Ухвала суду № 21274792, 19.01.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

УХВАЛА

"19" січня 2012 р. Справа № Б19/036-11 за заявоютовариства з обмеженою відповідальністю «Фондова компанія Стандарт Капітал», м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю «Інфініті», с. Крюківщина, Києво-Святошинський район, Київська область пробанкрутство

Суддя Т.П.Карпечкін

За участю представників сторін та представників учасників судового провадження: відповідно до протоколу судового засідання

Обставини справи:

В провадженні господарського суду Київської області знаходиться справа № Б19/036-11 за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Фондова компанія Стандарт Капітал»до товариства з обмеженою відповідальністю «Інфініті»про банкрутство.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13 травня 2011 року порушено провадження у справі № Б19/036-11, розгляд справи призначено в підготовчому засіданні на 30 травня 2011 року, введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна боржника призначено Швачку Сергія Васильовича, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Під час судового розгляду відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи неодноразово відкладався.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Фондова компанія «Стандарт Капітал»24 червня 2011 року було подано апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду Київської області від 13 травня 2011 року про порушення провадження у справі в частині призначення розпорядника майна.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20 липня 2011 року скасовано ухвалу господарського суду Київської області від 13 травня 2011 року в частині призначення розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Швачки Сергія Васильовича, усунуто його від виконання обовязків розпорядника майна. Призначено розпорядником майна боржника ОСОБА_1.

Постановою Вищого господарського суду України від 24 листопада 2011 року скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 20 липня 2011 року та ухвалу господарського суду Київської області від 13 травня 2011 року в частині призначення розпорядника майна Швачки Сергія Васильовича, справу передано до господарського суду Київської області на новий розгляд в частині призначення розпорядника майна боржника.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10 січня 2012 року розгляд справи призначено на 19 січня 2012 року.

До господарського суду Київської області в період з 13 січня 2012 року по 19 січня 2012 року надійшли заяви від арбітражного керуючого ОСОБА_2, арбітражного керуючого Колодник Людмили Олександрівни, арбітражного керуючого Швачки Сергія Васильовича, арбітражного керуючого Микитьона Віктора Васильовича, арбітражного керуючого Сніжка Олександра Юрійовича про участь у справі № Б19/036-11 в якості розпорядника майна боржника.

В судовому засіданні яке відбулось 19 січня 2012 року судом з врахуванням вказівок які містяться в постанові Вищого господарського суду України від 24 листопада 2011 року у справі № Б19/036-11 розглянуто кандидатури щодо призначення розпорядником майна боржника арбітражних керуючих ОСОБА_1, ОСОБА_2, Колодник Людмили Олександрівни, Швачки Сергія Васильовича, Микитьона Віктора Васильовича, Сніжка Олександра Юрійовича та зясовано наступне.

Вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи (частина перша статті 11112 Господарського процесуального кодексу України).

В постанові Вищого господарського суду України від 24 листопада 2011 року у справі № Б19/036-11 вказано, що судом першої інстанції не розглянуто клопотання ініціюючого кредитора про призначення розпорядником майна боржника арбітражного керуючого ОСОБА_1, а суд апеляційної інстанції розглянувши кандидатуру та призначивши розпорядником майна боржника арбітражного керуючого ОСОБА_1 не вказав мотивів відхилення кандидатури арбітражного керуючого Швачки Сергія Васильовича.

Поряд з цим, в постанові Вищого господарського суду України у справі №Б19/036-11 Вищим господарським судом України при розгляді питання призначення розпорядника майна у цій справі, зокрема, належності права запропонувати кандидатуру розпорядника майна, правомочності суду щодо розгляду заяв про призначення розпорядником майна у справі, вказано на те, що згідно із положеннями ч. 2 ст. 13 Закону про банкрутство, якою встановлено, розпорядник майна призначається господарським судом із числа осіб, зареєстрованих державним органом з питань банкрутства як арбітражні керуючі, відомості про яких надаються в установленому порядку Вищому господарському суду України. Кредитори мають право запропонувати кандидатуру розпорядника майна, яка відповідає вимогам, передбаченим цим Законом. Розпорядник майна (п. 1 ст. 13 Закону про банкрутство) може бути призначений господарським судом в ухвалі про порушення провадження у справі про банкрутство або в ухвалі, прийнятій на підготовчому засіданні. Керуючись вказаними нормами та враховуючи, що Підприємством, як ініціюючим кредитором у справі, було використано надане йому згідно вимог ч. 2 п. 2 ст. 13 Закону про банкрутство право запропонувати кандидатуру арбітражного керуючого ОСОБА_1 для призначення розпорядником майна Боржника, заява та ліцензія якого відповідно до вимог вказаних статей також міститься у матеріалах справи, так і сам арбітражний керуючий Швачка С.В. подав відповідну заяву про призначення його розпорядником майна боржника, то суд першої інстанції повинен розглянути кожну вказану кандидатуру арбітражного керуючого на предмет її відповідності вимогам ст.ст. 31, 13 Закону про банкрутство та призначити розпорядником майна. (а.с. 37, Т. 2) Суду належить лише право вибору кандидатури розпорядника майна, за умови відповідності запропонованих кандидатур вимогам ст. 31 Закону про банкрутство. Отже, вирішення судом питання про призначення розпорядника майна боржника без розгляду всіх кандидатур арбітражних керуючих, а лише запропонованої ініціюючим кредитором, є порушенням порядку призначення розпорядника майна, встановленого нормами Закону про банкрутство (а.с. 37, Т. 2).

Відповідно до п. 5 ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Підпунктами 1, 2, 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України встановлено, що Основними засадами судочинства є: законність; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 1 Закону України Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (надалі за текстом «Закон про банкрутство»), учасниками провадження у справі про банкрутство є сторони, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю.

Відповідно до ст. 42, 43 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Якщо інше не передбачено цим Законом, арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) може бути призначено фізичну особу - суб'єкта підприємницької діяльності, яка має вищу юридичну або економічну освіту, володіє спеціальними знаннями та не є зацікавленою особою щодо боржника і кредиторів. Згідно з цим Законом одна і та ж особа може виконувати функції арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) на всіх стадіях провадження у справі про банкрутство відповідно до вимог цього Закону. Якщо інше не передбачено цим Законом, арбітражні керуючі діють на підставі ліцензії арбітражного керуючого, виданої уповноваженим органом у порядку, встановленому законом. Анулювання ліцензії арбітражного керуючого під час здійснення арбітражним керуючим своїх повноважень є підставою для усунення його від виконання обов'язків арбітражного керуючого під час провадження у справі про банкрутство. Про усунення арбітражного керуючого від виконання обов'язків з цих підстав під час провадження у справі господарський суд виносить ухвалу. Арбітражними керуючими не можуть бути призначені: особи, які згідно з цим Законом вважаються заінтересованими; особи, які здійснювали раніше управління цим боржником - юридичною особою, за винятком випадків, коли з дня усунення цієї особи від управління зазначеним боржником минуло не менше трьох років, якщо інше не встановлено цим Законом; особи, яким заборонено здійснювати цей вид підприємницької діяльності або займати керівні посади; особи, які мають судимість за вчинення корисливих злочинів. До призначення арбітражним керуючим особа має подати до господарського суду заяву, в якій зазначається, що вона не належить до жодної категорії вищезазначених осіб. (частина перша, частина друга та частина третя статті 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом).

