Рішення № 21275036, 17.01.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" січня 2012 р. Справа № 19/179-10/25

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Філіп Морріс Україна", с. Комуніст, Харківський район, Харківська область до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,

м. Біла Церква, Київська область

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль",

м. Київ

про стягнення 29701639,14 грн.

за участю представників:

позивача ОСОБА_4 (довіреність від 21.12.2011 № Ю2112-11/936);

ОСОБА_5 (довіреність від 21.12.2011 № Ю2112-11/938);

відповідача ОСОБА_6 (довіреність від 09.08.2010 № б/н);

третьої особи не зявився.

Обставини справи:

Рішенням господарського суду Київської області від 04.04.2011 у справі №19/179-10 (суддя Карпечкін Т.П.) за позовом Приватного акціонерного товариства "Філіп Морріс Україна" (далі позивач) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення 46009208,15 грн. (з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог) позовні вимоги задоволено частково, присуджено до стягнення з відповідача: 41104712,33грн. основного боргу, 3880811,71 грн. - пені, 789459,80 грн. 3% річних, 25370,18 грн. - витрат по сплаті державного мита та 234,80грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.08.2011 (ускладі колегії суддів: головуючий суддя Шипко В.В., суддів Борисенко І.В., Ільєнок Т.В.) апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, рішення господарського суду Київської області від04.04.2011 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.10.2011 (у складі суддів: головуючий суддя Поляков Б.М., суддів Білошкап О.В., КоваленкоВ.М.) касаційну скаргу відповідача задоволено, постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.08.2011 та рішення господарського суду Київської області від 04.04.2011 скасовано, матеріали справи повернуто до господарського суду Київської області на новий розгляд.

Відповідно до реєстру автоматизованого розподілу справ господарського суду Київської області від 04.11.2011 справу № 19/179-10 передано до розгляду судді СаванчукС.О.

Ухвалою від 07.11.2011 справу № 19/179-10 прийнято до провадження та присвоєно їй №19/179-10/25 та призначено розгляд справи на 24.11.2011.

Представник позивача у судовому засіданні 24.11.2011 надав письмові пояснення щодо участі в справі третьої особи, відповідно до яких проти залучення у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" заперечив повністю, з огляду на те, що останній не має відношення до даної справи, а залучення не вплине на обєктивність розгляду справи.

У судове засідання 24.11.2011 представник відповідача не зявився, розгляд справи відкладено на 08.12.2011.

08.12.2011 через канцелярію господарського суду Київської області (вх.№ 17070 від 08.12.2011) надійшло клопотання позивача про долучення документів, що підтверджують існування між сторонами у справі інших правовідносин, що не входять до предмету позову по даній справі, зокрема: рішення господарського суду Харківської області від 05.10.2010 по справі №06-5-38/758-37/145-10, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.01.2011 по справі № 06-5-38/758-37/145-10, постанову Вищого господарського суду України від 07.04.2011 по справі № 06-5-38/758-37/145-10 та позовну заяву із додатками по справі господарського суду міста Києва № 5/162. Вищезазначені документи залучені до матеріалів справи. Того ж дня, через канцелярію господарського суду Київської області (вх.№ 17071 від 08.12.2011) надійшли письмові пояснення позивача щодо виставлення рахунків-фактур. Пояснення залучені до матеріалів справи. Також 08.12.2011 через канцелярію господарського суду Київської області (вх.№ 17069 від 08.12.2011) позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог від 08.12.2011, згідно якої він заявляє до стягнення з відповідача 46067818,44 грн., з яких: 41104712,33 грн. - основний борг, 1768763,19 грн. 3% річних та 3194342,92 грн. пеня. У звязку з відповідністю статті 22 Господарського процесуального кодексу України, збільшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом. За таких обставин, в даному провадженні суд розглядає остаточні вимоги позивача про стягнення 46067 818,44 грн., з яких: 41104 712,33 грн. - основний борг, 1768763,19 грн. 3 % річних та 3194342,92 грн. пеня.

