Постанова № 21276157, 31.01.2012, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

31.01.2012 р. справа №31/5009/5887/11

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Азарової З.П.

суддівГези Т.Д.,

Малашкевича С.А.

При секретарі судового засідання: Куляс Т.Ю.

За участю представників сторін від позивача:ОСОБА_1. представник за дов. від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Мегабанк" м. Харків на рішення господарського суду Запорізької області від16 листопада 2011р.

у справі№ 31/5009/5887/11 (суддя Хуторной В.М.)

за позовом:Публічного акціонерного товариства "Мегабанк" м.Харків

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ферум-2006" м. Запоріжжя

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 м.Запоріжжя простягнення 76 592,17грн. В С Т А Н О В И В: Рішенням господарського суду Запорізької області від 16.11.2011р. по справі № 31/5009/5887/11 (суддя Хуторной В.М.) відмовлено у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Мегабанк" м.Харків до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Ферум-2006" м. Запоріжжя за участю третьої особи: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ферум-2006" м. Запоріжжя про стягнення 76 592,17грн. Рішення господарського суду мотивовано тим, що позовні вимоги є не обґрунтованими, оскільки порука за договором №25-07П/2007-п припинилась у зв'язку з підвищенням процентної ставки за користування кредитними коштами, без згоди поручителя, що збільшило обсяг його відповідальності.

Публічне акціонерне товариство "Мегабанк" м. Харків, не погоджуючись з вказаним рішенням, звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог заявник скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а також неповне дослідження фактичних обставин справи. Він вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи справу, не врахував той факт, що згідно умов договору поруки сторони погодили можливість збільшення позивачем відсоткової ставки за кредитним договором. Крім того, не передбачено будь-якої прямої умови щодо заборони банку без згоди поручителя, змінювати умови основного зобов'язання з позичальником. Таким чином, сторони на стадії первісного укладання кредитного договору та договору поруки погодили можливість зміни умов кредитного договору без додаткової згоди поручителя, що не суперечить вимогам статті 559 Цивільного кодексу України.

Відповідач та Третя особа відзивів на апеляційну скаргу не надали, у судове засідання не з'явилась, причин неявки суду не повідомила.

Відповідно до приписів ст. 98 Господарського процесуального кодексу України, сторони про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Зокрема, ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (зазначеною в матеріалах справи, тобто повідомленою суду позивачем та зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців). Вказана позиція підтверджується Постановою пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18.

Приймаючи до уваги те, що позивач та третя особа не використали наданого законом права на участь своїх представників в судовому засіданні по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про можливість розглядати справу за їх відсутності, оскільки наявних матеріалів достатньо для повного, всебічного та обєктивного розгляду справи та прийняття обґрунтованого рішення.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вислухавши представника сторони, який прибув в засідання суду, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, судова колегія встановила.

Публічне акціонерне товариство "Мегабанк" м.Харків звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ферум-2006" м. Запоріжжя про стягнення 76 592 грн. 17 коп. заборгованості за кредитним договором № 25-07П/2007.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що відповідач, за умовами договору поруки № 25-07П/2007п від 10.04.2007р. поручився за своєчасне повернення позичальником кредиту та сплату нарахованих відсотків в строки та в сумах, що встановлені графіком погашення за кредитним договором № 25-07П/2007. Невиконання умов кредитного договору позичальником призвело до утворення заборгованості перед банком в сумі 76 592 грн. 17 коп.

Господарський суд Запорізької області ухвалою від 30.09.2011р. залучив до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2.

При розгляді справи господарським судом було встановлено, що 10.04.07р. між Відкритим акціонерним товариством "Мегабанк" (правонаступником якого є позивач по справі) та фізичною особою, громадянином ОСОБА_2 (позичальник), був укладений кредитний договір № 25-07П/2007 відповідно умов якого банк надав позичальникові грошові кошти у сумі 50 332,00грн. на придбання автотранспортного засобу, на строк з 10.04.2007 року до 09.04.2012 року, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти у розмірі 16,5% річних. Повернення кредиту повинно здійснюватись позичальником згідно з графіком погашення кредиту. (пункт 1.1. договору)

Позичальник зобов'язався своєчасно та в повній сумі сплачувати нараховані проценти за користування кредитом та комісійну винагороду на умовах та в порядку, визначених в договорі (пункт 3.2.3 договору).

