Постанова № 21273902, 31.01.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" січня 2012 р. Справа № 5021/1624/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. головуючого,

Самусенко С.С.,

Саранюка В.І., розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛеСтар"

на постановуХарківського апеляційного господарського суду

від 10 листопада 2011 року

у справі№ 5021/1624/2011

господарського судуСумської області

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ЛеСтар"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Велетень"

прозобовязання вчинити певні дії за участю представників сторін

від позивача Євсєєв В.В.від відповідача Кугай А.В. В С Т А Н О В И В: ТОВ "ЛеСтар" звернулося до господарського суду Сумської області із позовом до ТОВ "Велетень" про зобов'язання відповідача передати позивачу 30 тон цукру, отриманого відповідачем на підставі договору купівлі-продажу цукру № ДКЦ 398 від 07.11.2007 та видаткової накладної № ЮВ-0002760 від 07.11.2007. Рішенням господарського суду Сумської області від 16.08.2011 у справі №5021/1624/2011 (суддя Соп'яненко О.Ю.) позов задоволено в повному обсязі. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.11.2011 у справі №5021/1624/2011 (колегія суддів: головуючий Барбашова С.В., судді Білецька А.М., Плужник О.В.) рішення господарського суду Сумської області від 16.08.2011 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. У касаційній скарзі ТОВ "ЛеСтар" просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.11.2011 у справі № 5021/1624/2011, а рішення господарського суду Сумської області від 16.08.2011 залишити без змін. Ухвалою Вищого господарського суду України від 16.01.2012 у справі № 6/197 порушено касаційне провадження.

Розпорядженням секретаря першої судової палати від 30.01.2012 призначено наступний склад колегії суддів у справі № 5021/1624/2011: головуючий Плюшко І.А., судді Самусенко С.С. доповідач, Саранюк В.І.

Стаття 1117 ГПК України передбачає, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

З дотриманням меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм процесуального та матеріального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, досліджених господарськими судами попередніх інстанцій, у відповідності до договору купівлі-продажу цукру № ДКЦ 398 від 07.11.2007 на підставі видаткової накладної № ЮВ-0002760 від 07.11.2007 та доручення серії ЯНФ № 267480 від 07.11.2007 ТОВ "Велетень" отримав від ТОВ "ЮВС" 30 тон цукру на суму 103 200 грн.

Відповідно до умов договору відповідач зобов'язаний був оплатити вартість товару до 17.11.2007.

Господарськими судами встановлено, що 10.01.2008 між ТОВ "ЮВС" (первісним кредитором) та ТОВ "ЛеСтар" (новим кредитором) укладено договір про відступлення права вимоги, за яким первісний кредитор передав новому кредитору право вимоги, що належить первісному кредиторові по договору купівлі-продажу №ДКЦ 398 від 07.11.2007 по поставці цукру (товар) від первісного кредитора до ТОВ "Велетень" (боржника) на підставі первинних документів: видаткової накладної №ЮВ-0002760 від 07.11.2007 та доручення серія ЯНФ № 267480 від 07.11.2007.

Згідно п.1.2 договору за цим договором новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника оплати поставлених ТМЦ по зазначеній вище накладній та договору в повному обсязі, в тому числі сплати основного боргу, сплати неустойки (штрафу, пені, індексу інфляції і т.д.) та інших платежів, передбачених законодавством) та набуває всіх прав кредитора по зазначеному вище правочину.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.05.2011 у справі № 13/178-10, яка набула законної сили, договір купівлі-продажу цукру № ДКЦ 398 від 07.11.2007, укладений між ТОВ "ЮВС" та ТОВ "Велетень", визнано недійсним, оскільки з боку ТОВ "Велетень" договір був підписаний не уповноваженою особою.

Відповідно до ч.2 ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Враховуючи те, що відповідач на заявлену в порядку ст.216 ЦК України вимогу позивача від 07.06.2011 про повернення 30 тон цукру за визнаним судом недійсним договором купівлі-продажу цукру № ДКЦ 398 від 07.11.2007 не відреагував, ТОВ "ЛеСтар" звернувся до господарського суду, керуючись правом, наданим йому як новому кредитору ст. 514 ЦК України.

Місцевий господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, посилаючись на ст.216 ЦК України, відповідно до якої відповідач зобовязаний повернути ТОВ "ЛеСтар" як новому кредитору отриманий від ТОВ "ЮВС" цукор за вищезазначеним договором купівлі-продажу.

Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Апеляційний господарський суд дійшов висновку, що з моменту визнання договору купівлі-продажу № 398 від 07.11.2007 недійсним ТОВ "ЛеСтар" втратило право вимоги, надане йому за договором про відступлення права вимоги від 10.01.2008.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки апеляційного господарського суду стосовно того, що до позивача за договором про відступлення права вимоги не перейшло право вимагати повернення поставленого товару за визнаним недійсним договором купівлі-продажу, є помилковими.

Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобовязанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правом первісного кредитора, крім стягнення заборгованості та штрафних санкцій за поставлений товар, є також передбачене ст.216 ЦК України право вимагати повернення товару у випадку визнання укладеного сторонами правочину недійсним, яке також переходить до нового кредитора у зобовязанні.

Згідно ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як встановлено судами, договір про відступлення права вимоги від 10.01.2008 є чинним, за яким ТОВ "ЛеСтар" став новим кредитором та набув право вимоги, що належить первісному кредиторові по договору купівлі-продажу №ДКЦ 398 від 07.11.2007 по поставці цукру (товар) від первісного кредитора до ТОВ "Велетень" (боржника) на підставі первинних документів: видаткової накладної №ЮВ-0002760 від 07.11.2007 та доручення серія ЯНФ №267480 від 07.11.2007.

Судом першої інстанції встановлено, що договір про відступлення права вимоги від 10.01.2008 виконувався сторонами.

Так, відповідач ТОВ "Велетень" сплатив за поставлені йому 30 тон цукру згідно платіжного доручення №211 від 13.02.2011 саме новому кредитору ТОВ "ЛеСтар".

Згідно ст.1117 ГПК України касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи викладені встановлені судами обставини та досліджені докази, місцевим господарським судом правильно визначено, що позивач у даному випадку має право на повернення 30 тон цукру в порядку реституції згідно ст.216 ЦК України.

Доводи касаційної скарги підтверджуються встановленими судом першої інстанції обставинами по справі.

Оскільки доводи касаційної скарги знайшли своє підтвердження під час здійснення касаційного провадження, колегія суддів Вищого господарського суду України, керуючись наданими п.6 ч.1 ст.1119 ГПК України повноваженнями, скасовує постанову апеляційного господарського суду та залишає рішення місцевого господарського суду без змін.

Враховуючи вказане, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛеСтар" задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.11.2011 у справі № 5021/1624/2011 скасувати.

Рішення господарського суду Сумської області від 16.08.2011 у справі №5021/1624/2011 залишити без змін.

Головуючий суддяІ. Плюшко

Судді:С. Самусенко

В. Саранюк