Рішення № 21275008, 27.12.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" грудня 2011 р. Справа № 5/086-11

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “АВС Логістік Парк”, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фарматрансагро”, Білоцерківський район, смт Терезине

про стягнення 7281,81 грн.

за участю представників:

позивача:ОСОБА_1 дов. від 30.04.2011р.

відповідача:ОСОБА_2 дов. від 28.11.2011р. № 445

суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “АВС Логістік Парк” (далі Позивач) до Комунального підприємства “Білоцерківська районна аптека № 191” (далі Відповідач) про стягнення 7281,81 грн., з яких 6352,70 грн. основний борг, 350,66 грн. інфляційні втрати, 94,45 грн. 3% річних, 484,00 грн. пеня.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобовязань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар.

Під час розгляду справи, судом на підставі ст. 25 Господарського процесуального кодексу України здійснено заміну відповідача Комунальне підприємство “Білоцерківська районна аптека № 191” на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю “Фарматрансагро” у звязку з реорганізацією Комунального підприємства “Білоцерківська районна аптека № 191” шляхом злиття ряду комунальних підприємств до яких, зокрема, входить останнє в Товариство з обмеженою відповідальністю «Фарматрансагро», про що господарським судом Київської області винесено ухвалу від 08.11.2011р.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Представник відповідача, присутній в судовому засіданні проти позовних вимог заперечує з підстав викладених у відзиві на позовну заяву від 29.11.2011р. № 462, які зводяться до того, що видаткові накладні перелічені позивачем в розрахунку ціни позову не можуть бути належними та допустимими доказами отримання товару відповідачем, оскільки вони не містять підпису уповноваженої особи відповідача, а підписані невідомими особами, крім того, в матеріалах справи відсутні довіреності, видані Комунальним підприємством “Білоцерківська районна аптека № 191” на отримання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ “ВВС-ЛТД”.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю “ВВС-ЛТД” та Комунальним підприємством “Білоцерківська районна аптека № 191” - правонаступником якого є ТОВ “Фарматрансагро” було укладено договір купівлі-продажу від 20.08.2010р. № 97/16/р відповідно до умов якого ТОВ “ВВС-ЛТД” - продавець зобовязався продати, а відповідач - покупець придбати лікарські засоби, вироби медичного призначення, засоби косметичної промисловості (далі товар) (п. 1.1 договору).

Згідно п. 2.1 договору купівлі-продажу товар поставляється за вказаною покупцем адресою на підставі його замовлень та згідно з видатковими накладними. Кожна товарна партія формується шляхом подання покупцем та узгодження з продавцем замовлення. Узгодження замовлення відбувається шляхом погоджень з продавцем наступних даних щодо поставки: асортимент, кількість, термін поставки, місце поставки, сторона, яка здійснює транспортування товару, порядок розрахунку. Подання та узгодження замовлень здійснюється за допомогою: телефону, факсимільного звязку, електронної пошти (Інтернет), пошти та інших засобів звязку. Підтвердженням виконання замовлення продавцем є підписання видаткової накладної покупцем при прийомі-передачі партії товару.

Відповідно до положень п. 2.2 договору купівлі-продажу у видатковій накладній вказується: найменування товару, його кількість, ціна, строк оплати товару.

Відпуск товару покупцеві згідно з видатковою накладною здійснюється на підставі належним чином оформленої довіреності, виданої на предявника (п. 2.3 договору купівлі-продажу).

Пунктом 3.5 договору купівлі-продажу передбачено, що право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту підписання покупцем видаткових накладних.

Згідно п. 4.3 договору купівлі-продажу покупець здійснює розрахунки за товар за попередньою домовленістю з продавцем на підставі рахунку-фактури шляхом попередньої оплати або з відстроченням терміну оплати за одержаний товар в строки, що зазначені у видаткових накладних, складених продавцем.

Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками двох сторін і діє протягом одного року. У випадку, якщо жодна із сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити договір за один місяць до його закінчення, даний договір вважається пролонгованим на наступний і кожний слідуючий календарний рік (п. 10.1, 10.2 договору купівлі-продажу).

