Рішення № 21274801, 27.01.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" січня 2012 р. Справа № 2/053-11

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інтермедсервіс», м. Київ

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Клен-Явір», с. Дрозди Білоцерківського району, про розірвання договору та стягнення 135040,61 грн.

Суддя О.В. Конюх;

за участю представників сторін:

від позивача:ОСОБА_1, довіреність № 2011-11-17/1 від 17.11.2011р.

від відповідача:ОСОБА_2, довіреність від 17.01.2012р. № 6;

СУТЬ СПОРУ :

позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Інтермедсервіс», м. Київ, звернувся до господарського суду Київської області з позовом від24.11.2011р. до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Клен-Явір», с. Дрозди Білоцерківського району, в якому просить розірвати договір купівлі-продажу від 24.01.2011р., укладений між позивачем і відповідачем, стягнути з відповідача 135040,61 грн., в тому числі: суму передоплати за договором в розмірі 104439,76 грн., штраф в сумі 104,43986 грн.Ч291 день = 30391,99926 грн., штраф в сумі 208,87952 грн., а також покласти на відповідача відшкодування позивачу 1500,00 грн. витрат на юридичні послуги, та покласти на відповідача судові витрати. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконав свої зобовязання за договором купівлі-продажу від 24.01.2011р. та не поставив позивачу у визначений договором строк товар (індустріальний паркет). Позивач вимагає розірвати зазначений договір у звязку з порушенням відповідачем свого зобовязання, та стягнути з відповідача передбачені договором санкції та суму передоплати, а також додаткові витрати на оплату юридичних послуг.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 10.01.2011р. №5 проти позову заперечує. Заперечення мотивовані тим, що відповідач належним чином виконав свої зобовязання за оспорюваним договором, а саме виготовив та передав на склад обумовлений договором товар. Отримання товару позивачем договором передбачено шляхом самовивозу зі складу відповідача. Однак, позивач для отримання товару не зявився, до відповідача з відповідною вимогою не звертався, товар для видачі позивачу і досі знаходиться на складі, готовий для передачі.

Ухвалою від 21.12.2011р. розгляд справи відкладався у звязку із неявкою представника відповідача, неподанням ним витребуваних доказів.

В судовому засіданні 18.01.2012р. представник позивача подав витребувані судом документи, в усних поясненнях позов підтримав та просив його задовольнити. Відповідач подав витребувані документи, в усних поясненнях просив в позові відмовити.

В судовому засіданні 18.01.2012р. відповідно до частини третьої ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва до 25.01.2012р. до 12 год. 30 хв., а потім до 27.01.2012 р до 15 год. 00 хв., про що представники сторін були повідомлені особисто під розпис.

Розглянувши позов товариства з обмеженою відповідальністю «Інтермедсервіс», м. Київ (далі ТОВ «Інтермедсервіс») до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Клен-Явір», с. Дрозди Білоцерківського району (далі по тексту ТОВ «Клен-Явір»), вислухавши пояснення, доводи та міркування представників сторін, всебічно та повно вивчивши зібрані у справі докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів. Підставою виникнення взаємних цивільних прав та обовязків сторін у справі є укладений 24.01.2010р. між ними договір купівлі-продажу (далі Договір), відповідно до умов якого ТОВ «Клен-Явір»(продавець) зобовязується передати у власність ТОВ «Інтермедсервіс»(покупець) товар паркет індустріальний дуб 8.0*22.8*160мм, загальною кількістю 1400,823 кв.м., а покупець зобовязується прийняти товар та сплатити за нього на умовах Договору. Договір між сторонами укладено на наступних умовах:

-загальна ціна товару становить 104439,76 грн. за умови 100% передоплати (розділ 2 Договору).

-Продавець зобовязаний передати товар Покупцю у повному обсязі протягом 10 днів з моменту оплати, приймання товару по кількості та якості здійснюється на складі Продавця (пункти 3.1, 3.2 Договору).

-За порушення строків передачі товару Продавець сплачує штраф у розмірі 0,1% від вартості товару за кожен день прострочення передачі (п.5.4 Договору).

-За односторонню необґрунтовану відмову від виконання своїх зобовязань винна сторона несе відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 0,2 % від ціни товару (п. 5.6. Договору).

-Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного його виконання (пункт 6.1 Договору).

Укладений між сторонами Договір за правовою природою є договором поставки, за яким, згідно частин 1 та 2 ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно приписів ст. 526 ЦК України, Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

На виконання своїх господарських зобовязань ТОВ «Інтермедсервіс»платіжним дорученням від 27.01.2011р. №24 на суму 104439,76 грн. здійснило 100% передоплату за товар відповідно до рахунку-фактури від 24.01.2011р. № К-00000006, наданого товариством «Клен-Явір»(копії рахунку-фактури та платіжного доручення залучені до матеріалів справи). Факт здійснення 100% передоплати сторонами не заперечується.

