Рішення № 21280158, 31.01.2012, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 317

РІШЕННЯ

Іменем України

31.01.2012Справа №5002-28/5362.2-2011 (№ 5002-28/3736.1-2010)

За заявою - Заступника Прокурора Автономної Республіки Крим про перегляд за нововиявленими обставинами справи № 5002-28/3736.1-2010

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Арабона», м. Київ.

До відповідача Державного підприємства «Таврида», м. Алушта.

За участю прокуратури АР Крим, м. Сімферополь.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерство аграрної політики України, м. Київ.

Про визнання права власності.

Суддя С.О. Лукачов

представники:

Від прокуратури Куінджи М.О., посвідчення № 09006.

Від позивача не зявився, повідомлений належним чином.

Від відповідача ОСОБА_1. представник, довіреність від 21.01.2011р.

Від третьої особи не зявився, повідомлений належним чином.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Арабона» звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Державного підприємства «Таврида» про визнання права власності на частки у спільній частковій власності на обєкт незавершеного будівництва - котедж в с. Утьос, визнавши за ТОВ «Арабона» право власності на частку у процентному відношенні в розмірі 99,98%, за Державним підприємством «Таврида» право власності на частку у процентному відношенні в розмірі 0,02%.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач перерахував відповідачу грошові кошти у розмірі 589669,00 грн., що складає 99,98% пайової участі ТОВ «Арабона» у загальному обємі пайового інвестування, у відповідності до умов договору про пайове інвестування будівництва № б/н від 11.03.2005р., укладеного між ТОВ «Арабона» та ДП «Таврида».

25.05.2009р. представник позивача надав заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просить визнати за ТОВ «Арабона» право власності на частку у спільній частковій власності на обєкт будівництва 2-х спальних корпусів котеджного типу, розташованих за адресою: АР Крим, м. Алушта, с. Утьос, вул. Гагаріна, будинок 21 а, у розмірі 482005,27 грн. (без урахування ПДВ) або у процентному відношенні 97,21%.

27 вересня 2010р. рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим позов задоволено, суд вирішив: 1) визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Арабона» право власності на частку у спільній частковій власності на обєкт будівництва 2-х спальних корпусів котеджного типу, розташованих за адресою: АР Крим, м. Алушта, с. Утьос, вул. Гагаріна, будинок 21 а, у процентному відношенні 97,21 %, що складає 482005,27 грн.; 2) стягнути з Державного підприємства «Таврида» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Арабона» державне мито у розмірі 5896,69 грн. та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.02.2011р. частково задоволено апеляційну скаргу заступника прокуратура Автономної Республіки Крим, частково задоволено апеляційну скаргу Міністерства аграрної політики України, рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 27.09.2010 року у справі № 5002-28/3736.1-2010 скасовано, провадження у справі № 5002-28/3736.1-2010 припинено.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.04.2011р. касаційну скаргу Державного підприємства «Таврида» задоволено, постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.02.2011 у справі № 5002-28/3736.1-2010 скасовано, а рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 27.09.2010 у справі № 5002-28/3736.1-2010 залишено в силі.

Таким чином, рішення господарського суду АР Крим від 27.09.2010р. набрало законної сили.

16.12.2011р. до господарського суду надійшла заява заступника прокурора АР Крим про перегляд за нововиявленими обставинами справи № 5002-28/3736.1-2010, яка 19.12.2011р. автоматизованою системою документообігу була розподілена на суддю Лукачова С.О. з привласненням нового номеру 5002-28/5362.2-2011.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 20.12.2011 р. заступнику прокурора АР Крим відновлено строк на подачу заяви про перегляд рішення господарського суду АР Крим від 27.09.2010р. у справі №5002-28/3736.1-2010 за нововиявленими обставинами, заяву прийнято та призначено до розгляду.

