Постанова № 21276303, 31.01.2012, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" січня 2012 р.

Справа № 5024/1236/2011

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Картере В.І.,

суддів: Лавриненко Л.В., Пироговського В.Т.,

при секретарі судового засідання –Головченко І.І.

за участю представників:

від ДПІ у Генічеському районі Херсонської області –не з'явився, належним чином повідомлений,

від ДП „Власне господарство Генічеської районної спілки споживчих товариств „Генічеський колгоспний ринок” –не з'явився, належним чином повідомлений,

від Генічеської районної спілки споживчих товариств –не з'явився, належним чином повідомлений,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Генічеському районі Херсонської області

на ухвалу Господарського суду Херсонської області від 22.12.2011р. про залишення заяви без розгляду

у справі № 5024/1236/2011

за заявою Державної податкової інспекції у Генічеському районі Херсонської області

до Дочірнього підприємства „Власне господарство Генічеської районної спілки споживчих товариств „Генічеський колгоспний ринок”

за участю Генічеської районної спілки споживчих товариств

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

25.06.2011р. до Господарського суду Херсонської області надійшла заява Державної податкової інспекції (далі - ДПІ) у Генічеському районі Херсонської області в порядку ст. 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі - Закон про банкрутство), в якій останнє просило:

- порушити справу про банкрутство та визнати Дочірнє підприємство „Власне господарство Генічеської районної спілки споживчих товариств „Генічеський колгоспний ринок” банкрутом за ст. 52 Закону про банкрутство та призначити його ліквідатором професійного арбітражного керуючого;

- визнати майнові вимоги ДПІ у Генічеському районі Херсонської області у сумі 100 346,60 грн.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 29.06.2011р. заяву ДПІ у Генічеському районі Херсонської області прийнято до розгляду, порушено провадження у справі про банкрутство Дочірнього підприємства „Власне господарство Генічеської районної спілки споживчих товариств „Генічеський колгоспний ринок”.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 29.11.2011р. (а.с.74) до участі у справі в якості учасника провадження залучено Генічеську районну спілку споживчих товариств. Також, вказаною ухвалою місцевий господарський суд зобов’язав ініціюючого кредитора надати пояснення та докази безспірності його вимог до боржника.

16.12.2011р. до Господарського суду Миколаївської області надійшла заява ДПІ у Генічеському районі Херсонської області (а.с.75), в якій податковий орган зазначив, що його грошові вимоги до боржника, в розумінні ст. 1 Закону про банкрутство, є безспірними, оскільки постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 02.03.2011р. по справі №2-а-5629/10/2170 його вимоги до боржника було задоволено, а саме: з боржника, на користь Державного бюджету України стягнуто борг у загальній сумі 124 311,06 грн., а у 2011 році податковим органом було винесено податкові повідомлення-рішення від 25.01.2011р. на суму 1 530, 00 грн., від 25.02.2011р. на суму 1 190,00 грн. та від 02.02.2011р. на суму 709,13 грн., які не було оскаржено боржником, що на думку ініціюючого кредитора свідчить про їх узгодження на користь податкового органу.

21.12.2011р. до місцевого господарського суду надійшло клопотання Генічеської районної спілки споживчих товариств (а.с.88), в якому останнє зазначило, що на даний час в провадженні Одеського апеляційного адміністративного суду знаходиться апеляційна скарга на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 02.03.2011р. по справі №2-а-5629/10/2170, що підтверджується листом Херсонського окружного адміністративного суду від 24.06.2011р. про направлення апеляційної скарги Генічеської районної спілки споживчих товариств на адресу Одеського апеляційного адміністративного суду, тобто вказана постанова не набрала законної сили, у зв’язку з чим заявник просить зупинити провадження у даній справі до розгляду Одеським апеляційним адміністративним судом скарги Генічеської районної спілки споживчих товариств на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 02.03.2011р.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 22.12.2011р. (суддя Пригуза П.Д.) заяву Державної податкової інспекції у Генічеському районі Херсонської області, на підставі ч.5 ст.81 ГПК України, залишено без розгляду.

Вказану ухвалу мотивовано із посиланням на те, що заявник без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, а саме: належні докази наявності грошових вимог до боржника та їх безспірність.