Пунктом 4.1. вказаного договору передбачено, що нарахування відсотків за користування кредитом проводиться з першого по останній календарний день звітного місяця, виходячи з фактичних залишків заборгованості за позичковим рахунком, фактичної кількості днів у місяці, 360 днів у році, та процентної ставки передбаченої договором.

Проценти за користування кредитом сплачуються позичальником щомісяця, не пізніше останнього робочого дня звітного місяця, а також в день повернення кредиту, на рахунок нарахованих доходів кредитодавця, обумовлений п. 3.1.2. договору.

Відповідно до пункту 3.3.4. вказаного договору банк має право у разі зміни облікової ставки Національного банку України, кон'юнктури кредитного ринку та/або вартості куплених кредитодавцем грошово-кредитних ресурсів або збільшення витрат кредитодавця за іншими причинами, в тому числі пов'язаними зі змінами чинного законодавства, змінити проценту ставку за користування кредитом, повідомивши про це позичальника письмово за сім календарних днів до дати, з якої починає діяти нова процентна ставка.

Восьмим розділом кредитного договору сторони передбачили, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання позичальником своїх зобов'язань за ним. Всі зміни та доповнення до договору дійсні за умови, якщо вони оформлені у письмовій формі і підписані сторонами.

Додатковою угодою від 21.04.2007 року до кредитного договору було викладено пункт 4.2. договору у наступній редакції: "Проценти за користування кредитом сплачується позичальником щомісячно, не пізніше двадцять п'ятого числа, наступного за звітним, а також в день повернення кредиту."

Додатковою угодою від 07.10.2008 року сторони дійшли згоди внести наступні зміни до п.1.1. Кредитного договору: кредитодавець зобов'язався надати позичальникові грошові кошти на придбання автотранспортного засобу у розмірі 50332 грн., на строк з 10.04.2007 року до 09.04.2012 року, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти у наступному порядку: з 10 квітня 2007р. по 06.10.2008р. 16,5% річних, з 07.10.2008р. 25% річних. Повернення кредиту повинно здійснюватись позичальником згідно з графіком погашення кредиту.

З метою забезпечення виконання позичальником умов кредитного договору 10 квітня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством "Мегабанк" (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ферум-2006" (поручитель) був укладений договір поруки № 25-07П/2007-П, відповідно до пункту 1.1 якого поручитель поручається перед кредитором за виконання Кіпко О.І. (позичальник), в повному обсязі усіх його обов'язків, що виникли з кредитного договору від 10.04.2007 року №25-07П/2007, за яким боржник зобов'язався повернути кредитору до 09 квітня 2012 року одержаний від нього кредит у сумі 50332 грн. для придбання автотранспортного засобу, з виплатою 16,5 процентів річних. Повернення кредиту Боржником повинно здійснюватися згідно з графіком погашення кредиту, наведеному у додатку № 1 до кредитного договору. Проценти за користування кредитом повинні сплачуватися Боржником щомісяця, не пізніше останнього робочого дня звітного місяця, а також в день повернення кредиту. Штрафи та пені боржник сплачує у випадках передбачених кредитним договором.

Відповідно до пункту 2.4.1. кредитор має право змінити умови кредитного договору без згоди поручителя, якщо внаслідок цього не збільшується обсяг відповідальності поручителя.

Згідно п. 3.1 вказаного договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником, як солідарний боржник.

