Рішення № 21284268, 20.01.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" січня 2012 р.Справа № 12-29/17-3506-2011 За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Зенітар Партнерс" до відповідача: Дочірнього підприємства "Управління механізації та транспорту" відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва "Одестрансбуд"

про стягнення 349 412 грн.

та

за зустрічним позовом: Дочірнього підприємства "Управління механізації та транспорту" відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва "Одестрансбуд"

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Зенітар Партнерс"

про: визнання договорів неукладеними

Суддя Цісельський О.В.

за участю представників сторін:

від позивача (за первісним позовом): ОСОБА_1 за довіреністю №б/н від 19.01.2012р.;

від відповідача(за первісним позовом): ОСОБА_2 за довіреністю №б/н від 22.08.2011р.;

Відповідно до ст. 77 ГПК України в судовому засіданні оголошувалися перерви з 28.12.2011р. до 11год. 15хв. 04.04.2012р. та з 16.01.2012р. до 10год. 45хв. 20.01.2012р.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Зенітар Партнерс" (далі по тексту ТОВ "Зенітар Партнерс"), звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Дочірнього підприємства "Управління механізації та транспорту" відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва "Одестрансбуд" (далі по тексту ДП "Управління механізації та транспорту") 226999,95 грн. основного боргу (суми за несплачений товар), 37130,42 грн. інфляційних, 11244,72 грн. 3% річних, 12043,17 грн. пені та 105643,62 грн. відсотків.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.09.2011р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження по справі та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

13.10.2011р. від ДП "Управління механізації та транспорту" надійшла зустрічна позовна заява.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.10.2011р. зустрічну позовну заяву ДП "Управління механізації та транспорту" було повернуто без розгляду.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.11.2011р. ухвалу господарського суду Одеської області від 17.10.2011р. про повернення зустрічного позову без розгляду було скасовано та позовну заяву ДП "Управління механізації та транспорту" було передано до господарського суду Одеської області для розгляду.

У зв'язку із призначенням судді господарського суду Одеської області Аленіна О.Ю. на посаду судді Одеського апеляційного господарського суду, в порядку ст. 2-1 ГПК України, справу № 29/17-3506-2011 було передано на розгляд судді господарського суду Одеської області Цісельському О.В.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 24.11.2011р. справу № 29/17-3506-2011 було прийнято до провадження в іншому складі суду, а також зустрічну позовну заяву ДП "Управління механізації та транспорту" було прийнято до спільного розгляду з первісним позовом у справі № 12-29/17-3506-2011.

13.01.2012р. позивач за первісним позовом надав суду заяву про зміну підстав позову та про зменшення розміру позовних вимог (вх. № 1021/2012) відповідно до якої змінив підстави позову та зменшив суму позовних вимог до 349 412 грн., що складаються з 226999,95 грн. основного боргу (суми за несплачений товар), 36092,99 грн. інфляційних, 12687,12 грн. 3% річних, 73631,94 грн. пені за несвоєчасну оплату за отриманий товар.

Враховуючи те, що заява про зміну підстав позову подана позивачем до початку розгляду справи по суті, судом зазначена заява прийнята до розгляду.

Представник позивача змінені позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі, проти зустрічного позову заперечує, з підстав, викладених у наданих суду запереченнях (вх. № 45146/2011 від 28.12.2011р. та № 1281/2012 від 16.01.2012р.).

Представник відповідача проти позову заперечує, з підстав, викладених у відзиві на позов (вх. № 45147/2011 від 28.12.2011р. та додаткових поясненнях (вх. № 1973/2012 від 20.01.2012р.), зустрічний позов підтримує в повному обсязі, просить суд його задовольнити.

В процесі розгляду справи учасниками процесу були надані додаткові докази, які оглянуті судом та залучені до матеріалів справи.

Відповідно до ст.85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

У березні 2008 року між ТОВ "Зенітар Партнерс" (Продавець) та ДП "Управління механізації та транспорту" (Покупець) була усна домовленість про поставку на користь ДП "Управління механізації та транспорту" дизельного палива та дизельного палива Євро марки С вид 11 (Товар).

Поставки здійснювалися на протязі 2 років на загальну суму 2039823,74 грн., що підтверджується видатковими накладними наявними в матеріалах справи, перелік яких приведений в Т. 2 а.с. 68-71.

