Ухвала суду № 2129397, 17.09.2008, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                Справа  №22а-1873/08                                                                                                                                 головуючий суддя у 1-й 

                категорія статобліку-36                                                                                                                               інстанції – Азізбекян Т.А.

                        (справа №24/258/07-АП)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ         УКРАЇНИ

17 вересня 2008 року                                                                                                           м. Дніпропетровськ

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого      Коршуна А.О. (доповідач)суддів

при секретарі:

 

за участю представників:

позивача -

відповідача –

Туркіної Л.П., Проценко О.А.

Горностаєва О.М.  

Тріфонов А.В., довіреність №01 від 08.01.2008р.

Белікова К.Г., довіреність №11 від 11.04.2008р.

Вовк Д.В., довіреність від 27.12.2007р.

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

на постанову Господарського суду Запорізької області

від 01.06.2007 року у справі №24/258/07-АП

за  позовом:

Відкритого акціонерного товариства «Запорізький завод високовольтної апаратури», м. Запоріжжя

до:

про:Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

 

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И Л А :

01.03.2007р. Відкрите акціонерне товариство «Запорізький завод високовольтної апаратури» (далі ВАТ ««Запорізький завод високовольтної апаратури») звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі (далі СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Позовна заява була мотивована тим, що відповідачем за висновками акту перевірки від 21.07.2006р. неправомірно зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість,  а у зв’язку з тим, що заявлені підприємством до відшкодування суми податку на додану вартість  на момент перевірки відшкодовані, то відповідачем необґрунтовано та всупереч вимогам чинного податкового законодавства було прийнято податкове повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 138973,06 грн. та про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 138973,06 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 69486,53 грн., оскільки висновки вказаного акту перевірки не відповідають фактичним обставинам справи, діючому законодавству та порушують права та охоронювані законом інтереси підприємства. Позивач просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі №0000101313/0 від 01.08.2006р.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 01.06.2007р. у справі №24/258/07-АП позовні вимоги позивача задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі №0000101313/0 від 01.08.2006р. в частині зменшення суми бюджетного відшкодування у розмірі 138570,06 грн. та суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 69285,03 грн., а також в частині визначення ВАТ ««Запорізький завод високовольтної апаратури» податкового зобов’язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 138570,06 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 69285,03 грн.; податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі №0000101313/0 від 01.08.2006р. залишено без змін в частині зменшення суми бюджетного відшкодування у розмірі 403,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 201,50 грн., а також в частині визначення ВАТ ««Запорізький завод високовольтної апаратури» податкового зобов’язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 403,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 201,50 грн. /а.с. 113-116, т. 3/.

                Відповідач – СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі, не погодившись з вищезазначеною постановою суду, подав апеляційну скаргу.

                Посилаючись у апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи не було з’ясовано усі обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної справи, зроблені судом першої інстанції висновки не відповідають фактичним обставинам справи, що призвело до ухвалення судом рішення з порушенням норм матеріального права, просить постанову суду від 01.06.2007р. у справі №24/258/07-АП скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні  позовних вимог у повному обсязі.

Позивач у письмових запереченнях на апеляційну скаргу посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи було з’ясовано усі обставини, які мають суттєве значення для розгляду справи та ухвалено законне та обґрунтоване рішення суду без порушень норм чинного матеріального та процесуального права, просить суд апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, постанову суду від 01.06.2007р. залишити без змін.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі та просив суд апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду від 01.06.2007р. у даній справі скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволені вимог адміністративного позову у повному обсязі.

                Представники позивача у судовому засіданні заперечували проти доводів, викладених у апеляційній скарзі відповідача, підтримали доводи, викладені у запереченнях на апеляційну скаргу, та просили суд апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, постанову суду від 01.06.2007р. – без змін.

Заслухавши у судовому засіданні представників відповідача та позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Відповідачем – СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі – проведено виїзну планову документальну перевірку ВАТ ««Запорізький завод високовольтної апаратури» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2003р. по 31.03.2006р.

За результатами перевірки відповідачем складено акт №14/08-03/05755559 від 21.07.2006р.

