Ухвала суду № 21286608, 24.01.2012, Господарський суд Тернопільської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

"24" січня 2012 р.Справа № 17/Б-5022/1339/2011

УХВАЛА

Господарський суд Тернопільської області у складі:

Суддя Андрусик Н.О., розглянувши заяву

кредитора: Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко", м. Червонозаводське Лохвицького району Полтавської області

до боржника: Дочірнього підприємства "Тиса", с. Золотники Теребовлянського району Тернопільської області

про визнання кредитором на суму 11 452 693,80 грн.

За участю представників:

кредитора: ОСОБА_1, довіреність№ 152 від 05.08.11 р., представник ПрАТ "Райз Максимко"

боржника: Зубик Ю.З., арбітражний керуючий, паспортсерії НОМЕР_1 від 15.09.09р.

ВСТАНОВИВ:

В розпочатому судовому засіданні учасникам судового процесу розяснено процесуальні права та обовязки згідно ст. ст. 20, 22, 81 1 ГПК України.

Запис розгляду судової справи здійснюється за клопотанням ініціюючого кредитора за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу “Діловодство суду”.

Для архівного оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер 119 172MB 29722.

Судове засідання відкладалося в порядку ст. 77 ГПК України на 24.01.2012р. у звязку з необхідністю витребування додаткових документів та з урахуванням заперечень ініціюючого кредитора.

До господарського суду Тернопільської області звернулося із заявою Приватне акціонерне товариство "Райз-Максимко", м. Червонозаводське Лохвицького району Полтавської області, про визнання його конкурсним кредитором відносно Дочірнього підприємства "Тиса", с. Золотники Теребовлянського району Тернопільської області, на суму 11 452 693,80 грн., котрі ґрунтуються на неналежному виконанні боржником зобов"язань, що виникли на підставі договору № 17 від 17.01.2011 року про надання безпроцентної фінансової допомоги, договору поставки № 31/08/11 від 31.08.2011 року та договору № 5-Д від 04.05.2010 року про надання поворотної безпроцентної фінансової допомоги (позики). Просить включити його в Реєстр вимог кредиторів по справі.

В судовому засіданні розпорядник майна зазначив, що заявлені кредиторські вимоги є документально підтвердженими, визнаними боржником шляхом підписання акту звірки взаєморозрахунків, тому включені до Реєстру вимог кредиторів в заявленій сумі.

Боржник не надав заперечень щодо грошових вимог кредитора, відзиву на заяву не представив.

Разом з тим, у поданих ініціюючим кредитором запереченнях від 23.01.2012 р. № 138-3/2-13/12 та у судовому засіданні Державне підприємство "Державний резервний насіннєвий фонд України" просило суд відмовити у задоволенні заяви ПрАТ "Райз-Максимко" повністю, спираючись на необґрунтованість таких вимог.

Представник кредитора в судових засіданнях підтримав заявлені вимоги та додатково надав суду підтверджуючі документи, зокрема, акти прийняття робіт по договору № 1607-26 від 01.07.2010 р., виписки по рахунку Товариства в банківській установі за період з 01.10.2011 р. по 01.11.2011 р., акт звірки взаєморозрахунків, додаткові пояснення до заяви про визнання кредиторських вимог.

Звертає також увагу суду, що сума заявлених грошових вимог (11 452 693,80 грн.) є меншою, ніж борг, який існував у боржника станом на день порушення справи про банкрутство (14 872 577 грн.). Зазначене підтверджено шляхом підписання актів звірки взаєморозрахунків між сторонами, які, за твердженням представника Товариства, складено на підставі даних бухгалтерського обліку та первинних документів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення арбітражного керуючого, доводи представника кредитора, заперечення ініціюючого кредитора, дослідивши представлені документи, суд встановив наступне:

Пунктом 1 статті 14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом“ (далі за текстом Закон про банкрутство) встановлено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобовязанні подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Виходячи з вимог вказаної норми спеціального Закону, обов'язок надання господарському суду на протязі 30 денного строку, який має граничний характер, документів, що підтверджують грошові вимоги конкурсного кредитора, покладений на самого кредитора.

Згідно інформації ініціюючого кредитора в газеті “Урядовий кур"єр”, м. Київ від 11 листопада 2011 року №210(4608) було опубліковано оголошення про порушення справи про банкрутство боржника.

Приватне акціонерне товариство "Райз-Максимко", м. Червонозаводське Лохвицького району Полтавської області звернулося до господарського суду з заявою № 337 від 08.12.2011р. про визнання його грошових вимог відносно боржника в сумі 11 452 693,80 грн. в межах строку, встановленого статтею 14 Закону, посилаючись на підписаний сторонами акт звірки взаєморозрахунків станом на 05.12.2011р.