На виконання своїх господарських зобовязань ТОВ «Клен-Явір»виготовило та перемістило на свій склад обумовлену кількість товару (1400,832 кв.м. паркету індустріального дуб 8.0*22.8*160мм), про що свідчить накладна на внутрішнє переміщення від 28.02.2011р. № 4 та витяг з журналу-ордеру і відомості по рахунку 26 «Готова продукція»за лютий 2011р. (копія накладної та журналу-ордеру залучені до матеріалів справи).

Як твердить позивач та не заперечує відповідач, товар позивачу (покупцю) переданий не був.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами. Згідно до частини 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Згідно до ст. 663 ЦК України, продавець зобовязаний передати покупцеві товар у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змогу визначити цей строк відповідно до положень ст. 530 ЦК України.

Сторонами передбачено передачу товару покупцю в строк 10 днів з моменту оплати (пункт 3.1 Договору), тобто до 07.02.2011р., оскільки оплата товариством «Інтермедсервіс» здійснена 27.01.2011р.

Як твердить позивач та не заперечує відповідач, товар позивачу (покупцю) переданий не був. Крім того, судом встановлено, що товар на склад відповідача був поміщений лише 28.02.2011р., тобто з порушенням строку, передбаченого Договором.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобовязання. Відповідач твердить, що в тому, що товар не був переданий покупцю, його вини нема, оскільки покупець мав зявитись на склад продавця та отримати товар, прийнявши його по кількості та якості (пункт 3.2 Договору), однак покупець за товаром не зявився, до продавця з вимогами передати товар не звертався.

Зазначене твердження відповідача не відповідає положенням закону про купівлю-продаж, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 2 частини 1 ст. 664 ЦК України обовязок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Відповідно до абзацу пятого частини 1 зазначеної статті, товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець проінформований про це.

За таких обставин ТОВ «Клен-Явір»зобовязане було підготувати товар для передання товариству «Інтермедсервіс»у строк до 07.02.2011р. та проінформувати про це покупця. Як вбачається з поданих відповідачем накладної на внутрішнє переміщення від 28.02.2011р. № 4 та витягу з журналу-ордеру і відомості по рахунку 26 «Готова продукція»за лютий 2011р., товар на склад було поміщено лише 28.02.2011р., тобто з порушенням строку, визначеного Договором. Крім того, суду не подано доказів того, що товариство «Клен-Явір»проінформувало покупця ТОВ «Інтермедсервіс»про готовність товару для передання.

Таким чином, судом встановлено факт порушення відповідачем свого зобовязання за договором купівлі-продажу від 24.01.2011р., який полягає у простроченні передачі товару позивачу.

Позивач твердить, що звертався до відповідача з претензіями від 10.02.2011р. № 2011-02-10/1, від 16.02.2011р. № 2011-02-16/1, від 01.03.2011р. № 2011р-03-01/1, в яких вимагав передати товар, та попереджав про звернення до суду для примусового задоволення вимог, однак відповіді не отримав (копії претензій залучені до матеріалів справи). Суд не приймає зазначені претензії в якості доказів звернення до відповідача та доказів відмови відповідача від виконання зобовязання, оскільки позивачем не подано жодних доказів направлення або вручення їх відповідачу.

У звязку із невиконанням відповідачем свого зобовязання позивач просить суд розірвати договір купівлі-продажу від 24.01.2011р., у звязку з тим, що його виконання втратило інтерес для позивача.

Відповідно до частини 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Укладення між сторонами оспорюваного договору купівлі-продажу від 24.01.2011р. мало на меті отримання позивачем обумовленого договором товару у власність у визначений договором строк, при цьому позивач здійснив 100% передоплату цього товару.

За таких обставин не передання відповідачем товару позивачу у встановлений договором строк суд є істотним порушенням договору з боку відповідача, відповідно вимога позивача про розірвання договору є обґрунтованою, законною, матеріалами справи та дійсними обставинами підтверджується та підлягає задоволенню.

Суд бере до уваги, що позивачем до моменту звернення до господарського суду не було надіслано відповідачу пропозиції про розірвання договору у відповідності до вимог ст. 188 ГК України. Однак, рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002р. № 15-рп/2002 визначено, що положення частини другої ст. 124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом або договором. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням субєктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судових захист. Отже, недотримання позивачем вимог частини другої ст. 188 ГК України щодо обовязку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору в разі виникнення такої необхідності не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання договору (постанова ВСУ від 17.06.2008р. № 8/32пд).