Зокрема, місцевий господарський суд зазначив, що з наданих кредитором та власником майна боржника документів вбачається, що відносно боржника було винесено податкове повідомлення - рішення від 02.11.2010 р. на суму 12291,30 грн. за актом перевірки від 02.11.2010 р., рішення про застосування фінансових санкцій від 23.07.2010 р. № 0003252302 на суму 43 547,00 грн., а також від 23.07.2010 р. № 0003332302 на суму 43 547,00 грн. за актом перевірки від 16.07.2010 р. №363/21/10/23/30671286, а з рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 02.03.2011р. вбачається, що вказаним судом розглядався позов ДПІ про стягнення штрафних (фінансових) санкцій, тобто, предметом позову є не примусове звернення стягнення на активи платника податків за узгодженим податковим боргом, а стягнення грошових коштів, нарахованих боржникові, при цьому, вказане рішення не набрало законної сили, так як оскаржено в апеляційному порядку.

Не погодившись із вказаною ухвалою суду, ДПІ у Генічеському районі Херсонської області подало апеляційну скаргу, відповідно до якої просить скасувати ухвалу місцевого господарського суду та направити справу до суду першої інстанції на новий розгляд по суті заявленого позову.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу скаржник зазначає, що його грошові вимоги до боржника є безспірними, що підтверджується постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 02.03.2011р. по справі №2-а-5629/10/2170, якою з боржника стягнуто 87 094,00 грн. фінансових санкцій та 37 217,06 грн. ринкового збору, який частково було погашено боржником в рахунок діючих на той час переплат, а тому апелянт вважає, що заявлена ним з вищезазначеного збору сума у розмірі 10 085, 31 грн. була узгодженою на час подання заяви про банкрутство.

Також апелянт стверджує, що у 2011 році податковим органом було винесено податкові повідомлення-рішення від 25.01.2011р. на суму 1 530, 00 грн., від 25.02.2011р. на суму 1 190,00 грн. та від 02.02.2011р. на суму 709,13 грн., які не було оскаржено боржником, що на його думку також свідчить про їх узгодження на користь податкового органу.

Крім того апелянт звертає увагу апеляційного господарського суду на те, що місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про не подання податковим органом додаткових пояснень, оскільки такі пояснення було надано до канцелярії суду 16.12.2011р.

Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Відповідно до ч.2 ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених в ній фактичних обставин правильність застосування господарським судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної ухвали, норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне:

Статтею 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також, за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи, в заяві про порушення справи про банкрутство ініціюючий кредитор посилається на наявність перед ним у ДП „Власне господарство Генічеської районної спілки споживчих товариств „Генічеський колгоспний ринок” заборгованості перед бюджетом у сумі 100 346,60 грн., що на його думку підтверджується податковим повідомленням-рішенням від 02.11.2010р. на суму 12 291,30 грн., рішенням про застосування фінансових санкцій від 23.07.2010р. №0003252302 на суму 43 547,00 грн. та від 23.07.2010р. №0003332302 на суму 43 547,00 грн., податковим повідомленням-рішенням від 25.01.2011р. на суму 1 530, 00 грн., від 25.02.2011р. на суму 1 190,00 грн. та від 02.02.2011р. на суму 709,13 грн., які не було оскаржено боржником та витяг з ЄДРПО України про відсутність боржника за його місцезнаходженням.

Відповідно до вимог ст.1 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців ” місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені ( далі - виконавчий орган).

Згідно з ст.17 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців ” в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Відповідно до вимог ч.1 ст.18 вказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Таким чином, витяг з ЄДРПО України №10174891 від 08.06.2011р. про відсутність боржника за його місцезнаходженням є належним доказом дійсної відсутності ДП „Власне господарство Генічеської районної спілки споживчих товариств „Генічеський колгоспний ринок” за його місцезнаходженням

Вказана обставина є кваліфікуючою ознакою особливості процедури банкрутства за ст. 52 Закону про банкрутство.

Разом з тим слід враховувати, що відповідно до вимог ч. 3 ст.6 Закону про банкрутство, яка регулює загальні підстави для порушення справи про банкрутство, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону про банкрутство безспірними вимогами є вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Згідно з ч.2 ст. 17 Закону України „Про виконавче провадження” до виконавчих документів відносяться:

1) виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті;

2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

3) судові накази;

4) виконавчі написи нотаріусів;

5) посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;

6) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

7) постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу;

8) рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу;

9) рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"

Стаття 52 Закону про банкрутство, яка має назву "Особливості банкрутства відсутнього боржника", передбачає особливості порушення справи про банкрутство, про які ідеться в ч. 3 ст. 6 цього Закону, а саме, - у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також, за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Виходячи з викладеного слід дійти висновку, що ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство містить загальні норми, а стаття 52 цього Закону передбачає спеціальні норми, які регулюють банкрутство за спрощеною процедурою.