Крім того, факт здійснення поставок товару ТОВ "Зенітар Партнерс" та отримання його ДП "Управління механізації та транспорту" підтверджується відображенням відповідачем отриманого товару у податкових деклараціях.

Так, листом Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області (ДПІ) №764/10/15-023 від 19.01.2012р., підтверджується, що усього за 2008-2009 роки між сторонами зобовязання склали 2039823,74 грн. та що згідно результатів автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України розбіжності по взаємовідносинам ТОВ "Зенітар Партнерс" та ДП "Управління механізації та транспорту" відсутні.

Починаючи з серпня 2008 року Відповідач сплатив за поставлений товар 1812823,79 грн., остання сплата за Товар була 07.09.2010 року., що підтверджується банківськими виписками (Т.2 а.с. 74-76).

Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази з яких вбачається, що протягом 2008-2009 роки між сторонами існували будь-які інші домовленості, якими би було врегульовано правовідносини з поставки позивачем товару, суд, робить висновок, що сплати здійснені відповідачем в зазначений період, що відображені в банківських виписках, здійсненні відповідачем саме за поставлений Товар ТОВ "Зенітар Партнерс".

Таким чином, в сукупності вищевикладені обставини свідчать, що передача товару у власність відповідача за видатковими накладними 2008-2009 роки, здійснювалось на виконання усної домовленості між сторонами щодо поставки Товару.

Як зазначає позивач, відповідач не сплатив грошові кошти за Товар, який був ним отриманий у жовтні 2009 року на загальну суму 44461,20 грн., вересень 2009 році на загальну суму 14460,00 грн., серпень 2009 р. на загальну суму 43800,00 грн., липень 2009 р. на загальну суму 20873,33 грн. червень 2009 р. на загальну суму 11809,00 грн., квітень 2009 р. на загальну суму 25920,75 грн., лютий 2009 р. на загальну суму 65675,67 грн.

Таким чином, враховуючи неповну сплату Відповідачем за отриманий товар, за останнім утворилась заборгованість в розмірі 226999,95 грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивач направив на адресу відповідача претензію від 22.10.2009р. вих.№20/10-09, з вимогою погасити суму заборгованості.

З огляду на невиконання відповідачем своїх зобовязань перед позивачем, останній був вимушений звернутись до суду з відповідним позовом, для захисту своїх порушених прав.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до п. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. За формою та способом волевиявлення, відповідно до п. 1,2 ст. 205 ЦК України (далі Цивільного кодексу України) правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму право чину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обовязкова письмова форма, вважається вчиненим , якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до п. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, яким обмінялися сторони. Право чин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу звязку.

Відповідно до п. 1 ст. 181 ГК України (далі ГК України) господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладання господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

Згідно ст. 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Посилання відповідача на те, що видаткові накладні підписані невідомою особою, судом до уваги не приймаються, оскільки, як свідчать матеріали справи, Товар за зазначеними видатковими накладними був отриманий відповідачем, отже правочин був схвалений відповідачем.

Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та суд дійшов висновку що між сторонами у справі виник правочин та відповідні зобовязання за правочином, що підтверджується видатковими накладними, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог зазначеного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, починаючи з серпня 2008 року Відповідач сплатив за поставлений товар 1812823,79 грн., остання сплата за Товар була 07.09.2010 року., що підтверджується банківськими виписками.

Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази з яких вбачається, що протягом 2008-2009 роки між сторонами існували будь-які інші домовленості, якими би було врегульовано правовідносини з поставки позивачем товару, суд, робить висновок, що сплати здійснені відповідачем в зазначений період, що відображені в банківських виписках, здійсненні відповідачем саме за поставлений ТОВ "Зенітар Партнерс" Товар.

Крім того, листом Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області (ДПІ) №764/10/15-023 від 19.01.2012р., підтверджується, що усього за 2008-2009 роки між сторонами зобовязання склали 2039823,74 грн. та що згідно результатів автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України розбіжності по взаємовідносинам ТОВ "Зенітар Партнерс" та ДП "Управління механізації та транспорту" відсутні.

Таким чином, в сукупності, вищевикладені обставини свідчать, що передача товару у власність відповідача за видатковими накладними 2008-2009 роки, здійснювалась на виконання усної угоди між сторонами щодо поставки Товару.