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача стягнути з відповідача 135040,61 грн., в тому числі: суму передоплати за договором в розмірі 104439,76 грн., штраф в сумі 104,43986 грн.Ч291 день = 30391,99926 грн., штраф в сумі 208,87952 грн., а також покласти на відповідача відшкодування позивачу 1500,00 грн. витрат на юридичні послуги. Щодо зазначених вимог суд зазначає наступне. Відповідно до частини 3 ст. 612 ЦК України, частин 1, 2 ст. 220 ГК України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобовязання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитись від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Відповідно до частини 5 ст. 653 ЦК України якщо договір змінений або розірваний у звязку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору. Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування. Збитками є в тому числі витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Позивач зазнав реальних збитків, сплативши кошти в сумі 104439,76 грн. за товар, який йому не було передано, відповідно вимога позивача про стягнення з відповідача суми передоплати в розмірі 104439,76 грн. є обґрунтованою, законною, матеріалами справи та дійсними обставинами підтверджується та підлягає задоволенню.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 615 ЦК України у разі порушення зобовязання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобовязання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобовязання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобовязання.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі статтею 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобовязання вчиняється в письмовій формі.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобовязання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Пунктом 5.4 Договору за порушення строків передачі товару Продавець сплачує штраф у розмірі 0,1% від вартості товару за кожен день прострочення передачі.

Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязань припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

У суду відсутні підстави для застосування до відносин сторін Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, оскільки відповідач прострочив не грошове зобовязання, а зобовязання щодо вчасної передачі товару.

За таких обставин, враховуючи розмір штрафу за прострочення передачі товару, визначений договором, порядок нарахування штрафних санкцій, передбачений частиною 6 ст. 232 ГК України, вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу за несвоєчасне передання товару в сумі 104,43986 грн.Ч291 день = 30391,99926 грн., є обґрунтованою, законною, матеріалами справи та дійсними обставинами підтверджується та підлягає задоволенню частково в сумі 104,43986 грн.Ч183 дні = 19112,49 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 546 ЦК України, договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобовязання. Відповідно до ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, вибір контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 5.6 Договору сторони передбачили, що за односторонню необґрунтовану відмову від виконання своїх зобовязань, що випливають з цього договору, винна сторона несе відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 0,2% від ціни товару, зазначеної в даному договорі. Відповідно до вищевикладеного позивач заявляє до стягнення з відповідача зазначений штраф в сумі 0,2% від суми договору (104439,76 грн.) в розмірі 208,87952 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Як встановлено судом, порушення зобовязання з боку відповідача полягає у простроченні передання товару позивачу і доказів односторонньої відмови відповідача від виконання своїх зобовязань суду не подано.

За таких обставин вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу, передбаченого пунктом 5.6 Договору в сумі 208,87952 грн. задоволенню не підлягає.

Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача витрати позивача на надання йому юридичних послуг у звязку із зверненням до господарського суду в розмірі 1500,00 грн. На обґрунтування зазначеної вимоги суду подано копію договору № 09/11/2011р. про надання правових послуг від 09.11.2011р., укладеного ТОВ «Інтермедсервіс»(замовник) та приватним підприємством «Київське юридичне бюро»(виконавець), згідно якого виконавець здійснює: консультування замовника з правових питань, розробку процедурних та судових документів, представляє інтереси замовника в судах, інших органах тощо. Згідно додаткової угоди №2 до договору про надання правових послуг № 09/11/2011 від 09.11.2011р. виконавець надає замовнику послуги із складання позовної заяви до ТОВ «Клен-Явір»та здійснює супровід судового процесу, вартість зазначених послуг встановлена в розмірі 1500,00 грн. Крім того, позивачем надано копію квитанції до прибуткового касового ордеру №1 від 22.11.2011р., згідно якого ПП «Київське юридичне бюро»прийняло від ТОВ «Інтермедсервіс»готівкові кошти в сумі 1500,00 грн. в якості сплати послуг відповідно до додаткової угоди №2 до договору від 09.11.2011р. Склад судових витрат визначений ст. 44 ГПК України і складається з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, повязаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, повязаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 29 Листа Вищого господарського суду України, від 18.03.2008р. № 01-8/164 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році»витрати, понесені стороною у зв'язку з реалізацією процесуальних прав у розгляді справи в господарському суді, відносяться до судових витрат, то вони відшкодовуються згідно зі статтею 49 ГПК, і їх не може бути стягнуто за позовною вимогою про відшкодування збитків.

