Рішення № 21280136, 30.01.2012, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 203

РІШЕННЯ

Іменем України

30.01.2012Справа №5002-29/5070-2011

За позовом Державного підприємства «Придніпровська залізниця» (49600, м. Дніпропетровськ, МСП пр. К.Маркса, 108) в особі Відокремленого структурного підрозділу «Вокзал Сімферополь» (95006, АР Крим, м. Сімферополь, пл. Привокзальна, 1, код ЄДРПОУ 01074650);

До відповідача Малого підприємства «Хабрат-Мода» (95050, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Дорожна, 9, код ЄДРПОУ 22236677);

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Сімферопольської міської ради (95000, м. Сімферополь, вул. Толстого, 15)

Про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки та спонукання до виконання певних дій.

Суддя О.І. Башилашвілі

Представники:

Від позивача ОСОБА_1 представник, довіреність №57 від 01.01.2012 р.;

Від відповідача ОСОБА_2 представник, довіреність б/н від 25.05.2011 р.;

Від третьої особи - не зявився;

Суть спору: Державне підприємство «Придніпровська залізниця» в особі Відокремленого структурного підрозділу «Вокзал Сімферополь» звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовом до відповідача Малого підприємства «Хабрат-Мода» про зобовязання останнього знести за власний рахунок торгівельний павільйон, загальною площею 59,12 кв.м., розташований на пероні залізничного вокзалу станції Сімферополь за адресою: АР Крим, м. Сімферополь, пл. Привокзальна, 1, а також зобовязання МП «Хабрат-Мода» повернути вказану земельну ділянку, на якій розташований торгівельний павільйон, площею 59,12 кв.м., позивачу ДП «Придніпровська залізниця» у придатному для використання стані. Крім того, позивач просить покласти на відповідача судовий збір.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Управлінням Держкомзему у м. Сімферополі АР Крим 20.04.2011 р. на підставі рішення Сімферопольської міської ради №39 від 09.12.2010 р. було видано Державному підприємству «Придніпровська залізниця» державний акт серія ЯЯ №011265 на право постійного користування земельною ділянкою площею 4,1389 га для обслуговування обєктів залізниці до яких також належить перон залізничного вокзалу станції Сімферополь на якому самовільно збудований торгівельний павільйон загальною площею 59,12 кв.м., а сам перон є нерухомим майном і обліковується у позивача як основний засіб.

Таким чином, враховуючи відсутність у відповідача передбачених законодавством правовстановлюючих документів на користування земельною ділянкою та приписи статті Цивільного кодексу України та статті 212 Земельного кодексу України, позивач звернувся до суду із позовом про знесення самочинного будівництва за рахунок відповідача та повернення земельної ділянки у придатному для використання стані.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 16 листопада 2011 року позов ДП «Придніпровська залізниця» в особі Відокремленого структурного підрозділу «Вокзал Сімферополь» прийнято судом до розгляду, справу за порушеним провадженням призначено до слухання у судовому засіданні.

Відповідач згідно наданого відзиву з додатками, та доповнення до відзиву проти позову заперечував, посилаючись на наявність усіх передбачених чинним законодавством правовстановлюючих документів на користування спірною земельною ділянкою.

16 грудня 2011 року позивач через канцелярію суду надав письмові пояснення до позову з додатками, які підтримав у судовому засіданні 19.12.2011р.. Крім того, позивачем у судовому засіданні 19.12.2011р. надано довідки Відокремленого структурного підрозділу Державного підприємства «Придніпровська залізниця» «Вокзал Сімферополь» №1645 та №1644 від 19.12.2011 р. про знаходження високої пасажирської платформи (перрон) (інв. №200002) та пасажирського тонеля (інв. №200011) на балансі ВСП «Вокзал Сімферополь» ДП «Придніпровська залізниця», копію листа КРП «СМБРТІ», в якому зазначено, що реєстрація права власності на нежитлове приміщення за адресою площа Вокзальна, 1 за МП «Хабрат-Мода» скасовано, запис анульовано. Дані документи були долучені судом в матеріали справи.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 19 грудня 2011 року продовжено строк розгляду справи в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України на підставі заяви сторін, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Сімферопольську міську раду .