Пунктом 3.2. договору поруки передбачено, що поручитель відповідає перед Кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу за кредитом, процентів, неустойки, комісійних винагород, відшкодування збитків.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом років з дня закінчення строку кредитного договору.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Проте, позичальником не були виконані зобов'язання по поверненню кредиту за погодженим графіком, тому 24.09.2009р. банк звернувся до солідарного боржника - поручителя з вимогою №73-653, в якій просив погасити заборгованість за кредитом, процентами, штрафу та пені. Вищевказана вимога залишена поручителем без відповіді та задоволення, і позивач звернувся з позовом про стягнення з нього заборгованості за кредитом у сумі 34 367 грн. 53 коп., відсотків за користування кредитними коштами у сумі 22 564 грн. 02 коп., пені за несвоєчасне погашення заборгованості за відсотками у сумі 4 645 грн. 45 коп., штрафу за ненадання відомостей про страхування життя у сумі 5 033 грн. 20 коп. та штрафу за ненадання відомостей про фінансовий стан у сумі 5 033 грн. 20 коп. У задоволенні позову судом відмовлено у зв'язку з припиненням договору поруки з підстав зміни основного зобов'язання, а саме розміру відсотків за користування кредитом без згоди поручителя.

Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду у справі не відповідає вимогам норм чинного законодавства та підлягає скасуванню з наступних підстав.

Укладений кредитний договір № 25-07П/2007 від 10.04.2007р. є підставою для виникнення у його сторін господарських зобовязань, а саме майново-господарських зобовязань згідно зі статтями 173, 174, 175 Господарського кодексу України (статтями 202, 509 Цивільного кодексу України) і відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно параграфу 3 Глави 49 Цивільного кодексу України порука є видом забезпечення виконання зобов'язання, зокрема кредитного договору.

Стаття 553 вказаного кодексу передбачає, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Порука розглядається, як додаткове зобов'язання, що може виникати з договору чи в силу інших обставин. При цьому, учасником даного договору є не боржник по основному зобов'язанню, а інша особа, оскільки договірні відносини виникають між головним кредитором і поручителем.

Порука це договір, по якому до зобов'язання основного боржника додатково приєднується зобов'язання іншої особи, що за нього поручається. У випадку неспроможності основного боржника, відповідальність несе особа, що за нього ручалася, тобто поручитель.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя, (ч. 1 ст. 554 ЦК України).

Отже, порука є спеціальним заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання, чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов'язання.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника та кредитором боржника.

Частиною 2 ст. 553 ЦК України встановлено, що порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Таким чином, обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника забезпечення виконання яких здійснює поручитель.

Як вбачається із договору поруки сторони погодили, що поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати за невиконання позичальником усіх його зобов'язань перед кредитором, що виникли з кредитного договору №25-07П/2007 від 10.04.2007р., укладеного між кредитором та боржником, в повному обсязі, як існуючих на теперішній час та і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

Зазначена умова договору поруки є результатом домовленості сторін, які вільні у визначенні зобов'язань за договором та будь-яких інших умов своїх взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. У розглянутій справі ані кредитний договір, ані договір поруки не визнані недійсними, тому сторони за вказаними договорами повинні виконувати їх умови.

Отже, оскільки в даному випадку порукою забезпечується виконання зобов'язання в повному обсязі, колегія суддів вважає, що поручитель несе відповідальність у обємі, передбаченому кредитним договором.

Позичальник та поручитель не надали суду доказів належного виконання умов кредитного договору, заборгованість за кредитним договором не сплатили, тому банк правомірно пред'явив позов до поручителя.

За приписами частин 1,2,4 статті 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором. Таким чином, при солідарному обов'язку кредиторові надається право за своїм розсудом вимагати виконання зобов'язання в повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного окремо. Пред'явивши вимогу до одного із солідарних боржників і не одержавши задоволення, кредитор має право пред'явити вимогу до іншого солідарного боржника.

Зобов'язання за кредитним договором позичальником не було виконано, тому банк мав право на пред'явлення вимог як до позичальника, так і до поручителя.

Проте, відмовивши в задоволенні позову, господарський суд першої інстанції фактично усунув поручителя від відповідальності, встановленої законом та договором. Судом першої інстанції помилково відмовлено в задоволенні позову з посиланням на припинення договору поруки на підставі статті 559 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті порука припиняється, зокрема, у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Тобто, закон пов'язує припинення договору поручительства із зміною основного зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя, а не із зміною будь-яких умов основного зобов'язання, забезпеченого порукою.