Розпорядник майна призначається господарським судом із числа осіб, зареєстрованих державним органом з питань банкрутства як арбітражні керуючі, відомості про яких надаються в установленому порядку Вищому господарському суду України. Якщо інше не передбачено цим Законом, розпорядником майна може бути призначено фізичну особу - суб'єкта підприємницької діяльності, яка має вищу юридичну чи економічну освіту або володіє спеціальними знаннями, не є заінтересованою особою стосовно боржника та кредиторів відповідно до статті 1 цього Закону і яка має ліцензію арбітражного керуючого, що видається в установленому законодавством порядку. (частина друга та частина третя статті 13 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»).

Пунктом 64 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №15 «Про судову практику в справах про банкрутство»передбачено, що в ухвалі про призначення розпорядника майна суд має зазначити мотиви, з яких призначено певну кандидатуру та відхилено інші, що були запропоновані. При виборі кандидатури розпорядника майна судам слід враховувати освіту, досвід та показники роботи у попередніх справах, кількість справ, у яких бере участь арбітражний керуючий, наявність у нього організаційних та технічних можливостей виконувати обов'язки розпорядника майна у конкретній справі, страхування відповідальності арбітражного керуючого та інші обставини, які свідчать про його здатність належним чином виконувати передбачені Законом обов'язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 33, ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду (стаття 36 Господарського процесуального кодексу України).

Детально, обєктивно дослідивши обставини справи з урахуванням зауважень постанов Вищого господарського суду України, враховуючи наявність конкуренції кандидатур на призначення розпорядника майна Боржника, керуючись нормами ст. ст. 6, 129 Конституції України, суд дійшов висновку про те, що в даній справі підлягають розгляду всі подані в цій справі заяви про призначення розпорядником майна Боржника, при цьому першочергово суд розглядає заяву кандидатури арбітражного керуючого, клопотання про призначення якої заявлено кредитором у справі, арбітражного керуючого ОСОБА_1

Ініціюючим кредитором в заяві про визнання банкрутом товариства з обмеженою відповідальністю «Інфініті»заявлено клопотання про призначення розпорядником майна боржника арбітражного керуючого ОСОБА_1.

В матеріалах справи (а.с. 28-32 т.1) наявна заява арбітражного керуючого ОСОБА_1 № 206 від 17 січня 2011 року про участь у справі про банкрутство. У вказаній заяві арбітражний керуючий ОСОБА_1 надає згоду на призначення його (розпорядником майна, ліквідатором) у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Інфініті»та вказує, що протягом трудової діяльності обіймав такі керівні посади: 1998-1999 року - В.о. керуючого відділенням банку (Радивилівське відділення банку «Україна»); 1999-2006 року керуючий відділенням банку (Радивилівське відділення банку «Україна»); 2006-2007 роки генеральний директор (АТЗТ «УІФК»; 2006 по даний час - директор (ТОВ «Укрправо»). За час провадження діяльності арбітражного керуючого порушень термінів подання інформації передбаченої Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» до державного органу з питань банкрутства, а також порушень термінів, визначених ухвалами господарських судів і порушень законодавства та ліцензійних умов провадження діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) не допускав.

У вказаній вище заяві арбітражний керуючий ОСОБА_1 надав інформацію про досвід роботи та вказав про те, що він був призначений розпорядником майна та ліквідатором по справі Господарського суду міста Києва № 15/170-б про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Проммет»(підприємство ліквідовано), був призначений розпорядником майна та ліквідатором по справі Господарського суду міста Києва № 15/470-б про банкрутство ТОВ «Дон-Вен»(підприємство ліквідовано), був призначений ліквідатором по справі Господарського суду Одеської області № 2-24/12-08-1027 про банкрутство закритого акціонерного товариства «Готель «Юність»(провадження припинено). Арбітражний керуючий ОСОБА_1 зазначає, що судимості за вчинення корисних злочинів та заборони суду займатися діяльністю арбітражного керуючого не має. Управління підприємством боржника раніше не здійснював. Не є заінтересованою особою стосовно боржника та кредитора відповідно до статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Також в матеріалах справи (а.с. 30 т.1) наявна заява арбітражного керуючого ОСОБА_1 під тим же № 206 від 17 січня 2011 року в якій арбітражний керуючий на підставі Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ліцензії НОМЕР_1 на право заняття діяльністю арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) виданої Державним Департаментом з питань банкрутства 4 липня 2007 року, свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця НОМЕР_2 від 26 березня 2002 року просить суд призначити його «арбітражним керуючим у справі про визнання товариства з обмеженою відповідальністю «Інфініті»банкрутом», вказує, що жодних перешкод у здійсненні ним функцій арбітражного керуючого Боржника не бачить.

До вказаних заяв до суду надано ліцензію Державного департаменту з питань банкрутства НОМЕР_3 від 03 липня 2007 року видану ОСОБА_1 на право діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) та Свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_2 від 20 червня 2007 року Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (копії наявні в матеріалах справи а.с. 31-32 т.1). На підставі матеріалів справи судом встановлено, що до заяви кредитора про призначення розпорядником майна Боржника арбітражного керуючого ОСОБА_1, до заяви самого арбітрадного керуючого ОСОБА_1 про участь у справі про банкрутство не додано жодних документів, що свідчать про його освіту, наявність у арбітражного керуючого зазначеного ним досвіду роботи, організаційних та технічних можливостей виконувати обов'язки розпорядника майна у цій справі, страхування відповідальності арбітражного керуючого та інші обставини, які свідчать про здатність належним чином виконувати передбачені Законом обов'язки.

Вивчивши подані документи арбітражного керуючого ОСОБА_1, заяву останнього та клопотання кредитора, суд встановив наступне: як зазначено, відповідно до вимог ч. 1-3 ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що якщо інше не передбачено цим Законом, арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) може бути призначено фізичну особу - суб'єкта підприємницької діяльності, яка має вищу юридичну або економічну освіту, володіє спеціальними знаннями та не є зацікавленою особою щодо боржника і кредиторів. Якщо інше не передбачено цим Законом, арбітражні керуючі діють на підставі ліцензії арбітражного керуючого, виданої уповноваженим органом у порядку, встановленому законом. Арбітражними керуючими не можуть бути призначені: особи, які згідно з цим Законом вважаються заінтересованими; особи, які здійснювали раніше управління цим боржником - юридичною особою, за винятком випадків, коли з дня усунення цієї особи від управління зазначеним боржником минуло не менше трьох років, якщо інше не встановлено цим Законом; особи, яким заборонено здійснювати цей вид підприємницької діяльності або займати керівні посади; особи, які мають судимість за вчинення корисливих злочинів. До призначення арбітражним керуючим особа має подати до господарського суду заяву, в якій зазначається, що вона не належить до жодної категорії вищезазначених осіб.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (частина перша статті 32 Господарського процесуального кодексу України).

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 Господарського процесуального кодексу України).

Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду (стаття 36 Господарського процесуального кодексу України).

