Рішення № 21274622, 20.01.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" січня 2012 р. Справа № 24/128-11

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Будекспорт»

до

Закритого акціонерного товариства «ШРБУ № 100»

про

стягнення 488 257, 10 грн.

за участю представників:

позивача:

Виноградова Л.Г.

відповідача:

не з’явились

суть спору:

Позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом про стягнення з відповідача 488 257, 10 грн. за договором поставки № 01/09-09 від 01.09.2009 р., з яких: 415 074, 57 грн. основного боргу, 51 894, 32 грн. –інфляційні втрати, 21 288, 97 грн. –3 % річних.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов’язань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.11.2011 р. порушено провадження у даній справі та призначено її розгляд у судовому засіданні на 08.12.2011 р.

У судове засідання 08.12.2011 р. представник відповідача не з’явився, причин неявки суду не повідомив, вимог ухвали суду від 22.11.2011 р. не виконав, у зв’язку з чим розгляд справи було відкладено на 20.01.2012 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 08.12.2011 р. за клопотанням представника позивача продовжено строк вирішення спору у справі № 24/128-11 на п'ятнадцять днів до 06.02.2012 р.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами суду від 22.11.2011 р. та від 08.12.2011 р. в судове засідання не з’явився, відзив на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно до п. 3.6 роз'яснень президії ВГСУ № 02-5/289 від 18.09.1997 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»(з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місця знаходження юридичних осіб –учасників судового процесу. Відповідні процесуальні документи надіслані згідно з поштовими реквізитами учасників процесу.

Судом було зроблено Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, з якого вбачається, що станом на 22.11.2011 р. місцезнаходження відповідача: 07335, Київська область, Вишгородський район, село Демидів, Урочище Берізки, будинок 3, що свідчить про те, що він був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003 р. № 755-IV, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті та зважаючи на обмежені ст. 69 ГПК України строки вирішення спору, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 20.01.2012 р., відповідно до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд –

встановив:

01.09.2009 р. між сторонами було укладено договір поставки № 01/09-09, за умовами якого позивач зобов’язався передати відповідачу товарний бетон і вироби з бетону (далі - продукцію), а відповідач –отримати і оплатити продукцію у відповідності з умовами даного договору.

Відповідно до п. 2.1 договору ціна кожної партії продукції встановлюється та відображається у рахунках-фактурах (накладних), що виставляються позивачем відповідачу.

Згідно з п. 2.2 договору сторони встановили наступний порядок оплати продукції:

- оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача, за фактично відпущену кількість продукції, до 5 числа місяця, наступного за звітним на основі рахунків-фактур позивача (п.п. 2.2.1 договору);

- звітний період –календарний місяць (п.п. 2.2.2 договору).

Пунктом 2.4 договору передбачено, що обов’язок відповідача по оплаті вважається виконаним в момент надходження грошових коштів на банківський рахунок позивача.

Відповідно до п. 3.1 договору товарний бетон отримується окремими партіями в строки, додатково узгодженими позивачем та відповідачем.

Згідно з п. 3.3 договору датою поставки вважається дата отримання продукції відповідачем за адресою, вказаною в п. 3.2 даного договору. Поставка підтверджується накладною, підписаною відповідачем. Дана накладна повинна містити прізвище, ім’я, по-батькові (повністю) уповноваженої відповідачем особи, що здійснює прийом товару, підпис цієї особи, відтиск печатки та інші необхідні реквізити у відповідності з вимогами законодавства.

Пунктом 5.2.1 договору передбачено, що відповідач зобов’язався приймати та своєчасно оплачувати продукцію у відповідності з умовами даного договору.

Відповідно до п. 7.1 договору даний договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2009 р.

На виконання умов договору, позивач по видатковим накладним № 0-00000045 від 30.09.2009 р. на суму 26 864, 00 грн., № 0-00000049 від 15.10.2009 р. на суму 149 980, 20 грн., № 0-00000050 від 20.10.2009 р. на суму 191 490, 00 грн., № 0-00000051 від 26.10.2009 р. на суму 150 964, 40 грн., № 0-00000053 від 29.10.2009 р. на суму 42 609, 60 грн., № 0-00000055 від 30.10.2009 р. на суму 119 043, 36 грн., № 0-00000072 від 30.11.2009 р. на суму 207 123, 01 грн. поставив відповідачу товар на загальну суму –888 074, 57 грн., а відповідач, на підставі довіреностей № 427 від 30.09.2009 р., № 478 від 15.10.2009 р., № 601 від 01.11.2009 р., вказаний товар отримав. Копії зазначених документів залучені до матеріалів справи.

