Рішення № 21274794, 10.01.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" січня 2012 р. Справа № 25/142-11

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Картас”, м. Вишневе, Києво-Святошинський район, Київська область

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Київська гідрогеолого-меліоративна експедиція, м. Київ

про стягнення 12704,76 грн. та повернення орендного майна

за участю представників:

позивача ОСОБА_1 (довіреність від 23.12.2011 № 61);

відповідача не зявився;

третьої особи ОСОБА_2 (довіреність від 10.01.2012 № 03).

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області (далі позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Картас” (далі відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Київська гідрогеолого-меліоративна експедиція (далі третя особа) про стягнення 12704,76 грн. заборгованості з орендної плати та повернення орендного майна.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобовязань щодо здійснення розрахунків зі сплати орендних платежів у строки, що передбачені договором та повернення позивачу обєкта оренди за наслідками припинення договору оренди від 28.08.2006 № 386.

Ухвалою суду від 31.10.2011 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 17.11.2011.

У судове засідання 17.11.2011 представники відповідача та третьої особи не зявились, розгляд справи відкладено на 06.12.2011.

06.12.2011 у судовому засіданні представник позивача надав розрахунок надходжень орендної плати по договору оренди від 28.08.2006 № 386, з якого вбачається, що 09.11.2011 відповідач частково погасив заборгованість в розмірі 2000,00 грн.

Оскільки відповідачем під час розгляду справи сплачена частково сума основного боргу в розмірі 2000,00 грн., то предмет спору в даній справі у вказаній частині відсутній.

Відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи вищезазначене, на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 2000,00 грн. основного боргу підлягає припиненню.

Представник відповідача у судове засідання 06.12.2011 не зявився, у звязку з чим розгляд справи відкладено на 20.12.2011.

У судовому засіданні 20.12.2011 представник відповідача надав заяву, в якій просив суд врахувати, що у 2011 році повідомлення від позивача про нові рахунки або зміну розміру орендної плати відповідач не отримував, а також надав копію договору страхування майна від 12.05.2011 № 09/014114, укладеного між ним та АТ “Українська пожежно-страхова компанія”, так як у позовній заяві вказано на невиконання відповідачем обовязку зі страхування орендованого майна як на підставу відмови позивачем у продовженні договору оренди.

Представник позивача у судовому засіданні надав письмові пояснення, в яких вказав, що відповідачем було отримано повідомлення про застосування тимчасового зниження ставки за оренду державного майна при розрахунку орендної плати, який містив чіткий період, на який вводилось зниження ставки. Вищевказане повідомлення долучено до матеріалів справи.

20.12.2011 у судове засідання представник третьої особи не зявився, у звязку з чим розгляд справи відкладено на 10.01.2012.

Також у судовому засіданні 20.12.2011 представник позивача надав клопотання про продовження строку вирішення спору відповідно до статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою суду від 20.12.2011 клопотання позивача задоволено, строк вирішення спору у справі продовжено на 15 днів.

10.01.2012 присутній у судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з мотивів, викладених у позові.

Представник відповідача у судове засідання 10.01.2012 не зявився.

Представник третьої особи у судовому засіданні підтримав позовні вимоги позивача в частині стягнення заборгованості, щодо позовної вимоги про повернення орендованого майна повідомив суду, що вказане майно повернуто третій особі, на підтвердження чого надав копію заяви представника відповідача на імя відповідальних осіб позивача та третьої особи про закриття договору оренди від 28.08.2006 № 386 у звязку з передачею орендованого майна, а також надав оригінал акту прийому-передачі орендованого майна від 30.11.2011.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 10.01.2012 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників позивача та третьої особи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між сторонами у справі укладено договір оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності від 28.08.2006 № 386 (даліДоговір) відповідно до умов якого орендодавець позивач передає, а орендар відповідач приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно: приміщення гаража (далі майно), площею 146,6м., розміщене за адресою: Вишгородський район, с. Демидів, вул. Морська, 6 на 1 поверсі одноповерхової будівлі, що знаходиться на балансі балансоутримувача- Київської гідрогеолого-меліоративної експедиції третьої особи, вартість якого визначена відповідно до звіту про належну оцінку (пункт 1.1. Договору).

Пунктом 2.4. Договору передбачено, що у разі припинення Договору майно повертається орендарем орендодавцю. Орендар повертає майно орендодавцю аналогічно порядку встановленому при передачі майна орендарю цим Договором.

Пунктом 2.5. Договору встановлено, що обовязок по складанню акту приймання-передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні Договору.

Відповідно до пункту 3.1. Договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України і становить без ПДВ за лютий (базовий) місяць оренди 633,96 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.

Згідно пункту 3.2. Договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції на наступний місяць.

Пунктом 3.3. Договору встановлено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 50% до 50% щомісячно не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним місяцем.

Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету у визначеному пунктом 3.3. співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України, з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати (пункт 3.5. Договору).

Відповідно до пункту 4.2. Договору орендар зобовязується своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Згідно пункту 4.5. Договору орендар зобовязується застрахувати орендоване майно згідно оцінки (Закон України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні”).

Пунктом 4.6. Договору встановлено, що орендар зобовязується у разі припинення або розірвання Договору повернути балансоутримувачу орендоване майно у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати балансоутримувачу (державі) збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.

Відповідно до пункту 4.8. Договору орендар зобовязується щомісяця до 12числа, надавати регіональному відділенню інформацію про перерахування орендної плати (копію платіжного доручення з відміткою банку).

Орендодавець зобовязується передати орендарю в оренду майно згідно з Договором по акту приймання-передачі майна, який підписується одночасно з Договором (пункт 6.1. Договору).