Слід зазначити, що 10 січня 2012 року на запит суду з Кримського Республіканського підприємства «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» надійшла відповідь, в якій зазначено, що 22.07.2010 р. згідно рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.09.2006 р. у справі №2-29/7853.1-2006, постанови Вищого господарського суду України від 29.03.2007 р. скасовано реєстрацію права власності на нежитлове приміщення павільйон площею 59,12 кв.м. за адресою площа Вокзальна, 1 за МП «Хабрат-Мода».

У судовому засіданні 30.01.2012р. позивач підтримав заявлені позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні за мотивами, викладеними у позові та поясненнях.

Відповідач проти позову заперечував, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог позивачеві, підтримуючи свою позицію викладену у відзиві на позов та доповненні до нього, наданих у попередніх судових засіданнях.

Третя особа явку свого представника у судове засідання не забезпечила, причини неявки суду не відомі, про день, час та місце розгляду справи повідомлялась ухвалою суду від 17.01.2012р., надіслану на її юридичну адресу рекомендованою кореспонденцією. Жодних письмових пояснень від третьої особи, на час розгляду справи, до суду не надходило.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України в межах строку, встановленого ст.69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд

встановив:

Згідно ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Аналогічні положення закріплені в статті 1 Земельного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до частин 1, 2 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Частиною 1 статті 123 Земельного кодексу України передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки (ч. 1 ст. 124 ЗК України)

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 ЗК України).

Статтею 126 Земельного кодексу України обумовлено, що право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується:

а) цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою;

б) свідоцтвом про право на спадщину.

Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Форми державних актів на право власності на земельну ділянку, право постійного користування земельною ділянкою затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Згідно зі статтею 1 Закону України “Про державний контроль за використанням та охороною земель” самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Як свідчать матеріали справи, підпунктом 5.3 пункту 5 рішенням 22-ї сесії Сімферопольської міської ради 5-го скликання №308 від 27 червня 2007 року надано малому підприємству “Хабрат-Мода” земельну ділянку загальною площею 0,0073 га, у тому числі земельну ділянку №1 площею 0,0037 га. кадастровий номер 01101000 00:01:002:0025 та земельну ділянку №2 площею 0,0036 га. кадастровий номер 01101 00 00:01:002:0026 розташованих на площі Вокзальна,1-д у довгострокову оренду строком на 10 років до 21 червня 2017 року для обслуговування та експлуатації павільйону магазину.

24 липня 2007 року між Сімферопольською міською радою (орендодавець за договором) та малим підприємством “Хабрат-Мода”(орендар за договором) був укладений договір оренди земельної ділянки №20-К, який зареєстрований 15 серпня 2007 року за №1377, кадастровий № 040700100055, відповідно до умов якого відповідач надав позивачу в строкове платне користування земельну ділянку для обслуговування та експлуатації, який знаходиться у власності, павільйонумагазину, розташований за адресою м. Сімферополь, площа Вокзальна,1-д. (а.с. 34-38).

Згідно з пунктом 3.1. договору земельна ділянка надана в оренду строком на 10 років, а саме до 21 червня 2017 року.

Рішенням 64-ї сесії Сімферопольської міської ради 5-го скликання №1061 від 23 вересня 2010 року на підставі звернення Державного підприємства “Придніпровська залізниця” від 23 вересня 2010 року №231, листа Сімферопольського МБРТІ вих. №7953 від 05 серпня 2010 року скасований п.п. 5.3. пункту 5 рішення 22-ї сесії Сімферопольської міської ради 5-го скликання від 27.06.2007 року №308, в частині надання малому підприємству “Хабрат-Мода” земельної ділянки загальною площею 0,0073 га, розташованої на площі Вокзальна,1-д, наданої в довгострокову оренду строком на 10 років до 21.06.2017 року, для обслуговування та експлуатації павільйону-магазину, який знаходиться у власності МП «Хабрат-Мода».