Матеріали справи свідчать та про це вказує боржник у листі № 112 від 07.12.2011 року, заборгованість в сумі 11 452 693,80 грн. виникла на підставі:

- договору № 5-Д від 04.05.2010 року з додатком № 1 від 17.08.2010 року, додатковою угодою про внесення змін і доповнень № 1 від 26.08.2011 р. - 8577,00 грн. про надання фінансової допомоги, що підтверджується копією видаткового касового ордеру № 0209-0257 від 05.09.2011 р.;

- договору № 17 від 17.01.2011 року про надання безпроцентної фінансової допомоги з урахуванням додаткових угод від 25.08.2011 р. № 1 та 26.08.2011 р. № 2 - 11 298 006,72 грн., що підтверджується банківськими виписками про перерахування коштів в розмірі 18 000 000 грн. 26 серпня 2011 року (платіжні доручення № 2764 на суму 2 640 000 грн. та № 2765 на суму 15 360 0000 грн.), протоколом зарахування зустрічних однорідних вимог від 06.09.2011 р., договору підряду № 1607-26 від 01.07.2010 року, актами приймання-передачі робіт за період з червень-липень 2010 р., січень 2011 р., вимогою № 295 від 14.09.2011 р. та обґрунтованим розрахунком суми боргу по даному договору;

- договору поставки № 31/08/11 від 31.08.2011 року 146 110,08 грн.

Відповідно до вимог статті 41 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до вимог статті 5 Закону про банкрутство, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Статтею 1 Закону про банкрутство передбачено, що кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.

Відповідно до додатково поданого кредитором розрахунку суми грошових вимог та поданих документів по кожному договору слідує, що заявлені вимоги Товариством в сумі 8577 грн. є обґрунтованими, адже зазначені кошти видано з каси Нагірянської філії ПрАТ"Райз-Максимко" 05.09.2011 р. касиру Дмитришин Є.С. згідно видаткового касового ордеру № 0209-0257 в якості поворотної фінансової допомоги. Даний ордер, що знаходиться в матеріалах справи, містить підписи повноважних осіб обох підприємств та необхідні реквізити щодо оформлення даного документу, передбаченого Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою правління Національного банку України № 637 від 15.12.2004 року (п. 3.4.Положення).

Зазначена касова операція, вчинена на виконання умов договору № 5-Д від 04.05.2010 р., що не заперечено боржником, навпаки, підтверджено у листі № 112 від 07.12.2011 року та шляхом підписання акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.10 р. по 19.09.2011 р., та акту звірки з період з 01.01.2010 р. по 05.12.2011 р..

Умови договору № 5-Д , зокрема п.1.1. передбачали надання фінансової безвідсоткої допомоги у розмірі 2 000 000 грн. (з урахуванням угоди № 1 про внесення змін від 17.08.2010 р.), та її повернення в строк до 10.09.2011 р. (з урахуванням угоди № 1 про внесення змін від 26.08.2011 р.),, відтак, в силу приписів ст. 629 ЦК України, договір є обов"язковим до виконання обома сторонами. Доказів видачі коштів на виконання інших зобов"язань матеріали справи не містять, а сторонами не подано, тому суд вважає дані кредиторські вимоги правомірними та документально підтвердженими.

Надаючи правову оцінку грошовим вимогам кредитора в розмірі 11 298 006,72 грн., що ґрунтуються на умовах договору № 17 від 17.01.2011 року про надання безпроцентної фінансової допомоги з урахуванням додаткових угод від 25.08.2011 р. № 1 та 26.08.2011 р. № 2, суд враховує слідуюче.

17 січня 2011 року між приватним акціонерним товариством "Райз-Максимко" як позикодавцем та дочірнім підприємством "Тиса" як позичальником укладено договір № 17 про надання поворотної безпроцентної фінансової допомоги (позики), за умовами якого сторони погодили розмір фінансової допомоги, мету видачі коштів, строки повернення позики, права та обов"язки сторін.

Згідно п. 1.1. договору позикодавець зобов"язався надати безвідсоткову фінансову допомогу в розмірі 1 500 000 грн. без ПДВ з метою погашення позичальником платежів по податках, страхових внесків до органів Пенсійного фонду, державної виконавчої служби та комунальних послуг з строком повернення позики до 25.12.2012 року (п.1.4. договору).

