Постанова № 21276158, 02.02.2012, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

31.01.2012 р. справа №39/218

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

суддівЛомовцевої Н.В.

Донця О.Є., Скакуна О.А.

при секретарі судового засідання Пруцькіх Н.Р.

за участю представників: від позивача: ОСОБА_1. довір. від відповідача:ОСОБА_2. довір.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Феррум-Плюс»м.Донецьк

на рішення господарського судуДонецької області

від13.12.2011р.

по справі№39/218 (суддя Морщагіна Н.С.)

за позовомСільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Тімірязевське»с.Кленівка Амвросіївського району Донецької області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Феррум-Плюс»м.Донецьк

простягнення 61074 грн. 55 коп. В С Т А Н О В И В:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Тімірязевське»с.Кленівка Амвросіївського району звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Феррум-Плюс»м.Донецьк про стягнення 61074 грн. 55 коп., з яких 221588 грн. 66 коп. боргу, 27069 грн. 90 коп. пені.

Рішенням господарського суду Донецької області від 13.12.2011р. по справі №39/218 (суддя Морщагіна Н.С.) позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Феррум-Плюс»на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Тімірязівське»борг в сумі 57509 грн. 00 коп., пеню в сумі 488 грн. 43 коп., витрати за державним митом в сумі 579 грн. 97 коп., на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 224 грн. 11 коп. У задоволенні позовних вимог в залишковій частині відмовлено.

Відповідач, не погодившись з прийнятим судовим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 13.12.2011р. по справі №39/218 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає порушення судом норм матеріального та процесуального права, необґрунтованість та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Вказує, що надані позивачем в обґрунтування позову документи, а саме видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, рахунки, та банківські виписки з рахунків не містять посилання на договір поставки б/н від 25.07.2011р., а тому у даному випадку поставка була позадоговірною. Крім того, вважає, що про неукладеність договору свідчить і в відсутність заявок та специфікацій, які є невідємною частиною договору. Також заявник апеляційної скарги наполягає на тому, що висновок суду щодо часткової оплати поставленого товару саме за договором поставки б/н від 25.07.2011р. не відповідає дійсності, оскільки в платіжних дорученнях призначення платежу визначалось як: «сплата за пшеницю згідно рах. №119 від 25.07.2011р., згідно рах. №130 від 01.08.2011р.». Крім того, ТОВ «Феррум-Плюс»вказує, що договір поставки б/н від 25.07.2011р. не можна вважати укладеним, оскільки останній не містить такої істотної умови договору як ціна, а надані видаткові накладні, в яких погоджена ціна, не містять посилань на договір і підписані лише з боку позивача та не містять усіх необхідних реквізитів.

Позивач через канцелярію суду надав відзив на апеляційну скаргу, яким просив рішення господарського суду Донецької області від 13.12.2011р. по справі №39/218 залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ «Феррум-Плюс»- без задоволення. У судовому засіданні представник позивача підтримав правову позицію, викладену у відзиві на апеляційну скаргу та вважає, що господарські відносини виникли саме за договором поставки від 25.07.2011р.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав правову позицію, викладену в апеляційній скарзі.

Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги встановленого ст.ст. 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши повноважних представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.07.2011р. між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Тімірязівське»(далі по тексту - постачальних) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Феррум-Плюс»(далі по тексту - покупець) укладено договір поставки (далі договір).

Відповідно до п. 1.1 договору, на умовах даного договору постачальник зобовязався передати у власність покупцеві продукцію: продовольчу озиму пшеницю у кількості 500, 00 тон, а покупець зобовязується прийняти та оплатити продукцію.

Згідно п.3.1. договору, ціна продукції за одиницю визначається на момент відгрузки продукції згідно виставленого рахунку.

Пунктами 8.1., 8.2 договору визначено, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1 цього договору і діє до 31.12.2010р.

Як зазначає позивач, на виконання умов вказаного договору, ним без отримання 100% передплати вартості товару, відповідно до товарно-транпортних накладних №11 від 25.07.2011р., №18 від 29.07.2011р., №19 від 29.07.2011р., №20 від 30.07.2011р., №21 від 01.08.2011р. №22 від 01.08.2011р., №24 від 02.08.2011р., №25 від 02.08.2011р., №28 від 03.08.2011р. та видаткових накладних №119 від 25.07.2011р., №126 від 29.07.2011р., №127 від 30.07.2011р., №131 від 01.08.2011р., №133 від 02.08.2011р., №134 від 03.08.2011р., здійснено поставку відповідачу продукції на загальну суму 389238 грн. 90 коп., яку останній оплатив частково на суму 331729 грн. 00 коп., у звязку із чим у нього виникла заборгованість за договором в розмірі 57509 грн. 00 коп.

Предметом спору у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача 57509 грн. 00 коп. основного боргу та 3565 грн. 55 коп. пені за договором поставки від 25.07.2011р.

Місцевий господарський суд, посилаючись на те, що заборгованість відповідача за договором поставки від 25.07.2011р. в розмірі 57509 грн. 00 коп. та пеня в розмірі 488 грн. 43 коп. підтверджується матеріалами справи, а вимоги позивача згідно приписів ст.ст. 526, 530, 692, 664 Цивільного кодексу України є обґрунтованими, дійшов висновку про те, що господарські відносини сторін відбулись саме на виконання зазначеного вище договору, а позовні вимоги підлягають задоволенню в зазначеній частині.

Разом з тим, колегія суддів апеляційної інстанції з позицією господарського суду погодитись не може з огляду на наступне.