Дослідивши заяву арбітражного керуючого ОСОБА_1 судом встановлено, що подана ним заява не містить на вимогу абз. абз. 3, 5 ч. 3 ст. 3-1 Закону про банкрутство підтвердження того, що щодо арбітражного керуючого ОСОБА_1 відсутні заборони займати керівні посади, що передбачено вимогами абз. абз. 3, 5 ч. 3 ст. 3-1 Закону про банкрутство, в звязку з чим, відповідно до ч. 3 ст. 3-1 арбітражний керуючий ОСОБА_1 не може бути призначений розпорядником майна Боржника та його кандидатура піддягає відхиленню. Крім того, арбітражним керуючим ОСОБА_1 на підтвердження відомостей викладених в заяві № 206 від 17 січня 2011 року про участь у справі про банкрутство щодо досвіду та показників роботи у попередніх справах доказів до суду не надано, що унеможливлює провести аналіз та встановити фактичні обставини кваліфікації, компетентності та належного виконання ним своїх обовязків відповідно до норм Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»у попередніх справах. Також арбітражним керуючим ОСОБА_1 не надано до суду доказів на підтвердження наявності вищої юридичної або економічної освіти, наявності страхування відповідальності арбітражного керуючого та наявність у нього організаційних та технічних можливостей виконувати обов'язки розпорядника майна у справі.

Щодо заяви арбітражного керуючого ОСОБА_1 № 206 від 17 січня 2011 року (а.с. 30 т.1) в якій арбітражний керуючий просить суд призначити його «арбітражним керуючим у справі про визнання товариства з обмеженою відповідальністю «Інфініті»банкрутом»потрібно зазначити, що відповідно до Конституції України, Закону України «Про судоустрій і статус суддів», норм Господарського процесуального кодексу України, місцеві господарські суди не наділені компетенцією щодо призначення осіб арбітражними керуючими.

Господарські суди у справах про банкрутство призначають ліцензованих арбітражних керуючих які відповідають вимогам Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»розпорядниками майна, керуючими санацією, ліквідаторами.

Арбітражним керуючим Колодник Людмилою Олександрівною подано до господарського суду Київської області заяву б/н від 17 січня 2012 року про участь у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальності «Інфініті». У вказаній заяві арбітражний керуючий Колодник Людмила Олександрівна зазначає, що вона на підставі ліцензії Державного департаменту з питань банкрутства НОМЕР_4 від 4 серпня 2011 року на право провадження діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) згодна на призначення її розпорядником майна у справі № Б19/036-11. Також арбітражний керуючий Колодник Людмила Олександрівна зазначає, що за час провадження діяльності арбітражного керуючого порушення термінів подання інформації, передбачених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»до державного органу з питань банкрутства, а також порушення строків визначених ухвалами господарських судів, порушення законодавства та ліцензійних умов провадження діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) не було, управління підприємством боржника раніше не здійснювала та не є заінтересованою особою стосовно боржника відповідно до ст. 1 Закону про банкрутство. До заяви від 17 січня 2012 року додано копію ліцензії Державного департаменту з питань банкрутства НОМЕР_5 на право діяльності Колодник Людмили Олександрівни виконувати обовязки арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) від 04 серпня 2011 року.

Судом встановлено, що арбітражним керуючим Колодник Людмилою Олександрівною не надано до суду відомостей та жодних доказів на підтвердження наявності вищої юридичної чи економічної освіти, досвіду та показників роботи у попередніх справах, не наведено перелік кількісних показників по справам, у яких вона брала участь в якості розпорядника майна, ліквідатора або керуючого санацією, наявність у неї організаційних та технічних можливостей виконувати обов'язки розпорядника майна у справі, страхування відповідальності арбітражного керуючого та не на наведено інших обставин, які б свідчили про здатність належним чином виконувати передбачені Законом обов'язки.

Вивчивши подані документи арбітражного керуючого Колодник Л.О., заяву останньої суд встановив наступне: як зазначено, відповідно до вимог ч. 1-3 ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що якщо інше не передбачено цим Законом, арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) може бути призначено фізичну особу - суб'єкта підприємницької діяльності, яка має вищу юридичну або економічну освіту, володіє спеціальними знаннями та не є зацікавленою особою щодо боржника і кредиторів. Якщо інше не передбачено цим Законом, арбітражні керуючі діють на підставі ліцензії арбітражного керуючого, виданої уповноваженим органом у порядку, встановленому законом. Арбітражними керуючими не можуть бути призначені: особи, які згідно з цим Законом вважаються заінтересованими; особи, які здійснювали раніше управління цим боржником - юридичною особою, за винятком випадків, коли з дня усунення цієї особи від управління зазначеним боржником минуло не менше трьох років, якщо інше не встановлено цим Законом; особи, яким заборонено здійснювати цей вид підприємницької діяльності або займати керівні посади; особи, які мають судимість за вчинення корисливих злочинів. До призначення арбітражним керуючим особа має подати до господарського суду заяву, в якій зазначається, що вона не належить до жодної категорії вищезазначених осіб.

Дослідивши заяву арбітражного керуючого Колодник Л.О. судом встановлено, що подана нею заява не містить на вимогу абз.абз. 3-4 ч. 3 ст. 3-1 Закону про банкрутство підтвердження того, що щодо арбітражного керуючого Колодник Л.О. відсутні заборони здійснювати цей вид підприємницької діяльності (арбітражного керуючого), займати керівні посади; не містить підтвердження того, що вона не має судимості за вчинення корисливих злочинів, що передбачено вимогами абз. абз. 3-5 ч. 3 ст. 3-1 Закону про банкрутство, в звязку з чим, відповідно до абз. 3-5 ч. 3 ст. 3-1 арбітражний керуючий Колодник Л.О. не може бути призначено розпорядником майна Боржника та її кандидатура піддягає відхиленню.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (частина перша статті 32 Господарського процесуального кодексу України).

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 Господарського процесуального кодексу України).

Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду (стаття 36 Господарського процесуального кодексу України).

Крім того, в звязку з неподанням зазначених вище доказів відповідності вимогам ч. 1 ст. 3-1, ч. 3 ст. 13 Закону про банкротство у суду відсутня можливість зясувати чи відповідає кандидатура арбітражного керуючого Колодник Людмили Олександрівни вимогам ч. 1 ст. 3-1, ч. 3 ст. 13 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»для призначення її розпорядником майна боржника.

Арбітражним керуючим Сніжком Олександром Юрійовичем подано до господарського суду Київської області заяву б/н від 17 січня 2012 року про участь у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Інфініті».

В зазначеній заяві арбітражний керуючий Сніжко Олександр Юрійович вказує, що він на підставі ліцензії Державного департаменту з питань банкрутства НОМЕР_6 від 2 серпня 2010 року на право провадження діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) згоден на призначення його розпорядником майна у справі № Б19/036-11 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Інфініті». Арбітражний керуючий Сніжко Олександр Юрійович зазначає, що за час провадження діяльності арбітражного керуючого порушення термінів подання інформації, передбачених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»до державного органу з питань банкрутства, а також порушення строків визначених ухвалами господарських судів, порушення законодавства та ліцензійних умов провадження діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) не допускав, управління підприємством боржника раніше не здійснював та не є заінтересованою особою стосовно боржника відповідно до ст. 1 Закону про банкрутство. До заяви від 17 січня 2012 року додано ліцензію Державного департаменту з питань банкрутства НОМЕР_6 на право провадження діяльності арбітражних керуючих (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), видану Сніжку Олександру Юрійовичу 02 серпня 2010 року. На підтвердження відомостей вказаних в заяві від 17 січня 2012 року щодо відсутності за час провадження діяльності арбітражного керуючого, порушення термінів подання інформації, передбачених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»до державного органу з питань банкрутства, а також порушення строків визначених ухвалами господарських судів, порушення законодавства та ліцензійних умов провадження діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) відсутні до суду доказів не надано. Також арбітражним керуючим Сніжком Олександром Юрійовичем не надано до суду відомостей та доказів на підтвердження наявності вищої юридичної чи економічної освіти, досвіду та показників роботи у попередніх справах, не наведено перелік кількісних показників по справам, у яких він брав участь в якості розпорядника майна, ліквідатора або керуючого санацією, наявності у нього організаційних та технічних можливостей виконувати обов'язки розпорядника майна у справі, страхування відповідальності арбітражного керуючого та не на наведено інших обставин, які б свідчили про здатність належним чином виконувати передбачені Законом обов'язки.