При цьому, оскільки умовами кредитного договору передбачена можливість зміни розміру процентів за ініціативою банку, про що поручителю було відомо при укладенні договору поруки. Колегія суддів вважає, що в даному випадку зміна процентної ставки за користування кредитними коштами в порядку, передбаченому умовами кредитного договору, не збільшило обсяг відповідальності поручителя, який в силу договору поручився за виконання кредитного договору в повному обсязі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 17.01.2011р. у справі № 5020-10/012, постановах Вищого господарського суду України від 06.07.2011р. у справі № 11/174-10, від 20.07.2011р. у справі № 5021/80/2011.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязань. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.1. кредитного договору встановлено, що за користування кредитом понад строк, встановлений п.п. 1.1, 3.2.1 Кредитного договору № 25-07П/2007, та/або недотримання строків сплати нарахованих процентів позичальник сплачує кредитодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки платежу від несвоєчасно сплаченої суми.

Банком нарахована пеня за недотримання позичальником строків сплати нарахованих відсотків у сумі 4 645 грн. 45 коп. Апеляційною інстанцією перевірено розрахунок, пені він відповідає нормам закону.

До того ж, відповідно до пункту 7.2. кредитного договору за невиконання прийнятих на себе зобов'язань щодо повернення кредиту згідно з графіком погашення, зазначеним у п. 1.1 кредитного договору позичальник сплачує штраф у розмірі 10 процентів від суми несвоєчасно сплаченого кредиту, а за невиконання прийнятих на себе зобов'язань щодо своєчасної сплати процентів, 10% від суми несвоєчасно сплачених процентів.

Банк нарахував вказані штрафні санкції у сумі 2 766,35 грн. та 2182,42грн. і вони підлягають задоволенню.

Крім того, за невиконання п. 3.2.10 кредитного договору про необхідність укладання та щорічного подовження договору страхування життя позичальника, та необхідність подання відповідних документів до банку позивачем нарахований штраф у розмірі 10 процентів від суми отриманого кредиту, тобто 5033,2 грн.; за порушення п. 3.2.13 кредитного договору про необхідність на першу вимогу кредитора надавати документи щодо свого фінансового стану нарахований штраф у розмірі 10 процентів від суми отриманого кредиту, тобто 5033,20 грн.

Однак, в силу статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Проте, позивачем не доведено порушення позичальником вказаних пунктів договору та обґрунтованість нарахування передбачених штрафних санкцій, тому вони не підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає правомірними вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, а висновки господарського суду не відповідають фактичним обставинам справи та нормам матеріального права, у звязку з чим, рішення господарського суду першої інстанції у цій справі підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, яким слід частково задовольнити вимоги позивача.

Керуючись ст.ст.33,43,49,99,101,103,104,105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Мегабанк" м.Харків на рішення господарського суду Запорізької області від 16.11.2011р. у справі №31/5009/5887/11 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Запорізької області від 16.11.2011р. у справі №31/5009/58871/11 - скасувати.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ферум-2006" (69035, м.Запоріжжя, вул. Волгоградська, 26 код ЄДРПОУ 34067864) на користь Публічного акціонерного товариства "Мегабанк" (61002, м.Харків, вул. Артема, 30, код ЄДРПОУ 09804119) прострочену заборгованість за кредитом у сумі 34 367 грн. 53 коп., відсотки за користування кредитними коштами у сумі 22 564 грн. 02 коп., пеню за недотримання строків сплати нарахованих відсотків у сумі 4 645 грн. 45 коп., штраф за несвоєчасну сплату кредиту у сумі 2 766 грн. 35 коп., штраф за несвоєчасну сплату відсотків у сумі 2 182 грн. 42 коп., державне мито за подання позовної заяви у сумі 665 грн. 26 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 205 грн. 08 коп. та витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 665грн. 26 коп.

Доручити господарському суду Запорізької області видати відповідний наказ.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у встановленому законодавством порядку протягом 20 днів через Донецький апеляційний господарський суд.

Головуючий З.П.Азарова

Судді Т.Д.Геза

С.А.Малашкевич

надр. 7 прим:

1 прим. у справу; 1 прим. позивачу

1 прим. відповідачу; 1 прим. третій особі

2 прим. ДАГС; 1 прим. ГСЗО;