Отже, Закон України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” не передбачає можливості порушення справи про банкрутство, як за загальною, так і за спрощеною процедурою у разі відсутності безспірних вимог ініціюючого кредитора.

При розгляді питання щодо безспірності грошових вимог ініціюючого кредитора у справі про банкрутство за спрощеною процедурою, існують дві особливості, які притаманні процедурі, яка регулюється ст. 52 Закону в площині безспірності грошових вимог, а саме - справа про банкрутство відсутнього боржника може бути порушена незалежно від розміру грошових вимог кредитора, які повинні мати безспірний характер, а також незалежно від спливу трьохмісячного строку, передбаченого ч. 3 ст.6 Закону, встановленого для їх погашення, з моменту відкриття виконавчого провадження, всі інші підстави для порушення провадження у справі про банкрутство, у тому числі і вимоги щодо складу грошового зобов'язання, передбаченого ст. 1 Закону про банкрутство, регулюються загальними нормами Закону.

При цьому, безспірність вимог кредитора повинна підтверджуватись документами, які кредитор зобов'язаний додати до заяви про порушення справи про банкрутство.

Вищезазначені документи не можуть бути надані суду після порушення справи, оскільки на відміну від позовного провадження, порушення справи про банкрутство тягне за собою ряд правових наслідків.

Вказана правова позиція наведена Вищим господарським судом України у постановах від 21.07.2009р. у справі № Б11/014-09, від 28.07.2009р. у справі №15/251-б, від 18.01.2011р. у справі Б-19/102-10, від 11.01.2011р. у справі №П29/2139-10, від 18.01.2011р. у справі № 32/1251-10, від 26.01.2011р. П26/1318-10.

Враховуючи те, що ДПІ у Генічеському районі Херсонської області, при зверненні до суду з заявою про порушення справи про банкрутство за спрощеною процедурою, не було надано доказів безспірності грошових вимог до ДП „Власне господарство Генічеської районної спілки споживчих товариств „Генічеський колгоспний ринок”, місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку щодо наявності правових підстав для порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника за процедурою, яка передбачена ст. 52 Закону про банкрутство.

При цьому, апеляційний господарський суд не приймає до уваги постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 02.03.2011р. по справі №2-а-5629/10/2170, якою з боржника на користь Державного бюджету України стягнуто 87 094,00 грн. фінансових санкцій та 37 217,06 грн. ринкового збору, оскільки вона не набрала законної сили, через її оскарження до апеляційного адміністративного суду, що підтверджується листом Херсонського окружного адміністративного суду від 24.06.2011р. про направлення апеляційної скарги та справи №2-а-5629/10/2170 до апеляційного адміністративного суду, і крім того, її не було надано ініціюючим податковим органом при зверненні до господарського суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство.

Також, апеляційний господарський суд не приймає надані податковим органом податкові повідомленням-рішенням від 02.11.2010р. на суму 12 291,30 грн., від 25.01.2011р. на суму 1 530, 00 грн., від 25.02.2011р. на суму 1 190,00 грн. та від 02.02.2011р. на суму 709,13 грн., а також рішення про застосування фінансових санкцій від 23.07.2010р. №0003252302 на суму 43 547,00 грн. та від 23.07.2010р. №0003332302 на суму 43 547,00 грн., оскільки вказані документи не є підставою для безспірного стягнення коштів з боржника, а таке стягнення може відбутися лише за наявності відповідного судового рішення, пред’явленого до виконання, яке в даному випадку відсутнє.

Крім того слід зазначити, що відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону про банкрутство, якщо заявник не виконує вимоги ухвали господарського суду щодо публікації оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство у визначений строк, господарський суд має право залишити заяву про порушення справи про банкрутство без розгляду.

Отже, Законом про банкрутство, як спеціальним правовим актом, передбачено єдину підставу, згідно якої суд може залишити заяву ініціюючого кредитора без розгляду. Зазначена підстава виникає на стадії розпорядження майном боржника та пов'язана з невиконанням обов'язку ініціюючого кредитора щодо публікації оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до частини 5 статті 81 ГПК України, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору, господарський суд залишає позов без розгляду. Після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, позивач має право знову звернутися з ним до господарського суду в загальному порядку.