Вивчивши подані документи арбітражного керуючого Сніжком О.Ю., заяву, суд встановив наступне: як зазначено, відповідно до вимог ч. 1-3 ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що якщо інше не передбачено цим Законом, арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) може бути призначено фізичну особу - суб'єкта підприємницької діяльності, яка має вищу юридичну або економічну освіту, володіє спеціальними знаннями та не є зацікавленою особою щодо боржника і кредиторів. Якщо інше не передбачено цим Законом, арбітражні керуючі діють на підставі ліцензії арбітражного керуючого, виданої уповноваженим органом у порядку, встановленому законом. Арбітражними керуючими не можуть бути призначені: особи, які згідно з цим Законом вважаються заінтересованими; особи, які здійснювали раніше управління цим боржником - юридичною особою, за винятком випадків, коли з дня усунення цієї особи від управління зазначеним боржником минуло не менше трьох років, якщо інше не встановлено цим Законом; особи, яким заборонено здійснювати цей вид підприємницької діяльності або займати керівні посади; особи, які мають судимість за вчинення корисливих злочинів. До призначення арбітражним керуючим особа має подати до господарського суду заяву, в якій зазначається, що вона не належить до жодної категорії вищезазначених осіб.

Дослідивши заяву арбітражного керуючого Сніжка О.Ю. судом встановлено, що подана ним заява не містить на вимогу абз.абз. 3-5 ч. 3 ст. 3-1 Закону про банкрутство підтвердження того, що щодо арбітражного керуючого Сніжка О.Ю. відсутні заборони здійснювати цей вид підприємницької діяльності (арбітражного керуючого), займати керівні посади; не містить підтвердження того, що він не має судимості за вчинення корисливих злочинів, що передбачено вимогами абз. абз. 3-5 ч. 3 ст. 3-1 Закону про банкрутство, в звязку з чим, відповідно до абз. 3-5 ч. 3 ст. 3-1 арбітражний керуючий Сніжко О.Ю. не може бути призначений розпорядником майна Боржника та його кандидатура піддягає відхиленню.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (частина перша статті 32 Господарського процесуального кодексу України).

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 Господарського процесуального кодексу України).

Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду (стаття 36 Господарського процесуального кодексу України).

Крім того, в звязку з неподанням зазначених вище доказів відповідності вимогам ч. 1 ст. 3-1, ч. 3 ст. 13 Закону про банкротство у суду відсутня можливість зясувати чи відповідає кандидатура арбітражного керуючого Сніжко Олександра Юрійовича вимогам ч. 1 ст. 3-1, ч. 3 ст. 13 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»для призначення його розпорядником майна боржника.

Арбітражним керуючим Швачкою Сергієм Васильовичем 18 січня 2012 року подано до господарського суду Київської області заяву про призначення арбітражним керуючим у справі.

У вказаній заяві арбітражний керуючий Швачка Сергій Васильович зазначає, що згоден на призначення його арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) у справі № Б19/036-11 та повідомляє, що він не є: особою, які згідно з Законом про банкрутство вважається заінтересованою; особою яка здійснювала раніше управління цим боржником; особою якій заборонено здійснювати цей вид підприємницької діяльності або займати керівні посади; особою, яка має судимість за вчинення корисних злочинів. Також у заяві від 18 січня 2012 року Швачкою Сергієм Васильовичем наведено перелік підприємств на яких він був призначений як розпорядник майна, ліквідатор, який складається з десяти підприємств. До заяви від 18 січня 2012 року додано копію ліцензії Державного департаменту з питань банкрутства НОМЕР_7 від 9 лютого 2010 року на право провадження діяльності Швачкою Сергієм Васильовичем арбітражних керуючих (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора). Крім того, у вказаній заяві арбітражний керуючий повідомляє суд про те, що він брав участь як помічник арбітражного керуючого та представляв інтереси розпорядника майна, ліквідатора у справах про банкрутство на 7 підприємствах; має невеликий обсяг завантаженості, що дозволяє якісно виконувати обовязки розпорядника майна; проживає у м. Києві, що забезпечує можливість організації дієвої взаємодії між кредиторами, боржником під час судових процедур; забезпечений автотранспортом.

Дослідивши заяву та докази надані арбітражним керуючим Швачкою С.В. судом встановлено його відповідність вимогам ч. 3 ст. 3-1 Закону про банкрутство, проте суд бере до уваги таке. Відповідно до ч. 2 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Відповідно до п. 5.27 Національного стандарту України Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації „Вимоги до оформлення документів” (ДСТУ 4163-2003), затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07 квітня2003 р. № 55, відмітка про засвідчення копії документа складають зі слів „Згідно з оригіналом”, назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії (згідно п. 1.1. Національного стандарту України Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації „Вимоги до оформлення документів” (ДСТУ 4163-2003) цей стандарт поширюється на організаційно-розпорядчі документи (далі - документи) - постанови, розпорядження, накази, положення, рішення, протоколи, акти, листи тощо, створювані в результаті діяльності: органів державної влади України, органів місцевого самоврядування; підприємств, установ, організацій та їх об'єднань усіх форм власності (далі - організацій). Дослідивши документи надані арбітражним керуючим Швачкою С.В. встановлено, що копія ліцензії НОМЕР_7 надана з порушенням вимог ч. 2 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, п. 5.27 Національного стандарту України Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації „Вимоги до оформлення документів” (ДСТУ 4163-2003) не в засвідченій копії, що підтверджено документально.

Відповідно до ст. 51 Цивільного кодексу України, до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Відповідно до абз. абз. 2, 4, 5 п.п. 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26 грудня 2011 року, копії, які видаються органами державної влади України, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та їх об'єднаннями усіх форм власності, повинні бути засвідчені з додержанням вимог пункту 5.27 Національного стандарту України "Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003", затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003№ 55, а разі якщо інструкціями з діловодства, які діють у відповідних органах, підприємствах, установах і організаціях установлено додаткові вимоги щодо оформлення копій, - також і цих вимог. У разі невідповідності наданих суду копій документів згаданим вимогам вони не вважаються належними і допустимими доказами і не беруться судом до уваги у вирішенні спору. Подані сторонами копії документів, виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо), засвідчуються підписом особи, яка їх виготовила або яка перевірила їх на відповідність оригіналам, із зазначенням її прізвища, ініціалів та посади (якщо вона є посадовою особою) та з прикладенням печатки (за її наявності).