Відповідно до висновків акту перевірки позивачем порушено пп. 3.1.1, пп. 3.1.2 п. 3.1 ст. 3, п. 6.5 ст. 6, пп. 7.3.6 п. 7.3, пп. 7.5.2 п. 7.5 ст. 7, п. 10.1 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого підприємством завищено суму податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню за період з 01.07.2003р. по 01.04.2006р. на суму 138973,06 грн., у тому числі по періодам:

- жовтень 2003р. – на 10266,62 грн.;

- грудень 2003р. – на 1604,16 грн.;

- березень 2004р. – на 2131,72 грн.;

- квітень 2004р. – на 71652,81 грн.;

- серпень 2004р. – на 46757,00 грн.;

- грудень 2004р. – на 229,42 грн.;

- січень 2005р. – на 128,00 грн.;

- лютий 2005р. – на 1627,64 грн.;

- квітень 2005р. – на 4120,37 грн.;

- липень 2005р. – на 455,32 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки 01.08.2006р. СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000101313/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 138973,06 грн., а у зв’язку з тим, що заявлені до відшкодування суми податку на додану вартість на момент перевірки ВАТ ««Запорізький завод високовольтної апаратури» відшкодовано йому в повному обсязі, позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 138973,06 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 69486,53 грн. /а.с. 84, т. 1/.

Позивач, не погодившись з рішенням відповідача №0000101313/0 від 01.08.2006р., оскаржив їх в адміністративному порядку і за результатами процедури адміністративного оскарження скарги позивача залишено без задоволення, а рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі від 01.08.2006р. – без змін, та, разом з тим, відповідачем були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

· від 06.10.2006р. – №0000101313/1 /а.с. 87, т. 1/;

· від 11.12.2006р. – №0000101313/2 /а.с. 85, т. 1/;

· від 24.02.2007р. – №0000101313/3 /а.с. 86, т. 1/.

Як вбачається з матеріалів акту перевірки, відповідачем зроблено висновок про те, що позивачем в порушення пп. 3.1.2 п. 3.1 ст. 3, пп. 7.3.6 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не віднесено до складу податкових зобов’язань суми податку у загальному розмірі 40785,55 грн., оскільки послуги, надані підприємствами-нерезидентами за договорами на проведення робіт по сертифікації продукції, вважаються як імпорт послуг від нерезидента, та які отримані для їх використання або споживання на митній території України, а тому вказані послуги є об’єктом оподаткування відповідно до пп. 3.1.2 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість».  

     Під час розгляду даної справи судом встановлено, що між ВАТ ««Запорізький завод високовольтної апаратури» та підприємствами-нерезидентами АНО «НТЦ «Стандартелектро-С» (Росія) та ТОВ «ТехМегаКонтракт» (Росія) були укладені договори на проведення робіт по сертифікації продукції, за якими Замовник (позивач) доручає, а  Виконавець (підприємства-нерезиденти) приймає на себе зобов’язання по проведенню робіт з сертифікації продукції ВАТ ««Запорізький завод високовольтної апаратури» з наданням сертифікатів відповідності та підготовку і видачу копій цих сертифікатів, при завершенні роботи Виконавець надає Замовнику Сертифікати, зареєстровані у Державному реєстрі, про що складається акт виконаних робіт, а Замовник перераховує Виконавцю оплату за виконану роботу.

   Відповідно до пп. 3.1.2 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, що діяла до 31.03.2005р.) об’єктом оподаткування є операції платників податку з ввезення (пересилання) товарів на митну територію України та отримання робіт (послуг), що надаються нерезидентами для їх використання або споживання на митній території України, в тому числі операції з ввезення (пересилання) майна за договорами оренди (лізингу), застави та іпотеки.

                     Аналіз вказаної норми свідчить про те, що головною умовою, наявність якої дозволяє віднести операції з надання послуг нерезидентами до об’єкту оподаткування податком на додану вартість, є місце використання або споживання послуг.

