Постанова № 21276305, 01.02.2012, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" лютого 2012 р.Справа № 5016/3592/2011(1/221)

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Картере В.І.,

суддів: Лавриненко Л.В., Пироговського В.Т.,

при секретарі судового засідання - Головченко І.І.

за участю представників:

від ТОВ „Славич” - не зявився, належним чином повідомлений,

від ПАТ „Райффайзен Банк Аваль” в особі Миколаївської обласної дирекції - не зявився, належним чином повідомлений,

від ОСОБА_2 - не зявився, належним чином повідомлений,

від ОСОБА_3 - не зявився, належним чином повідомлений

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Славич”

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 14.12.2011р.

у справі № 5016/3592/2011(1/221)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Славич”

до Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” в особі Миколаївської обласної дирекції

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_2 та ОСОБА_3

про визнання нікчемним генерального кредитного договору

ВСТАНОВИВ:

24.10.2011р. Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) „Славич” звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовом до ВАТ „Райффайзен Банк Аваль” в особі Миколаївської обласної дирекції за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2, в якому просило встановити нікчемність генерального кредитного договору №010/08-11/06-510 від 01.11.2006 р., укладеного між ним та ВАТ “Райффайзен Банк Аваль”.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 22.11.2011р. здійснено заміну відповідача ВАТ „Райффайзен Банк Аваль” в особі Миколаївської обласної дирекції на його правонаступника ПАТ „Райффайзен Банк Аваль” в особі Миколаївської обласної дирекції, а також до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено ОСОБА_3.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 14.12.2011р. (суддя Васильєва Л.І.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що спірний генеральний кредитний договір №010/08-11/06-510 від 01.11.2006р. відповідає вимогам ч.2 ст.207 ЦК України, а саме: містить підпис директора Миколаївської обласної дирекції ВАТ „Райффайзен Банк Аваль” та скріплений печаткою Миколаївської обласної дирекції ВАТ „Райффайзен Банк Аваль”, на якій зазначено повну назву установи банку, назву країни, ідентифікаційний код філії та ідентифікаційний код ВАТ „Райффайзен Банк Аваль”.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції по даній справі та задовольнити позовні вимоги повністю.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт навів доводи аналогічні тим, що викладено у позові щодо нікчемності спірного договору, а саме: невідповідність генерального кредитного договору №010/08-11/06-510 від 01.11.2006р. приписам ст. 207 ЦК України, тобто укладення його без додержання письмової форми договору, а саме - не скріплення його основною печаткою відповідача.

Також апелянт зазначив, що місцевий господарський суд, встановивши той факт, що спірний договір підписаний директором Миколаївської обласної дирекції ВАТ „Райффайзен Банк Аваль” та скріплений печаткою ВАТ „Райффайзен Банк Аваль”, встановив наявність підстав, вважати такий правочин нікчемним, однак всупереч п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.112009р., не зазначив про це в оскаржуваному рішенні суду.

Відповідач, в порядку ст. 96 ГПК України, надав відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого просить оскаржуване судове рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

31.01.2012р. до апеляційного господарського суду надійшло клопотання від відповідача, відповідно до якого останній просить розглянути справу за відсутності його представника.

01.02.2012р. о 15.00 год. надійшло клопотання позивача, відповідно до якого останній просить відкласти розгляд справи на іншу дату, посилаючись на участь його представника в іншому судовому засіданні у м. Києві.

Враховуючи те, що вказане клопотання надійшло до відділу документального забезпечення Одеського апеляційного господарського суду вже після судового розгляду даної справи, яке було призначено на 10.30 год., воно не приймається до уваги апеляційним господарським судом.

Крім того, в ухвалі про прийняття апеляційної скарги до провадження від 10.01.2012р. учасників процесу було повідомлено, що нез'явлення їх або представників в судове засідання апеляційної інстанції не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

У відповідності до приписів ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні у справі докази, та проаналізувавши на підставі встановлених по справі фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне:

01.11.2006р. між ТОВ „Славич” (Позичальник) та ВАТ „Райффайзен Банк Аваль” (Кредитор), який є правонаступником усіх прав та обовязків Акціонерного поштово-пенсійного банку „Аваль”, укладено генеральний кредитний договір №010/08-11/06-510, відповідно до умов якого Кредитор зобов'язався надати Позичальнику кредитні кошти, загальний розмір яких, по всім договорам укладених в рамках цього договору, не повинен перевищувати розміру, еквівалентного 1500000,00 грн. із строком дії до 01.11.2009р., за умови повного погашення Позичальником заборгованості за всіма договорами, укладеними в рамках цього договору.

Позивач оспорює вказаний кредитний договір, так як вважає, що він не відповідає вимогам ст. 207 Цивільного кодексу України, оскільки його не скріплено основною печаткою відповідача, що в силу ч.2 ст. 1055 ЦК України, стверджує позивач, свідчить про його нікчемність.

Втім, вказані доводи позивача є безпідставними з огляду на наступне:

Згідно з приписами ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Спірний кредитний договір №010/08-11/06-510 від 01.011.2006р. скріплено печаткою Миколаївської обласної дирекції ВАТ „Райффайзен Банк Аваль”, що не суперечить наведеними ст. 207 ЦК України.