Окрім викладеного судом встановлено, що на підтвердження відомостей вказаних в заяві від 18 січня 2012 року арбітражним керуючим Швачкою Сергієм Васильовичем до суду жодних доказів не надано. Також арбітражним керуючим Швачкою Сергієм Васильовичем не надано до суду доказів на підтвердження наявності вищої юридичної чи економічної освіти, досвіду та показників роботи у попередніх справах, наявності у нього організаційних та технічних можливостей виконувати обов'язки розпорядника майна у справі, страхування відповідальності арбітражного керуючого.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (частина перша статті 32 Господарського процесуального кодексу України).

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 Господарського процесуального кодексу України).

Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду (стаття 36 Господарського процесуального кодексу України).

Крім того, в звязку з неподанням зазначених вище доказів відповідності вимогам ч. 1 ст. 3-1, ч. 3 ст. 13 Закону про банкротство у суду відсутня можливість зясувати чи відповідає кандидатура арбітражного керуючого Швачки Сергія Васильовича вимогам ч. 1 ст. 3-1, ч. 3 ст. 13 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»для призначення його розпорядником майна боржника.

Арбітражним керуючим Микитьоном Віктором Васильовичем подано до господарського суду Київської області заяву від 18 січня 2012 року про участь у справі про банкрутство.

В зазначеній заяві арбітражний керуючий Микитьон Віктор Васильович надає згоду на призначення його розпорядником майна Боржника; вказує, що за час провадження діяльності арбітражного керуючого порушення термінів подання інформації, передбаченої Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»до державного органу з питань банкрутства, а також порушення строків, визначених ухвалами господарських судів, порушень законодавства та ліцензійних умов провадження діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) не допускав. Судимості за вчинення корисливих злочинів та заборону суду займатися діяльністю арбітражного керуючого не має, управління боржником раніше не здійснював, не є заінтересованою особою стосовно боржника або кредиторів відповідно до статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Також арбітражний керуючий Микитьон Віктор Васильович повідомляє, що має вищу юридичну освіту, має спеціальні уміння та знання, достатні для виконання професійних завдань та обовязків розпорядника майна Боржника, має невелику завантаженість, є ліквідатором одного підприємства та розпорядником майна на двох підприємствах в м. Києві, в тому числі одного державного підприємства; має достатню кількість кваліфікованих помічників з вищою освітою, власним автотранспортом, має автомобіль, налагоджені відносини з аудиторськими та юридичними фірмами, субєктами оціночної діяльності; має технічні можливості для належного виконання обовязків розпорядника майна.

До заяви від 18 січня 2012 року арбітражним керуючим Микитьоном Віктором Васильовичем додано копію ліцензії Державного департаменту з питань банкрутства НОМЕР_8 від 12 лютого 2009 року на право діяльності Микитьона Віктора Васильовича виконувати обовязки арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), копію диплому Київського університету права Національної академії наук України НОМЕР_9 від 30 червня 2011 року.

Судом встановлено, що на підтвердження відомостей вказаних в заяві від 18 січня 2012 року арбітражним керуючим Микитьоном Віктором Васильовичем до суду, окрім доказів наявності у нього зазначеної ліцензії та вищої фахової освіти, доказів не надано.

Вивчивши подані документи арбітражного керуючого Микитьона В.В., заяву, суд встановив наступне: як зазначено, відповідно до вимог ч. 1-3 ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що якщо інше не передбачено цим Законом, арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) може бути призначено фізичну особу - суб'єкта підприємницької діяльності, яка має вищу юридичну або економічну освіту, володіє спеціальними знаннями та не є зацікавленою особою щодо боржника і кредиторів. Якщо інше не передбачено цим Законом, арбітражні керуючі діють на підставі ліцензії арбітражного керуючого, виданої уповноваженим органом у порядку, встановленому законом. Арбітражними керуючими не можуть бути призначені: особи, які згідно з цим Законом вважаються заінтересованими; особи, які здійснювали раніше управління цим боржником - юридичною особою, за винятком випадків, коли з дня усунення цієї особи від управління зазначеним боржником минуло не менше трьох років, якщо інше не встановлено цим Законом; особи, яким заборонено здійснювати цей вид підприємницької діяльності або займати керівні посади; особи, які мають судимість за вчинення корисливих злочинів. До призначення арбітражним керуючим особа має подати до господарського суду заяву, в якій зазначається, що вона не належить до жодної категорії вищезазначених осіб.

Дослідивши заяву арбітражного керуючого Микитьона В.В. судом встановлено, що подана ним заява не містить на вимогу абз.абз. 3 ч. 3 ст. 3-1 Закону про банкрутство підтвердження того, що щодо арбітражного керуючого Микитьона В.В. відсутні заборони займати керівні посади, в звязку з чим, відповідно до абз. абз. 3, 5 ч. 3 ст. 3-1 арбітражний керуючий Микитьон В.В. не може бути призначений розпорядником майна Боржника та його кандидатура піддягає відхиленню.

Також арбітражним керуючим Микитьон Віктором Васильовичем не надано до суду доказів на підтвердження досвіду та показників роботи у попередніх справах, кількість справ, у яких він брав участь, наявність у нього організаційних та технічних можливостей виконувати обов'язки розпорядника майна у конкретній справі на які він посилається у своїй заяві, страхування відповідальності арбітражного керуючого.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (частина перша статті 32 Господарського процесуального кодексу України).

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 Господарського процесуального кодексу України).

Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду (стаття 36 Господарського процесуального кодексу України).

Крім того, в звязку з неподанням зазначених вище доказів відповідності вимогам ч. 1 ст. 3-1, ч. 3 ст. 13 Закону про банкротство у суду відсутня можливість зясувати чи відповідає кандидатура арбітражного керуючого Микитьона Віктора Васильовича вимогам ч. 1 ст. 3-1, ч. 3 ст. 13 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»для призначення його розпорядником майна боржника.

Арбітражним керуючим ОСОБА_2 подано до господарського суду Київської області заяву від 11 січня 2012 року про участь у справі про банкрутство. У вказаній заяві арбітражний керуючий ОСОБА_2 просить суд призначити його розпорядником майна товариства з обмеженою відповідальністю «Інфініті»; у вказаній заяві ОСОБА_2 повідомляє суд про те, що за час провадження діяльності арбітражного керуючого порушень термінів визначених ухвалами господарських судів, і порушень законодавства та ліцензійних умов провадження діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) не допускав; судимості за вчинення корисливих злочинів та заборони суду займатися діяльністю арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) або займати керівні посади, не має; управління боржником раніше не здійснював; не є заінтересованою особою стосовно боржника та кредиторів відповідно до Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. До своєї заяви ОСОБА_2 засвідчені копії: ліцензії Державного департаменту з питань банкрутства НОМЕР_10, виданої 13 квітня 2007 року; ліцензії Міністерства економіки та з питань Європейської інтеграції НОМЕР_11, виданої 14 квітня 2004 року на право провадження діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів); свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи підприємця НОМЕР_12; диплома про отримання повної вищої освіти НОМЕР_13 від 04 березня 2002 року; диплома про отримання фахової повної вищої освіти НОМЕР_14 від 11 березня 2002 року за спеціальністю економіст; ліцензійної картки на системи інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН; посвідчення водія; ліцензійного договору №4320 купівлі-продажу програмного продукту від 12 березня 2011 року; копію договору добровільного страхування відповідальності арбітражного керуючого. Також до вказаної заяви ОСОБА_2 додано Інформацію про запропоновану кандидатуру арбітражного керуючого від 11 січня 2012 року, в якій він просить суд при розгляді його кандидатури врахувати те, що перша ліцензія на право здійснення діяльності арбітражного керуючого ним була отримана у 2004 році; протягом своєї діяльності, в основному, працював з підприємствами приватного сектору економіки, та призначався як розпорядник майна та ліквідатор; має досвід роботи з підприємствами частка держави в яких становить 25 та більше відсотків, а також на сільськогосподарських підприємствах; призначався також керуючим санацією на державному підприємстві; неодноразово проходив планові перевірки дотримання арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) ліцензійних умов провадження господарської діяльності, та жодного разу порушень виявлено не було; на даний час його завантаженість дає йому змогу виконувати функції арбітражного керуючого у справах про банкрутство; додатково повідомляє, що в його розпорядженні є необхідна для повноцінного функціонування матеріально-технічна база; також має права категорії «Б».

