Постанова № 21276334, 01.02.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" лютого 2012 р. Справа № 5019/695/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуюча суддя Сініцина Л.М.

судді Гудак А.В.

Олексюк Г.Є.

при секретарі судового засідання Сисоєвій О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача - Відкритого акціонерного товариства "Сарненський завод мостових технологічних конструкцій" від 01.11.2011р. на рішення господарського суду Рівненської області від 24.10.11 р.

у справі № 5019/695/11

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Сарненський завод мостових технологічних конструкцій", м. Сарни

до відповідача Акціонерного комерційного промислово - інвестиційного банку в особі Філії Відділення ПАТ "Промінвестбанк" в м. Рівне, м. Київ

про визнання недійсним договору іпотеки

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився

від відповідача - ОСОБА_1. - представник, довіреність в справі

Рішенням господарського суду Рівненської області від 24.10.2011 р. у справі № 5019/695/11 (суддя Войтюк В.Р.) відмовлено у задоволенні позову Відкритого акціонерного товариства "Сарненський завод мостових технологічних конструкцій" до Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку в особі Філії Відділення ПАТ "Промінвестбанк" в м. Рівне про визнання недійсним договору іпотеки. При прийнятті рішення суд виходив з того, що сторонами спірного договору іпотеки досягнуто згоди з усіх істотних умов договору, передбачених статтею 18 Закону України "Про іпотеку". Згідно висновку № 3007 судово-почеркознавчої експертизи, який складений 26 вересня 2011 року підпис від імені ОСОБА_3. розташований в графі "іпотекодавець" в договорі іпотеки № 236/08 від 25.02.2008 року, виконаний ОСОБА_3. Договір підписаний уповноваженими представниками сторін та на його виконання сторонами були вчинені певні дії, передбачені чинним законодавством України.

Не погоджуючись з даним рішенням, позивач - Відкрите акціонерне товариство "Сарненський завод мостових технологічних конструкцій" звернувся з апеляційною скаргою від 01.11.2011 р., в якій просив скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 24 жовтня 2011 року по справі № 5019/695/11 та прийняти нове, яким в повному обсязі задоволити позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Сарненський завод мостових технологічних конструкцій", посилаючись на те, що дане рішення є таким, що прийняте за неповно з'ясованих обставин, що мають значення по справі, з порушенням норм матеріального права, а висновки викладені у ньому не відповідають обставинам справи. Твердження суду про те, що представник позивача в судове засідання не з'явився, але належним чином був повідомлений, не відповідає дійсності так як ухвала про перенесення справи, розгляд якої було відкладено 17 жовтня 2011 року, на іншу дату не надходила. Договір іпотеки № 236/08 із застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя є недійсним з моменту його укладення. Оспорюваний договір іпотеки являється договором наступної іпотеки та укладається за письмової згоди попереднього іпотекодержателя. Текст договору іпотеки № 236/08 від 25.02.2008 року не містить жодної вказівки на те чи видавалася заставна по первинному договору іпотеки, хоча посилання на видачу заставної віднесено до істотних умов договору іпотеки. Відсутність у договорі іпотеки № 236/08 від 25.02.2008 року вказівки про видачу заставної по первинному договору іпотеки є порушенням вимог частини 1 статті 18 Закону України "Про іпотеку", оскільки у договорі відсутня одна із необхідних істотних умов договору, в зв'язку з чим даний договір є недійсним з моменту його укладення.

Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк в особі Філії Відділення ПАТ "Промінвестбанк" в м. Рівне у відзиві на апеляційну скаргу просив відмовити позивачу у її задоволенні, посилаючись на те, що апеляційна скарга є безпідставною, необгрунтованою належними та допустимими доказами та спрямованою на уникнення відповідальності позивача перед відповідачем за зобов'язаннями, передбаченими кредитним договором № 235/08 від 22 лютого 2008 року. Договір іпотеки містить всі істотні умови, передбачені статтею 18 Закону України "Про іпотеку", в т.ч. і посилання на те, що випуск заставної за цим договором не здійснюється, про що також зазаначає і сам позивач як в позовній заяві, так і в апеляційній скарзі. Договір іпотеки відповідає всім вимогам чинного законодавства. Чинне законодавство не містить вимоги щодо зазначення в іпотечному договорі, у випадку наступної іпотеки, вказівки про видачу заставної за первинним договором іпотеки. Така вказівка (умова), відповідно до вимог статті 18 Закону України "Про іпотеку" повинна міститися (та міститься) в самому первинному іпотечному договорі. Позивачу дана обставина є відомою (про що він умисно замовчує) та не оспорюється, оскільки він як власник предмету іпотеки, є іпотекодавцем і за первинним договором іпотеки. Кожен іпотечний договір (первинний, наступний) є окремим, самостійним правочином (оскільки забезпечує вимоги за різними зобов'язаннями) та, відповідно, і розглядатися на відповідність вимогам чинного законодавства (зокрема Закону України "Про іпотеку") повинен не в сукупності з іншими правочинами, а як окрема юридична дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, тобто, як окремий правочин - договір.

Представник позивача (апелянта) в судове засідання втретє не з'явився, хоча відповідач тричі належним чином був повідомлений про день і час розгляду апеляційної скарги, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвал апеляційного суду) (а.с.143, т.I,а.с.6,15,т.2).

Оскільки явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, сторони належним чином були повідомлені про день і час судового розгляду, клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги до суду не надходило, колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представника позивача.

Представник відповіда в судовому засіданні апеляційну скаргу заперечив в повному обсязі з підстав, викладених у відзиві, вважає рішення господарського суду законним та обгрунтованим; просив рішення господарського суду Рівненської області від 24.10.11р. залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши пояснення представника відповідача; розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу; перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд,-

ВСТАНОВИВ:

22 лютого 2008 року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (банк) та Відкритим акціонерним товариством "Сарненський завод мостових технологічних конструкцій" (позичальник) було укладено, підписано обома сторонами та скіплено печатками кредитний договір № 235/08, згідно пункту 2.1 якого банк надає позичальнику кредит у сумі 2 500 000,00 грн. на умовах передбачених цим договором (а.с.9-14, т.I).

Пунктом 3.10 кредитного договору № 235/08 від 22.08.2008 року передбачено, що виконання зобов`язань позичальника цим договором забезпечується іпотекою на суму 5 000 000 грн. 00 коп., предметом якої є Адміністративно-побутовий корпус (літера "А-4" за планом земельної ділянки), площею 6 184,7 кв. м., що знаходиться за адресою: 34500, м. Сарни, вул. 17 Вересня, буд. № 21 та належить позичальнику/ іпотекодавцю на праві власності.

В забезпечення виконання даного кредитного договору, 25.02.2008 р. між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (іпотекодержатель) та Відкритим акціонерним товариством "Сарненський завод мостових технологічних конструкцій" (іпотекодавець) було укладено та посвідчено приватним нотаріусом Сарненського районного нотаріального округу Рівненської області ОСОБА_2, договір іпотеки № 236/08, пунктом 1.1 якого передбачено, що цей договір забезпечує вимоги іпотекодержателя, що випливають з кредитного договору № 235/08 від 22 лютого 2008 року (а також усіх наступних договорів про внесення змін до нього), укладеного між іпотекодержателем та іпотекодавцем, за умовами якого останній зобов`язаний в порядку, передбаченому кредитним договором повернути іпотекодержателю до 13 квітня 2009 року кредит у розмірі 2 500 000 грн. 00 коп., проценти за користування ним у розмірі 15,0 процентів річних, комісійну винагороду за надання кредиту 0,3 процента від суми кредиту, у тому числі проценти за неправомірне користування кредитом у розмірі 25 процентів річних, сплатити неустойку (пеню, штрафи), а також відшкодувати іпотекодержателю всі збитки понесені ним внаслідок невиконання позичальником (або іпотекодавцем) умов кредитного договору у розмірі і у випадках, передбачених кредитним договором; крім цього, іпотекою забезпеченні інші зобов`язання позичальника (або іпотекодавця), що виникають в силу цього договору; у випадку продовження строків виконання зобов`язань за кредитним договором (шляхом укладення договору(-ів) про внесення змін і доповнень до нього), дія іпотеки, передбаченої цим договором зберігається до повного виконання кредитного договору;торонам відомо, що цей договір є договором наступної іпотеки згідно статті 13 Закону України "Про іпотеку". Цей договір іпотеки укладений за згодою попереднього іпотекодержателя згідно листа № 01-01/411 від 25.02.2008 р. (а.с.15-20).