Однак, застосування п.5 ст. 81 ГПК України, як загальної процесуальної норми права, до здійснення провадження у справі про банкрутство виключається спеціальним Законом про банкрутство.

Спеціальний Закон про банкрутство не передбачає, на відміну від позовного провадження, можливості витребування господарським судом додаткових доказів, в підтвердження підстав для порушення справи про банкрутство, після винесення господарським судом ухвали про порушення справи про банкрутство, у тому числі і відсутнього боржника, а також можливість залишення без розгляду заяви ініціюючого кредитора про порушення справи про банкрутство за спрощеною процедурою, яка передбачена ст. 52 Закону „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, у зв'язку з неподанням витребуваних судом доказів або його нез'явленням заявника в судове засідання.

Аналогічна правова позиція викладена Вищим господарським судом України у постанові від 01.12.2009р. по справі №2-32/152-07-4665.

Таким чином, місцевий господарський суд безпідставно у даному випадку застосував норми п.5 ст.81 ГПК України, що призвело до винесення неправомірного судового акта.

За наведених обставин господарському суду слід виходити з роз’яснень, наданих у пункті 36 Постанови Пленуму Верховного Суду України №15 "Про судову практику в правах про банкрутство" від 18.12.2009року, яким визначено наступне: „Законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 11 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору)”.

Також, про позитивний обов'язок законодавця на предмет заповнення прогалин у статті 40 Закону про банкрутство для належного застосування судами норм законодавства про банкрутство та про можливість припинення незаконно порушеного провадження у справі про банкрутство з інших підстав, окрім тих, які передбачено статтею 40 Закону наголошується в частині 5 Рішення Конституційного суду України №5-рп/2007 від 20.06.2007року у справі №1-14/2007 за конституційним зверненням ВАТ „Кіровоградобленерго” про офіційне тлумачення положень частини восьмої статті 5 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Таким чином, ухвала Господарського суду Херсонської області від 22.12.2011р. по справі про банкрутство Дочірнього підприємства „Власне господарство Генічеської районної спілки споживчих товариств „Генічеський колгоспний ринок” підлягає скасуванню у зв’язку з порушенням норм матеріального права, а враховуючи відсутність правових підстав для порушення справи про банкрутство в порядку, передбаченому ст. 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, на момент звернення ініціюючого кредитора з відповідною заявою, ухвалу Господарського суду Херсонської області від 29.06.2011р. про порушення провадження у справі про банкрутство слід скасувати, а провадження по справі припинити на підставі п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Згідно з частиною 1 статті 122 ГПК України якщо виконані рішення або постанова змінені чи скасовані і прийнято нове рішення про повну або часткову відмову в позові, або провадження у справі припинено, або позов залишено без розгляду, боржникові повертається все те, що з нього стягнуто на користь стягувача за зміненими чи скасованими у відповідній частині рішенням, постановою. Отже, до компетенції судів апеляційної інстанції (або касаційної чи суду першої інстанції) належить вжиття заходів до повороту виконання скасованого судового рішення.

Відповідно до статті 122 ГПК України, апеляційний господарський суд вважає необхідним направити вказану постанову апеляційного господарського суду Державному реєстратору за місцезнаходженням боржника Дочірнього підприємства „Власне господарство Генічеської районної спілки споживчих товариств „Генічеський колгоспний ринок” для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців відповідних даних про припинення провадження у справі про банкрутство Дочірнього підприємства „Власне господарство Генічеської районної спілки споживчих товариств „Генічеський колгоспний ринок”.

Керуючись п. 11 ч.1 ст.80, ст. ст. 85, 99, 101-106, 122 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Генічеському районі Херсонської області - задовольнити частково.

Ухвалу Господарського суду Херсонської області від 22.12.2011р. про залишення заяви без розгляду у справі № 5024/1236/2011 –скасувати.

Провадження у справі № 5024/1236/2011 - припинити.

Дану постанову направити Державному реєстратору за місцезнаходженням боржника Дочірнього підприємства „Власне господарство Генічеської районної спілки споживчих товариств „Генічеський колгоспний ринок” (код ЄДРПОУ 30671286) для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців відповідних даних про припинення провадження у справі про банкрутство Дочірнього підприємства „Власне господарство Генічеської районної спілки споживчих товариств „Генічеський колгоспний ринок”.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя : В.І. Картере

Судді: Л.В. Лавриненко

В.Т. Пироговський

Повний текст постанови підписаний 02.02.2012р.