Дослідивши заяву арбітражного керуючого ОСОБА_2 та долучені до неї докази його відповідності встановленим вимогам, судом встановлено наступне: кандидатура арбітражного керуючого ОСОБА_2 відповідає встановленим законодавчим вимогам до арбітражного керуючого, від нього надійшла заява, яка відповідає вимогам п.3 ст. 3-1 Закону про банкрутство, відомості на які він посилається у своїй заяві підтверджено документально і він може бути призначений розпорядником майна у справі про банкрутство.

Крім того, судом перевірено відомості викладені в заяві та зясовано, що дійсно арбітражний керуючий ОСОБА_2 не притягувався до кримінальної відповідальності та не має судимості за вчинення корисних злочинів, заборони суду здійснювати діяльність арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) або займати керівні посади арбітражного керуючого.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, керівник боржника, особи, що входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі і звільнені з роботи за рік до порушення провадження у справі про банкрутство, а також особи, які знаходяться у родинних стосунках із зазначеними особами та підприємцем (фізичною особою) - боржником, а саме: подружжя та їх діти, батьки, брати, сестри, онуки. Для цілей цього Закону заінтересованими особами стосовно керуючого санацією чи кредиторів визнаються особи в такому ж переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.

Матеріалами справи № Б19/036-11 підтверджується, що арбітражний керуючий ОСОБА_2 не є заінтересованою особою стосовно боржника.

За час провадження діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_2 порушень термінів визначених ухвалами господарських судів і порушень законодавства та ліцензійних умов провадження діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) не було.

Наявність у арбітражного керуючого ОСОБА_2 освіти передбаченої нормами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а саме економічної підтверджується дипломом Міжнародного університету фінансів НОМЕР_14 від 11 березня 2002 року.

На підтвердження показників роботи у попередніх справах, досвіду роботи арбітражним керуючим, кількісних показників завершених справ у яких брав участь арбітражний керуючий ОСОБА_2, останнім до суду надано письмові пояснення викладені в Інформації про запропоновану кандидатуру арбітражного керуючого (а.с. 44-45 т. 2), де вказує на перелік з 21 справи про банкрутство, де провадження вже завершені, в яких він був призначений розпорядником майна, ліквідатором, керуючим санацією за 2005-2011 роки зокрема, судом встановлено, що арбітражний керуючий ОСОБА_2 ухвалою господарського суду міста Києва від 14 квітня 2005 року у справі № 23/242-43/875 був призначений та виконував обовязки ліквідатора закритого акціонерного товариства «Галеон».

Ухвалою господарського суду міста Києва від 7 жовтня 2006 року у справі № 182/12б-98/3/14 арбітражний керуючий ОСОБА_2 був призначений та виконував обовязки розпорядника майна колективного сільськогосподарського підприємства «Агрокомбінат «Бучанський» в подальшому виконував обовязки ліквідатора та В.о. керівника підприємства.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12 вересня 2005 року у справі № 15/604-б арбітражний керуючий ОСОБА_2 був призначений та виконував обовязки розпорядника майна приватного підприємства «С-Гамма»в подальшому виконував обовязки ліквідатора підприємства.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27 сепня 2007 року у справі № 23/487-46/678-б арбітражний керуючий ОСОБА_2 був призначений керуючим санацією Українського державного виробничо-комерційного підприємства «Концерн Укртара».

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17 лютого 2010 року у справі № 24/78-б-49/92-б арбітражний керуючий ОСОБА_2 був призначений та виконував обовязки ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю «Украгроінвест».

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22 лютого 2011року у справі № Б8/126-10 арбітражний керуючий ОСОБА_2 був призначений та виконував обовязки ліквідатора Громадської організації «Асоціація фермерів та приватних землевласників Миронівського району».

Ухвалою господарського суду міста Києва від 8 лютого 2011 року у справі № Б8/192-10 арбітражний керуючий ОСОБА_2 був призначений та виконував обовязки ліквідатора малого приватного підприємства «Берег».

Ухвалою господарського суду міста Києва від 8 лютого 2010 року у справі № Б8/128-10 арбітражний керуючий ОСОБА_2 був призначений та виконував обовязки ліквідатора приватного підприємства «Версаль».

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29 серпня 2011 року у справі № 46/508-б арбітражний керуючий ОСОБА_2 був призначений та виконував обовязки розпорядника майна товариства з обмеженою відповідальністю «Дефо», а також судом перевірено участь арбітражний керуючий ОСОБА_2 в інших справах, на які він посилається в наданих документах.

На підтвердження зазначеного до суду надано процесуальні документи копії яких наявні в матеріалах справи (а. с. 67-123).

На підтвердження страхування відповідальності арбітражного керуючого до суду надано Договір НОМЕР_17 від 17 січня 2012 року укладений між приватним акціонерним товариством «Українська пожежно-страхова компанія»та ОСОБА_2.

Також до суду надано докази на підтвердження наявності у арбітражного керуючого ОСОБА_2 технічних можливостей виконувати обовязки розпорядника майна, а саме Ліцензійний договір № 4320 купівлі-продажу програмного продукту від 12 березня 2011 року та ліцензійну катку з яких вбачається, що ОСОБА_2 є користувачем системи інформаційно-правового забезпечення Ліга-Закон та посвідчення водія НОМЕР_15 від 3 жовтня 2008 року.

Таким чином арбітражний керуючий ОСОБА_2 надав до суду відомості та докази на підтвердження того, що його кандидатура відповідає вимогам Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»щодо призначення його розпорядником майна боржника.

Суд бере до уваги те, що перша ліцензія на право провадження діяльності арбітражних керуючих була ним отримана 14 квітня 2004 року, а фактичне здійснення діяльності арбітражного керуючого підтверджено документально в 2005 році.

