Рішення № 21284267, 27.01.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" січня 2012 р.Справа № 12-16/17-3684-2011 За позовом: науково-виробничого підприємства „Нива” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю

до відповідачів: 1) товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства „Торгсервіс”

2) товариства з обмеженою відповідальністю „Вин Агро”

про стягнення 218742,18 грн.

Суддя Цісельський О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1. за довіреністю;

від відповідача 1: не зявився;

від відповідача 2: не зявився;

СУТЬ СПОРУ: Позивач, науково-виробничого підприємства „Нива” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (далі по тексту НВП „Нива” у вигляді ТОВ), звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства „Торгсервіс” (далі по тексту ТОВ ВКП „Торгсервіс”) та товариства з обмеженою відповідальністю „Вин Агро” (далі по тексту - ТОВ „Вин Агро”) 181043,40 грн. суми основного боргу; 4612,88 грн. пені ; 18104,34 грн. штрафу; 11904,22 грн. 40% річних; 3077,34 грн. індексу інфляції.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.09.2011р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження по справі, їй присвоєно їй № 16/17-3684-2011 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

У звязку з перебуванням судді господарського суду Одеської області Желєзної С.П. на лікарняному, в порядку ст. 2-1. ГПК України, справу № 16/17-3684-2011 було передано на розгляд судді господарського суду Одеської області Цісельському О.В. та ухвалою господарського суду Одеської області від 14.11.2011р. зазначену справу ним було прийнято до свого провадження та присвоєно їй номер №12-16/17-3684-2011.

В процесі розгляду справи позивач неодноразово уточнював позовні вимоги. Відповідно до останніх уточнень до позову від 30.12.2011р. (Т.2 а.с. 98-100), позивач просить стягнення солідарно з НВП „Нива” у вигляді ТОВ та ТОВ „Вин Агро” 104016,69 грн. суми основного боргу; 9994,58 грн. пені ; 18104,34 грн. штрафу; 25792,48 грн. 40% річних.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.01.2012р. строк розгляду справи було продовжено до 31.01.2012р.

Представник позивача уточнені позовні вимоги підтримує, просить суд їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач 1 в судове засідання не зявився, надав суду відзив від 30.09.2011р. (Т.1 а.с.47-55) та додаток до відзиву на позовну заяву від 30.12.2011р. (Т.2 а.с. 108-111), відповідно до додатку до відзиву від 30.12.2011р. відповідач 1 основну заборгованість в розмірі 104016,69 грн. визнав в повному обсязі проти штрафних санкцій заперечує частково та просить суд зменшити розмір штрафних санкцій.

Відповідач 2 в судове засідання не зявився, надав суду відзив від 03.01.2012р. (Т.2 а.с. 97) відповідно до якого відповідач 2 позовні вимоги визнав в повному обсязі.

Відповідно до ст.85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

21 червня 2009р. між НВП „Нива” у вигляді ТОВ (Компанія) та ТОВ ВКП „Торгсервіс” (Дистрибютор) була укладена Дистрибюторська угода №21/06 (надалі Угода), згідно якої Компанія зобов'язалась передати Дистрибютору на умовах вказаної Угоди продукцію, а Дистрибютор зобовязався прийняти і оплатити поставлену продукцію, що передбачено п.1.1. Угоди.

Відповідно до п.п. 6.1. Угоди Дистриб'ютор має сплатити за продукцію на протязі 60 календарних днів з дати отримання продукції.

Позивач належним чином виконав умови Угоди та поставив відповідачу 1 продукцію яку останній прийняв, що підтверджується видатковими накладними наявними в матеріалах справи.

Відповідач 1, отриману продукцію на виконання Угоди, оплатив лише частково, у звязку з чим за ним на дату звернення позивача з позовом утворилась заборгованість в розмірі 141043,40 грн.

21.11.2011р. відповідач 1 додатково погасив частину заборгованості, у звязку з чим станом на 30.12.2011р. за ним залишилась заборгованість в розмірі 104016,69 грн.

Відповідно до п.п. 7.1. Угоди у разі порушення строків оплати продукції Дистриб'ютор має сплатити Компанії пеню у розмірі 0,5% за кожен день прострочки платежу, штраф у розмірі 10% від вартості неоплаченої партії продукції та 40 % річних від простроченої суми платежу.

У звязку з неналежним виконанням відповідачем 1 умов Угоди, позивач додатково нарахував ТОВ ВКП „Торгсервіс” 9994,58 грн. пені; 18104,34 грн. штрафу; 25792,48 грн. 40% річних.

21 червня 2009 року у якості забезпечення виконання зобов'язань ТОВ ВКП „Торгсервіс” за Дистриб'юторською угодою між ТОВ „Вин Агро” (надалі Поручителем) та НВП „Нива” у вигляді ТОВ було укладено Договір поруки № 18 (надалі Договір поруки) відповідно до умов якого Поручитель зобов'язався перед НВП „Нива” у вигляді ТОВ відповідати за належне виконання ТОВ ВКП „Торгсервіс” умов п.п. 1.1., 6.1., 7.1. Дистриб'юторської угоди. Згідно з п.п. 2.2. Договору поруки, Поручитель зобов'язаний у 3 -денний термін з моменту отримання повідомлення від Кредитора виконати вимоги Кредитора.