Разом з видатковими накладними на поставку товару позивачем відповідачу надавались податкові накладні, а саме: податкова накладна № 74 від 30.09.2009 р. на суму 26 864, 00 грн., податкова накладна № 77 від 15.10.2009 р. на суму 149 980, 20 грн., податкова накладна № 78 від 20.10.2009 р. на суму 191 490, 00 грн., податкова накладна № 79 від 26.10.2009 р. на суму 150 964, 40 грн., податкова накладна № 81 від 29.10.2009 р. на суму 42 609, 60 грн., податкова накладна № 83 від 30.10.2009 р. на суму 119 043, 36 грн., податкова накладна № 94 від 30.11.2009 р. на суму 207 123, 01 грн.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем відповідно до вищезазначених видаткових накладних виставлялися відповідачу наступні рахунки-фактури: рахунок-фактура № 0-00000047 від 15.10.2009 р., рахунок-фактура № 0-00000046 від 30.09.2009 р., рахунок-фактура № 0-00000049 від 20.10.2009 р., рахунок-фактура № 0-00000050 від 26.10.2009 р., рахунок-фактура № 0-00000057 від 29.10.2009 р., рахунок-фактура № 0-00000059 від 30.10.2009 р., рахунок-фактура № 0-00000071 від 30.11.2009 р., рахунок-фактура № 0-00000002 від 18.02.2010 р. на загальну суму 888 074, 57 грн.

Проте, в порушення своїх договірних зобов’язань, відповідач за поставлений товар розрахувався частково, а саме у розмірі 473 000, 00 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи виписками із банківського рахунку та довідками з установ банку, у зв’язку з чим за ним утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 415 074, 57 грн., що і стало підставою для звернення останнього до суду.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вказані вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

З матеріалів справи вбачається, що сторонами було підписано акт звірки взаємних розрахунків, з якого вбачається, що станом на 21.06.2010 р. заборгованість Закритого акціонерного товариства «ШРБУ № 100»перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Будекспорт»становить 415 074, 57 грн. Акт підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками підприємств.

З огляду на викладене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення повністю не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 415 074, 57 грн. заборгованості за поставлений товар є доведеними, обґрунтованими, підтверджені належними доказами і підлягають задоволенню.

Зважаючи на те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов’язання щодо здійснення оплати за поставлений товар в строк встановлений договором, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3 % річних з простроченої суми грошового зобов’язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача інфляційні втрати за період з 01.03.2010 р. по 01.10.2011 р. складають 51 894, 32 грн., 3 % річних з простроченої суми за період з 01.03.2010 р. по 14.11.2011 р. складають –21 288, 97 грн.

Враховуючи той факт, що п. 2.2.1 договору поставки № 01/09-09 від 01.09.2009 р. встановлено строк оплати до 5 числа місяця наступного за звітним, судом було здійснено власний розрахунок інфляційних втрат за період з 05.03.2010 р. по 01.10.2011 р. та 3 % річних за період з 05.03.2010 р. по 14.11.2011 р.

Із розрахунку здійсненого судом вбачається, що заявлені позивачем до стягнення 3 % річних підлягають частковому задоволенню в сумі 21 151, 75 грн.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню в розмірі 38 601, 92 грн., оскільки в розрахунках позивача останнім не було враховано дефляцію, яка мала місце у квітні, травні, червні, липні 2010 року та липні, серпні 2011 року.

Враховуючи наведене, суд частково задовольняє вимоги позивача, а саме у розмірі 474 828, 24 грн., з яких: 415 074, 57 грн. заборгованості за поставлений товар, 21 151, 75 грн. –3 % річних, 38 601, 92 грн. –інфляційні втрати.

Судовий збір, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Будекспорт»задовольнити частково.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «ШРБУ № 100»(07335, Київська область, Вишгородський район, село Демидів, Урочище Берізки, будинок 3, ідентифікаційний код - 36444825) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будекспорт» (25006, місто Кіровоград, вулиця Дзержинського, будинок 72, квартира 14, ідентифікаційний код - 24144324) 415 074 (чотириста п'ятнадцять тисяч сімдесят чотири) грн. 57 коп. заборгованості за поставлений товар, 21 151 (двадцять одна тисяча сто п’ятдесят одна) грн. 75 коп. –3 % річних, 38 601 (тридцять вісім тисяч шістсот одна) грн. 92 коп. –інфляційні втрати, 9 496 (дев’ять тисяч чотириста дев’яносто шість) грн. 56 коп. –судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя Т.В. Лутак

Дата підписання рішення: 23.01.2012 р.