Відповідно до умов договору в редакції додаткової угоди №1 від 25 серпня 2011 року сторонами погоджено та збільшено розмір фінансової допомоги до 19 500 000 грн.

Згідно додаткової угоди № 2 про внесення змін і доповнень від 26.08.2011 р. було внесено зміни до основного договору № 17 в частині строку повернення позики (18 000 000 грн. до 10.09.2011 р., а 1 500 000 грн. - до 10.12.2011р.)

Платіжними дорученнями № 2764 та № 2765 26.08.2011 року кредитором перераховано боржнику грошові кошти в загальній сумі 18 000 000 грн. Запис призначення платежу сторонами погоджено додатково як: " Надання поворотної фінансової допомоги згідно договору № 17 від 17.01.2011 року, без ПДВ.", що вбачається з банківських виписок по рахунку кредитора та листа погодження від 26.08.2011 р. "Щодо виправлення призначення оплати", підписаного сторонами та засвідченого печатками юридичних осіб, котрі знаходяться в матеріалах справи.

Окрім того, відповідно до складеного та підписаного сторонами протоколу зарахування зустрічних однорідних вимог від 06.09.2011 року, враховуючи наявність боргових зобов"язань у ПрАТ "Райз-Максимко" перед ДП "Тиса" згідно договору підряду NGR № 1607-26 від 01.07.2010 року в сумі 6 817 946,02 грн. як переплату за виконані роботи по обробітку земельних ділянок, сторони в порядку ст. 203 ЦК України провели зарахування зустрічних однорідних вимог та дійшли згоди про: відсутність боргових зобв"язань у кредитора; встановили остаточний борг за договором № 17 від 17.01.2011 р. в розмірі 11 298 006,28 грн., що додатково відображено у листі боржника № 112 від 07.12.2011 року та в акті звірки з період з 01.01.2010 р. по 05.12.2011 р. (копії договорів підряду, позики, акти приймання-передачі робіт за період з червень-липень 2010 р., січень 2011 р., вимога № 295 від 14.09.2011 р. та розрахунок суми боргу по договору № 17, банківські виписки містяться в матеріалах справи).

Згідно ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також, інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За таких обставин, заперечення ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України" щодо необґрунтованості вимог кредитора не знайшли свого підтвердження, адже спростовуються вищенаведеними документами, а тому суд вважає грошові вимоги ПрАТ "Райз-Максимко" до боржника в сумі 11 298 006,72 грн., підтвердженими документально, обґрунтованими, тому підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів.

Оцінюючи правомірність вимог кредитора в розмірі 146 110,08 грн., котрі заявлені на підставі договору поставки продукції № 31/0811 від 31.08.2011 року, то дані вимоги судом відхиляються з огляду на наступне.

31 серпня 2011 року між приватним акціонерним товариством "Райз-Максимко" як постачальником та дочірнім підприємством "Тиса" як покупцем укладено договір № 31/08/11, згідно умов якого Постачальник зобов'язався передати, а Покупець зобовязався прийняти та оплатити товарно-матеріальні цінності та сільськогосподарську продукцію (товар) на умовах, визначених Договором (п. 1.1. Договору).

У відповідності до п.п. 3.1.- 3.4. Договору товар передається на умовах ЕХW (франко-склад) за кількістю та якістю шляхом підписання сторонами товарних накладних та на підставі довіреностей, виданих уповноваженій особі для отримання товару у строк до 05 вересня включно.

Місцем передачі товару визначено Нагірянську філію ПрАТ "Райз-Максимко", с. Нагірянка Чортківського району Тернопільської області.

Строк дії Договору сторонами передбачено у п. 8.1. Договору, а саме: до повного виконання сторонами своїх зобов"язань.

Загальна ціна товарно-матеріальних цінностей встановлена в розмірі 4903,68 грн. з ПДВ, а сільськогосподарської продукції у розмірі 141 206,40 грн. з ПДВ (п.п. 4.1, 4.2 договору), всього 146 110,08 грн.

При цьому, пунктом 4.5 даного договору передбачено проведення оплати товару до 31 грудня 2011 року шляхом перерахування коштів в безготівковому порядку на рахунок постачальника.

Як стверджує кредитор у поданій заяві та його представник у судовому засіданні, на виконання умов Договору, Товариство згідно видаткових накладних ТЕR0511-0001 від 29.11.2011р., NКR10-000002 від 26.10.2011р., NKR10-000003 від 28.10.2011р., NKR10-000004 від 28.10.2011р., NKR10-000005 від 28.10.2011р., NKR1310-0001 від 31.10.2011р., NKR10-000001 від 26.10.2011р. відпустило дочірньому підприємству товар на загальну суму договору, тобто 146 110,08 грн., а боржник прийняв даний товар, проте оплати не провів.