Поряд з вищевикладеним зважаючи на конкуренцію кандидатур на призначення розпорядника майна Боржника у справі, керуючись вищевказаними правовими нормами, виходячи з наявних матеріалів справи судом проведено дослідження доказів наданих всіма кандидатурами арбітражних керуючих у відповідності до вимог п. 64 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство»від 18 грудня 2009 року №15, за наслідком якого встановлено наступне. Ліцензії на право провадження діяльно арбітражних керуючих, згідно матеріалів справи арбітражними керуючими були отримані, які документально підтвеоджені: ОСОБА_1 03 липня 2007 року, Колодник Л.О., - 04 серпня 2011 року, Сніжком О.Ю. - 02 серпня 2010 року, Швачкою С.В. 09 лютого 2010 року, Микитьоном В.В. 12 лютого 2009 року, ОСОБА_2 перша 14 квітня 2004 року. Таким чином документально підтверджено, що ОСОБА_2 ліцензія на право провадження діяльності арбітражних керуючих була отримана значно раніше за інших арбітражних керуючих, яким також надано докази здійснення діяльності арбітражного керуючого на підставі першої отриманої ліцензії, що свідчить про значний, більший за інших арбітражних керуючих, професійний досвід роботи у цій сфері. Суд встановлено, що арбітражними керуючими ОСОБА_1, Колодник Л.О., Сніжком О.Ю., Швачкою С.В. не надано жодних доказів до їх заяв про призначення розпорядником майна Боржника, що свідчать про їх освіту, досвід та показники роботи у попередніх справах, кількість справ, у яких бере участь арбітражний керуючий, наявність у арбітражного керуючого організаційних та технічних можливостей виконувати обов'язки розпорядника майна у цій справі, страхування відповідальності арбітражного керуючого та інші обставини, які свідчать про здатність належним чином виконувати передбачені Законом обов'язки, в звязку з чим у суду відсутня можливість зясувати чи відповідають кандидатури вказаних арбітражних керуючих вимогам ч. 1 ст. 3-1, п. 3 ст. 13 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»для призначення їх розпорядником майна боржника, а також для здійснення аналізу наявності переваг за ознаками, визначеними п. 64 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство»від 18 грудня 2009 року №15. В свою чергу, суд звертає увагу на те, що безпосередньо дата отримання ліцензії арбітражними керуючими на право провадження діяльності арбітражних керуючих не свідчить про фактичний досвід тієї чи іншої кандидатури в роботі арбітражним керуючим у справах про банкрутство.

Суд бере до уваги й те, що судом встановлено невідповідність кандидатури арбітражного керуючого, клопотання про призначення якого подано ініціюючим кредитором у справі вимогам абз. абз. 3, 5 ч. 3 ст. 3-1 Закону про банкрутство, взвязку з чим, при розгляді кандидатур суд виходить з наявних матеріалів справи та наявних кандидатур у справі на призначення розпорядником майна Боржника.

З наведених підстав, в тому числі з підстав встановленої невідповідності вимогам п. 3 ст. 3-1 Закону про банкрутство, недоведеності відповідності вимогам ч. 3 ст. 13 Закону про банкрутство та керуючись вимогами п. 64 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство»від 18 грудня 2009 року №15, кандидатури арбітражних керуючих ОСОБА_1, Колодник Л.О., Сніжка О.Ю., судом відхиляється.

Кандидатура арбітражного керуючого Микитьона В.В. відхиляється на підставі встановленої невідповідності вимогам п. 3 ст. 3-1 Закону про банкрутство та керуючись вимогами п. 64 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство»від 18 грудня 2009 року №15, яким надано лише доказ наявності вищої освіти, інших доказів, що свідчать про їх освіту, досвід та показники роботи у попередніх справах, кількість справ, у яких бере участь арбітражний керуючий, наявність у арбітражного керуючого організаційних та технічних можливостей виконувати обов'язки розпорядника майна у цій справі, страхування відповідальності арбітражного керуючого та інші обставини, які свідчать про здатність належним чином виконувати передбачені Законом обов'язки, в звязку з чим у суду відсутня можливість зясувати чи відповідає кандидатура арбітражного керуючого Микитьон Віктора Васильовича вимогам ч. 1 ст. 3-1, ч. 3 ст. 13 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»для призначення його розпорядником майна боржника.

Арбітражним керуючим Швачкою С.В. не доведено належними та допустимим доказами наявності у нього статусу арбітражного керуючого, проте його кандидатура розглянута судом.

На підставі матеріалів справи судом встановлено наявність низки переваг за ознаками, визначеними п. 64 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство»від 18 грудня 2009 року №15 кандидатури арбітражного керуючого ОСОБА_2, в тому числі по відношення до кандидатури арбітражного керуючого Швачки С.В., що підтверджено документально. Зокрема, встановлено, що арбітражний керуючий ОСОБА_2 в повній мірі відповідає вимогам встановленим Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, в тому числі, викладеним в ст. 31, 13; арбітражний керуючий має документально підтверджені дві вищі освіти, кожна з яких фахова: економічна; підтверджено документально фактичний досвід роботи арбітражним керуючим у різних категоріях справ про банкрутство з 2005 року, перша ліцензія на право провадження діяльності арбітражних керуючих ним отримана у 2004 року, що підтверджено документально, Швачко. С.В. надало лише ліцензію на право провадження діяльності арбітражних керуючих, видану 09 лютого 2010 року; підтверджений документально досвід роботи арбітражним керуючим ОСОБА_2 значно переважає досвід роботи інших кандидатур, заяви яких наявні в матеріалах справи; з заявлених кандидатур, лише арбітражниц керуючиц Микитьон В.В. надав доказ наявності однієї фахової освіти; судом взято до уваги наявність документально підтверджених у арбітражного керуючого ОСОБА_2 належних умов (документально підтверджених), організаційно-технічну забезпеченість арбітражного керуючого, в тому числі транспортним засобом, наявність інших технічних засобів, що також виступає однією з гарантій належного виконання обовязків розпорядника майна Боржника у справі, що також становить істотну перевагу перед іншими заявленими кандидатурами, які хоч і посилаються на наявність заходів організаційно-технічного забезпечення, проте на підтвердження вказаних обставин не надали жодних доказів; суд бере до уваги й ступінь завантаженості арбітражного керуючого, що дає змогу належним чином виконувати обовязки ліквідатора Боржника.

Таким чином на підставі вищевикладеного, керуючись п. 64 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство»від 18 грудня 2009 року №15, ст. 3-1, п. 3 ст. 13 Закону про банкрутство, суд вважає наявними істотні переваги кандидатури арбітражного керуючого ОСОБА_2, підтверджені документально, в тому числі в частині наявного досвіду роботи (з 2004 року) арбітражного керуючого в різних категоріях справ по банкрутству боржників, організаційно-технічного забезпечення можливостей належним чином виконувати повноваження розпорядника майна боржника; встановлено щодо визначених вище частини поданих заяв, їх невідповідність вимогами ст. 3-1, ч. 3 ст. 13 Закону про банкрутство, відсутність доказів, що дозволяють встановити відповідність кандидатур вимогам ч. 3 с т. 13 Закону про банкрутство та які підтверджують спроможність в належний спосіб виконувати повноваження розпорядника майна у справі про банкрутство, в звязку з чим, суд відхиляє кандидатури арбітражних керуючих: ОСОБА_1, Колодник Л.О., Сніжка О.Ю., Швачки С.В., Микитьона В.В. та вважає доцільним призначення кандидатури арбітражного керуючого ОСОБА_2 розпорядником майна Боржника.

Державну політику щодо запобігання банкрутству, а також забезпечення умов реалізації процедур відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом стосовно державних підприємств та підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує двадцять п'ять відсотків, суб'єктів підприємницької діяльності інших форм власності у випадках, передбачених цим Законом, здійснює державний орган з питань банкрутства, який діє на підставі положення, затвердженого у встановленому порядку. Державний орган з питань банкрутства: сприяє створенню організаційних, економічних, інших умов, необхідних для реалізації процедур відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом; пропонує господарському суду кандидатури арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) для державних підприємств або підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує двадцять п'ять відсотків, щодо яких порушена справа про банкрутство, та в інших випадках, передбачених цим Законом (частина перша та частина друга статті 2 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»).