                     Враховуючи, що послуги, які надаються підприємствами-нерезидентами – АНО «НТЦ «Стандартелектро-С» та ТОВ «ТехМегаКонтракт», використовуються виключно за межами митної території України, оскільки Сертифікати засвідчують відповідність продукції підприємства позивача відповідним стандартам Російської Федерації та мають чинність у межах її території, і, відповідно, не можуть бути об’єктом оподаткування згідно пп. 3.1.2 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», застосування відповідачем пп. 7.3.6 п. 7.3 ст. 7 вказаного Закону, який визначає дату виникнення податкових зобов’язань при імпортування робіт (послуг) є необґрунтованим та безпідставним, а тому ВАТ ««Запорізький завод високовольтної апаратури» правомірно включено до складу податкових зобов’язань суми податку з операцій по імпорту послуг нерезидентів: АНО «НТЦ «Стандартелектро-С» – у загальному розмірі 37339,29 грн., ТОВ «ТехМегаКонтракт» – у загальному розмірі 3446,26 грн.

                     Як вбачається з матеріалів акту перевірки, СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі, у зв’язку з подвійним нарахуванням позивачем податку на додану вартість на послуги нерезидентів, які були включені до складу податкових зобов’язань в:

cічні 2004р. за операцією з IMPORT-EXPORTOLDENBURGERв сумі 4061,51 грн.; червні 2004р. за операціями з IMPORT-EXPORTOLDENBURGERв сумі 2578,77 грн. та Міжнародною асоціацією TPABEKв сумі 551,88 грн.; вересні 2004р.  за операцією з IMPORT-EXPORTOLDENBURGERв сумі 4147,71 грн.; березні 2005р. за операцією з IMPORT-EXPORTOLDENBURGERв сумі 4575,69 грн.; червні 2005р. за операцією з ASTROMARKETв сумі 2449,65 грн.,

було зроблено висновок щодо неправомірного віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у загальному розмірі 18365,21 грн. по вказаним операціям, що є порушення пп. 7.5.2 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 вказаного закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єкти оподаткування, що визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.

Податок становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеної статтею 4 цього Закону, та додається до ціни товарів (робіт, послуг) (підпункт 6.1.1).

Для операцій із ввезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до пп. 7.5.2 Закону України «Про податок на додану вартість» є дата сплати податку по податкових зобов'язаннях згідно з підпунктом 7.3.6 цієї статті.

Під час розгляду даної справи судом було встановлено, що фактично податкові зобов’язання були нараховані і сплачені шляхом включення цих сум до строки 7 (Роботи (послуги), отримані від нерезидента для їх використання або споживання на митній території України, та готова продукція, виготовлена з давальницької сировини нерезидента, що реалізується на території України) податкових декларацій з податку на додану вартість відповідних періодів, а тому ВАТ ««Запорізький завод високовольтної апаратури» мало право на податковий кредит в:

квітні 2004р. за операцією з IMPORT-EXPORTOLDENBURGERв сумі 4061,51 грн.; липні 2004р. за операціями з IMPORT-EXPORTOLDENBURGERв сумі 2578,77 грн. та Міжнародною асоціацією TPABEKв сумі 551,88 грн.; жовтні 2004р.  за операцією з IMPORT-EXPORTOLDENBURGERв сумі 4147,71 грн.; квітні 2005р. за операцією з IMPORT-EXPORTOLDENBURGERв сумі 4575,69 грн.; липні 2005р. за операцією з ASTROMARKETв сумі 2449,65 грн.

Як вбачається з матеріалів акту перевірки, 12.01.2004р. позивачем (Принципал) було укладено агентську угоду №7/01-04 з нерезидентом ТОВ «Универс» (Росія) (Компанія), за умовами якої Принципал доручає, а Компанія приймає на себе зобов’язання здійснити від імені й за рахунок Принципалу юридичні дії з надання нематеріальних посередницьких послуг по маркетингу, вивченню кон’юнктури ринку та пошуку партнерів у республіці Азербайджан.

На виконання умов вказаної угоди за участю Компанії укладено зовнішньоекономічний договір поставки №2/37-800 від 02.02.2004р. між ВАТ ««Запорізький завод високовольтної апаратури» (Постачальник) та ЗАТ «Азерэнерджи» (Азербайджан) (Замовник) на загальну суму 68100,00 дол. США, комісійна винагорода Компанії складає 6810,00 дол. США (10% від суми договору), що підтверджується належним чином оформленими первинними документами  (угода, договір, платіжні доручення, акт виконаних робіт).

