Постанова № 21273922, 01.02.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" лютого 2012 р. Справа № 9/330 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКравчукаГ.А.,

суддів:МачульськогоГ.М., УліцькогоА.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуКиївського національного університету ім.Тараса Шевченка

на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 30.11.2011р.

у справі№9/330

господарського судум.Києва

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Скоробей"

доКиївського національного університету

ім.Тараса Шевченка

простягнення 115045,14грн.

в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача:ОСОБА_1, дов.№96 від 05.12.2011р.;

відповідача:ОСОБА_2., дов.№01/28-26 від 20.01.2009р.; В С Т А Н О В И В:

У серпні 2010р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Скоробей" (далі Товариство) звернулось до господарського суду м.Києва з позовною заявою, у якій просило стягнути на його користь з Київського національного університету ім.Тараса Шевченка (далі Університет) заборгованість у розмірі 99993,60 грн., втрати від інфляції у розмірі 11098,37 грн. та 3% річних у розмірі 3953,17грн.

Позовні вимоги Товариство, посилаючись на норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, обґрунтовувало тим, що воно на виконання договору на надання охоронних послуг №01/109-д.п. від 01.04.2009р., укладеного з Університетом, надало охоронні послуги на суму у розмірі 99993,60грн., проте Університет цих послуг не оплатив, у зв'язку з чим має відповідну заборгованість, яка підлягає стягненню з урахуванням втрат від інфляції та 3% річних.

Рішенням господарського суду м.Києва від 26.05.2011р. (суддя БондаренкоГ.П.) у задоволенні позовних вимог Товариства відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що Товариство не довело фактів укладення з Університетом договору на надання охоронних послуг №01/109-д.п. від 01.04.2009р. та прийняття Університетом відповідних охоронних послуг, оскільки, зокрема, зазначений договір містить підпис, що не належить ректорові Університету ГуберськомуЛ.В.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2011р. (колегія суддів: КропивнаЛ.В., ЗеленінВ.О., СмірноваЛ.Г.) рішення господарського суду м.Києва від 26.05.2011р. скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги Товариства задоволено частково: на його користь з Університету стягнуто заборгованість у розмірі 97239,54грн., втрати від інфляції у розмірі 9723,95грн. та 3% річних у розмірі 3844,29грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постанова мотивована тим, що Університет має заборгованість перед Товариством у розмірі 97239,54грн. за надані охоронні послуги, проте останні надавались не на підставі договору на надання охоронних послуг №01/109-д.п. від 01.04.2009р., який є неукладеним, а на підставі договору на надання охоронних послуг №01/33д.п. від 01.04.2009р.

Університет звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2011р. скасувати та залишити в силі рішення господарського суду м.Києва від 26.05.2011р. Викладені у касаційній скарзі вимоги Університет обґрунтовує посиланням на обставини справи, ст.ст.34, 36, 93 Господарського процесуального кодексу України, ст.203 Господарського кодексу України, ст.ст.3, 51 Бюджетного кодексу України, ст.ст.203, 901, 905 Цивільного кодексу України, п.п.5, 84 Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2008р. №921.

Товариство не скористалось правом, наданим ст.1112 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на касаційну скаргу Університету до Вищого господарського суду України не надіслало, що не перешкоджає касаційному перегляду судового акту, який оскаржується.

За розпорядженням секретаря другої судової палати від 30.01.2012р. розгляд справи у касаційному порядку здійснюється Вищим господарським судом України у складі колегії суддів: КравчукаГ.А. (головуючого), МачульськогоГ.М. та УліцькогоА.М.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Університету підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Товариство у якості підстав позову посилалось на те, що воно на виконання договору на надання охоронних послуг №01/109-д.п. від 01.04.2009р., укладеного з Університетом, надало охоронні послуги, проте Університет цих послуг не оплатив.

Між тим, частково задовольняючи позовні вимоги Товариства, апеляційний господарський суд у якості підстав їх задоволення зазначив те, що Університет має заборгованість перед Товариством за надані охоронні послуги, проте останні надавались не на підставі договору на надання охоронних послуг №01/109-д.п. від 01.04.2009р., який є неукладеним, а на підставі договору на надання охоронних послуг №01/33д.п. від 01.04.2009р.

