Рішення № 21274539, 16.01.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" січня 2012 р. Справа № 4/168-11

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Київпроект", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тотал Систем", с. Петропавлівська Борщагівка

про стягнення 76 963,14 грн.

за участю представників:

позивача ОСОБА_1. предст., дов. №06-459/адм. від 14.09.2011р.;

ОСОБА_2. предст., дов. № 06-123/ адм. Від 14.02.2011р.

відповідача не зявився;

Обставини справи:

Публічне акціонерне товариство "Київпроект" (позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тотал Систем" (відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 76 963,14 грн., яка складається з 70326, 28 грн. заборгованості за договором оренди нежитлових приміщень №87-О/11 від 15.01.2011 р., 4568, 83 грн. пені, 1032, 92 грн. інфляційних втрат, 1035,11 грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.11.11р. було порушено провадження у даній справі, а її розгляд призначено на 12.12.11р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.12.11р., у звязку з неявкою в судове засідання представника відповідача розгляд справи було відкладено на 16.01.2012р. та зобовязано відповідача виконати вимоги суду, викладені в ухвалі від 30.11.2011 р. на підставі вказаної ухвали суду також зобовязано позивача надати обґрунтований розрахунок вартості утримання приміщень загального користування і вартості комунальних послуг за договором №87-0/11 від 15.01.2011 р., вказаних в рахунках: № 816 від 31.03.2011 р., № 1303 від 30.04.2011 р. та № 1778 від 31.05.2011 р.

На виконання вимог суду, викладених в ухвалі від 12.12.2011р., позивач подав додаткові пояснення до розрахунків по орендній платі, а також витяг з протоколу засідання Наглядової ради ПАБ «Київпроект»щодо затвердження орендних ставок за користування нерухомим майном з 01.01.2011р.

Представник відповідача в судове засідання вдруге не зявився, хоча про дату, час і місце судових засідань був повідомлений належним чином, що також підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення за № 010323222069 від 06.12.2011р., вимоги суду викладені в ухвалах від 30.11.2011 р. та від 12.12.2011р. не виконав.

Відповідно до п. 3.6 Розяснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. №02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Враховуючи повторну неявку в судове засідання представника відповідача, керуючись нормами статті 69 Господарського процесуального кодексу України щодо строків розгляду спору, а також враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд,

встановив:

15 січня 2011 року між Відкритим акціонерним товариством "Київпроект", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Київпроект" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тотал Систем" (орендар) було укладено Договір оренди нежитлових приміщень №87-О/11 (договір), відповідно до умов якого орендодавець надає в оренду, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення на 13 поверсі, корпусу “А”, кімната 1304, адміністративного будинку орендодавця, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 16-22, загальною площею 126,9 кв. м. (приміщення).

Відповідно до п. 3.1 договору, орендодавець передає орендарю приміщення за актом приймання-передачі.

На виконання умов договору, позивач, на підставі акту приймання-передачі нежитлових приміщень від 01.03.2011р., передав відповідачеві нежитлове приміщення площею 126,9 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 16-22.

Згідно пунктів 4.1. та 4.2. договору, на відповідача покладено обовязок сплачувати орендну плату та платежі по відшкодуванню вартості утримання приміщень загального користування і вартості комунальних послуг; розмір орендної плати за 1 місяць користування приміщенням становить 18273, 60 грн., включаючи податок на додану вартість.

Орендна плата сплачується орендарем щомісячно в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок орендодавця авансом не пізніше 20 числа кожного місяця. Платежі по відшкодуванню вартості утримання приміщень загального користування і вартості комунальних послуг орендар сплачує щомісячно по рахунку орендодавця в розмірі щомісячного розрахунку їх фактичної вартості відповідно орендованій площі не пізніше 20 числа поточного місяця. (п. 4.3, 4.4 договору).

До закінчення строку дії договору (31.01.2012р.), відповідач самостійно звільнив орендоване приміщення, про що свідчить акт від 02.06.2011р., складений комісією ПАБ «Київпроект».

Як вбачається з матеріалів справи та як зазначає позивач, орендар, всупереч вимогам пп. 4.3. та 4.4. договору оренди, не виконав належним чином свої зобов'язання в частині внесення платежів по орендній платі та по відшкодуванню вартості утримання приміщень загального користування і вартості комунальних послуг за період з 01.03.2011р. по 01.06.2011р., внаслідок чого за останнім утворилась заборгованість в розмірі 70326,28 грн. (55573, 35 грн. заборгованість по орендній платі та 14752, 93 грн. заборгованість по відшкодуванню вартості утримання приміщень загального користування і вартості комунальних послуг).

Згідно з частиною шостою ст. 283 Господарського кодексу України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Приписами статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

У відповідності до частини першої статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно частини першої та п'ятої статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Приписами частини першої статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У відповідності до п. 4.3, 4.4 договору, строк оплати не пізніше 20 чмсла поточного місяця.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач в силу вищезазначених норм законодавства не надав суду доказів оплати заборгованості за отримані послуги з користування обєктом оренди, а також будь-яких інших доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, у звязку з чим суд приходить до висновку, що з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тотал Систем" підлягає до стягнення 70326, 28 грн. заборгованості за договором оренди нежитлових приміщень № 87/О-11 від 15.01.2011р.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 4568,83 грн.