23 грудня 2010 року на підставі даного спірного рішення між позивачем та відповідачем була укладена додаткова угода про розірвання договору оренди земельної ділянки №20-К, яка зареєстрована 15 серпня 2007 року за №1377, кадастровий № 040700100055.

20.04.2011р. на підставі рішення Сімферопольської міської ради №39 від 09.12.2010р. Управлінням Держкомзему у м. Сімферополі АР Крим Державному підприємству «Придніпровська залізниця» було видано державний акт серії ЯЯ №011265 на право постійного користування земельною ділянкою площею 4,1389 га. для обслуговування обєктів залізниці (а.с. 9, 83).

Листом від 18.05.2011р. вих. №528 позивач попередив відповідача про необхідність звільнення нежитлового приміщення, розташованого на площі Вокзальній №1 д до 01.06.2011р., у звязку з відсутністю правових підстав для його використання. (а.с. 10)

Оскільки відповідач дані вимоги позивача не виконав, позивач, вважаючи, що перон, на якому збудований вказаний павільйон-магазин є нерухомим майном і обліковується на його балансі як основний засіб та те, що у відповідача відсутні передбачені законодавством правовстановлюючі документи на користування спірною земельною ділянкою та за наявності їх у позивача, звернувся з даним позовом до суду та просить зобовязати мале підприємство «Хабрат-Мода» знести за власний рахунок торгівельний павільйон, загальною площею 59,12 кв.м., розташований на пероні залізничного вокзалу станції Сімферополь за адресою: АР Крим, м. Сімферополь, пл. Привокзальна, 1, а також зобовязати мале підприємство «Хабрат-Мода» повернути вказану земельну ділянку, на якій розташований торгівельний павільйон, площею 59,12 кв.м., позивачу ДП «Придніпровська залізниця» у придатному для використання стані.

Дослідивши обставини справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту "б" частини 1 статті 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну відповідальність відповідно до законодавства за порушення - самовільне зайняття земельних ділянок.

Згідно зі статтею 212 Земельного кодексу України, на яку посилається позивач у позові, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам, приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду), за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними, що передбачено абзацом 16 статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням і охороною земель" №963-IV від 19 червня 2003 року.

Самочинним будівництвом є будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна без відведення для цієї мети земельної ділянки або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил (ч.1 ст. 376 Цивільного кодексу України).

Частина 4 статті 376 Цивільного кодексу України передбачає, що знесенню підлягає самочинне будівництво, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб.

Як свідчать матеріали справи та зазначалось вище, мале підприємство «Хабрат-Мода» (орендар) 24 липня 2007 року уклало з Сімферопольською міською радою (орендодавець) договір оренди земельної ділянки №20-К, який зареєстрований 15 серпня 2007 року за №1377, кадастровий № 040700100055, на підставі рішення 22-ї сесії Сімферопольської міської ради 5-го скликання №308 від 27 червня 2007 року, підпунктом 5.3 пункту 5 якого надано малому підприємству “Хабрат-Мода” земельну ділянку загальною площею 0,0073 га, у тому числі земельну ділянку №1 площею 0,0037 га. кадастровий номер 01101000 00:01:002:0025 та земельну ділянку №2 площею 0,0036 га. кадастровий номер 01101 00 00:01:002:0026 розташованих на площі Вокзальна,1-д у довгострокову оренду строком на 10 років до 21 червня 2017 року для обслуговування та експлуатації павільйону магазину (а.с. 34-38).

В подальшому рішенням 64-ї сесії Сімферопольської міської ради 5-го скликання №1061 від 23 вересня 2010 року скасований п.п. 5.3. пункту 5 рішення 22-ї сесії Сімферопольської міської ради 5-го скликання від 27.06.2007 року №308, в частині надання малому підприємству “Хабрат-Мода” земельної ділянки загальною площею 0,0073 га, розташованої на площі Вокзальна,1-д, наданої в довгострокову оренду строком на 10 років до 21.06.2017 року, для обслуговування та експлуатації павільйону-магазину, який знаходиться у власності МП «Хабрат-Мода».