Товариство з обмеженою відповідальністю “ВВС-ЛТД” на виконання умов договору по видатковим накладним від 10.12.2010р. № 484640 на суму 1017,88 грн., від 10.12.2010р. № 484641 на суму 23,04 грн., від 10.12.2010р. № 484642R на суму 31,95 грн., від 13.12.2010р. № 486337R на суму 155,80 грн., від 13.12.2010р. № 486338 на суму 989,27 грн., від 14.12.2010р. № 488195R на суму 136,74 грн., від 14.12.2010р. № 488198 на суму 1772,03 грн., від 15.12.2010р. № 489752 на суму 247,68 грн. поставило Комунальному підприємству “Білоцерківська районна аптека № 191” правонаступником, якого є відповідач товар на загальну суму 4374,39 грн.

Товар по вищепереліченим видатковим накладним отримала уповноважена особа КП “Білоцерківська районна аптека № 191” ОСОБА_3 за довіреністю від 01.12.2010р. № 32, що підтверджується підписом останньої, який міститься на зазначених вище видаткових накладних в графі “товар отриманий” і який співпадає з її зразком підпису, що міститься в зазначеній довіреності, котрий засвідчений керівником та бухгалтером підприємства, що видало довіреність.

Вказані товаротранспортні накладні підписані в двохсторонньому порядку повноважними представниками ТОВ “ВВС-ЛТД” та КП “Білоцерківська районна аптека № 191”, підписи яких скріплені штампами підприємств. Завірені копії накладних та довіреності залучені до матеріалів справи.

Кожна з перелічених видаткових накладних містить кінцевий строк здійснення оплати за поставлений товар з урахуванням відстрочки платежу - 20 календарних днів.

Разом з тим, комунальне підприємство “Білоцерківська районна аптека № 191” свої зобовязання щодо здійснення розрахунку за поставлений товар по переліченим видатковим накладним не виконало, в звязку з чим за ним рахувався борг в розмірі 4374,39 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України).

Між Товариством з обмеженою відповідальністю “ВВС-ЛТД” - первісний кредитор та Товариством з обмеженою відповідальністю “АВС Логістік Парк” - новий кредитор укладено договір про відступлення права вимоги від 01.04.2011р. № 284 відповідно до умов якого первісний кредитор відступив новому кредиторові, а новий кредитор набув право вимоги до боржника - Комунальне підприємство “Білоцерківська районна аптека № 191” що виникло на підставі договору купівлі-продажу від 20.08.2010р. № 97/16/р, укладеного між первісним кредитором та боржником.

Відповідно до п. 3.3 договору про відступлення права вимоги з моменту укладення цього договору новий кредитор вважається таким, що набув право вимоги до боржника у повному обсязі на умовах, чинних станом на момент укладення цього договору.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами свої зобовязань за цим договором (п. 5.1 договору про відступлення права вимоги).

Пунктом 5.3 договору про відступлення права вимоги передбачено, що відступлення права вимоги згідно з цим договором не тягне за собою ніяких змін умов основного договору (договору купівлі-продажу).

Статтею 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, за вказаним правочином ТОВ “ВВС-ЛТД” відступило позивачу належні йому права вимоги, які витікають із договору купівлі-продажу від 20.08.2010р. №97/16/р, укладеного між ТОВ “ВВС-ЛТД” та КП “Білоцерківська районна аптека № 191”.

Крім того, рішенням Білоцерківської районної ради Київської області від 08.10.2010р. “Про створення комунального підприємства Білоцерківської районної ради Товариства з обмеженою відповідальністю “Фарматрансагро” Комунальне підприємство “Білоцерківська районна аптека № 191” було реорганізовано шляхом злиття ряду комунальних підприємств до яких, зокрема, входить останнє в Товариство з обмеженою відповідальністю «Фарматрансагро».

Відповідно до ст. 104 Цивільного кодексу України, юридична особа припиняється в результаті передання свого майна, прав та обовязків іншим юридичним особам правонаступникам (злиття, приєднання, поділ, перетворення).

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 59 Господарського кодексу України у разі злиття суб'єктів господарювання усі майнові права та обов'язки кожного з них переходять до суб'єкта господарювання, що утворений внаслідок злиття.