08.12.2011 у судовому засіданні представник відповідача надав клопотання від 08.12.2011 про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача Публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль”, оскільки всі розрахунки між позивачем та відповідачем здійснювались через Публічне акціонерне товариство “Райффайзен Банк Аваль” та відповідачем надано гарантію платежу від 08.12.2005 № 019/02-01/09/225, що стосується прав та інтересів позивача як бенефіціара і яка стосується інтересів банку, а також те, що останній може надати пояснення, щодо стану розрахунків між сторонами у справі, що має істотне значення для зясування всіх обставин справи.

Відповідно до статті 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або ініціативи господарського суду.

Ухвалами суду від 08.12.2011 залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство “Райффайзен Банк Аваль” та відкладено розгляд справи на 20.12.2011.

20.12.2011 через канцелярію господарського суду Київської області (вх.№ 17746 від 08.12.2011) відповідачем надано заперечення на заяву про збільшення позовних вимог стосовно неправомірності нарахування пені та 3%річних. Заперечення залучені до матеріалів справи. У судовому засіданні 20.12.2011 представник позивача надав письмові пояснення від 08.12.2011, відповідно до яких останній вважає, що рішення по справі може стосуватись прав та інтересів Публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль”, тому залучення останнього до участі у справі в якості третьої особи може бути доцільним. Пояснення залучені до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 20.12.2011 у звязку з витребуванням додаткових доказів розгляд справи відкладено на 10.01.2012.

10.01.2012 через канцелярію господарського суду Київської області (вх.№ 161 від 10.01.2012) надійшло клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, у звязку з тим, що 16.12.2011 ухвалою господарського суду Київської області порушено провадження у справі № Б24/134-11 про банкрутство відповідача. Суд, надавши оцінку вищевказаному клопотанню, відхиляє останнє з огляду на наступне.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі у разі неможливості розгляду даної справи до вирішення повязаної з нею іншої справи органом, що вирішує господарські спори, або відповідного питання компетентними органами. Господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за власною ініціативою у випадках: призначення господарським судом судової експертизи; надсилання господарським судом матеріалів до слідчих органів; заміни однієї із сторін її правонаступником внаслідок реорганізації підприємства, організації.

Тобто, статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі.

У пункті 8.13. рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 04.05.2004 № 04-5/1193 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що Закон № 2434 і Господарський процесуальний кодекс України не містять приписів про заборону на прийняття судом позовної заяви до боржника, щодо якого вже порушено справу про банкрутство, а також на вирішення спору за цим позовом по суті. Верховний Суд України у своїй постанові від 18.03.2002 у справі № 01-10/16 зазначив, що порушення справи про банкрутство не віднесено статтею 62 Господарського процесуального кодексу України до підстав для відмови судом у прийнятті позовної заяви. Тому суди мають у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку приймати позовні заяви до особи, щодо якої порушена справа про банкрутство, і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство. Після публікації оголошення господарський суд на підставі пункту 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України зупиняє позовне провадження та роз'яснює позивачу зміст частини другої статті 14 Закону, зазначивши про це в ухвалі або протоколі судового засідання.

Таким чином, з матеріалів справи судом не вбачається про наявність жодної з підстав, передбачених статтею 79 Господарського процесуального кодексу України, які б зумовили зупинення провадження у справі.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 19.04.2011 у справі № 11/229/09 та від 21.12.2011 у справі № 5023/5880/11. 10.01.2012 через канцелярію господарського суду Київської області (вх.№ 196 від 10.01.2012) надійшло клопотання третьої особи з позицією про те, що рішення у справі не може вплинути на її права та інтереси та вказано на відсутність запитань по даному спору. У судовому засіданні 10.01.2012 на підставі частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 17.01.2012.

Також у судовому засіданні 10.01.2012 представником позивача надано клопотання про продовження строку вирішення спору відповідно до статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою суду від 10.01.2012 клопотання позивача задоволено, строк вирішення спору у справі продовжено на 15 днів.