На підставі цього відповідачем було зроблено висновок, що вказані послуги є імпортом послуг, наданих нерезидентом, та вважаються такими, що отримані для їх використання або споживання на митній території України, а тому позивачем в порушення пп. 3.1.2 п. 3.1 ст. 3, пп. 7.3.6 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у складі податкових зобов’язань не відображено операції з імпорту послуг нерезидента на суму податку на додану вартість у розмірі 2131,72 грн.

Аналіз зазначених норм права та фактичних обставин справи свідчить про те, що за агентською угодою №7/01-04 від 12.01.2004р. зміст посередницьких послуг по маркетингу полягає у  пошуку покупця продукції саме за межами митної території України, що підтверджується зовнішньоекономічним договором поставки продукції №2/37-800 від 02.02.2004р., укладеним на виконання умов цієї агентської угоди, а тому висновок СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі про порушення позивачем Закону України «Про податок на додану вартість» при операціях по агентській угоді з нерезидентом ТОВ «Универс» є необґрунтованим та неправомірним.

Як вбачається з матеріалів акту перевірки, відповідачем встановлено заниження податкових зобов’язань підприємства у квітні 2004р. по імпорту послуг, які отримані від нерезидента ТОВ «Техімпорт» на суму податку на додану вартість у розмірі 62464,81 грн., у зв’язку з чим розмір податкових зобов’язань позивача у травні 2004р. завищено на вказану суму податку на додану вартість, що є порушенням пп. 7.3.6 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Під час розгляду справи судом встановлено, що 15.01.2004р. між позивачем (Замовник) та ТОВ «Техімпорт» (Росія) (Виконавець) укладено договір №17/024 про надання посередницьких послуг, відповідно до умов якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов’язання провести необхідні дії для укладення між Замовником та філією Концерну «РОСЭНЕРГОАТОМ»«Калининская атомная станция» (Росія) контракту на поставку Замовником продукції.

На виконання умов вказаного договору між Замовником та філією Концерну «РОСЭНЕРГОАТОМ» «Калининская атомная станция» 23.03.2004р. укладено зовнішньоекономічний договір поставки продукції №2/37-715, про що свідчить акт виконаних робіт від 02.04.2004р., який підписано з боку ВАТ ««Запорізький завод високовольтної апаратури» 03.05.2004р. Оплата наданих ТОВ «Техімпорт» посередницьких послуг у сумі 312324,00 грн. (податок на додану вартість – 62464,80 грн.) була здійснена позивачем 28.05.2004р., про що свідчить платіжне доручення №21.

Відповідно до пп. 7.3.6 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобов'язань при ввезенні (імпортуванні) товарів є дата оформлення ввізної митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті. Датою виникнення податкових зобов'язань при імпортуванні робіт (послуг) є дата списання коштів з розрахункового рахунка платника податку в оплату робіт (послуг) або дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) нерезидентом залежно від того, яка з подій відбулася першою.

Враховуючи, що в даному випадку дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання договору №17/024 від 15.01.2004р. про надання посередницьких послуг, – 03.05.2004р. (дата набрання чинності вказаного документу) передує даті списання коштів з  розрахункового рахунка позивача в оплату наданих нерезидентом послуг, нарахування та сплата податку в травні 2004р. здійснена  ВАТ ««Запорізький завод високовольтної апаратури» у відповідності до вимог Закону.

Як вбачається з висновків акту перевірки від 21.07.2006р., позивачем в порушення пп. 3.1.2 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» завищено суму податкових зобов’язань червня 2004р. через зайве віднесення підприємством податку у розмірі 45828,76 грн., а також податкових зобов’язань липня 2004р. через зайве віднесення податку у розмірі 56946,04 грн., оскільки, як зазначено відповідачем, митний збір та податок, перерахований підприємством відповідно до зовнішньоекономічного договору поставки №2/37-715 від 23.03.2004р. Ногінській митниці, не є операцією з імпорту послуг, які надаються нерезидентом.

23.03.2004р. між позивачем (Постачальник) та філією Концерну «РОСЭНЕРГОАТОМ» «Калининская атомная станция» (Росія) (Замовник) укладено зовнішньоекономічний договір поставки продукції №2/37-715 на загальну суму 30450000,00 рос. руб., у тому числі податок на додану вартість Російської Федерації – 4639018,20 рос. руб.

