Рішення № 21280152, 30.01.2012, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 203

РІШЕННЯ

Іменем України

30.01.2012Справа №5002-29/5329-2011

За позовом Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Феодосії» (98100, м. Феодосія, вул. Земська, 8, код ЗКПО 03348086);

До відповідача Публічного акціонерного товариства «Дитячий оздоровчий комплекс «Планета» (97100, АР Крим, Ніжньогірський район, смт. Ніжньогірський, вул. Фрунзе, 2 // 98100, АР Крим, м. Феодосія, п/о Берегове // 98100, АР Крим, м. Феодосія, с. Берегове, вул. Курортна, буд. 6, код ЗКПО 20671216);

Про стягнення 9 098,75 грн.

Суддя О.І. Башилашвілі

Представники:

Від позивача ОСОБА_1 представник, довіреність №14 від 04.01.2012 р;

Від відповідача не зявився;

Суть спору: Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Феодосії» звернулося до господарського суду АР Крим з позовом про стягнення з відповідача Відкритого акціонерного товариства «Дитячий оздоровчий комплекс «Планета», заборгованості за договором на відпуск води з комунального водопроводу в сумі 9098,75 грн., з яких 8125,56 грн. сума основного боргу, 434,68 грн. пеня, 20,02 грн. інфляційні втрати, 110,11грн. 3% річних та 408,38 грн. штраф.

Крім того, позивач просить покласти на відповідача судові витрати зі сплати судового збору.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушені умови договору на відпуск води з комунального водопроводу №461/05 від 11.04.2005 р., укладеного між сторонами по справі, в частині своєчасності та повноти оплати отриманих послуг з комунального водопостачання та водовідведення, у звязку з чим за відповідачем склалася заборгованість в розмірі 9098,75 грн., яку останній самостійно не погашає, що стало причиною звернення позивача до суду із позовом.

Крім того, позивач заявив до стягнення суми штрафу, пені за неналежне виконання відповідачем умов договору, а також інфляційних втрат та 3 % річних.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 15 грудня 2011 року позов Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Феодосії» прийнято судом до розгляду, справу за порушеним провадженням призначено до слухання у судовому засіданні.

Позивач у судове засідання 30.01.2012р. надав супровідний лист від 29.12.2011р., яким він направив на адресу відповідача акт звірки взаємних розрахунків та сам акт звірки, підписаний позивачем, а також надав заяву, згідно з якою просить, у звязку зі зміною найменування відповідача, а саме з Відкритого акціонерного товариства «Дитячий оздоровчий комплекс «Планета» на Публічне акціонерне товариство «Дитячий оздоровчий комплекс «Планета», просить стягнути з Публічного акціонерного товариства «Дитячий оздоровчий комплекс «Планета» 9098,75грн. заборгованості та судовий збір.

Судом, у судовому засіданні, оглянуті надані позивачем документи та долучені в матеріали справи.

Що стосується заяви позивача про заміну відповідача, суд вважає можливим прийняти її до розгляду, зазначивши наступне.

Судом був спрямований запит за ідентифікаційним кодом відповідача, зазначеним позивачем у позові, до електронної бази даних АРМ ЄДР для отримання даних про включення відповідача до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та відповідно отриманий спеціальний витяг, з якого вбачається, що Публічне акціонерне товариство «Дитячий оздоровчий комплекс «Планета» зареєстровано в реєстрі як юридична особа з місцезнаходженням: 98100, АР Крим, м. Феодосія, с. Берегове, вул. Курортна, буд. 6.

Тобто Відкрите акціонерне товариство «Дитячий оздоровчий комплекс «Планета» було перейменоване у Публічне акціонерне товариство «Дитячий оздоровчий комплекс «Планета» відповідно до вимог та положень Закону України “Про акціонерні товариства”.

Відповідно до статті 25 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Згідно з частиною 1 статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

Стаття 59 Господарського кодексу України визначає, що реорганізація може проводитися шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення. У разі злиття суб'єктів господарювання усі майнові права та обов'язки кожного з них переходять до суб'єкта господарювання, що утворений внаслідок злиття. У разі приєднання одного або кількох суб'єктів господарювання до іншого суб'єкта господарювання до цього останнього переходять усі майнові права та обов'язки приєднаних суб'єктів господарювання. У разі поділу суб'єкта господарювання усі його майнові права і обов'язки переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках до кожного з нових суб'єктів господарювання, що утворені внаслідок цього поділу. У разі виділення одного або кількох нових суб'єктів господарювання до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках майнові права і обов'язки реорганізованого суб'єкта. У разі перетворення одного суб'єкта господарювання в інший до новоутвореного суб'єкта господарювання переходять усі майнові права і обов'язки попереднього суб'єкта господарювання.

Проте, матеріали справи свідчать, що відповідач у справі не був реорганізований, а відбулася лише зміна назви підприємства, що не є підставою для реорганізації. Наведене виключає можливість застосування у даній ситуації статті 25 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, суд звертає увагу на те, що чинний Господарський процесуальний кодекс України не встановлює необхідність винесення ухвали у разі зміни назви учасника судового процесу, у звязку з чим відповідні зміни мають враховуватися лише при оформленні процесуальних документів.