У запереченнях ініціюючого кредитора останній звертає увагу суду на ту обставину, що заява про визнання кредиторських до Боржника не містить ні вищезазначених видаткових накладних, ані довіреностей на отримання даного товару представником Боржника.

Відповідно до п.3.1 вищевказаного договору поставки весь товар має бути переданий до 05.09.2011 року з обов'язковим оформленням видаткових накладних та довіреностей. Натомість, товар був переданий після порушення провадження в справі про банкрутство, про що свідчать видаткові накладні, на які посилається кредитор, а отже ці вимоги не є конкурсними.

Окрім того, заява про визнання кредиторських вимог взагалі не містить посилання, що уповноважений представник ДП «Тиса»отримав вказаний товар, оскільки відсутні посилання на відповідні довіреності на отримання ТМЦ.

За правилами ст. 712 Цивільного кодексу України та ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із частиною 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін. Загальними положеннями про купівлю-продаж (параграф 1 глави 54 ЦК України) передбачено право продавця вимагати оплати товару.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Надаючи правову оцінку заявленим вимогам кредитора та виходячи з умов договору поставки, вимог чинного законодавства України, суд погоджується з доводами ініціюючого кредитора та констатує факт необґрунтованості розміру кредиторських вимог з огляду на відсутність в матеріалах справи будь-яких первинних документів (видаткових накладних, довіреностей), які б підтверджували виконання кредитором зобов"язань в частині передачі товару на заявлену суму, тому за умови не представлення зазначених доказів суд доходить висновку про відсутність документального підтвердження факту поставки товару боржнику та його отримання останнім.

При цьому, суд також враховує, що по даних зобов"язаннях у боржника не настав строк оплати згідно ч. 1 ст.530 ЦК України.

Таким чином, заявлені вимоги як не підтверджені документально відхиляються судом.

Кредитори, виходячи з вимог ст.1, ст.15 спеціального Закону про банкрутство, повинні довести свої грошові вимоги відповідними документами (рішеннями суду, відповідями на претензію, договорами, актами звірок,первинними товарно-транспортними накладними та ін.), тобто, факт наявності грошових зобов'язань боржника повинні бути встановлені господарським судом, як за розміром так і за суттю.

Судом встановлено та вбачається з представленого розпорядником майна Реєстру вимог кредиторів, що грошові вимоги ПрАТ "Райз-Максимко" повністю визнані боржником та в заявленій сумі включені до Реєстру.

Утім, у попередньому судовому засіданні господарський суд зобов'язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника, що подані протягом тридцяти денного строку після публікації оголошення, незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником.

Суд також звертає увагу на ту обставину, що у справі про банкрутство спір між сторонами не вирішується по суті, а лише встановлює грошові вимоги кредитора. Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на наведене, підлягають частковому задоволенню вимоги ПАТ "Райз-Максимко", про визнання його конкурсним кредитором на суму 11 306 583,72 грн., як обґрунтовані. Вимоги в сумі 146 110,08 грн. відхиляються за безпідставністю.

Керуючись статтями 1, 32, 33, 43, 86 ГПК України, статтями 1, 5, 11, 14, 15 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, суд , -

У Х В А Л И В :

1.Заяву Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко", м. Червонозаводське Лохвицького району Полтавської області, про визнання конкурсним кредитором відносно Дочірнього підприємства "Тиса", с. Золотники Теребовлянського району Тернопільської області, задовольнити частково.

2. Визнати Приватне акціонерне товариство "Райз-Максимко", м. Червонозаводське Лохвицького району Полтавської області, вул. Матросова, 10, ідент. код 30382533 конкурсним кредитором у справі № 17/Б-5022/1339/2011 відносно Дочірнього підприємства "Тиса" ВАТ "Племінний завод "Закарпатський", с. Золотники Теребовлянського району Тернопільської області, вул. І.Франка, 1, ідент. код 34438500 з грошовими вимогами в сумі 11 306 583,72 грн., котрі включити до реєстру вимог кредиторів.

Черговість задоволення грошових вимог кредитора: четверта.

3. Грошові вимогикредитора в розмірі 146 110,08 грн., відхилити.

4. Ухвалу надіслати кредитору Приватному акціонерному товариству "Райз-Максимко", м. Червонозаводське Лохвицького району Полтавської області; боржнику та розпоряднику майна Зубик Ю.З., м. Тернопіль, а/с 565.

СуддяН.О. Андрусик