Рішення № 21275037, 19.01.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" січня 2012 р. Справа № 25/157-11

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємства “Костопільський маргариновий завод”, м. Костопіль, Рівненська область до Товариства з обмеженою відповідальністю “РИБОПЕРЕРОБНИЙ ЗАВОД “ПЛЕЯДИ”, м. Боярка, Києво-Святошинський район, Київська область

про стягнення 84117,82грн.

за участю представників:

позивача ОСОБА_1 (довіреність від 26.10.2011 № 286);

відповідача не зявився.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Приватного підприємства “Костопільський маргариновий завод” (далі позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю “РИБОПЕРЕРОБНИЙ ЗАВОД “ПЛЕЯДИ” (далі відповідач) про стягнення 84117,82 грн., з яких: 81627,00 грн. основний борг та 2490,82 грн. пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобовязань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар.

Ухвалою суду від 08.12.2011 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 20.12.2011.

У судове засідання 20.12.2011 представник відповідача не зявився, розгляд справи відкладено на 19.01.2012.

19.01.2012 присутній у судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з мотивів, викладених у позові.

Представник відповідача у судове засідання 19.01.2012 не зявився.

Згідно з пунктом 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті87 Господарського процесуального кодексу України.

Зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Судом зроблено спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, з якого вбачається, що місцезнаходження відповідача: Київська область, Києво-Святошинський район, м.Боярка, провулок Сосновий, буд. 2, тобто відповідач знаходиться за тією адресою, на яку відправлялися ухвали суду.

Відповідно до статті 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” від 15.05.2003 №755-IV, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Вищевказане свідчить про те, що відповідач належним чином повідомлений судом про час і місце розгляду справи.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 19.01.2012 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між сторонами у справі укладено договір від 18.01.2011 № 214 (далі Договір), відповідно до умов якого, продавець позивач передає у власність, а покупець відповідач приймає та оплачує на умовах Договору товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в накладних (пункт 1.1. Договору).

Відповідно до пункту 2.1. Договору найменування товару та його кількість зазначається в накладних, що засвідчують передачу-приймання товару від продавця до покупця та є невідємними частинами Договору.

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що покупець за Договором оплачує продавцю ціну товару (партії товару), яка вказана в специфікаціях або накладних. Оплата здійснюється в національній валюті України згідно діючого законодавства.

Покупець зобовязаний оплатити кожну партію переданого продавцем товару не пізніше 21 календарного дня з моменту передачі товару (пункт 3.3. Договору).

Згідно пункту 3.4. Договору право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної або специфікації, яка засвідчує момент передачі товару.

Пунктом 5.2. Договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати товарної партії покупець зобовязаний сплатити на користь продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості неоплаченої партії товару за кожен день протермінування.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2011 (пункт 7.1. Договору).

На виконання умов Договору, позивач по видаткових накладних: від 20.07.2011 № -000003477 на суму 7500,00 грн., від 29.07.2011 № -000003596 на суму 75000,00 грн., від 03.08.2011 № -000003688 на суму 122,00 грн. та від31.08.2011 № -000004143 на суму 5655,00 грн. поставив відповідачу товар на загальну суму 88277,00 грн., а останній вказаний товар отримав. Зазначені накладні підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками сторін у двосторонньому порядку, завірені копії залучені до матеріалів справи.

Відповідач свої зобовязання щодо оплати за поставлений товар здійснив частково, у розмірі 6650,00 грн. За таких обставин, за відповідачем утворилась заборгованість в розмірі 81627,00 грн. різниця між загальною вартістю товару та перерахованими коштами.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на адресу відповідача надіслані претензії від 29.09.2011 № 265/1 та від 12.10.2011 № 278 з вимогою погашення заборгованості. В підтвердження надіслання претензій позивач надав до суду завірені копії чеків “Укрпошти” від 28.09.2011 № 1619 та від 12.10.2011 №2840, а також копії повідомлень про вручення поштового відправлення, з яких вбачається, що дані претензії були отримані уповноваженим представником відповідача 12.10.2011 та 18.10.2011. Вищевказані документи залучені до матеріалів справи.

Також, у якості письмового доказу того, що відповідач не повністю перераховував на рахунок позивача кошти за поставлений товар, судом взято до уваги надану позивачем банківську довідку від 18.01.2012 №2, з якої вбачається, що за період з 01.08.2011 по 18.01.2012 кошти від відповідача не надходили. Оригінал довідки залучений до матеріалів справи.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем грошове зобовязання за Договором у повному обсязі не виконане, що стало підставою для звернення позивача до суду.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобовязань щодо проведення повного розрахунку за поставлений товар, у звязку з чим, за останнім на час розгляду справи існує заборгованість в розмірі 81627,00грн. Доказів сплати зазначеного боргу відповідач суду не надав.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Крім того, позивач на підставі пункту 5.2. Договору, заявляє до стягнення з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості неоплаченої партії товару за кожен день протермінування, яка за розрахунком позивача складає 2490,82 грн.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобовязання

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” вiд 22.11.1996 № 543/96-ВР визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязань припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Здійснений позивачем розрахунок пені (а.с. № 4, Т.1) в розмірі 2490,82грн. є арифметично вірним, відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 81627,00 грн. та пені в розмірі 2490,82 грн. є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а, відтак, підлягають задоволенню.

Також, згідно частин 1-2 статті 7 Закону України “Про судовий збір” сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду, зокрема, у разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, в розмірі переплаченої суми. Суд, дослідивши платіжні доручення від 18.11.2011 № 764 про сплату судового збору в розмірі 841,18 грн. та від 02.12.2011 № 824 про сплату судового збору в розмірі 841,18 грн. та з урахуванням Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21.11.2011 № 01-06/1625/2011 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір" вважає за необхідне повернути позивачу з державного бюджету надмірно сплачений судовий збір. Оригінали платіжних доручень від18.11.2011 № 764 та від 02.12.2011 № 824 знаходяться у матеріалах справи №25/157-11.

Відшкодування решти витрат на сплату судового збору відповідно до статті49 Господарського процесуального кодексу України судом покладається на відповідача.

Керуючись статтями 43, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “РИБОПЕРЕРОБНИЙ ЗАВОД “ПЛЕЯДИ” (08150, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, провулок Сосновий, буд. 2 код ЄДРПОУ 33330650) на користь Приватного підприємства “Костопільський маргариновий завод” (35000, Рівненська область, м. Костопіль, провулок Річковий, буд. 12, код ЄДРПОУ 30715684) 81627 (вісімдесят одну тисячу шістсот двадцять сім) грн. 00коп. заборгованості, 2490 (дві тисячі чотириста девяносто) грн. 82 коп. пені, 1411 (одну тисячу чотириста одинадцять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Повернути Приватному підприємству “Костопільський маргариновий завод” (35000, Рівненська область, м. Костопіль, провулок Річковий, буд. 12, код ЄДРПОУ 30715684) з державного бюджету - 270 (двісті сімдесят) грн. 86 коп. надмірно сплаченого судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення від02.12.2011 № 824.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя С.О. Саванчук

Повне рішення складено 24.01.2012