Враховуючи, що відповідач за отриманий товар розраховувався лише частково, за ним утворилась заборгованість за поставлений товар в розмірі 226999,95 грн.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, господарський суд вважає цілком обґрунтованими вимоги Позивача про стягнення з відповідача 226999,95 грн. основного боргу.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок 3% річних та індексу інфляції за період з 22.10.2009р. по 01.09.2011р., наданий позивачем, суд вважає необґрунтованим, оскільки відповідачем не правильно визначено дату виникнення обовязку відповідача оплатити товар.

Відповідно до ч. 2. ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки, з наявного в матеріалах справи реєстру вихідної кореспонденції вбачається, що претензія з вимогою погасити заборгованість була направлена відповідачу 22.10.2009р., суд вважає, що датою початку нарахування 3% річних та індексу інфляції є 02.11.2009 р. (22.10.2009р. дата відправлення претензії відповідачу + 2 дні термін поштового обігу (п.4.1.1 "Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень та поштових переказів" затверджених Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12 грудня 2007 року N 1149) + 7 днів ч.2 ст. 530 ЦК України), а не 22.10.2009р., як визначив відповідач.

Згідно розрахунку суду основна заборгованість з урахуванням встановленого індексу інфляції за період з 02.11.2009р. по 01.09.2011р. складає:

226999,95 грн. х 1,159 (індекс інфляції за листопад 2009 р. по серпень 2011 р. включно) = 263092,94 грн. (36092,99 грн. встановл. індекс інфляціїї).

Згідно розрахунку суду 3 % річних за період з 02.11.2009р. по 01.09.2011р. складають:

226999,95 грн. х 0,03 х 669 дня / 365 днів = 12481.89 грн.

Отже, задоволенню підлягають вимоги позивача щодо стягнення 3% річних та індексу інфляції частково, в розмірі 36092,99 індексу інфляції та 12481.89 грн. - 3% річних.

Щодо, вимог позивача про стягнення з відповідача 73631,94 грн. пені за несвоєчасну оплату за отриманий товар, суд, вважає за необхідне зазначити наступне.

В обґрунтування зазначених вимог позивач посилається на Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань"

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", відповідно до якої розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В свою чергу статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Отже, нарахування пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань можливе лише за згодою сторін.

Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази того, що між сторонами по справі існувала домовленість щодо нарахування пені за несвоєчасне погашення нарахованих процентів та за несплату суми комісії за надання грошових коштів, суд, робить висновок, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 73631,94 грн. пені за несвоєчасну оплату за отриманий товар, необґрунтовані, безпідставні тому не підлягають задоволенню.

Щодо вимог зустрічного позову про визнання договорів неукладеними, суд, вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до приписів Постанови Пленуму Верховного суду України від 6 листопада 2009 року N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" вимога про визнання правочину (договору) неукладеним не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених законом. Суди мають відмовляти в позові з такою вимогою.

Враховуючи викладене, суд, робить висновок що в зустрічному позові слід відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Наведенні позивачем докази у встановленому законом порядку Відповідачем не спростовані.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищевикладене, оцінюючи надані документальні докази та доводи представників сторін у сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача за первісним позовом є законними, обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, а тому такими що підлягають задоволенню, в частині стягнення з відповідача 226999,95 грн. основного боргу (суми за несплачений товар), 36092,99 грн. інфляційних, 12481,89 грн. 3% річних, в іншій частині позовних вимог первісного позову слід відмовити у звязку з їх необґрунтованістю та недоведеністю. В задоволенні зустрічного позову слід відмовити повністю.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок Сторін пропорційно задоволеним вимогам, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Управління механізації та транспорту" відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва "Одестрансбуд" (65031, м. Одеса, вул. Пестеля, 6, код 04776080) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Зенітар Партнерс" (67500, Одеська область, смт. Комінтернівське, вул. Першотравнева, 56, код 35695364) 226999,95 грн. основного боргу; 36092,99 грн. інфляційних; 12481,89 грн. 3% річних; 2755,75 грн. державного мита; 165,46 грн. витрати на ІТЗ судового процесу.

3. В іншій частині первісного позову відмовити.

4. В задоволенні зустрічного позову відмовити в повному обсязі.

Рішення господарського суду набирає чинності в порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України.

Суддя Цісельський О.В.

Повне рішення складено 25.01.2012 р.