Пунктом 1.2 договору іпотеки передбачено, що предметом іпотеки є Адміністративно - побутовий корпус (чотирьохповерхова залізобетонна будівля з підвалом-протирадіаційне укриття та цокольним поверхом з перехідною галереєю), літера "А-4" за планом земельної ділянки, загальною площею 6 184,7 кв.м., що розташована на земельній ділянці площею 12,56 га, що знаходиться за адресою: м. Сарни, вул. 17 Вересня, 21.

Пунктом 1.9 цього ж договору передбачено, що випуск заставної за цим договором не здійснюється.

Згідно частини 1 статті 575 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" передбачено що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом

Відповідно до частини 5 статті 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання, виконання якого забезпечено іпотекою або до закінчення строку дії іпотечного договору. "Основне зобов'язання" - це зобов'язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов'язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечено іпотекою (пункт 4 частина 1 статті 1 Закону України "Про іпотеку").

Відповідно до частин 1,3 статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1,2,3,4,5 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно частини 2 статті 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Частиною 1 статті 13 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що предмет іпотеки може бути переданий в наступну іпотеку за згодою попередніх іпотекодержателів, якщо інше не встановлено попереднім іпотечним договором. Попередня іпотека має вищий пріоритет над наступними іпотеками.

Згідно частини 1 статті 18 Закону України "Про іпотеку" іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Істотні умови іпотечного договору визначені статтею 18 Закону України "Про іпотеку", якою передбачено, що істотною умовою договору іпотеки для іпотекодавця та іпотекодержателя (резидентів) - юридичних осіб є найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців; зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання; опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані; посилання на видачу заставної або її відсутність.

Отже, стаття 18 Закону України "Про іпотеку" імперативно передбачає перелік істотних умов, які повинен містити іпотечний договір. Вказана стаття не містить вимоги щодо зазначення в іпотечному договорі вказівки про видачу заставної за попереднім договором іпотеки у випадку наступної іпотеки.

Як вбачається із спірного договору, у преамбулі даного договору іпотеки № 236/08 від 25 лютого 2008 року зазначено найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб іпотекодавця та іпотекодержателя (а.с.15-20,т.I); пунктом 1.9 договору іпотеки № 236/08 від 25 лютого 2008 року передбачено, що випуск заставної за цим договором не здійснюється.

Чинне законодавство не містить вимоги щодо зазначення в іпотечному договорі, у випадку наступної іпотеки, вказівки про видачу заставної за первинним договором іпотеки.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що сторонами спірного договору іпотеки досягнуто згоди з усіх істотних умов договору передбачених статтею 18 Закону України "Про іпотеку".

Посилання позивача на те, що договір іпотеки № 236/08 від 25 лютого 2008 року підписаний особою, яка не мала на те повноважень, оскільки ОСОБА_3 (бувший директор ВАТ "Сарненський завод мостових технологічних конструкцій") не підтвердив тієї обставини чи справді ним підписаний цей договір і взагалі чи був присутнім при укладанні спірного договору, спростовуються наступним.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 01.06.2011р. у справі № 5019/695/11 було призначено судово - почеркознавчу експертизу, на вирішення експерта поставлено питання - "Чи виконаний підпис на договорі іпотеки № 236/08 від імені ОСОБА_3. самим ОСОБА_3. чи іншою особою?" (а.с.73-74,т.I).