Викладене свідчить, що господарський суд апеляційної інстанції частково задовольнив позовні вимоги Товариства з підстав, які останнім не наводились, тобто фактично на власний розсуд змінив підстави позову Товариства.

Відповідно до частини другої ст.19 Конституції органи державної (в тому числі судової) влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною четвертою ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

П.2 частини першої ст.83 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Тобто, частина четверта ст.22 Господарського процесуального кодексу України визначає зміну підстави або предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог виключно як право позивача, при цьому п.2 часитни першої ст.83 Господарського процесуального кодексу України передбачає право господарського суду вийти за межі позовних вимог (за наявності передбачених цією нормою умов, і про це є клопотання заінтересованої сторони), але не зміни таких вимог або їх підстав на власний розсуд.

Таким чином, господарський суд другої інстанції, змінивши на власний розсуд підстави позову Товариства, порушив наведені вище положення ст.19 Конституції України, ст.ст.22 та 83 Господарського процесуального кодексу України та частково задовольнив позовні вимоги Товариства з підстав, які ним не наводились, проігнорувавши при цьому вимоги ст.ст.42 та 43 Господарського процесуального кодексу України, якими визначено одні з основних принципів господарського судочинства, а саме рівність перед законом і судом та змагальність.

Між тим, місцевим господарським судом на підставі матеріалів справи встановлено, що договір на надання охоронних послуг №01/109-д.п. від 01.04.2009р. та акти про виставлення нарядів охорони підписані з боку Університету не ректором ГуберськимЛ.В., а іншою, невідомою, особою, що підтверджується висновком судової почеркознавчої експертизи від 28.02.2011р.

Згідно з частиною першою ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до частини другої ст.207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Таким чином, господарський суду м.Києва дійшов до правильного висновку про те, що Товариство не довело факту укладення з Університетом договору на надання охоронних послуг №01/109-д.п. від 01.04.2009р. та прийняття Університетом відповідних охоронних послуг.

Київський апеляційний господарський суд також зазначив, що місцевий господарський суд, ґрунтуючись на висновках експерта, правильно визнав договір на надання охоронних послуг №01/109-д.п. від 01.04.2009р. із сторони Університету не вчиненим, оскільки Університет в особі ректора як особи, яка єдина представляє Університет без доручення, не виявив волі на укладення договору та не погоджував всіх його істотних умов, адже підпис від імені Університету на тексті договору не належить вказаній у ньому посадовій особі ректору Університету.

Викладене свідчить, що договір на надання охоронних послуг №01/109-д.п. від 01.04.2009р. не є у відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України підставою для виникнення між Товариством та Університету взаємних цивільних прав та обов'язків, а відтак позовні вимоги Товариства про стягнення на його користь з Університету заборгованості за вказаним договором (з урахуванням втрат від інфляції та 3% річних) є необґрунтованими.

Враховуючи зазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що місцевий господарський суд, виходячи з підстав позову, правильно відмовив у задоволенні позовних вимог Товариства.

Зважаючи на наведене, постанова Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2011р. підлягає скасуванню як така, що прийнята з порушенням норм ст.19 Конституції України, ст.ст.42, 43, 22 та 83 Господарського процесуального кодексу України, які призвели до неправильного вирішення спору, при цьому рішення господарського суду м.Києва від 26.05.2011р. має бути залишено в силі як законне та обґрунтоване.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11110 та 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Київського національного університету ім.Тараса Шевченка задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2011р. у справі №9/330 господарського суду м.Києва скасувати.

Рішення господарського суду м.Києва від 26.05.2011р. у вказаній справі залишити в силі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Скоробей" (код ЄДРПОУ 31028754) на користь Київського національного університету ім.Тараса Шевченка (код ЄДРПОУ 02070944) 1150,45грн. судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддяГ.А.Кравчук

СуддяГ.М.Мачульський

СуддяА.М.Уліцький