17.01.2012 через канцелярію господарського суду Київської області (вх.№ 353 від 12.01.2012) подано заяву позивача від 08.12.2011 про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої він заявляє до стягнення з відповідача 46220179,87 грн., з яких: 41104712,33 грн. - основний борг, 1745721,78 грн. 3% річних та 3369745,76 грн. пеня. У звязку з відповідністю статті 22 Господарського процесуального кодексу України, збільшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом. За таких обставин, в даному провадженні суд розглядає остаточні вимоги позивача про стягнення 46220179,87 грн., з яких: 41104712,33 грн. - основний борг, 1745721,78 грн. 3 % річних та 3369745,76 грн. пеня.

17.01.2012 присутні у судовому засіданні представники позивача повністю підтримали позовні вимоги, з урахуванням заяви про збільшення, та просили суд їх задовольнити з мотивів, викладених у позові.

Представник відповідача у судовому засіданні 17.01.2012 проти позову заперечив повністю, з мотивів, викладених у письмових запереченнях, наданих відповідачем в матеріали справи та в поясненнях, наданих представником у судових засіданнях.

Представник третьої особи у судове засідання 17.01.2012 не зявився.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 17.01.2012 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд-

встановив:

Між сторонами у справі укладено договір від 01.04.2005 № 135 (далі Договір), відповідно до умов якого, продавець позивач зобовязується продавати покупцю відповідачу сигарети, які виробляються та/або імпортується позивачем, а відповідач зобовязаний їх отримати та оплатити (пункт 1.1. Договору).

Договір набуває чинності з 01.04.2005 та діє до 31.12.2005 включно, якщо його дію не буде продовжено або раніше припинено, згідно з його положеннями (пункт 1.2. Договору).

Відповідно до пункту 3.1 розділу 3 Договору замовлення на товари, перелік яких наданий в Розділі А Додатку 1 до Договору, має оформлюватись покупцем письмово та надсилатися продавцю згідно з статтею 14. В кожному такому замовлені зазначається: (і) кількість, марки і види товарів; (іі) місце призначення в Україні, (ііі) пропонований графік поставки товарів; (іv) вся необхідна інформація, щодо оплати товарів згідно з Розділом Б Додатку; а також (v) інша інформація, яку може обґрунтовано вимагати продавець. Для набуття чинності, таке замовлення має бути письмово прийняте продавцем, після чого таке замовлення підпадає під дію положень Договору. Покупець визнає, що строки поставки товарів є приблизними і в будь-який час можуть бути змінені продавцем.

Пунктом 3.2. розділу 3 Договору передбачено, що по відношенню до кожної поставки товарів продавець спрямовує покупцю копію інвойсу (рахунок-фактура) та копію транспортної накладної.

16.10.2009 між сторонами у справі укладено Додаткову угоду № 12 до Договору від 01.04.2005 № 135, відповідно до якої останні дійшли згоди про продовження строку дії Договору від 01.04.2005 № 135 по 31.12.2010 включно.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у період з 25.05.2010 по 09.07.2010 передав відповідачу товар, а останній його отримав в кількості та вартості на загальну суму 70978658,21грн., що підтверджується накладними та рахунками-фактури на оплату товару. Завірені копії яких залучені до матеріалів справи.

Також сторонами у справі були підписані додатки до Договору, відповідно до кожного періоду поставки.

Судом встановлено, що у кожному додатку до договору в розділі “С” пунктами 2, 3, 4 визначались умови та кількість днів відстрочки оплати поставленого товару.