За таких обставин, усі майнові права та обов'язки КП “Білоцерківська районна аптека № 191”, в тому числі і обовязок щодо здійснення розрахунку за отриманий за договором купівлі-продажу від 20.08.2010р. №97/16/р товар, перейшли до ТОВ “Фарматрансагро”, як його правонаступника.

Разом з тим, відповідач за отриманий по вищепереліченим накладним товар не розрахувався, і як наслідок, за вказаних обставин за ним рахується заборгованість перед позивачем в розмірі 4374,39 грн.

Відповідно до п. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень договору купівлі-продажу від 20.08.2010р. № 97/16/р, відповідач не виконав своїх зобовязань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар по вищепереліченим видатковим накладним, у звязку з чим за останнім на час розгляду справи рахується заборгованість в розмірі 4374,39 грн. Доказів сплати вказаного боргу відповідач суду не надав.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 4374,39 грн. заборгованості за поставлений товар по вищепереліченим видатковим накладним.

Що стосується решти позовних вимог щодо стягнення з відповідача 1978,31 грн. основного боргу за поставлений товар за договором купівлі-продажу від 20.08.2010р. № 97/16/р згідно видаткових накладних від 01.12.2010р. № 473131 на суму 656,77 грн., від 01.12.2010р. № 473135R на суму 25,78 грн., від 03.12.2010р. № 476814 на суму 608,42 грн., від 03.12.2010р. № 476841R на суму 330,93 грн., від 08.12.2010р. № 481900 на суму 356,41 грн., то суд зазначає наступне.

Судом досліджені зазначені видаткові накладні, завірені копії яких залучені до матеріалів справи та встановлено, що зі сторони відповідача вони містять лише підпис невідомої особи про отримання вказаного в ньому товару, який скріплений штампом відповідача. В зазначених видаткових накладних на проти підпису невідомої особи про отримання вказаного в видатковій накладній товару відсутнє прізвище, імя, побатькові та посада уповноваженого відповідачем представника на здійснення господарської операції з отримання товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до приписів п.п. 2.1 ч. 2 Положення “Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку”, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 первинними документами є документи створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відтак, наведене свідчить, що подані позивачем, в якості доказу здійснення господарської операції, вищезазначені видаткові накладні, в розумінні зазначеної норми положень, є первинними документами.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.п. 2.4 ч. 2 Положення “Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку”, первинні документи повинні мати, зокрема, такі обовязкові реквізити, як зазначення посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші данні, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, обовязковою умовою, що може бути доказом здійснення господарської операції саме з конкретним контрагентом є наявність у первинному документі даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції з боку саме цього контрагента та дані, що дають змогу визначити повноваження такої особи на вчинення вказаних дій.

З перелічених вище видаткових накладних не вбачається хто саме отримував товар, зокрема, неможливо встановити особу та її повноваження, що отримувала вказаний в ньому товар та визначити її правовий зв'язок з відповідачем, а відтак зазначені видаткові накладні не можуть бути належними та допустимими доказами в розумінні ст. 34 ГПК України, які підтверджують, що саме відповідач отримав товар за вказаними видатковими накладними на загальну суму 1978,31 грн.

Відповідно до п. 2. Інструкції “Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей”, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року N 99 (далі - Інструкція) сировина, матеріали, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, відпускаються покупцям тільки за довіреністю одержувачів.

Згідно з п 13. Інструкції довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей.

Відповідної довіреності, довіреностей на отримання товару по переліченим накладним особою, яка їх підписала з боку відповідача, позивач суду не надав.

Отже, належних та допустимих доказів отримання товару по переліченим накладним на загальну суму 1978,31 грн. уповноваженою особою відповідача на отримання матеріальних цінностей передбачених договором та видатковими накладними позивач суду під час розгляду справи не надав.

