Постанова № 21276346, 19.01.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" січня 2012 р. Справа № 5004/1916/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючий суддя Грязнов В.В..

суддя Петухов М.Г., суддя Мельник О.В., секретар судового засідання Яковлєв Д.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1. (довіреність 01/06/1 від 01.06.2011р.);

від відповідача - ОСОБА_2. (довіреність б/н від 16.01.2012р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відповідача-Приватного підприємства «Вотранс»на рішення господарського суду Волинської області від 07.11.2011р. у справі № 5004/1916/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Панхім»

до відповідача Приватного підприємства «Вотранс»

про стягнення 265141 грн. 04 коп. заборгованості по розрахунках, пені

інфляційних втрат та річних, -

До початку засідання, розпорядженням голови Рівненського господарського суду від 18.01. 2011р., призначено повторний автоматизований розподіл справи №5004/1916/11 в звязку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді (судді-доповідача) Щепанської Г.А. та визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Мельник О.В., суддя Петухов М.Г.(арк. справи 153).

Представникам сторін розяснено права та обовязки, передбачені ст.ст.22, 28 ГПК Украни. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу стороною заявлено не було. Заяви про відвід суддів не надходило.

Рішенням господарського суду Волинської області від 07.11.2011р. у справі №5004/1916/11 (суддя Суряк О.Г.) задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Панхім»(надалі ТзОВ «Панхім») до Приватного підприємства «Вотранс»(надалі ПП «Вотранс») про стягнення 265141 грн. 04 коп. заборгованості по розрахунках, пені, інфляційних втрат та річних.

Відповідно до даного рішення, з ПП «Вотранс»підлягає стягненню на користь ТзОВ «Панхім»143317 грн. 34 коп. заборгованості по розрахунках за отримані нафтопродукти, 85892 грн. 54 коп. -40% річних, 23225 грн. 92 коп. пені, 9260 грн. 16 коп. інфляційних втрат та 3445 грн. 98 коп. -3% річних. Постановлюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що Відповідачем не в повній сумі проведено розрахунок за договорами купівлі-продажу нафтопродуктів №03/01 від 03.01.2010р. та №006 від 06.01.2011р., що стверджено матеріалами справи.(арк.справи 139-140).

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ПП «Вотранс» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Волинської області від 07.11.2011р. скасувати в частині стягнення з ПП «Вотранс»на користь ТзОВ «Панхім»40% річних, пені, 3% річних та інфляційних втрат. Скаржник вважає, що зазначені у рішенні висновки не відповідають дійсності, оскільки судом першої інстанції при постановленні рішення не було застосовано норми ч.2 ст. 232 ГК України та нараховано пеню за договором №006 від 06 січня 2011р. та договором №03/01 від 03.01.2010р. за період, більший ніж 6 місяців від дня, коли мало бути виконано зобовязання. Також Скаржник зазначає що розрахунок Позивачем виконано без урахування ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»та ст.232 ГК України, оскільки п.6.2 Договору купівлі-продажу нафтопродуктів №006 від 06.01.2011р. передбачено, що покупець сплачує пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення виконання грошового зобовязання, що перевищує розмір подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування.(арк.справи 145-146).

Позивач подав письмовий відзив на апеляційну скаргу в якому зазначив, що відповідно до п.6.5 договору №03/01 від 03.01.2010р. штрафні санкції за прострочення виконання грошових зобовязань нараховуються за весь період прострочення по день виконання такого зобовязання відповідно до умов договору. Згідно п.6.3 договору №006 від 06.01.2011р., нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання припиняється через 5 років від дня, коли це зобовязання повинне було бути виконане. Згідно ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивач у відзиві також зазначає, що відповідно до п.6.4 Договору №006 від 06.01.2011р. сторони дійшли згоди щодо зміни розміру відсоткової ставки, передбаченою ч.2 ст.625 ЦК України, і встановили її в розмірі 40% річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли Товар повинен бути сплачений Покупцем та 96% річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення 90 календарних днів.(арк.справи 154-155).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду у даній справі від 16.12.2011р. апеляційну скаргу ПП «Вотранс» прийнято до провадження, справу призначено до слухання.(арк. справи 144).

Представник Відповідача в судовому засіданні 19.01.2012р. повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі. Представник Позивача заперечив проти доводів Скаржника та просив суд залишити без змін рішення господарського суду Волинської області від 07.11.2011р., а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, ТзОВ фірма «Панхім», діючи як продавець та ПП «Вотранс»-покупець 03.01.2010р. уклали договір купівлі-продажу нафтопродуктів №03/01 (надалі в тексті Договір від 03.01.2010р.), згідно п.п.1.1, 1.2 якого, продавець зобовязується передати у власність покупця нафтопродукти, а Покупець зобовязується прийняти Товар та оплатити його вартість на умовах даного договору. Асортимент, ціна та кількість Товару узгоджується сторонами додатково та визначаються у видаткових накладних, які є невідємною частиною договору.