Строк розгляду заяви продовжувався за клопотанням прокурора, в порядку ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

31.01.2012р. представник ДП «Таврида» надав пояснення, в яких зазначено, що визнання Севастопольським апеляційним господарським судом недійсним вищезгаданого договору не є нововиявленими обставинами, оскільки під час розгляду господарської справи № 5002-28/3736.1-2010 питання дійсності договору було досліджено та вирішено. Також, відповідач зазначає, що неможливо переглянути рішення у справі за нововиявленими обставинами, оскільки ТОВ «Арабона» припинено та не встановлені його правонаступники.

Прокурор в судовому засіданні підтримав заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду.

У судове засідання 31.01.2012р. представники позивача та третьої особи не зявилися, про причини неявки не повідомили, про час та дату розгляду заяви були повідомлені належним чином.

Після вияснення всіх обставин справи та перевірення доказів, суд видалявся для прийняття рішення по справі до нарадчої кімнати.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

15.04.1986 р. рішенням Виконавчого комітету м. Алушти було надано дозвіл Державному підприємству «Таврида» на проведення проектно-пошукових робіт для будівництва бази відпочинку.

25.04.1997 р. рішенням Виконавчого комітету Партенінської селищної ради № 68 від 25.04.1997 р. Державному підприємству «Таврида» був наданий дозвіл на тимчасову установку 2-х будинків котеджем у с. Утьос площею 250 кв.м.

18.06.1999 р. за № 498 Алуштинською міською радою був наданий дозвіл на будівництво 4 будинків котеджів у с. Утьос.

11.03.2005 р. між Державним підприємством радгосп-заводом «Таврида» (сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Арабона» (сторона-2) укладено договір про пайове інвестування будівництва (а. с. 21-24, т. 1).

Відповідно до розділу 1 договору, пайові внески всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в обєкт. Такими цінностями мажуть бути грошові кошти, матеріальні цінності, цінні папери, майнові права тощо.

Обєкт обєкт незавершеного будівництва котеджів в с. Утьос, який належить стороні-1. Обєкт розміщений на земельній ділянці площею 0,25 га, яка належить стороні-1 на праві постійного користування згідно Державного акту на право постійного користування землею І-КМ № 001993 відповідно до рішення Маломаяцького виконкому сільської ради від 24.02.2000 р. № 76.

Будівництво включає в себе пайове будівництво будівництво котеджів площею забудови 329,6 кв.м. згідно з проектом (п. 1.1.4 договору).

Договором встановлено, що сторони отримують у власність частину збудованих будівель і споруд пропорційно обсягам пайової участі сторін з виділенням натуральних часток (часток в натурі), оформлення яких здійснюється відповідно до чинного законодавства про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно на підставі цього договору (п. 2.4.1 договору).

Відповідно до п. 3.3.1 договору, сторона-2 зобовязана за рахунок власних, позичених та/або залучених у встановленому порядку коштів забезпечити повне та своєчасне фінансування будівництва обєкту за умови здачі «під ключ» згідно з графіком фінансування (додаток 3) і обсягом пайової участі сторони-2. Обсяг пайової участі сторони-2 за кошторисом становить 437657,00 грн.

Відповідно до розділу 4 договору, пайові внески в грошовій формі перераховуються на розрахунковий рахунок сторони-1. Бухгалтерський облік пайових внесків і будівництва здійснюється в межах бухгалтерського балансу сторони -1.

Додатковою угодою № 1 від 24.05.2007 р. про зміну Договору про пайове інвестування будівництва від 11.03.2005 р. сторони змінили розмір фінансування, узгодивши, що обсяг пайової участі Сторони -2 по факту виконаних робіт складає 589669,00 грн. (а. с. 25, т. 1).

Додатками № 2 та № 3 до договору від 11.03.2005 р. сторони узгодили графік виконання робіт та графік фінансування робіт (а. с. 26-27, т. 1).

На виконання умов договору, позивач у період з березня 2005 р. по червень 2007 р. перерахував на користь відповідача пайові внески на суму 589669,00 грн., про що свідчать платіжні доручення, додані до матеріалів справи (а. с. 28-43, т. 1).