Відповідач у судове засідання явку свого представника жодного разу не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, про час і місце розгляду справи був повідомлений ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим, спрямованою на три адреси, у тому числі і адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, рекомендованою кореспонденцією.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобовязує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Проте, відповідач не скористався наданим законом правом на участь у судовому засіданні, поданні доказів у справі. Враховуючи обмеження процесуальним строком розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України у відсутність представника відповідача, оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують обставини справи і його неявка не перешкоджає вирішенню спору по суті.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України в межах строку, встановленого ст.69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

встановив:

11 квітня 2005 року між Виробничим підприємством водопровідно-каналізаційного господарства м. Феодосія (Водоканал) та Відкритим акціонерним товариством “Дитячий оздоровчий комплекс “Планета” в подальшому Публічне акціонерне товариство “Дитячий оздоровчий комплекс “Планета” (Абонент) укладено договір № 461/05 на водопостачання з комунального водопроводу. (далі договір, а.с. 14-17).

Даний договір укладений між сторонами строком до 14.04.2006р. і вступив в силу з дня його підписання і вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку не надійде заяви однієї із сторін про відмову від даного договору або його перегляд.

Доказів розірвання чи визнання даного договору недійсним у встановленому законом порядку сторонами, під час розгляду справи, суду не надано.

Додатковою угодою №1270 від 22.11.2007р. до договору на відпуск води з комунального водопроводу сторони внесли зміни в договір, зокрема щодо тарифікації послуг. (а.с. 18).

Згідно з пунктом 1 договору Водоканал приймає на себе водопостачання Абонента питною водою до місця приєднання останнього до міського водопроводу в обємі не меншому фактичного забору води попереднього року на ділянках мереж обєктів Абонента.

Згідно з пунктом 3 договору Абоненти самостійно здійснюють щомісячні платежі згідно виставленого рахунку в строк до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Позивач обовязки за договором виконував у повному обсязі, що підтверджується підписаним обома сторонами актами виконаних робіт по абоненту від 25.05.2011р., від 25.06.2011р. та від 25.07.2011р. (а.с. 19, 20, 21)

На оплату спожитих відповідачем послуг з водопостачання за вищевказаним договором позивач виставив рахунки до сплати: №4954 від 27.05.2011р. на суму 1509,12грн., №6403 від 30.06.2011р. на суму 4776,96грн., №7686 від 28.07.2011р. на суму 4899,84грн.. (а.с. 22, 23, 24).

Однак, як вбачається з банківських виписок, відповідач виставлені рахунки сплатив частково, на суму 3018,24грн., у звязку з чим за ним утворилась заборгованість за період з травня 2011 року по листопад 2011 року в сумі 8125,56грн.

Надісланий позивачем на адресу відповідача 02.12.2011р. вих. №2842 акт звірки взаємних розрахунків, згідно з яким станом на 01.11.2011р. заборгованість становить 8125,56грн., відповідачем не підписаний. (а.с. 27, 28).

Таким чином неналежне виконання відповідачем зобовязань за договором призвело до утворення кредиторської заборгованості перед позивачем за надані послуги, які відповідачем у добровільному порядку не погашаються, що і стало приводом для звернення позивача з позовом до суду для стягнення цієї заборгованості в примусовому порядку.

Дослідивши обставини справи, оцінивши надані позивачем докази у їх сукупності в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Виходячи зі змісту статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт оплати та не надано належних доказів погашення заборгованості в сумі 8125,56грн.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 8125,56грн. заборгованості за договором № 461/05 на відпуск води з комунального водопроводу від 11.04.2005р. є обґрунтованими, підтвердженими документально та підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 20,02 грн. інфляційних втрат і 110,11грн. 3% річних за період з червня 2011р. по листопад 2011р.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобовязання по сплаті за надані послуги з водопостачання, то у відповідача в силу наведених приписів закону виникає обовязок сплатити 3% річних від простроченої суми, що згідно розрахунку за період червня 2011р. по листопад 2011р. складає 110,11грн. та інфляційні втрати, що згідно розрахунку за період з червня 2011р. по листопад 2011р. складають 21,02грн., однак підлягають задоволенню в заявленій у позові сумі 20,02грн.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 434,68грн. пені за несвоєчасне виконання грошових зобовязань за період з 11.06.2011р. по 30.11.2011р. та 408,38грн. штрафу.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 14.1 договору сторони передбачили, що у випадку порушення умов оплати за спожиті послуги, Абонент сплачує Водоканалу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення і 5% штрафу від ухилення від оплати виставленого рахунку.

Судом перевірено правильність розрахунку суми пені та штрафу і встановлено, що дані штрафні санкції розраховані згідно умов договору та чинного законодавства, зокрема сума пені нарахована в межах шестимісячного строку та у розмірі подвійної облікової ставки НБУ. Тому, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 434,68грн. та 408,38грн. штрафу за прострочення виконання останнім грошового зобовязання щодо оплати наданих йому послуг обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Судові витрати зі сплати судового збору судом покладаються на відповідача в порядку статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Дитячий оздоровчий комплекс «Планета», (ЗКПО 20671216) на користь Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Феодосії», (ЗКПО 03348086) заборгованість у сумі 8125,56грн., пеню у сумі 434,68 грн., 408,38грн. штрафу, інфляційних втрат у сумі 20,02 грн., 3% річних у сумі 110,11 грн. і 1411,50грн. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 03.02.2012р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримБашилашвілі О.І.