Відповідно до п.п. 4.1, 4.4 Договору від 03.01.2010р., розрахунки між сторонами здійснюються в гривні, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Продавця. Строк оплати товару вказаний у видатковій накладній на кожну партію товару.

Згідно п.6.4 Договору від 03.01.2010р., в разі прострочення грошового зобовязання покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Договір від 03.01.2010р. підписано генеральним директором ТзОВ фірма «Панхім»та директором ПП «Вотранс», скріплено відбитками печаток підприємств.(арк.справи 12).

ТзОВ фірма «Панхім»-продавець та ПП «Вотранс»-покупець 06.01.2011р. також уклали договір купівлі-продажу нафтопродуктів №006 (надалі в тексті Договір від 06.01.2011р.), згідно п.п. 1.1, 1.2 якого, продавець зобовязується передати у власність покупця нафтопродукти, а покупець зобовязується прийняти їх та оплатити вартість на умовах договору. Асортимент, ціна та кіль-кість Товару узгоджується сторонами додатково та визначаються у видаткових накладних, які є невідємною частиною договору.

Відповідно до п.п. 4.1, 4.4 Договору від 06.01.2011р., розрахунки між сторонами здійснюються в гривні, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця. Оплата товару здійснюється протягом пяти банківських днів з моменту видачі продавцем видаткової накладної.

Згідно п.6.2 Договору від 06.01.2011р., у випадку неоплати покупцем відвантаженої партії товару в строк передбачений п.4.4 даного договору, продавець вважає неоплачений товар поставленим на умовах товарного кредиту терміном на 30 днів, починаючи з дня відвантаження товару з нарахуванням покупцеві 1% за кожен день використання товарного кредиту. Покупець зобовязаний погасити суму товарного кредиту і відсотків за його використання на 31 день від дати відвантаження, вказаної в накладній. Якщо після закінчення 30 днів користування товарним кредитом покупець не внесе всіх передбачених договором платежів він продовжує сплачувати відсотки за користування товарним кредитом до повного погашення заборгованості, а також сплачувати пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання грошового зобовязання.

Відповідно до п.6.4 Договору від 06.01.2011р., сторони встановили розмір процентної ставки, передбаченої ч.2.ст.625 ЦК України в розмірі 40% річних від неоплаченої загальної вартості товару.

Договір від 06.01.2011р. підписано генеральним директором ТзОВ фірма «Панхім»та директором ПП «Вотранс», скріплено відбитками печаток підприємств.(арк.справи 37-38).

З матеріалів справи вбачається, що фактично через представника ОСОБА_3., який діяв на підставі довіреностей №11 від 01.03.2010р., №39 від 01.07.2010р., №58 від 01.10.2010р., №1 від 06.01.2011р., №4 від 01.02.2011р., №8 від 01.03.2011р. за період з 09.03.2010р. по 09.03.2011р. ТзОВ фірма «Панхім»відпустило, а ПП «Вотранс»прийняло дизельне паливо на загальну суму 1460177 грн. 75 коп., що стверджується копіями довіреностей та видаткових накладних, під-писаними та скріпленими відбитками печаток обох сторін.(арк.справи 9, 10, 48-133).

Колегія суддів зауважує, що накладні містять застереження про оплату товару в день його отримання, проте, зазначені довіреності і накладні не містять посилань ні на Договір від 03.01. 2010р., ні на Договір від 06.01.2011р, як на підставу передачі дизельного палива.

Не посилається на жоден з Договорів і Відповідач під час оплати вартості отриманого дизель-ного пального, що стверджується матеріалами справи.(арк.справи 29-31).

Разом з тим, вбачається, що вартість отриманого дизельного пального ПП «Вотранс»оплатило частково, перерахувавши на рахунок Позивача протягом 10.03.2010р. 16.09.2011р. загальну суму 1 306860 грн. 41 коп., внаслідок чого перед ТзОВ фірма «Панхім»утворилась заборгованість в сумі 143317 грн. 34 коп. Зазначені обставини стверджуються реєстром проплат ПП «Вотранс»та не заперечуються представником Скаржника в судовому засіданні 19.01.2012р.(арк.справи 29-31, 157)

Пропозиція сплати заборгованості в сумі 261 822 грн. 60 коп., яка вбачається з претензії №7 від 07.07.2011р., яку вручено Відповідачеві 14.07.2011р. залишена останнім без відповіді та задоволення, що стверджується матеріалами справи.(арк.справи 34-35).

