15.03.2010 року № 01-08/140, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Аналогічні положення також зазначені у п.п. 3.6 п. 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.1997 року № 02-5/289.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарський судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Беручи до уваги викладене, а також те, що Відповідач належним чином повідомлений про подання до суду позову, дату та час розгляду справи та враховуючи те, що кореспонденція суду також направлена на адресу Відповідача, суд дійшов висновку, що Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Оскільки Відповідач про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, доказів, на які він посилався, як на підставу для відмови в задоволенні позову, суду не надав, то відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Детально розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

01.08.2009 року між Позивачем та Відповідачем укладено договір про надання послуг з водопостачання, водовідведення, вивезення твердих побутових відходів від 01.08.2009 року за № 106 (далі за текстом: Договір).

За умовами п. 1.1. Договору, виконавець зобовязується надавати Споживачу (Відповідачу) послуги з водопостачання, водовідведення та вивезення твердих побутових відходів, а Споживач (Відповідач) зобовязується своєчасно здійснювати оплату за споживання і користування послугами на умовах цього Договору.

Відповідно до вимог п.п. 3.1., 3.2., 3.3. Договору, розмір щомісячної плати за наданні послуги на момент укладення даного Договору за встановленими тарифами та нормами. У разі наявності засобів обліку, Споживач сплачує за послуги згідно показників цих засобів. Виконавець має право в односторонньому порядку збільшувати або зменшувати вартість наданих послуг. При цьому Виконавець повинен повідомити Споживача в термін не пізніше ніж за 10 днів до початку розрахункового періоду.

Згідно п.п. 4.1., 4.2. Договору, розрахунковий період оплати послуг 1 (один) календарний місяць. Термін остаточних розрахунків не пізніше 10-го числа наступного за розрахунковим місяцем. Споживач здійснює оплату послуг шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця.

Договір у п. 6.2. передбачає, що Споживач зобовязаний своєчасно, в установленому Договором термін, оплачувати надані послуги.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з вимогами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За твердженням Позивача, з його боку умови Договору були виконані в повному обсязі, в той час як Відповідач виконує свої обовязки неналежним чином, в звязку з чим за ним утворилась заборгованість станом на 22.08.2011 року у сумі 1440,50 грн. (одна тисяча чотириста сорок гривень 50 коп.). В якості підтвердження своїх вимог, Позивачем надано суду рішення виконавчого комітету Коцюбинської селищної ради Київської області «Про встановлення тарифів УЖКГ «Біличі» на послуги з водовідведення та водопостачання»від 27.03.2008 року за №37, акти прийому-передачі робіт за червень 2011 року, за липень 2011 року, за квітень 2011 року, талони замовника серії 12 ААА за №399158 та за №399205, акти зняття показників водо лічильників за квітень 2011 року, за травень 2011 року, за лютий 2011 року, за серпень 2011 року, за червень 2011 року, за липень 2011 року, за березень 2011 року, за березень 2010 року, за січень 2010 року, за лютий 2010 року, за липень 2010 року, за серпень 2010 року, за вересень 2009 року, за жовтень 2010 року, за вересень 2010 року, за грудень 2009 року, за жовтень 2009 року, за листопад 2009 року, копії яких долучено до матеріалів справи.

Судом встановлено, що з боку Відповідача повідомлень про порушення умов надання послуг з водопостачання, водовідведення, вивезення твердих побутових відходів та заявок про їх усунення на адресу Позивача не надходило.

Як свідчать матеріали справи, сума основної заборгованості Відповідача перед Позивачем за спожиті послуги з водопостачання, водовідведення, вивезення твердих побутових відходів станом на 22.08.2011 року складає 1440,50 грн. (одна тисяча чотириста сорок гривень 50 коп.). Проте, Відповідач не надав суду доказів сплати основного боргу за Договором перед Позивачем у сумі 1440,50 грн. (одна тисяча чотириста сорок гривень 50 коп.), в звязку з чим дана вимога Позивача підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім того, Позивач просить на його користь стягнути з Відповідача пеню у сумі 99,01 грн. (девяносто девять гривень 01 коп.), 3-и проценти річних у сумі 54,52 грн. (пятдесят чотири гривні 52 коп.), інфляційні нарахування у сумі 131,90 грн. (сто тридцять одна гривня 90 коп.).