Пунктом 9.1. Договору встановлено, що Договір укладено строком на 364дні, він діє з 28.08.2006 до 27.08.2007.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну Договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, Договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені Договором (пункт 9.6. Договору).

На виконання умов Договору балансоутримувач (третя особа) передав, а орендар (відповідач) прийняв в оренду обєкт оренди, про що останні склали акт прийому-передачі орендованого майна, який підписаний та скріплений печатками в двосторонньому порядку уповноваженими представниками сторін, завірена копія якого залучена до матеріалів справи.

Відповідач свої договірні зобовязання щодо сплати орендних платежів перед третьою особою виконав повністю, проте, дані зобовязання перед позивачем належним чином не виконав, у звязку з чим утворилась заборгованість у розмірі 12008,46грн., що стало підставою для звернення позивача до суду.

У свою чергу, позивачем на адресу відповідача надіслано письмову вимогу від 07.10.2011 № 13-1426-14 про сплату наявної заборгованості.

Однак, відповідач вказану претензію залишив без відповіді та задоволення.

У процесі розгляду справи відповідач частково погасив існуючу заборгованість, сплативши на рахунок позивача 2000,00 грн., що підтверджується обрахунком заборгованості по договору оренди станом на 06.12.2011, оригінал якого залучений до матеріалів справи.

Оскільки відповідачем під час розгляду справи сплачена частково сума основного боргу в розмірі 2000,00 грн., то предмет спору в даній справі у вказаній частині відсутній.

Відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає за можливе на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 2000,00 грн. основного боргу припинити.

За таких обставин, заборгованість відповідача складає 10008,46 грн.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частин 1, 5 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобовязань щодо сплати орендних платежів позивачу, у звязку з чим, на час розгляду справи утворилась заборгованість в розмірі 10008,46 грн. Доказів сплати зазначеної заборгованості відповідач суду не надав.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на зазначене, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 10008,46 грн. заборгованості зі сплати орендної плати.

Крім того, позивач на підставі пункту 3.5. Договору заявляє до стягнення пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості з урахуванням індексації, яка за розрахунком позивача за період з13.04.2011 по 13.10.2011 складає 696,39 грн.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобовязання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” вiд 22.11.1996 № 543/96-ВР визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Проте, статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязань припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Здійснений позивачем розрахунок пені (а.с. № 21, Т.1) в розмірі 696,39 грн. є арифметично вірним, відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.

Щодо позовної вимоги про повернення третій особі - балансоутримувачу орендованого майна суд зазначає наступне.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач в позовній заяві посилається на порушення відповідачем умов договору оренди та своїх зобовязань за ним щодо повернення обєкта оренди за наслідками припинення договору оренди, строк дії якого закінчився 28.08.2011. Тобто, після закінчення терміну дії договору оренди, відповідач всупереч умов договору не повернув позивачу орендоване ним майно, у звязку з чим позивач просить суд повернути орендоване майно.

Згідно частини 1 статті 27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” від 10.04.1992 № 2269-ХII, у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини.

З матеріалів справи суд вбачає, що листом від 02.09.2011 № 13-14-2196 позивач повідомив орендаря про необхідність повернення орендованого майна у звязку з порушенням останнім істотних умов договору, третьою особою 20.12.2011 у судовому засіданні долучено акт прийому-передачі орендованого майна від 30.11.2011, відповідно до якого відповідач повернув третій особі - балансоутримувачу вищезазначене орендоване майно, а саме: автогараж площею 146,6 кв.м. за адресою: Київська область, Вишгородський район, с.Демидів, вул. Морська, 6, також сторони у даному акті зазначили, що стан даного приміщення задовільний. Як вже зазначалось вище, пунктом 2.4. Договору передбачено, що орендар повертає майно орендодавцю аналогічно порядку встановленому при передачі майна орендарю цим Договором.

Дослідивши акт прийому-передачі орендованого майна від 28.08.2006 про передачу майна відповідачу та акт прийому-передачі орендованого майна від30.11.2011 про повернення майна відповідачем, судом встановлено, що повернення орендованого майна здійснене у передбаченому Договором порядку.

Оскільки, після порушення провадження у справі відповідачем повернуто орендоване майно, то предмет спору у даній частині відсутній.

Відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що провадження у справі в частині позовних вимог про повернення орендованого майна підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на зазначене, позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 10008,46 грн. заборгованості зі сплати орендної плати та пені в розмірі 696,39 грн. є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а, відтак, підлягають задоволенню.

Відшкодування витрат на сплату державного мита і витрат на інформаційнотехнічне забезпечення судового процесу відповідно до статті49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача.

Керуючись статтями 43, 33, 44, 49, пунктом 11 частини 1 статті 80, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Припинити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 2000,00 грн.

2. Припинити провадження у справі в частині позовних вимог про повернення орендованого майна.

3. Решту позову задовольнити повністю.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Картас” (081322 Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Київська, буд. 17, код ЄДРПОУ 20593634) до Державного бюджету України (р/рахунок 31119094700001, одержувач ГУ ДКУ у Київській області, МФО 821018, код установи 24074109, призначення платежу: код доходу 22080300, символ звітності банку 094) 10008 (десять тисяч вісім) грн. 46 коп. основного боргу та 696(шістсот девяносто шість) грн. 39 коп. пені.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Картас” (081322 Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Київська, буд. 17, код ЄДРПОУ 20593634) до Державного бюджету України (р/рахунок 31119094700001, одержувач ГУ ДКУ у Київській області, МФО 821018, код установи 24074109, призначення платежу: код доходу 22080300, символ звітності банку 094) - 187 (сто вісімдесят сім) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя С.О. Саванчук

Повне рішення складено 16.01.2012.