Статутом Державного підприємства радгосп-заводу «Таврида» затвердженого головою державного департаменту продовольства 17.05.2001р. (а. с. 15-27, т. 2), передбачено, що підприємство засноване на державній власності та підзвітне Державному департаменту продовольства.

Відповідно до статуту Державного підприємства «Таврида», затвердженого розпорядженням Міністерства аграрної політики України №17 від 20.02.2006р. (а. с. 56-63, т. 1), останнє виступає правонаступником майнових прав та обовязків Державного підприємства радгосп-заводу «Таврида». Відповідач є державним підприємством, яке на добровільних засадах входить до складу Національного виробничо-аграрного об'єднання «Масандра». Підприємство засноване на державній власності та підпорядковане Міністерству аграрної політики України. Підприємство здійснює свою діяльність, керуючись чинним законодавством України, статутом Національного виробничо-аграрного об'єднання «Масандра» та положеннями статуту ДП «Таврида» (п. 3.2 ст. 3 статуту).

Судом встановлено, що пунктами 4.8 статутів як від 25.05.2001р. так і від 22.02.2006р. (далі статути) передбачено, що підприємство здійснює володіння, користування землею й іншими природними ресурсами відповідно до мети своєї діяльності та чинного законодавства України.

Пунктом 1 вказаних статутів передбачено, що поряд з основною метою створення підприємства вирощування винограду, інших сільськогосподарських культур, виробництва виноматеріалів і вина, інших алкогольних і без алкогольних напоїв, підприємство також має право надавити послуги, які не заборонені чинним законодавством з метою отримання прибутку.

При цьому пунктом 2.2 статутів чітко передбачено право відповідача на надання, зокрема готельних послуг.

Відповідно до статуту ДП «Таврида» від 25.05.2001р. підприємство має наступні права та обовязки.

Підприємство веде самостійний баланс, має розрахунковий валютний та інші рахунки у відділеннях банків, печатку встановленого зразку зі своїм найменуванням. Підприємство може мати товарний знак, який реєструється відповідно чинного законодавства.

Підприємство несе відповідальність за свої зобов'язання в межах, належного йому майна, відповідно діючого законодавства.

Підприємство не несе відповідальності по зобов'язаннях держави та органу управління майном.

Підприємство має право укладати угоди, набувати майнові та немайнові права, нести обов'язки, бути позивачем і відповідачем в суді: арбітражному та третейському.

Підприємство виступає учасником зовнішньоекономічної діяльності.

Підприємство у своєї діяльності має право використання всіх засобів звязку, створення власного транспортного господарства, а також володіння, оренди, фрахтування повітряних, морських суден, які мають право заходу в іноземні порти.

Підприємство самостійно планує свою діяльність, визначає стратегію та основні напрямки свого розвитку у відповідності з галузевими науково-технічними прогнозами, конюктури ринку продукції, товарів, послуг та економічної ситуації.

Підприємство самостійно вибирає напрямок та форму діяльності, постачальників, споживачів та підрядників, у встановленні своїх обовязків та господарських звязків.

Судом також встановлено, що юридичний статус підприємства визначено статтею 3 статуту від 22.02.2006р.

Так, відповідно до п. 3.3. підприємство зберігає статус юридичної особи з усіма правами за винятком права на:

- вихід зі складу об'єднання без згоди органу управління майном;

- об'єднання на добровільних засадах з іншими суб'єктами господарювання без згоди органу управління майном;

- прийняття рішення про припинення своєї діяльності без згоди органу управління майном.

Підприємство має самостійний баланс, валютний та інші рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням та символікою, а також товарний та фірмовий знак та інші аксесуари.

Підприємство несе відповідальність за свої зобов'язання в межах, передбачених чинним законодавством.

Підприємство не несе відповідальності по зобов'язаннях держави та органу управління майном, а орган управління майном не відповідає по зобов'язаннях Підприємства.

Підприємство має право укладати угоди, набувати майнові та особисті немайнові права, нести обов'язки, бути позивачем і відповідачем у судах.

Орган управління майном не має права втручатися в господарську діяльність Підприємства.

