Рішення № 21280145, 03.02.2012, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

03.02.2012Справа №5002-15/5274-2011 За позовом Приватного акціонерного товариства «Кримська фруктова компанія» (с. Петрівка, Красногвардійський район, 97012, АР Крим, Україна, ідентифікаційний код 32644372)

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «НІЛ ЛТД» (вул. Беспалова, 7г, м. Сімферополь, 95007, АР Крим, Україна, ідентифікаційний код 20668119)

Про стягнення 314540,00 грн.

Суддя Іщенко І.А.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача ОСОБА_1, представник, довіреність №8 від 16.01.2012

Від відповідача не зявився

Обставини справи: Приватне акціонерне товариство «Кримська фруктова компанія» звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «НІЛ ЛТД» про стягнення 324540,00 грн. заборгованості.

У судовому засіданні 31.01.2012 представник позивача представив суду заяву про зменшення позовних вимог в частині стягнення 10 000,00 грн., у звязку з чим, просить суд стягнути з відповідача 314540,00 грн. Вказана заява прийнята судом до розгляду.

Суд вважає за можливе вказану заяву задовольнити, прийняти зменшення позовних вимог в частині стягнення 10000,00 грн., оскільки це не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси та не суперечить частині 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядком досудового врегулювання спору у випадках передбачених статтею 5 цього кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

В пункті 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011 зазначено, що зменшення позивачем суми позову, в тому числі й з підстав необґрунтованості первісного розрахунку ціни позову, не є відмовою від позову. В такому випадку припинення провадження в частині зменшення відповідної суми не здійснюється, про таке зменшення зазначається в описовій частині судового рішення, а предметом спору залишається вимога про стягнення суми в зменшеному розмірі.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, надіслав до суду клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строку її розгляду, у звязку з необхідністю участі представника відповідача Дацюка В.А. в іншому судовому засіданні.

Відносно клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та продовження строку її розгляду суд зазначає, що стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Згідно частини 3 статті 69 Господарського процесуального кодексу України, у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін та неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Оскільки, матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається.

Суд залишає без задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та продовження строку її розгляду також з огляду на те, що відповідач, як юридична особа, не обмежений у кількісному складі уповноважених представників з метою представництва своїх інтересів в суді.

Суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

21.02.2011 між Приватним акціонерним товариством «Кримська фруктова компанія» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «НІЛ ЛТД» (Покупець) був укладений договір постачання, пунктом 1.1 якого передбачено, що постачальник зобовязується поставити покупцю фрукти та овочі в асортименті (далі товар), у кількості, найменуванні та по цінам, вказаним в накладних (товарно-транспортних або товарних), які виписуються на кожну партію товару (а.с.9).

Згідно пункту 2.1 Договору, ціна по кожному найменуванню та на кожну партію товару визначається на підставі прайс-листів постачальника та вказується в накладних на кожну партію товару та включає податок на додану вартість.

Відповідно до пункту 2.3 Договору, покупець зобовязаний перерахувати на рахунковий рахунок постачальника вартість партії товару протягом 3-х календарних днів з моменту виставлення рахунку на оплату партії товару. У випадку несплати покупцем в цей строк рахунок втрачає силу.

Моментом здійснення платежу визнається день, в якій сума, яка підлягає сплаті, зарахована на рахунок постачальника (пункт 2.4 Договору).

Приватним акціонерним товариством «Кримська фруктова компанія» було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «НІЛ ЛТД» яблука та груші загальною вартістю 347540,00 грн., про що свідчать наступні документи:

·видаткова накладна №КФ100005378 від 10.09.2011 на суму 77540,00 грн. та податкова накладна №337/2 від 10.09.2011 на суму 77540,00 грн.;

·видаткова накладна №КФ100005627 від 20.09.2011 на суму 140000,00 грн. та податкова накладна №744/2 від 20.09.2011 на суму 140000,00 грн.;

·видаткова накладна №КФ100005799 від 21.09.2011 на суму 130000,00 грн. та податкова накладна №752/2 від 21.09.2011 на суму 130000,00 грн.

Товар був отриманий відповідачем, що підтверджується підписом уповноваженої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «НІЛ ЛТД» у вищевказаних накладних.

З наявними в матеріалах справи виписок банку від 18.10.2011 та від 08.12.2011 вбачається, що відповідач частково погасив заборгованість перед Приватним акціонерним товариством «Кримська фруктова компанія» у розмірі 33000,00 грн.

Однак, вартість товару була сплачена відповідачем лише частково, що призвело до утворення заборгованості в розмірі 324540,00 грн., вимога про сплату якої була викладена в направленої на адресу відповідача претензії №842 від 14.11.2011 р. Залишення цієї претензії поза увагою стало підставою для звернення до суду з позовом про примусове стягнення заборгованості.

З акту звірки взаємних розрахунків станом на 25.01.2012 вбачається, що за відповідачем числиться заборгованість у розмірі 314540,00 грн.

Отже, матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «НІЛ ЛТД» перед Приватним акціонерним товариством «Кримська фруктова компанія» у розмірі 314540,00 грн.

Згідно частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно частини 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобовязань міститься в частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

З урахуванням викладеного, матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем умов договору постачання від 21.02.2011 в частині повної та своєчасної оплати вартості отриманого товару, а тому вимоги позивача про примусове стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «НІЛ ЛТД» 314 540,00 грн. заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Доказів, що підтверджують зворотне, ніж встановлено судом сторонами не надано, в той час, як відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень способом, встановленим для доведення такого роду фактів.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Судовий збір покладається на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НІЛ ЛТД» (вул. Беспалова, 7г, м. Сімферополь, 95007, АР Крим, Україна, ідентифікаційний код 20668119) на користь Приватного акціонерного товариства «Кримська фруктова компанія» (с. Петрівка, Красногвардійський район, 97012, АР Крим, Україна, ідентифікаційний код 32644372) 314540,00 грн. заборгованості та 6290,80 грн. судового збору.

3.Наказ видати після|потім| набрання судовим рішенням|розв'язання,вирішення,розв'язування| законної сили.

Рішення оформлено відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 06.02.2012.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримІщенко І.А.