Пунктом 5 Листа Вищого господарського суду України від 14.07.2004р. № 01-8/1270 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2003 р. щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України", визначено, що статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. У контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Таким чином, судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Статтею 44 ГПК передбачено відшкодування зазначених витрат за послуги, надані лише адвокатом, а не будь-яким представником. Така ж позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 01.10.2002 р. у справі N 30/63.

За таких обставин вимога позивача про відшкодування відповідачем витрат позивача на залучення юридичної компанії для ведення судової справи в розмірі 1500,00 грн. задоволенню не підлягає.

За таких обставин, повно та обґрунтовано дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки заборгованості, штрафів інших витрат, надані позивачем, суд задовольняє позов товариства з обмеженою відповідальністю «Інтермедсервіс»частково, приймає рішення про розірвання договору купівлі-продажу від 24.01.2011р., укладеного між сторонами, та про стягнення з відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Клен-Явір»передоплати в сумі 104439,76 грн. та штрафу в сумі 19112,49 грн.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються судом на обидві сторони пропорційно від розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до підпунктів 1), 2) пункту 2 частини 2 ст. 4, частини 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір»подана ТОВ «Інтермедсервіс»позовна заява мала бути оплачена судовим збором в сумі 2700,81 грн. (2 відсотки ціни позову) за майнову вимогу та 941,00 грн. (1 розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2011року) за немайнову вимогу, всього 3641,81 грн. Як вбачається з доданого до позовної заяви платіжного доручення від 23.11.2011р. № 80, позивач сплатив судовий збір в сумі 3685,81 грн., тобто в розмірі, більшому, ніж передбачено законом. За таких обставин зайве сплачений судовий збір підлягає поверненню позивачу з державного бюджету.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 6, 11, 22 частиною 1 ст. 509, 526, частиною 1 ст. 530, частинами 1, 2 ст.546, ст. 547, ст.ст. 610, 612, 614, частинами 1, 2 ст. 615, ст.ст. 627, 629, частиною 2 ст. 651, частиною 5 ст. 653, ст. 663, частиною 1 ст. 664, частинами 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, ст.173, 188, частинами 1 та 2 ст. 220, ст. 230, ч. 4 ст. 231, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002р. № 15-рп/2002, постановою Верховного Суду України від 01.10.2002 р. зі справи N 30/63, враховуючи пункт 29 Листа Вищого господарського суду України, від 18.03.2008р. № 01-8/164 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році», пункт 5 Листа Вищого господарського суду України від 14.07.2004р. № 01-8/1270 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2003 р. щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України", керуючись статтями 4, 22, 32, 33, 35, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Інтермедсервіс»до товариства з обмеженою відповідальністю «Клен-Явір»задовольнити частково.

2. Розірвати укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Інтермедсервіс»та товариством з обмеженою відповідальністю «Клен-Явір»договір купівлі-продажу від 24.01.2011р.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Клен-Явір» (09130, Київська обл., Білоцерківський район, село Дрозди, вул. Польова, буд 1/6, код ЄДРПОУ 32445207, п\р 2600365295001 в ПАТ «Банк «Київська Русь», МФО 319092, або з будь-якого іншого рахунку, належного боржнику)

на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Інтермедсервіс» (01030, м. Київ, вул. Івана Франка, буд.15, кв.9, код ЄДРПОУ 30965938, п\р 260023011266 в ПАТ «Старокиївський банк», м. Київ, МФО 321477)

104 439,76 грн. (сто чотири тисячі чотириста тридцять девять гривень сімдесят шість копійок) передоплати;

19112,49грн. (девятнадцять тисяч сто дванадцять гривень сорок девять копійок) штрафу,

3412,04грн. (три тисячі чотириста дванадцять гривень чотири копійки) судового збору,

4. Повернути товариству з обмеженою відповідальністю «Інтермедсервіс» (01030, м. Київ, вул. Івана Франка, буд.15, кв.9, код ЄДРПОУ 30965938, п\р 260023011266 в ПАТ «Старокиївський банк», м. Київ, МФО 321477)

з державного бюджету України (ГУ ДКСУ в Київській області, код ЄДРПОУ 37955989, банк ГУ ДКСУ в Київській області, р\р 31219206700001, МФО 821018, код 03499945)

зайве сплачений платіжним дорученням від 23.11.2011р. № 80 судовий збір в сумі 44,00 грн. (сорок чотири гривні нуль копійок).

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

5. В іншій частині вимог в позові відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня оголошення рішення.

Суддя О.В. Конюх