Судом встановлено, що 24.10.2008р. ДП «Таврида» видано Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 001283, відповідно до якого відповідач є постійним користувачем земельною ділянкою площею 0,0482 га, яка розташована за адресою: вул. Гагаріна, б. 21а, с-ще Утьос, м. Алушта. Цільове призначення зазначеної земельної ділянки для будівництва двох спальних корпусів котеджного типу (а. с. 9-10, т. 2).

Суд встановив, що за результатами виконання договору про пайове інвестування будівництва, побудовано два котеджі.

Відповідно до Акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом обєкту від 28.11.2008 р., затвердженого рішенням Маломаякської сільської ради № 279 від 22.12.2008р. та зареєстрованого в інспекції ДАБК в АР Крим № 1335 від 23.12.2008 р., вартість основних фондів, які приймаються у експлуатацію за адресою: АР Крим, м. Алушта, с. Утьос, вул. Гагаріна, 21 А складає 594759,08 грн. (а. с. 100-105, т.1).

З цього акту вбачається, що експлуатаційною організацією та організацію яка затверджувала проектну документацію та здійснювала деякі-будівельні роботи зазначено лише ДП «Таврида», при цьому будь-яка інформація про те, що позивач приймав участь у будівництві спірного обєкту відсутня.

Таким чином, спір між сторонами виник саме внаслідок невизнання відповідачем частки позивача на спірний обєкт нерухомості.

Позивач просив визнати за ним право власності на частку у спільній частковій власності на обєкт будівництва 2-х спальних корпусів котеджного типу, розташованих за адресою: АР Крим, м. Алушта, с. Утьос, вул. Гагаріна, будинок 21 а, у розмірі 482005,27 грн. (без урахування ПДВ) або у процентному відношенні 97,21%.

Під час розгляду справи суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, у звязку з чим, 27 вересня 2010 р. господарським судом АР Крим по справі № 5002-28/3736.1-2010 прийнято рішення, яким позовні вимоги задоволено, суд вирішив: 1) визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Арабона» право власності на частку у спільній частковій власності на обєкт будівництва 2-х спальних корпусів котеджного типу, розташованих за адресою: АР Крим, м. Алушта, с. Утьос, вул. Гагаріна, будинок 21 а, у процентному відношенні 97,21 %, що складає 482005,27 грн.; 2) стягнути з Державного підприємства «Таврида» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Арабона» державне мито у розмірі 5896,69 грн. та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.02.2011р. частково задоволено апеляційну скаргу заступника прокуратура Автономної Республіки Крим, частково задоволено апеляційну скаргу Міністерства аграрної політики України, рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 27.09.2010 року у справі № 5002-28/3736.1-2010 скасовано, провадження у справі № 5002-28/3736.1-2010 припинено.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.04.2011р. касаційну скаргу Державного підприємства «Таврида» задоволено, постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.02.2011 у справі № 5002-28/3736.1-2010 скасовано, а рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 27.09.2010 у справі № 5002-28/3736.1-2010 залишено в силі.

Підставою для задоволення позову, послужили наступні обставини.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Відповідно до ч. 1 ст. 356 Цивільного кодексу України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до ст. 357 Цивільного кодексу України, частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом. Якщо розмір часток у праві спільної часткової власності не встановлений за домовленістю співвласників або законом, він визначається з урахуванням вкладу кожного з співвласників у придбання (виготовлення, спорудження) майна.

Згідно з ч. 1 ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Стаття 392 ЦК України передбачає, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до відомостей бухгалтерського обліку станом на 01.01.2004р. вартість незавершеного будівництва склала 9960,89 грн., які знаходилися на балансовому рахунку 151, як незавершене будівництво.

21.10.2004 р. складена дефектна відомість про розбирання споруд на майданчику про будівельно-монтажні роботи на обєкті «Будівництво котеджів в с. Утьос», відповідно наказу від 02.10.2004 р. № 284.

За період з листопаду 2004р. по січень 2005р. відповідач власними коштами здійснив розбирання незавершеного будівництва котеджів с. Утьос на суму 13857,75 грн. без ПДВ.