Зважаючи на умови поставки позивачем було перераховано Ногінській митниці митний збір (0,15%) та податок на додану вартість (18%) Російської Федерації:

- 01.06.2004р. – у розмірі 229143,79 грн., крім того податок на додану вартість – 45828,76 грн.;

- 14.07.2004р. – у розмірі 284730,18 грн., крім того податок на додану вартість – 56946,04 грн.,

при цьому суми податку на додану вартість були відображені ВАТ ««Запорізький завод високовольтної апаратури» у рядку 7 декларації з податку на додану вартість за червень та липень 2004р. відповідно.

              Оскільки для позивача як нерезидента Російської Федерації сплата митного збору та податку на додану вартість Російської Федерації Ногінській митниці є сумою витрат на оплату послуги, необхідність споживання якої зумовлено ввезенням товару на територію Росії, і податкові зобов’язання були фактично нараховані та сплачені підприємством шляхом віднесення цих сум до строки 7  податкових декларацій з податку на додану вартість відповідних періодів, ВАТ ««Запорізький завод високовольтної апаратури» мав право на включення до складу податкового кредиту в липні 2004р. 45828,76 грн., в серпні 2004р. – 56946,04 грн.

Як вбачається з матеріалів акту перевірки, відповідачем зроблено висновок щодо порушення позивачем пп. 3.1.2 п. 3.1 ст. 3, п. 6.5 ст. 6, п. 10.1 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції Закону України від 25.03.2005р. №2505 «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005р.» та деяких інших законодавчих актів України»), оскільки, як зазначається відповідачем, послуги, які надаються за межами митної території України резиденту – платнику податку на додану вартість, нерезидентом, підтверджені первинними документами (угода, акт виконаних робіт), у якого відсутнє представництво на митній території України, не підпадають під об’єкт оподаткування податком на додану вартість.

Відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Згідно з п. 6.5 а) ст. 6 вказаного Закону місцем поставки послуг, за винятками, визначеними у підпунктах "в", "д"-"е" цього підпункту, вважається – місце, де особа, яка надає послугу, зареєстрована платником цього податку, а у разі якщо така послуга надається нерезидентом – місце розташування його представництва, а за відсутності такого – місце розташування резидента, який виконує агентські (представницькі) дії від імені такого нерезидента, а за відсутності такого – місце фактичного розташування покупця (отримувача), який у цьому випадку виступає податковим агентом такого нерезидента.

Враховуючи викладене, місцем поставки послуг за спірними операціями є місце фактичного розташування позивача, оскільки послуги з участі в симпозіумах, виставках, семінарах, придбання сертифікатів та їх копій, послуги з підвищення кваліфікації надавалися нерезидентами, у яких відсутні представництва та агенти на території України, безпосередньо резиденту – ВАТ ««Запорізький завод високовольтної апаратури», який, відповідно до п. 10.1 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість» є відповідальною особою за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, а тому вказані спірні операції вважаються наданими на митній території України та підлягають оподаткуванню за ставкою 20 відсотків.

Оскільки податкові зобов’язання були фактично нараховані і сплачені шляхом включення сум податку на додану вартість до строки 7 податкових декларацій з податку на додану вартість відповідних періодів, позивач мав право на податковий кредит в наступних податкових періодах:

липень 2005р. – за операціями з Міжнародною асоціацією TPABEK(участь у симпозіумі) в сумі 455,32 грн. та АНО «НТЦ «Стандартелектро-С» (сертифікація) в сумі 2505,75 грн.; вересень 2005р. – за операціями з ЗАТ «Енсертіко» (сертифікація) в сумі 354,56 грн. та ТОВ «АріаднаСтройПрестиж» (сертифікація) в сумі 2095,56 грн.; жовтень 2005р. – за операціями з ЗАТ «Техніка та комунікації» (участь у виставці) в сумі 2587,35 грн. та АНО «НТЦ «Стандартелектро-С» (сертифікація) в сумі 1043,99 грн.; листопад 2005р. – за операціями з ЗАТ «ТВЕСТ» (участь у виставці) в сумі 1666,52 грн. та ЗАТ «Уральские выставки-2000»(участь у виставці) в сумі 225,68 грн.; грудень 2005р. – за операцією з ГОУДПО «Петербургский институт повышения квалификации» (навчання спеціалістів) в сумі 555,50 грн.; лютий 2006р. – за операцією з ТОВ «Експо-Волга» (участь у виставці) в сумі 3302,37 грн.; березень 2006р. – за операціями з АНО «НТЦ «Стандартелектро-С» (підготовка копій сертифікатів) в сумі 634,30 грн., АНО «НТЦ «Стандартелектро-С» (інспекційний контроль якості трансформаторів) в сумі 7167,20 грн. та ТОВ «Выставочная фирма «Экспо-Дон» в сумі 298,29 грн.