Виходячи із суми заборгованості за отримане дизельне пальне, на підставі ст.549 ЦК України та п.6.2 Договору від 06.01.2011р., за період прострочки оплати з 09.03.2010р. по 27.12.2010 р., Позивач нарахував пеню в розмірі 0,5% за кожен день прострочки, сума якої складає 22579 грн. 65 коп. та на підставі ст.625 ЦК України та п.6.4 Договору від 06.02.2010р., за користування кош-тами протягом 17.01.2011р. 21.03.2011р. -40% річних, сума яких складає 85892 грн. 54 коп.

Крім того, на підставі ст.625 ЦК України, за знецінення коштів внаслідок інфляції протягом 09.03.2010р. 05.08.2011р., Позивач нарахував 9 260 грн. 16 коп. інфляційних втрат та 3 445 грн. 98 коп. -3% річних, за користування протягом 09.03.2010р. 27.12. 2010р. коштами, належними до оплати згідно Договору від 03.01.2010р., що вбачається з позовної заяви і доданого до неї розрахун-ка.(арк.справи 11-27).

На момент подачі позову до суду заборгованість Відповідача складає 143317 грн. 34 коп., яка не оспорена останнім, підтверджена матеріалами справи та підлягає до стягнення.

Перевіряючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, апеляційний суд приймає до уваги наступне:

Статею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими ак-тами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивіль-них прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини, а також завдання майнової (матері-альної) шкоди.

Згідно ст.509 ЦК України передбачено, що зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ч.1 ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (прода-вець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобовязаний сплатити про-давцеві повну ціну переданого товару.

Як встановив місцевий суд, між сторонами у справі укладено Договір купівлі-продажу нафтопродуктів №006 від 06.01.2011р. і продавцем зобовязання виконано в повному обсязі.

Відповідно до п.1.1 Договору, сторони запланували продати, передати та оплатити вартість нафтопродуктів, поставлених в асортименті, за ціною і в кількості, зазначених у накладних, які є невідємною частиною Договору. Строк поставки та ціна нафтопродуктів, як і загальний строк дії - Договором від 06.01.2011р. не встановлені, проте, відстрочка оплати становить 5 днів.

Як встановлено колегією суддів, Договором від 03.01.2010р. та Договором від 06.01.2011р. (арк.справи 32, 37) не передбачено строків, в розумінні дати та/або періоду поставки нафтопродуктів удоговірний період, при цьому, суд апеляційної інстанції виходив з такого.

Так, в п.3.1 Договорів, передбачено, що товар постачається на умовах FCA (Інкотермс 2000) завантажено в автотранспорт Покупця з резервуарів Продавця, однак, в Договорі сторонами не визначено будь-яких конкретних строків поставки, як от дат та/або періоду поставки.

Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Аналогічно регулює ці відносини ч.2 ст.180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

У відповідності до умов Договорів, сторонами було визначено права та обовязки сторін за угодою, порядок здійснення розрахунків та відповідальність за порушення зобовязань сторонами.

Передбачалось, що решта істотних умов сторони повинні були узгодити під час складання видаткових накладних, які є невідємною частиною Договорів.

В судовому засіданні 19.01.2012р., представник Відповідача зауважив, що застосування Позивачем пені і підвищених відсотків річних є безпідставними через відсутність покликань на Договір від 06.01.2010р. в накладних на відпуск дизельного палива.

Як встановлено колегією суддів довіреності та накладні на відпуск дизельного палива не містять посилань на Договір від 03.01.2010р. чи Договір від 06.01.2011р., не посилався на жоден з Договорів і Відповідач під час оплати вартості отриманого дизельного пального, що стверджується матеріалами справи.(арк.справи 29-31, 48-130).

Висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні щодо підставності нарахування санкцій та підвищених відсотків, судовою колегією не беруться до уваги з огляду на наступне:

Відповідно до Закону України від 16.07.1999р. «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ це документ, який містить відомості про господарську діяльність та підтверджує її здійснення. Згідно з ч.1 ст.9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Згідно з п.2.2 Положення первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо неможливо, безпосередньо після її завершення.

Згідно п.2.4 вищезазначеного Положення, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обовязкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Враховуючи вищенаведене, слід зазначити, що наявні в матеріалах справи видаткові нак-ладні, які виступають підставою для подання позову, є первинними документами та містять усі не-обхідні реквізити.

Відтак, відсутні підстави вважати подані Позивачем накладні невідємною частиною Договору.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підпи-саного сторонами та скріпленого печатками. Разом з тим, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.(ст.181 ГК України). Згідно з ч.1, ч.2 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Тому, як вбачається з матеріалів справи, а також не спростовано Позивачем, враховуючи відсутність в документах первинного обліку (довіреностях, накладних, платіжних документах) посилань на будь-який з Договорів, які укладені сторонами 03.01.2010р. та 06.01.2011р., відмінність в строках оплати згідно накладних та згідно Договору від 06.01.2011р., відсутність в Договорах умови про строки поставки та поставку саме дизельного пального, колегія суддів дійшла висновку, що господарські правовідносини з поставки ТзОВ «Панхім»дизельного палива для ПП «Вотранс»протягом спірного періоду здійснювалися не на підставі Договору від 03.01.2010р. чи Договору від 06.01.2011р., а у спро-щений спосіб, шляхом усної домовленості сторін та прийняття покупцем партій дизельного палива, в тому обємі, який був необхідний покупцю у відповідний проміжок часу.