19.01.2005 р. складено «Звіт про незалежну оцінку ринкової вартості незавершеного виробництва котеджів», розташованих за адресою с. Утьос, АР Крим, у відповідності з яким ринкова вартість обєкта оцінки станом на 31.12.2004 р. складає 111,00 грн. На момент оцінки обєкт був повністю розруйнований, на його місці знаходилося будівельне сміття та залишки фундаменту (який не придатний до подальшого експлуатування).

Експертом встановлено, що ринкова вартість обєкту від розбирання незавершеного будівництва котеджів, розташованих в с. Утьос, станом на 01.03.2005р. складала 2205,70 грн.

Проте, як пояснив відповідач, відсутні документи, що посвідчували право власності на об'єкт незавершеного будівництва ДП «Таврида», який відповідно до договору від 11.03.2005р. був переданий як пайовий внесок в інвестування будівництва і вартість якого згідно висновку експертизи №18 від 27.04.2009р., станом на 01.03.2005р. складала 2205,70 грн.

Під час розгляду справи відповідач також пояснив, що правовстановлюючі документи на обєкт незавершеного будівництва не оформлювалися, оскільки законодавство не містило таких вимог.

Доводи відповідача підтверджуються положеннями ч. 3, 4 ст. 331 ЦК України в редакції, що діяла на момент укладення спірного договору (11.03.2005р.), відповідно до яких: «3. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). 4. За заявою заінтересованої особи суд може визнати її власником недобудованого нерухомого майна, якщо буде встановлено, що частка робіт, яка не виконана відповідно до проекту, є незначною».

З висновку експерта вбачається, що за результатами експертного дослідження, експерт дійшов висновку, що доля ТОВ «Арабона» у будівництві котеджів у с. Утьос складає 482005,27 грн. або 97,21% від загальної вартості будівництва. Доля ДП «Таврида» у будівництві котеджів складає 13857,75 грн. або 2,79% від загальної вартості будівництва без урахування ПДВ. (а. с. 80 93, т. 1).

Умовами договору про пайове інвестування будівництва від 11.03.2005р. передбачено, що сторони отримують у власність частину збудованих будівель і споруд пропорційно обсягам пайової участі Сторін з виділенням натуральних часток (часток в натурі), оформлення яких здійснюється відповідно до чинного законодавства про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно на підставі цього договору.

Факт виконання позивачем зобовязань з надання грошових коштів на будівництво у повному обсязі підтверджується платіжними дорученнями (а. с. 28 43, т. 1), встановлено висновком експерта, а також не заперечується відповідачем.

Станом на день прийняття рішення від 27.09.2010р., суд дійшов висновку, що у ТОВ «Арабона» правомірно виникло право власності на частку у розмірі 97,21%, що у грошовому вираженні становить 482005,27 грн. у створеному нерухомому майні.

Проте, під час розгляду заяви заступника прокурора про перегляд рішення у цій справі за нововиявленими обставинами, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 112 ГПК України, господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами. Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення; 3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення; 4) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду; 5) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011р. № 17 «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами», до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте). Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Заява про перегляд за нововиявленими обставинами справи № 5002-28/3736.1-2010 мотивована наступним. Задовольняючи вимоги викладені у позовної заяві у справі № 5002-28/3736.1-2010, суд виходив з того, що ТОВ «Арабона» було перераховано грошові кошти ДП «Таврида» відповідно до умов договору про пайове інвестування будівництва №б/н від 11.03.2005р., укладеного між зазначеними субєктами права, який передбачає виникнення права власності на частину збудованих будівель і споруд пропорційно обсягам пайової участі сторін з виділенням натуральних часток в натурі.