Господарський суд в якості доказів поставки відповідачу продукції та здійснення її часткової оплати за договором поставки від 25.07.2011р. посилався на товарно-транспортні накладні, видаткові накладні та банківські виписки, наявні в матеріалах справи.

Як свідчать матеріали справи відповідачем на отримання пшениці продовольчої видані довіреності №39 від 25.07.2011р., №47 від 01.08.2011р. на імя Барташюс Наталії Олексіївни. Підставою господарської операції в довіреностях визначені рахунки-фактури.

Відповідач не заперечував, що на підставі вказаних вище довіреностей ним отримано продукцію за товарно-транспортними накладними №11 від 25.07.2011р., №18 від 29.07.2011р., №19 від 29.07.2011р., №20 від 30.07.2011р., №21 від 01.08.2011р. №22 від 01.08.2011р., №24 від 02.08.2011р., №25 від 02.08.2011р., №28 від 03.08.2011р. особою на те уповноваженою.

Також не містять посилання на договір від 25.07.2011р. видаткові накладні №119 від 25.07.2011р., №126 від 29.07.2011р., №127 від 30.07.2011р., №131 від 01.08.2011р., №133 від 02.08.2011р., №134 від 03.08.2011р., а містять посилання на довіреності №39 від 25.07.2011р., №47 від 01.08.2011р.

Водночас зазначені накладні не можуть бути належними доказами у справі з огляду на наступне.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинні документи повинні мати обовязкові реквізити щодо визначення посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення та особистий підпис та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Зазначені вище видаткові накладні мають рукописні написи «Директор», «/ Гл.бух»та підписи без визначення прізвища вказаних осіб.

Разом з тим, відповідач заперечує проти підписання вказаних видаткових накладних з боку ТОВ «Феррум-Плюс».

Враховуючи вищевикладене, заперечення відповідача, судова колегія вважає, що позивач не довів, що видаткові накладні №119 від 25.07.2011р., №126 від 29.07.2011р., №127 від 30.07.2011р., №131 від 01.08.2011р., №133 від 02.08.2011р., №134 від 03.08.2011р. є належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 34, 36 Господарського процесуального кодексу України.

Безпідставним є посилання позивача та суду як на часткову оплату відповідачем поставленої продукції за договором поставки від 25.07.2011р. на банківські виписки, які містяться в матеріалах справи, оскільки в призначенні платежу останніх вказано: «Оплата за пшеницу согл. сч…..», а рахунки №119 від 25.07.2011р., №130 від 01.08.2011р. також не містять жодних посилань на договір поставки від 25.07.2011р.

Крім того, позивач в обґрунтування позовних вимог надав податкові накладні від 25.07.2011р., від 29.07.2011р., від 30.07.2011р., від 01.08.2011р., від 02.08.2011р., від 03.08.2011р.

Згідно п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, податкова накладна є документом, який відображає факт скоєння господарської операції, а враховуючи те, що в податкових накладних, які містяться в матеріалах справи є посилання на рахунки-фактури №119 від 25.07.2011р., №126 від 29.07.2011р., №127 від 30.07.2011р., №131 від 01.08.2011р., №133 від 02.08.2011р., №134 від 03.08.2011р., вони підтверджують факт скоєння господарської операції саме за вказаними рахунками-фактурами, а не за договором поставки від 25.07.2011р.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, в тому числі, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

Згідно п.1. ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини.

Із частини 1 ст. 202 Цивільного кодексу України вбачається, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Виходячи з приписів ст. 205 Цивільного кодексу України сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Тобто, між сторонами відбулись правовідносини з купівлі-продажу на підставі товарно-транспортних накладних.

Враховуючи вищевикладене вбачається, що в матеріалах справи відсутні докази того, що сторони мали правовідносини саме за договором поставки від 25.07.2011р. і до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач не змінив підставу позову шляхом подання письмової заяви відповідно до приписів ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач наполягає на тому, що спір виник саме при виконанні договору поставки від 25.07.2011р., що підтвердив також відзивом на апеляційну скаргу.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відсутні підстави задоволення позовних вимог про стягнення боргу в розмірі 57 5009 грн. 00 коп. та 3565 грн. 55 коп. пені, що виникли на підставі договору від 27.07.2011р., оскільки, як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виникли фактичні взаємовідносини з купівлі-продажу пшениці на підставі товарно-транспортних накладних.

Враховуючи наведене, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Феррум-Плюс»м.Донецьк підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Донецької області від 13.12.2011р. по справі №39/218 підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача у справі.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Феррум-Плюс»м.Донецьк підлягає задоволенню на рішення господарського суду Донецької області від 13.12.2011р. по справі №39/218 задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 13.12.2011р. по справі №39/218 скасувати.

У задоволенні позовних вимог Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Тімірязевське»с.Кленівка Амвросіївського району до Товариства з обмеженою відповідальністю «Феррум-Плюс»м.Донецьк про стягнення 61074грн.55коп. відмовити.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Тімірязевське»(87324, Донецька область, Амвросіївський район, с.Кленівка, вул. Леніна, 5, ЄДРПОУ 30905313) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Феррум-Плюс»(83001, м.Донецьк, вул. Університетська, 20, ЄДРПОУ 34053170) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 705 грн. 75 коп.

Господарському суду Донецької області видати відповідний наказ.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Н.В. Ломовцева

Судді: О.Є. Донець

О.А. Скакун

Надруковано 5 прим.:

1. Позивачу;

2. Відповідачу;

3. У справу,

4. ДАГС,

5. ГСДО