26 вересня 2011 р. Львівським науково - дослідним інститутом судових експертиз було надано висновок № 3007 судово - почеркознавчої експертизи за матеріалами господарської справи № 5019/695/11, згідно якого підпис від імені ОСОБА_3. розташований в графі «іпотекодавець» в договорі іпотеки № 236/08 від 25.02.2008 року, виконаний ОСОБА_3. (а.с.103-104,т.I).

Тобто, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що сторонами при підписанні договору іпотеки № 236/08 від 25 лютого 2008 року було досягнуто згоди зі всіх його істотних умов, договір підписаний уповноваженими представниками сторін, позовні вимоги є необгрунтованими та такими, що до задоволення не підлягають.

На підставі вищевикладеного, доводи апеляційної скарги колегією суддів до уваги не приймаються.

Доводи апелянта про те, що відсутність у договорі іпотеки № 236/08 від 25 лютого 2008 року вказівки про видачу заставної по первинному договору іпотеки (однієї із необхідних істотних умов договору) є порушенням вимоги частини 1 статті 18 Закону України "Про іпотеку", в зв`язку з чим даний договір є недійсним з моменту укладення не відповідають дійсності і спростовуються матеріалами справи та викладеним вище.

Доводи апелянта щодо того, що він не був повідомлений про відкладення розгляду справи на 24.10.2011 р. спростовуються матеріалами справи, а саме - повідомленням про вручення поштового відправлення - ухвали суду, з якого вбачається, що дана ухвала отримана ним 18.10.2011 р. (а.с.117,т.I). Тобто позивач був належним чином повідомлений судом першої інстанції про відкладення розгляду справи на 24.10.2011 р. та про час і місце її розгляду.

Рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права та повним дослідженням усіх обставин справи.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу - без задоволення.

Апеляційний господарський суд залишає рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу - без задоволення, якщо рішення є законним та обгрунтованим.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, які відповідають обставинам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції не вбачається.

Апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Згідно частини 3 статті 94 ГПК України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Відповідно до підпункту 4 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 р. № 3674-VI, який набрвк чинності з 01.11.2011 р., за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду справляється судовий збір у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

А згідно підпункту 2 пункту 2 частини 2 статті 4 цього ж Закону за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору складає 1 розмір мінімальної заробітної плати, тобто 941 грн.

Пунктом 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21.11.2011 р. № 01-06/1625/2011 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір" передбачено, що зазначені ставки судового збору підлягають застосуванню незалежно від того, коли - до набрання Законом чинності чи після цього - подано позов та прийнято рішення суду, яке оскаржується в апеляційному або в касаційному порядку.

Апелянтом додано до апеляційної скарги докази сплати судового збору в сумі 42 грн. 50 коп.(а.с.140,т.1)

Ухвалами апеляційного суду від 07.12.2011 р. та від 18.01.2012 р. було зобов'язано апелянта доплатити судовий збір до 470 грн. 50 коп., оскільки з 01.11.2011 р. набрав чинності Закон України "Про судовий збір", згідно якого помінялися розміри ставок судового збору, а скаржником збір сплачено по старих ставках (а.с.4-5,13-14,т.2).

Однак, апелянт ухвал суду не виконав, доказів доплати судового збору суду не подав.

Отже, враховуючи вищевикладене, з апелянта необхідно стягнути в доход Державного бюджету України судовий збір в сумі 428 грн. (470,50-42,50=428).

Керуючись статтями 49,99,101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Рівненської області від 24.10.2011 р. у справі № 5019/695/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Сарненський завод мостових технологічних конструкцій" від 01.11.2011р. - без задоволення.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Сарненський завод мостових технологічних конструкцій" (34500, м. Сарни, вул. 17 Вересня, 21 Рівненська область, код ЄДРПОУ 36697006) в доход Державного бюджету України (отримувач коштів УДК у м.Рівне, код отримувача 22586331, банк отримувача ГУДК у Рівненській області, код банку отримувача (МФО) 833017, рахунок отримувача 31217206700002, код класифікації доходів бюджету 22030001, код ЄДРПОУ суду 37382205) 428 грн. судового збору.

Видачу наказу доручити господарському суду Рівненської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуюча суддя Л.М. Сініцина

Судді А.В. Гудак

Г.Є. Олексюк