Суддя, прийнявши заяву про порушення справи про банкрутство, не пізніше ніж на п'ятий день з дня її надходження виносить і направляє сторонам та державному органу з питань банкрутства ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство, в якій вказується про прийняття заяви до розгляду, про введення процедури розпорядження майном боржника, призначення розпорядника майна, дату проведення підготовчого засідання суду, яке має відбутися не пізніше ніж на тридцятий день з дня прийняття заяви про порушення справи про банкрутство, якщо інше не передбачено цим Законом, введення мораторію на задоволення вимог кредиторів (частина перша статті 11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»).

З метою забезпечення майнових інтересів кредиторів в ухвалі господарського суду про порушення провадження у справі про банкрутство або в ухвалі, прийнятій на підготовчому засіданні, вказується про введення процедури розпорядження майном боржника і призначається розпорядник майна у порядку, встановленому цим Законом. Розпорядник майна призначається господарським судом із числа осіб, зареєстрованих державним органом з питань банкрутства як арбітражні керуючі, відомості про яких надаються в установленому порядку Вищому господарському суду України. Кредитори мають право запропонувати кандидатуру розпорядника майна, яка відповідає вимогам, передбаченим цим Законом. Якщо при прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство призначити розпорядника майна неможливо, розпорядник майна призначається на підготовчому засіданні (частина перша та друга статті 13 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»).

З норм статей 2, 11, 13 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»вбачається, що право пропонувати кандидатуру арбітражного керуючого належить кредиторам (якщо боржник не відноситься до підприємств, частка держави у статутному фонді яких перевищує 25%), а остаточний висновок щодо кандидатури арбітражного керуючого для призначення його розпорядником майна боржника здійснюється господарським судом.

Проаналізувавши надані докази враховуючи досвід та показники роботи арбітражного керуючого ОСОБА_2 у попередніх справах, наявність страхування відповідальності арбітражного керуючого, наявність технічних можливостей виконувати обовязки розпорядника майна та інші обставини, які свідчать про його здатність належним чином виконувати передбачені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»обов'язки, суд задовольняє заяву арбітражного керуючого ОСОБА_2 від 11 січня 2012 року щодо призначення його розпорядником майна боржника.

Також в судовому засіданні яке відбулось 19 січня 2012 року виникла необхідність витребування додаткових доказів у справі, оскільки сторонами у справі не виконано вимоги ухвали господарського суду Київської області від 13.05.2011 року в звязку з чим розгляд справи підлягає відкладенню на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене та керуючись статтею 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», господарський суд, -

ухвалив:

1.Розгляд справи відкласти на 06.02.10.2012 року о 14 год. 30 хв.

2.Заяви арбітражних керуючих ОСОБА_1, Колодник Людмили Олександрівни, Швачки Сергія Васильовича, Микитьона Віктора Васильовича, Сніжка Олександра Юрійовича про призначення розпорядником майна боржника відхилити.

3. Призначити розпорядником майна боржника ОСОБА_2 (ліцензія державного департаменту з питань банкрутства НОМЕР_10, видана 13 квітня 2007 року; ідентифікаційний номер: НОМЕР_16; місце проживання: АДРЕСА_1; адреса для листування: АДРЕСА_2) у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Інфініті»(код 32619605).

4.Зобовязати розпорядника майна боржника ОСОБА_2 належним чином виконувати повноваження, передбачені нормами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»; вжити заходи щодо нагляду та контролю за управлінням та розпорядженням майном боржника; проаналізувати фінансову, господарську та інвестиційну діяльність боржника, його становище на ринках з метою визначення можливості відновлення платоспроможності боржника та наявності ознак фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства тощо, відомості про які надати суду, вказані відомості та докази надати до господарського суду Київської області в строк до 06.02.2012 року.

5.Зобовязати кредитора - товариства з обмеженою відповідальністю «Фондова компанія Стандарт Капітал»у десятиденний строк подати до офіційного друкованого органу Верховної Ради України «Голос України»чи Кабінету Міністрів України «Урядовий курєр»оголошення про порушення судом справи про банкрутство боржника, про що надати суду відповідні докази. Примірник газети після публікації подати господарському суду.

Газетне оголошення має містити повне найменування боржника, його поштову адресу, банківські реквізити, найменування та адресу господарського суду, номер справи, відомості про розпорядника майна.

6.Зобовязати сторін у справі виконати вимоги ухвали господарського суду Київської області від 13.05.2011 року.

Розпоряднику майна разом з посадовими особами боржника розглянути заяви кредиторів про грошові вимоги та повідомити їх про дату попереднього засідання суду; до 29.03.2012 року подати до суду попередній реєстр грошових вимог кредиторів; вжити заходів щодо виконання розпорядником майна передбачених Законом про банкрутство його обовязків; провести аналіз фінансового стану боржника, зясувати позиції власника майна боржника щодо його участі у відновленні платоспроможності боржника; надати господарському суду звіт про свою діяльність, відомості про господарське, фінансово-економічне становище боржника, а також документи що їх підтверджують; разом з керівником Боржника зясувати позиції (плани) власника майна Боржника щодо його участі у відновленні платоспроможності Боржника; повідомити письмово господарський суд про наслідки розгляду конкурсних вимог кредиторів, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство з зазначенням, які з них визнані боржником повністю чи частково, які з них відхилені з обгрунтуванням підстав їх відхилення, які з вимог забезпечені заставою, надати інші дані щодо розгляду заяв кредиторів.

До 26.04.2012 року провести перші загальні збори кредиторів, обрати комітет кредиторів та до 28.04.2012 року подати клопотання щодо подальших процедур у справі;

Призначити справу до розгляду в попередньому засіданні на 19.04.2012 року на 09 год. 25 хв. в приміщенні господарського суду Київської області (м. Київ, вул. Комінтерну, 16, каб. 214).

Призначити на 19.07.2012 року засідання, на якому буде винесено ухвалу про санацію боржника, чи про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи припинення провадження у справі про банкрутство.)

6. Учасникам процесу письмові докази, які подаються до господарського суду, оформити відповідно до вимог статті 36 Господарського процесуального кодексу України, а пояснення по суті спору викласти письмово.

7.Повноваження представників учасників судового процесу мають бути підтверджені довіреністю, оформленою належним чином (засвідченою нотаріально, або, якщо довіреність видає юридична особа підписом її керівника з відтиском печатки організації).

8.Визнати обовязковою явку учасників судового процесу в судове засідання.

9. Попередити сторін у справі та учасників судового провадження про матеріальну відповідальність за неявку в судове засідання та невиконання вимог суду. Попередити сторін у справі та учасників судового провадження про те, що відповідно до пункту пятого статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право: стягувати в доход Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону; попередити сторін у справі та учасників судового провадження про те, що відповідно до пунктів 1-3 статті 382 Кримінального кодексу України, умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню - карається штрафом від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років (ч. 1). Ті самі дії, вчинені службовою особою, - караються штрафом від семисот п'ятдесяти до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до п'яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років (ч. 2). Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, вчинені службовою особою, яка займає відповідальне чи особливо відповідальне становище, або особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, або якщо вони заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам і свободам громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам юридичних осіб, - караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

10. Копію ухвали господарського суду Київської області надіслати сторонам та учасникам судового провадження.

Суддя Т.П. Карпечкін