Господарський кодекс України у ст. 216 передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Господарський кодекс України у ст. 230 передбачає, що застосування до учасника господарських відносин, який неналежно виконав свої зобовязання, штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Цивільний кодекс України у ст. 612 передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Дії Відповідача є порушенням договірних зобовязань, тому Відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобовязання, внаслідок чого є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Згідно з п. 7.2. Договору, у разі несвоєчасної або неповної оплати послуг та/або відшкодування витрат Споживач сплачує пеню у розмірі одного відсотку за кожен день прострочки від суми боргу.

У відповідності із ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком Позивача розмір пені становить 99,01 грн. (девяносто девять гривень 01 коп.), розмір 3-х процентів річних становить 54,52 грн. (пятдесят чотири гривні 52 коп.), розмір інфляційних нарахувань становить 131,90 грн. (сто тридцять одна гривня 90 коп.).

Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 10 січня 2002 року N 2921-III у ст.1 встановлює, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. У ст. 3 цього ж Закону передбачено, що розмір пені, встановлений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи несвоєчасну сплату Відповідачем заборгованості та керуючись п. 7.2. Договору, ст.ст. 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 549, 625, 692 Цивільного кодексу України та ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», суд задовольняє позовні вимоги Позивача щодо стягнення пені у сумі 99,01 грн. (девяносто девять гривень 01 коп.), 3-х процентів річних у сумі 54,52 грн. (пятдесят чотири гривні 52 коп.), інфляційних нарахувань у сумі 131,90 грн. (сто тридцять одна гривня 90 коп.).

Враховуючи наведені у позовній заяві та доданих до неї документах розрахунки суми позову заборгованість Відповідача перед Позивачем станом на 22.08.2011 року складає 1725,93 грн. (одна тисяча сімсот двадцять пять гривень 93 коп.), яка включає в себе основний борг у сумі 1440,50 грн. (одна тисяча чотириста сорок гривень 50 коп.), пеню у сумі 99,01 грн. (девяносто девять гривень 01 коп.), 3-и проценти річних у сумі 54,52 грн. (пятдесят чотири гривні 52 коп.), інфляційні нарахування у сумі 131,90 грн. (сто тридцять одна гривня 90 коп.).

Перевіркою достовірності та правильності зазначеного розрахунку суд приходить до висновку, що останній являється обґрунтованим та вірним.

Відповідач в судове засідання не зявився, заборгованість за Договором в добровільному порядку не сплатив.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський процесуальний кодекс України у ст.36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались Позивачем суду в якості доказів невиконання Відповідачем своїх зобовязань за Договором, є належними та допустимими письмовими доказами неналежного виконання Відповідачем зобовязань, взятого ним, відповідно до Договору.

У судовому засіданні, надані Позивачем докази, спростовані не були та не заперечувались Відповідачем по суду.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Витрати по сплаті державного мита, відповідно до ст. 49 Господарського кодексу України, та витрати по сплаті послуг за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 44 Господарського кодексу України, покладаються на Відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України та ст.ст. 22, 525, 526 Цивільного кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Управління житлово-комунального господарства «Біличі»до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг з водопостачання, водовідведення, вивезення твердих побутових відходів від 01.08.2009 року за № 106 та господарських витрат, - задовольнити повністю.

2.Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_1, місцезнаходження: 08298, АДРЕСА_1, на користь Управління житлово-комунального господарства «Біличі», ідентифікаційний код: 23579209, місцезнаходження: 08298, Київська обл., смт Коцюбинське, вул. Меблева, 11-а, заборгованість за Договором про надання послуг з водопостачання, водовідведення, вивезення твердих побутових відходів від 01.08.2009 року за № 106 у вигляді основного боргу у сумі 1440,50 грн. (одна тисяча чотириста сорок гривень 50 коп.), пені у сумі 99,01 грн. (девяносто девять гривень 01 коп.), 3-х процентів річних у сумі 54,52 грн. (пятдесят чотири гривні 52 коп.), інфляційних нарахувань у сумі 131,90 грн. (сто тридцять одна гривня 90 коп.), державне мито у сумі 102,00 грн. (сто дві гривні 00 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.).

3.Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя П.Ф. Скутельник

Рішення підписано 20.12.2011 року