Доводи апелянта щодо того, що спірний кредитний договір є нікчемним, так як його не скріплено основною печаткою відповідача, апеляційний господарський суд відхиляє з огляду на таке:

Відповідно до п. 3.2.6. Інструкції “Про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів”, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.1999р. №17 (в редакції, що діяла на момент укладення договору) (далі - Інструкція), підприємства, установи, організації, господарські об'єднання, суб'єкти підприємницької діяльності, об'єднання громадян, суб'єкти господарювання однієї з інших організаційних форм підприємництва можуть мати тільки по одному примірнику основної каучукової або металевої печатки. Якщо в діяльності зазначених організацій недостатньо використання однієї печатки, то є припустимим, відповідно до наказу, розпорядження або рішення по них - виготовлення додаткових печаток з цифрами „1”, „2” і т. ін.

На підставі п. п. 9.1, 9.2, 9.4 Положення “Про порядок створення і державної реєстрації банків”, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 31.08.2001 р. №375 (в редакції, що діяла на момент укладення договору), банки можуть створювати відокремлені структурні підрозділи (філії, представництва) згідно з вимогами Закону, цього Положення та внутрішньобанківських положень. Реєстрація філій і представництв банків здійснюється шляхом унесення відповідної інформації до Державного реєстру банків. Для створення відокремлених структурних підрозділів банк зобов'язаний розробити внутрішньобанківську систему реєстраційної кодифікації цих підрозділів та надати кожній філії, представництву внутрішньобанківські реєстраційні коди. Філії банку діють від імені банку на підставі Положення про філію.

Миколаївська обласна дирекція ВАТ „Райффайзен Банк Аваль”, укладаючи спірний кредитний договір, діяла від імені Банку на підставі Положення про Миколаївську обласну дирекцію ВАТ „Райффайзен Банк Аваль”, затвердженого рішенням Спостережної ради „Райффайзен Банк Аваль” №СР-23 від 17.10.2006р, відповідно до п. 1.8 якого, дирекція має „круглу печатку зі своїм повним офіційним найменуванням та кутовий штамп зі своєю назвою”.

27.09.2006 року постановою Правління АТ „Райффайзен Банк Аваль” П-105/12 затверджено Положення „Про печатки та штампи ВАТ „Райффайзен Банк Аваль”, чинне на момент укладання спірного кредитного договору. Згідно з п.3.1. вказаного Положення, у діяльності філії Банку використовують наступні печатки:

- основну печатку філії з повною назвою філії Банку згідно положення про відповідну філію, назвою країни, ідентифікаційним кодом філії, ідентифікаційним кодом Банку. Цією печаткою посвідчується підпис на договорах (угодах), фінансових та банківських документах тільки директора дирекції, керуючого філією, осіб, що їх заміщують (виконують обов'язки), або їх заступників у межах повноважень, наданих довіреностями (наказами);

- додаткові печатки філії за номером „1”, „2”, „3” та інші з повною назвою філії Банку згідно положення про відповідну філію, назвою країни, ідентифікаційним кодом філії, ідентифікаційним кодом Банку.

Відповідно до п.3.3.7 Інструкції на печатках і штампах повинен зазначатись ідентифікаційний код суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи або ідентифікаційний номер фізичної особи.

На печатці Миколаївської обласної дирекції ВАТ „Райффайзен Банк Аваль”, якою скріплено спірній генеральний кредитний договір, зазначено ідентифікаційний код Миколаївської обласної дирекції 24779442, що свідчить про відсутність порушення приписів чинного законодавства при укладанні спірного кредитного договору.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду стосовно того, що кредитний договір №010/08-11/06-510 від 01.11.2006р. відповідає вимогам ст. 207 ЦК України, тобто містить підпис та скріплений печаткою.

Крім того, апеляційний господарський суд виходить також з того, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не відповідає закону, з огляду на наступне:

Як випливає із змісту позову ТОВ „Славич” фактично просить встановити юридичний факт нікчемність генерального кредитного договору.

Однак, такий спосіб захисту порушеного права законом не передбачений.

Частиною 2 ст. 16 ЦК України, визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Крім того, ч. 2 ст. 20 ГК України визначено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Обраний позивачем по даній справі спосіб захисту порушеного права не відповідає наведеним правовим нормам. При цьому, будь-які інші нормативні акти, що передбачають такий спосіб захисту порушеного права, як встановлення нікчемності договору, також відсутні.

Не встановлено такого способу захисту й спірним генеральним кредитним договором.

Застосування визначеного позивачем способу захисту суперечить приписам ст. 19 Конституції України згідно із якими правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За викладених обставин, недоведеність позивачем факту не відповідності спірного генерального кредитного договору №010/08-11/06-510 від 01.11.2006р. вимогам ч. 2 ст. 207 ЦК України та невідповідність способу захисту порушеного права чинному законодавству є, в даному випадку, підставами для відмови у задоволені позовних вимог, у звязку з чим, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову.

З врахуванням викладеного підстави для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

Керуючись ст. ст. 85, 99, 101-105 ГПК України, Одеський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 14.12.2011р. по справі №5016/3592/2011(1/221) залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Славич” без задоволення.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя :В.І. Картере

Судді:Л.В. Лавриненко

В.Т. Пироговський

Повний текст постанови підписаний 02.02.2012р.