Однак, прокурор м. Алушти звернувся до господарського суду АР Крим з позовною заявою про визнання недійсним договору про пайове інвестування будівництва № б/н від 11.03.2005р., укладеного між ТОВ «Арабона» та ДП «Таврида». Рішенням господарського суду АР Крим від 25.08.2011р. у справі № 5002-24/6001-2010 прокурору відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним зазначеного договору.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 31.10.2011р. апеляційну скаргу прокурора м. Алушти задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення - позовні вимоги прокурора задоволено у повному обсязі, а саме: визнано недійсним договір про пайове інвестування будівництва № б/н від 11.03.2005р. з додатками та додатковою угодою від 24.05.2007р. № 1, укладені між ТОВ «Арабона» та ДП «Таврида».

У цій постанові судом апеляційної інстанції встановлено, що статутом ДП радгосп-заводу «Таврида», затвердженим головою державного департаменту продовольства 17 травня 2001 року, передбачено, що підприємство засноване на державній власності та підпорядковане Державному департаменту продовольства.

Відповідно до пункту 4.2. статуту Державного підприємства радгосп-заводу «Таврида» майно останнього є державною власністю та закріплюється за підприємством на праві повного господарського відання. Здійснюючи право повного господарського відання підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, здійснюючи з ним які-небудь дії, що не суперечать діючому законодавству та цьому статуту.

Згідно пункту 4.4. статуту Державного підприємства радгосп-заводу «Таврида» відчуження засобів виробництва, які є державною власністю та закріплені за підприємством, здійснюється за погодженням органу управління майном в порядку, встановленому законодавством. Отримані у результаті відчуження зазначеного майна засоби направляються виключно на інвестиції підприємства державної власності.

Відповідно до статуту ДП «Таврида», затвердженого розпорядженням Міністерства аграрної політики України від 20 лютого 2006 року № 17, останнє виступає правонаступником майнових прав та обовязків Державного підприємства радгосп-заводу «Таврида».

Пунктами 1.1. та 3.2. вказаного статуту передбачено, що ДП «Таврида» на добровільних засадах входить до складу Національного виробничо-аграрного об'єднання «Масандра». Підприємство засноване на державній власності та підпорядковане Міністерству аграрної політики України. Підприємство здійснює свою діяльність, керуючись чинним законодавством України, статутом Національного виробничо-аграрного об'єднання «Масандра» та положеннями статуту ДП «Таврида».

Відповідно до пункту 4.5. статуту ДП «Таврида» підприємство не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених законодавством. Відчужувати, віддавати у заставу майнові об'єкти, що належать до основних фондів, здавати в оренду цілісні майнові комплекси структурних одиниць та підрозділів підприємство має права лише за попередньою згодою органу управління майном в порядку визначеному законодавством.

Згідно Статутів, як від 25 травня 2001 року, так і від 22 лютого 2006 року, підприємство здійснює володіння, користування землею й іншими природними ресурсами відповідно до мети своєї діяльності та чинного законодавства України.

Відповідно до статей 179, 181, 190, 191 Цивільного кодексу України земельна ділянка є майном.

Статтею 92 Земельного кодексу України передбачено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності.

Право постійного користування земельними ділянками є специфічним речовим правом. Воно характеризується обмеженим суб'єктно-об'єктним складом: об'єктом права власності можуть бути лише земельні ділянки державної або комунальної власності; суб'єктами можуть бути лише юридичні особи, визначені частиною другою статті 92 Земельного кодексу України.

Проте, фактично спірна земельна ділянка є державною власністю, а два спальних корпуса котеджного типу, які побудовані на вказаній земельній ділянці знаходяться у приватній власності ТОВ «Арабона», що складає у процентному відношенні 97,21 %, що порушує інтереси держави на належне їй майно.

Таким чином, ДП «Таврида» не мало повноважень для укладення спірного договору про пайове інвестування будівництва без згоди органу управління майном.

Представник відповідача не надав доказів скасування, у встановленому законом порядку, вказаної постанови.

Відповідно до п. 34 Листа Вищого господарського суду від 13.08.2008р. № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року», на питання: «Яким чином має діяти господарський суд, якщо на час здійснення ним перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами буде з'ясовано, що підприємство чи організацію, що була стороною у справі, ліквідовано?» Вищий господарський суд зазначив наступне.