Відповідно до пункту 2 Додатку від 12.04.2010 № 45 до Договору від01.04.2005 № 135 встановлено, що продавець на свій власний розсуд може час від часу дозволяти покупцеві сплачувати за товар на умовах забезпеченого кредиту, шляхом відкриття на ім'я продавця безвідзивного/резервного акредитива, або отримання на користь продавця банківської гарантії в українських гривнях, що видаються та підтверджуються першокласним банком, на умовах відстрочки 10 (десять), 12 (дванадцять) або 14 (чотирнадцять) календарних днів. Відстрочка в 12 (дванадцять) або 14 (чотирнадцять) календарних днів буде надаватися покупцеві при досягненні останнім відповідного рекомендованого продавцем рівня банківської гарантії, відкритої на користь продавця. Інакше, покупцеві буде надаватися відстрочка в 10 (десять) календарних днів.

Судом також встановлено, що відповідно до розділу “С” пункту 3 Додатку від 12.04.2010 № 45 передбачено право на те, що продавець також може в деяких випадках на свій власний розсуд продавати товар покупцю на умовах незабезпеченого кредиту з відстрочкою платежу на 10 (десять), 12 (дванадцять) або 14 (чотирнадцять) календарних днів згідно пункту 2 Додатку.

У пункті 6 вищевказаного Додатку до Договору сторони передбачили, що покупець має нести відповідальність за затримку здійснення платежів, передбачених статтею 3 Додатку. У випадку перевищення дозволеної пунктом 3 відстрочки, продавець має право призупинити відгрузку товарів покупцю до моменту погашення заборгованості по будь-якому платежу, а покупець повинен сплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період, за який сплачується пеня, від суми платежу за кожен прострочений день.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується самим позивачем, відповідно до спеціальних пропозицій останнього на відповідача розповсюджувалась відстрочка платежу в 30 днів в період з 13.05.2010 та 45 днів з дня поставки товару у період з 14.06.2010 по 30.06.2010. Про належне виконання позивачем своїх зобовязань за договором свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення продавцем умов Договору.

Однак, відповідач свої зобовязання щодо оплати за поставлений товар здійснив частково, за таких обставин станом на моменту розгляду спору за останнім утворилась заборгованість в розмірі 41104712,33грн.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до пункту 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами Договору, відповідач не виконав своїх зобовязань щодо проведення повного розрахунку за поставлений товар, у звязку з чим, за останнім на час розгляду справи існує заборгованість в розмірі 41104712,33 грн. Доказів сплати зазначеного боргу відповідач суду не надав.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки відповідачем порушено строки виконання зобовязання щодо здійснення розрахунків за поставлений товар, позивач, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України заявляє до стягнення з відповідача 3% річних з10.07.2010 по 08.12.2011 (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) в розмірі 1745 721,78грн.

Здійснений позивачем розрахунок 3 % річних (а.с. №№ 25 25А, Т.4) відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.

Крім того, позивач на підставі пункту 6 Додатку від 12.04.2010 № 45 до Договору від 01.04.2005 № 135, заявляє до стягнення з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка за розрахунком позивача складає 3369745,76 грн. (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог).

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобовязання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” вiд 22.11.1996 № 543/96-ВР визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязань припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Здійснений позивачем розрахунок пені (а.с. №№24А 25Ю Т.4) в розмірі 3369745,76 грн. є арифметично вірним, відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 41104712,33 грн., 1745721,78грн. 3 % річних та 3369745,76 грн. пені є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а, відтак, підлягають задоволенню.

Відшкодування витрат на сплату державного мита і витрат на інформаційнотехнічне забезпечення судового процесу відповідно до статті49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача.

Керуючись статтями 43, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (09100, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Приватного акціонерного товариства “Філіп Морріс Україна” (62482, Харківська область, с. Комуніст, Польовий вїзд, 1, код ЄДРПОУ 00383231) 41104712 (сорок один мільйон сто чотири тисячі сімсот дванадцять) грн. 33коп. основного боргу, 1745721 (один мільйон сімсот сорок пять тисяч сімсот двадцять одну) грн. 78коп. 3% річних, 3369745 (три мільйони триста шістдесят девять тисяч сімсот сорок пять) грн. 76коп. пені, 25500 (двадцять пять тисяч пятсот) грн. 00коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. 3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку. Суддя С.О. Саванчук

Повне рішення складено 23.01.2012.