Однак, як встановлено судом, рішенням господарського суду АР Крим від 03.08.2011р. у справі №5002-5/2629-2011р., залишеним судами апеляційної та касаційної інстанцій без змін, суд позов про визнання частково недійсним рішення 64-ї сесії Сімферопольської міської ради 5-го скликання №1061 від 23 вересня 2010 року «Про скасування надання земельної ділянки загальною площею 0,000073 га., розташованої на площі Вокзальній 1 д, в довгострокову оренду строком на 10 років до 2017 року» задовольнив. При цьому рішення суду обґрунтовано тим, що спірне рішення органу місцевого самоврядування є ненормативним правовим актом органу місцевого самоврядування, що вичерпав свою дію фактом його виконання, а тому не може бути скасоване чи змінене органом місцевого самоврядування після його виконання.

Згідно пункту 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання, а стаття 16 ЦК України передбачає право особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового чи майнового права і інтересу. Частиною 2 цієї статті визначені способи захисту цивільних прав та інтересів.

Формуючи позовні вимоги необхідно обов'язково з'ясовувати правову природу правовідносин, в яких допущено правопорушення.

Встановлення відсутності чи наявності факту порушення відповідного права входить до предмету дослідження при вирішенні спору по суті.

Предмет та підстави позову є складовими його частинами, які визначають зміст позову.

Предметом позову, як вимоги про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, є спосіб захисту цього права чи інтересу.

Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що стверджують позов, зокрема факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення.

Предмет і підстава позову сприяють зясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обовязку.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначав про відсутність правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку у відповідача та про наявність їх у нього.

Однак, наявність у позивача Державного підприємства «Придніпровська залізниця» державного акту серії ЯЯ №011265 від 20.04.2011р. на право постійного користування земельною ділянкою площею 4,1389 га. для обслуговування обєктів залізниці на спірний земельну ділянку, судом не приймається як належний доказ на таке право, оскільки він наданий позивачеві на підставі рішення Сімферопольської міської ради №39 від 09.12.2010р., яке винесене на підставі зокрема рішення 64-ї сесії Сімферопольської міської ради 5-го скликання №1061 від 23 вересня 2010 року, котре в свою чергу визнано недійсним у судовому порядку (рішення господарського суду АР Крим від 03.08.2011р. у справі №5002-5/2629-2011р.).

Тобто і рішенню Сімферопольської міської ради №39 від 09.12.2010р., і рішенню Сімферопольської міської ради №1061 від 23.09.2010р. передувало рішення 22-ї сесії Сімферопольської міської ради 5-го скликання №308 від 27 червня 2007 року, яким надано малому підприємству “Хабрат-Мода” земельну ділянку загальною площею 0,0073 га, у тому числі земельну ділянку №1 площею 0,0037 га. кадастровий номер 01101000 00:01:002:0025 та земельну ділянку №2 площею 0,0036 га. кадастровий номер 01101 00 00:01:002:0026 розташованих на площі Вокзальна,1-д у довгострокову оренду строком на 10 років до 21 червня 2017 року для обслуговування та експлуатації павільйону магазину.

Враховуючи наведене, позивачем не доведено суду факту самочинного будівництва, тобто будівництва нерухомого майна без відведення для цієї мети земельної ділянки чи без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил, так як матеріали справи свідчать про наявність у відповідача відповідних, визначених законом, документів, тому суд вважає, що позовні вимоги ґрунтуються на помилковому тлумаченні позивачем положень чинного законодавства України.

Відповідно до ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищевикладеного суд дійшов висновку, що за підставами, викладеними у позовній заяві, вимоги позивача задоволенню не підлягають.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Повне рішення складено 03.02.2012р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримБашилашвілі О.І.