Враховуючи зазначені обставини, підстави для застосування в даному спорі умов Договору від 06.01.2011р. відсутні.

Разом з тим, вирішуючи даний спір, господарський суд приймає до уваги, що згідно ст.692 ЦК України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Як вбачається з накладних, відстрочки оплати товару не передбачено, проте за окремими пар-тіями дизельного палива Відповідач зобовязань по оплаті товару не виконав коштів не сплатив.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.(ч.2 ст.625 ЦК України).

Тому, на думку судової колегії є правомірним стягнення з Відповідача інфляційних втрат та 3% річних на загальних підставах.

Із зазначених мотивів, колегія суддів не погоджується з висновком місцевого господарського суду в частині стягнення 79 473 грн. 14 коп., що складють 40% річних та 23225 грн. 02 коп. пені, оскільки місцевий господарський суд дійшов передчасного висновку, що відпуск дизельного пального здійснений на виконання Договору купівлі-продажу №006 від 06.01.2011р., а не у спрощений спосіб згідно видаткових накладних.

Згідно розрахунку, здійсненого апеляційним судом, до стягнення підлягає 9865 грн. 38 коп. -3% річних за користування коштами протягом 11.03.2010р. 05.08.2011р.

З огляду на обставини справи у сукупності вбачається, що вимоги Позивача в частині стягнення основного боргу, інфляційних втрат та 3%річних стверджуються довіреностями Відповідача, накладними, реєстрами оплат і підлягають задоволенню на підставі стст. 173, 174, 193, 263 Господарського кодексу України та стст. 11, 16, 526, 530, 625, 655, ч.1. ст.692 Цивільного кодексу України.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Враховуючи правило належності доказів, суд не приймає до уваги умови Договору від 06.01.2011р. як підставу нарахування 0,5% пені та 40% річних, оскільки, товаророзпорядчі доку-ментти (накладні) не містять посилань на зазначений Договір; претензія ТзОВ фірми «Панхім»№ 212 від 01.09. 2010р. також не може бути прийнята судом до уваги через відсутність доказів її над-силання (вручення) Відповідачеві.(арк.справи 28).

Із зазначених мотивів, не приймаються також і доводи Скаржника щодо порушення судом першої інстанції приписів ч.2 ст.232 ГК України та ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»в частині перевищення розміру та строків нарахування пені, оскільки таку вимогу апеляційний суд визнав безпідставною.

Враховуючи положення норм ст.ст.43, 32, 33, 34, 43 ГПК України, Позивач не подав у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували позовні вимоги в частині нарахування пені та 40% річних та обґрунтовували правомірність та підставність рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки, висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні не відповідають обставинам справи апеляційна скарга ПП «Вотранс»від 21.11.2011р. підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення господарського суду Волинської області від 04.08.2011р. скасуванню в частині стягнення пені та зміні в частині стягнення річних.

Керуючись, ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Вотранс» на рішення господарського суду Волинської області від 07.11.11р. у справі №5004/1916/11 - задоволити частково.

2. Рішення місцевого господарського суду скасувати в частині стягнення пені і змінити в частині стягнення річних, виклавши в наступній редакції:

«Позов задоволитти частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Вотранс», яке знаходиться за адресою: Волинська область, Луцький район, с.Підгайці, вул.Дубнівська, 11-А, (код ЄДРПОУ 34214732) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Панхім», яке знаходиться за адресою: Волинська область, Луцький район, с.Голишів, вул.Садова, 81 (код ЄДРПОУ 30733394) 143 317 грн. 34 коп. заборгованості по розрахунках, 9 260 грн. 16 коп. інфляційних втрат за період з 09.03.2010р. по 05.08.2011р., 9 865 грн. 38 коп. -3% річних за період користування коштами 11.03.2010р. - 05.08. 2011р., 1 624 грн. 42 коп. витрат по сплаті державного мита та 144 грн. 59 коп. плати за послуги з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

В частині стягнення 23 225 грн. 02 коп. пені та 79 473 грн. 14 коп. -40% річних в задоволенні позову відмовити.».

3. Витрати Відповідача зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Позивача пропорційно задоволеним вимогам.

4. Надати місцевому господарському суду доручення про видачу відповідних наказів. 5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

6. Справу №5004/1916/11 повернути до господарського суду Волинської області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Петухов М.Г.

Суддя Мельник О.В.

861/12