Стосовно встановленого СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі під час проведення перевірки порушення позивачем пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.

За результатами перевірки відповідачем зроблено висновок щодо неправомірного віднесення підприємством до податкового кредиту серпня 2003р. суми податку на додану вартість у розмірі 403,00 грн., нарахованої у зв’язку з придбанням автомагнітоли  та музичних колонок згідно податкових накладних ТОВ «Руслан-94» №1435, №1435/1 від 13.08.2003р.

Під час розгляду даної справи судом було встановлено, що автомагнітола та музичні колонки придбавались позивачем для комплектації автомобільного транспорту, який безпосередньо використовувався у господарській діяльності підприємства.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу – сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп.7.4.4 п. 7.4 ст. 7  Закону України «Про податок на додану вартість» у разі коли платник придбає товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, податки, сплачені у зв'язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються.

На підставі викладеного, враховуючи, що для здійснення господарської діяльності необхідним є використання автомобільного транспорту, а також те, що автомагнітоли та музичні колонки не приймають безпосередньої участі у господарській діяльності підприємства, позивачем необґрунтовано та неправомірно включено до складу податкового кредиту серпня 2003р. суми податку на додану вартість у розмірі 403,00 грн.

Таким чином, висновки акту перевірки №14/08-03/05755559 від 21.07.2006р. щодо порушення позивачем пп. 3.1.1, пп. 3.1.2 п. 3.1 ст. 3, п. 6.5 ст. 6, пп. 7.3.6 п. 7.3, пп. 7.5.2 п. 7.5 ст. 7, п. 10.1 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість» не відповідають фактичним обставинам, суперечать дослідженим судом доказам та вимогам законодавства, а тому податкове повідомлення-рішення відповідача в частині зменшення суми бюджетного відшкодування у розмірі 138570,06 грн. та суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 69285,03 грн., а також в частині визначення ВАТ ««Запорізький завод високовольтної апаратури» податкового зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 207855,09 грн., є необґрунтованим та неправомірним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що господарський суд, з`ясувавши всі обставини, які були доведені належними доказами, зробивши правильні висновки та застосувавши до правовідносин, які виникли між сторонами по справі норми права, що регулюють саме ці правовідносини, прийняв законну та обґрунтовану постанову без порушень норм матеріального та процесуального права про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі №0000101313/0 від 01.08.2006р. в частині зменшення суми бюджетного відшкодування у розмірі 138570,06 грн. та суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 69285,03 грн., в частині визначення ВАТ ««Запорізький завод високовольтної апаратури» податкового зобов’язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 138570,06 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 69285,03 грн., а також про залишення податкового повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі №0000101313/0 від 01.08.2006р. без змін в частині зменшення суми бюджетного відшкодування у розмірі 403,00 грн., штрафні (фінансові) санкції у розмірі 201,50 грн., та в частині визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 403,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 201,50 грн., а тому вказану постанову необхідно залишити без змін.

Доводи, які викладені відповідачем у апеляційній скарзі, суперечать зібраним по справі доказам та фактичним обставинам справи, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду.

За таких обставин, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Керуючись  ст.ст.196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

                Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі – залишити без задоволення.

                Постанову Господарського суду Запорізької області від 01.06.2007 року у справі №24/258/07-АП – залишити без змін.

Ухвала суду набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у місячний строк до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги.

Повний текст ухвали виготовлено 06.10.2008р.

Головуючий:                                                                                                    А. О. Коршун

Судді:                                                                                                                 Л. П. Туркіна

                                                                                                                             О. А. Проценко