З огляду на зазначене суд відмовляє в задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача 1978,31 грн. основного боргу, як такої що недоведена та не підтверджена належними і допустимими доказами.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобовязання щодо здійснення розрахунку за поставлений товар у строки визначені договором купівлі-продажу від 20.08.2010р. № 97/16/р, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних з простроченої суми грошового зобовязання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача інфляційні втрати з простроченої суми за період прострочення з 30.12.2010р. по 28.06.2011р. складають 350,66 грн., 3% річних з простроченої суми за період прострочення з 30.12.2010р. по 28.06.2011р. складають 94,45 грн.

Згідно ч. 1 ст. 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Положеннями ч. 1 ст. 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Враховуючи доведеність наявної простроченої заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 4374,39 грн., зазначені норми Цивільного кодексу України, положення п. 4.3 договору купівлі-продажу, згідно якого покупець здійснює розрахунок за отриманий товар в строки, що зазначені у видаткових накладних та встановлені кінцеві строки здійснення оплати в накладних, прострочення виконання відповідачем зобовязання щодо здійснення розрахунку за поставлений товар по накладній від 10.12.2010р. № 484640 починається з 31.12.2010р., від 10.12.2010р. № 484641 з 31.12.2010р., від 10.12.2010р. № 484642R з 31.12.2010р., від 13.12.2010р. № 486337R з 03.01.2011р.., від 13.12.2010р. № 486338 з 03.01.2011р.., від 14.12.2010р. № 488195R з 04.01.2011р.., від 14.12.2010р. № 488198 з 04.01.2011р., від 15.12.2010р. № 489752 - з 05.01.2011р.

Таким чином, згідно з правильним арифметичним розрахунком, який зроблений судом з врахуванням доведеності наявної простроченої заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 4374,39 грн., встановленого початку прострочення виконання відповідачем грошового зобовязання щодо здійснення розрахунку за поставлений товар по вказаним накладним, періоду нарахування інфляційних втрат та 3% річних заявленого позивачем та рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ викладених в листі Верховного Суду України від 03.04.1997р. № 62-97р з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних з простроченої суми в розмірі 63,70 грн., інфляційні втрати з простроченої суми боргу за час прострочення в розмірі 258,09 грн. В решті заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та 3% річних суд відмовляє.

Також позивач на підставі п. 6.1 договору купівлі-продажу від 20.08.2010р. № 97/16/р просить суд стягнути з відповідача за порушення строків оплати товару пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення, яка за його розрахунком складає 484,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязань припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Згідно з правильним арифметичним розрахунком, який був зроблений судом з врахуванням доведеності наявної простроченої заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 4374,39 грн., вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, встановленого судом початку прострочення виконання відповідачем грошового зобовязання щодо здійснення розрахунку за поставлений товар по кожній зазначеній накладній окремо та періоду нарахування пені, заявленого позивачем, стягненню підлягає пеня в розмірі 329,15 грн. В решті заявленої до стягнення суми пені суд відмовляє.

З огляду на зазначене та враховуючи те, що борг відповідача перед позивачем в сумі 4374,39 грн. на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 4374,39 грн. основного боргу, 258,09 грн. інфляційних втрат, 63,70 грн. 3% річних та 329,15 грн. пені є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню. В решті позовних вимог суд відмовляє з огляду на їх безпідставність, недоведеність і непідтвердженість належними та допустимими доказами.

Заперечення відповідача проти позову, які полягають в тому, що позивачем не доведено поставку відповідачу товару на суму 4374,39 грн. не приймаються судом до уваги при вирішенні спору оскільки вони спростовуються наявними матеріалами справи.

Відшкодування витрат по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Фарматрансагро” (09133, Київська область, Білоцерківський р-н., смт Терезине, вул. Шкільна, 2, ідентифікаційний код 37547279) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “АВС Логістік Парк” (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 24, ідентифікаційний код 37308739) 4374 (чотири тисячі триста сімдесят чотири) грн. 39 коп. основного боргу, 258 (двісті пятдесят вісім) грн. 09 коп. інфляційних втрат, 63 (шістдесят три) грн. 70 коп. 3% річних, 329 (триста двадцять девять) грн. 15 коп. пені, 70 (сімдесят) грн. 39 коп. витрат зі сплати державного мита та 162 (сто шістдесят дві) грн. 87 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Подоляк Ю.В.