04 серпня 2011 року НВП „Нива” у вигляді ТОВ вручило ТОВ „Вин Агро” вимогу про виконання зобовязання ТОВ ВКП „Торгсервіс” за Дистриб'юторською угодою № 21/06 від 21 червня 2009 року. Яка залишилась без виконання.

Як зазначає позивач, відповідачі, у порушення умов Угоди та Договору поруки, свої зобов'язання належним чином не виконали, що і зумовило звернення позивача до суду із відповідним позовом.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обовязків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. При цьому, зобовязання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобовязання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами. Припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач 1 прийняв від позивача поставлену на виконання вимог Угоди продукцію, яку відповідач 1 оплатив частково, у звязку з чим за ним станом на 30.12.2011р. рахується заборгованість в розмірі 104016,69 грн., яку відповідачі визнали в повному обсязі.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п.4 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та матеріальної шкоди.

За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим слід зазначити, що згідно положень ЦК проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань та можуть стягуватися поряд із пенею. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі.

З пункту 7.1. Угоди вбачається, що сторони скориставшись своїм правом, передбаченим ст.625 ЦК України, встановили інший розмір процентів за користування коштами 40% річних.

Відповідно до розрахунків позивача, відповідачу 1 було нараховано 9994,58 грн. пені; 18104,34 грн. штрафу; 25792,48 грн. 40% річних.

Враховуючи, що на дату звернення позивача до суду за відповідачем рахувалась основна заборгованість в розмірі 141043,40 грн., а при своїх розрахунках позивач виходив з розміру основної заборгованості в сумі 181043,40 грн., суд, вважає за необхідне перерахувати розмір штрафних санкцій з урахуванням розміру основної заборгованості в сумі 141043,40 грн.

Відповідно до розрахунку суду, обґрунтованими вимогами позивача, є стягнення 8025,95 грн. пені; 14104,34 грн. штрафу; 20712,13 грн. 40% річних.

Враховуючи те, що відповідно до Договору поруки ТОВ „Вин Агро” виступило поручителями щодо виконання ТОВ ВКП „Торгсервіс” зобов'язань за Угодою, Позивач просить суд стягнути заборгованість, що виникла за Угодою з Відповідачів солідарно, обґрунтовуючи зазначене, укладеними між Позивачем та Відповідачами 1,2 договором поруки, що наявний в матеріалах справи.

При цьому слід зазначити, що Позивачем направлявся на адресу поручителя вимогу (вих. № 01/04 від 04.08.2011 р.) щодо виконання порушених ТОВ ВКП „Торгсервіс” зобов'язань, відповідно до Договору поруки. Однак, поручителем заборгованість за Угодою не було погашено.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Статтею 554 вказаного Кодексу встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, господарський суд вважає цілком обґрунтованими вимоги Позивача про стягнення суми боргу солідарно з Боржника ТОВ ВКП „Торгсервіс” та поручителя - ТОВ „Вин Агро”.

При цьому, суд при вирішенні питання щодо стягнення пені вказує наступне.

Відповідно до ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Норми матеріального права, а саме ст. 233 ГК України, яка цілком кореспондується із ч.3 ст. 551 ЦК України встановлює, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Аналізуючи співвідношення пред'явлених до стягнення санкцій і наслідки порушення зобов'язання суд дійшов до висновку, що вони не є співрозмірними, а також те, що наявність будь-яких збитків, викликаних простроченням відповідача, позивачем не доведена та подібні вимоги позивачем не заявлялися.

Виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме - справедливості, добросовісності та розумності, суд вважає за необхідне, користуючись правом, наданим ст.83 ГПК України, зменшити розмір пені, що підлягає стягненню, до 4000 грн.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи в частині стягнення солідарно з відповідачів 104016,69 грн. суми основного боргу; 4000 грн. пені ; 14104,34 грн. штрафу; 20712,13 грн. 40% річних.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок Сторін пропорційно задоволеним вимогам, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства „Торгсервіс” (41300, Сумська область, м. Кролевець, вул. Кооперативна, 4, код 30033501) та товариства з обмеженою відповідальністю „Вин Агро” (65010, м. Одеса, пр-кт Адміральський, 38, кв. 28, код 34253750) на користь науково-виробничого підприємства „Нива” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (65496, Одеська область, Овідіопольський район, смт. Таїрове, вул. 40-річчя Перемоги, 1, код 19201066) 104016,69 грн. суми основного боргу; 4000 грн. пені ; 14104,34 грн. штрафу; 20712,13 грн. 40% річних; 1428,33 грн. державного мита; 154,10 грн. ІТЗ судового процесу.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає чинності в порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України.

Суддя Цісельський О.В.

Повне рішення складено 30.01.2012 р.