У відповідності до п. 8.2 договору, за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар зобовязується сплачувати пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязань припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Суд, здійснивши власний розрахунок пені, з врахуванням норм чинного законодавства, встановив, що заявлена до стягнення пеня за період з 21.04.2011р. по 20.10.2011р., нарахована за кожен місяць окремо, з урахуванням заборгованості по орендним платежам, не перевищує розмір подвійної облікової ставки НБУ, нарахована позивачем за період, що не перевищує шестимісячного строку нарахування неустойки, а тому є такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі в сумі заявленій позивачем 4568,83 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з розрахунком позивача, що знаходиться в матеріалах справи, 3% річних складають 1035,11 грн. Розрахунок відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога про стягнення 1035,11 грн. 3% річних підлягає задоволенню.

Щодо вимог про стягнення збитків від інфляції, слід зазначити наступне.

Як слідує з розрахунку позивача, ним при розрахунку збитків від інфляції не було враховано, що у період з липня по серпень 2011 року інфляційні нарахування мали відємне значення, що є помилковим, оскільки не відповідає вимогам законодавства.

Поняття дефляції наведене в «Методологічних положеннях щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на споживчі товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін», затверджених наказом Державного комітету статистики України від 14.11.2006 №519, та у «Методиці розрахунку базового індексу споживчих цін», затвердженій наказом Державного комітету статистики України від 27.07.2007 №265, згідно яких розраховується індекс споживчих цін, тобто індекс інфляції.

Дефляція - це зниження загального рівня цін на товари і послуги протягом певного періоду часу (на відміну від інфляція зростання).

Вказані методики базуються на загальних вимогах Конвенції 160 Міжнародної організації праці 1985 року (статті 12), "Резолюції щодо індексів споживчих цін", прийнятій на 17-ій Міжнародній конференції статистиків праці (2003) та спільному документі МОП, МВФ, ОЕСР, Євростату, ООН та Світового банку "Керівництво щодо індексу споживчих цін. Теорія та практика" (2004).

У відповідності до зазначених нормативно-правових актів розрахунок індексу споживчих цін за квартал, за період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів.

Саме такий спосіб розрахунку інфляційних запропонований судам у Листі ВС України від 03.04.97р. № 62-97р «Рекомендации относительно порядка применения индексов инфляции при рассмотрении судебных дел».

При цьому, виключення з цього ланцюга одного чи декількох індексів з тих підстав, що вони свідчать про дефляцію (тобто зменшення вартості грошей, що мале місце протягом одного чи декількох періодів) протягом певного періоду (періодів), не передбачається, оскільки штучне втручання в процес формування рівня інфляції призведе до того, що на певний момент часу цей рівень не буде відповідати дійсному.

Отже, процес зміни вартості грошей, який характеризується рівнем інфляції, є безперервним процесом, і інфляційні процеси не залежать від волевиявлення будь-якої особи, - будь-то позивач, відповідач чи суд, тому інфляційні мають розраховуватись з урахуванням як індексів інфляції, так і індексів дефляції.

Як слідує з матеріалів справи, розрахунок збитків від інфляції слід проводити:

Сума збитків від інфляції за квітень 2011р. становить 291,09 грн., за травень 2011р. 387, 19 грн., за червень 2011р. 281, 31 грн., за липень 2011р. (-914, 24 грн.), за серпень 2011р. (-281,31 грн.), за вересень 2011р. 70,33 грн., у звязку з чим загальна сума збитків від інфляції за спірний період становить (-162,63 грн.) (294,09+387,19+281,31+(-914,24)+(-281,31)+70,33).

З огляду на вищевикладене, суд відмовляє в задоволенні стягнення 1032,92 грн. інфляційних втрат, оскільки вказана сума не відповідає дійсності, так як за спірний період спостерігався процес дефляції.

За таких обставин суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 70326,28 грн. боргу, 1035,11 грн. 3% річних та 4568,83 грн. пені.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 44, 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

вирішив:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тотал Систем" (08130, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Петропавлівська Борщагівка, вул.. Велика Кільцева, 4-Б, код ЄДРПОУ 36712830) на користь Публічного акціонерного товариства "Київпроект" (01030, м. Київ, вул.. Б. Хмельницького, 16-22, код ЄДРПОУ 04012780) 70326 (сімдесят тисяч триста двадцять шість) грн. 28 коп. боргу, 1035 (одну тисячу тридцять пять) грн. 11 коп. 3% річних, 4568 (чотири тисячі пятсот шістдесят вісім) грн. 83 коп. пені, 1518 (одну тисячу пятсот вісімнадцять) грн. 60 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.В. Щоткін

Дата підписання повного тексту рішення: 23.01.2012р.