У підпункті 3.6 пункту 3 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 21.05.2002 N 04-5/563 "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" зазначено, що перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не означає обов'язкового скасування чи зміни рішення, що переглядається.

Водночас за приписами частини восьмої статті 114 ГПК у разі скасування судового рішення за результатами його перегляду за нововиявленими обставинами справа розглядається господарським судом за правилами, встановленими цим Кодексом.

Отже, якщо у перегляді судового рішення за нововиявленими обставинами його не буде скасовано, факт здійсненої після прийняття такого рішення ліквідації підприємства чи організації, що була стороною у справі, не впливає на судовий акт, прийнятий за результатами такого перегляду.

Якщо ж за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами його скасовано, а розгляд справи в подальшому здійснюється за загальними правилами ГПК, то ліквідація підприємства чи організації, які є сторонами, може бути підставою для припинення провадження у справі згідно з пунктом 6 частини першої статті 80 названого Кодексу.

Таким чином, постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 31.10.2011р. визнано недійсним договір про пайове інвестування будівництва № б/н від 11.03.2005р. На виконання умов зазначеного договору ТОВ «Арабона» перерахувало кошти ДП «Таврида», що в подальшому стало підставою задоволення позову у справі № 5002-28/3736.1-2010 та визнання за ТОВ «Арабона» право власності на частку у спільній частковій власності на обєкт будівництва 2-х спальних корпусів котеджного типу, розташованих за адресою: АР Крим, м. Алушта, с. Утьос, вул. Гагаріна, будинок 21 а.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що факт визнання Севастопольським апеляційним господарським судом недійсним договору про пайове інвестування будівництва № б/н від 11.03.2005р. свідчить про відсутність підстав визнання за ТОВ «Арабона» права власності на частку у спільній частковій власності на обєкт будівництва та спростовує доводи позивача покладені в обґрунтування позовних вимог по цій справі.

Відповідно статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу вимог та заперечень.

Представник відповідача не використав свого права та не довів суду необґрунтованість доводів, покладених заступником прокурора в обґрунтування заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

З огляду на викладене, суд вважає, що зазначені обставини є істотними в розумінні п. 2 ч. 2 ст. 112 ГПК України та достатніми підставами для скасування рішення господарського суду АР Крим від 27.09.2010 р. у справі № 5002-28/3736.1-2010.

Проте, відповідно до ч. 8 ст. 114 ГПК України, у разі скасування судового рішення за результатами його перегляду за нововиявленими обставинами справа розглядається господарським судом за правилами, встановленими цим Кодексом.

Під час розгляду заяви про перегляд за нововиявленими обставинами справи № 5002-28/3736.1-2010 судом встановлено, що відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 10.01.2012 р. - Товариство з обмеженою відповідальністю «Арабона» (02094, м. Київ, вул. Віскозна, буд. 5, код ЄДРПОУ 33149260) припинено.

Відповідно до ч. 2 ст. 104 Цивільного кодексу України, юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Враховуючи те, що станом на 10.01.2012 року позивач не значиться на обліку в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 6 ст. 80 ГПК України.

Враховуючи встановлений судом факт припинення ТОВ «Арабона», суд дійшов висновку про необхідність застосування приписів п. 6 ч. 1 ст. 80 ГПК України, відповідно до якої, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено діяльність суб'єкта господарювання, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Таким чином, заява заступника прокурора АР Крим про перегляд за нововиявленими обставинами справи № 5002-28/3736.1-2010 підлягає частковому задоволенню.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошені 31.01.2012р.

Рішення оформлено відповідно до ст. 84 ГПК України 06.02.2012р.

На підставі викладеного та керуючись статтею п. 6 ч. 1 ст. 80, ст.86, 114 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Заяву заступника Прокурора АР Крим від 05.12.2011р. про перегляд справи № 5002-28/3736.1-2010 за нововиявленими обставинами задовольнити частково.

2.Рішення господарського суду АР Крим по справі № 5002-28/3736.1-2010 від 27.09.2010 скасувати.

3.Провадження у справі № 5002-28/3736.1-2010 припинити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримЛукачов С.О.