Рішення № 21264405, 02.02.2012, Роменський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 2-1447/11

Номер провадження 2/1815/54/2012

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2012 року м.Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі: головуючого судді В.О. Шульги, при секретарі Ю.В. Кириленко розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ромни цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа служба в справах дітей виконавчого комітету Роменської міської ради, про позбавлення батьківських прав і стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулися в суд з позовом до ОСОБА_3, третя особа третя особа служба у справах дітей виконкому Роменської міськради, і просять: позбавити ОСОБА_3, 1963 року народження, батьківських прав щодо неповнолітньої ОСОБА_2 1995 року народження; стягнути з ОСОБА_3, 1963 р.н. на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої доньки в твердій грошовій сумі в розмірі 400 грн. на місяць . В обґрунтування позову вказали, що ОСОБА_3 від шлюбу з ОСОБА_1 має неповнолітню доньку ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4. З народження ОСОБА_2 і до цього часу відповідач не виявляв турботливості про неї, почуття любові і піклування, не цікавився її станом, не виконував батьківські обов'язки, не проводив з нею часу , не приділяв уваги її вихованню, відносився до неї з байдужістю, не надавав допомоги та не утримував її. З часом байдужість змінилася на жорстокість, психоемоційний тиск. Він почав поводити себе неадекватно у відносинах з донькою , впадав у припадки агресії і неконтрольованої люті щодо неї, у розмовах використовував нецензурну лайку. ОСОБА_3 постійно зловживав спиртними напоями. На цьому грунті між батьком і донькою постійно виникали сварки. ОСОБА_3 легко дратувався будь-якою поведінкою доньки, лаявся на неї нецензурно, ображав її, міг кинути в її бік ті чи інші речі, що були у нього під рукою, або застосувати фізичне насильство, що було небезпечно для доньки. починаючи з восьмирічного віку ОСОБА_3 взагалі покинув малолітню доньку ОСОБА_2, яка була віддана до дитячого будинку, де виховувалася і утримувалася. З того часу і по цей день ОСОБА_3 взагалі не надає донці ніякого утримання, виховання, догляду та піклування, не цікавиться нею, її життям, розвитком. Коли ОСОБА_2 почала дорослішати, ОСОБА_3 в нетверезому стані дозволяв собі непристойні та образливі чіпляння до неповнолітньої доньки, почав проявляти інтерес сексуального характеру. При цьому, з розповідей старших сестер ОСОБА_2 знала, що батько не зупиниться лише на чіпляннях, а буде домагатися сексуальної близькості.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не прибула, від позову не відмовилася, забезпечила в судове засідання явку представника.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позов підтримав і просив його задоволити. Суду пояснив, що ОСОБА_3 злісно ухиляється від виконання батьківських обов'язків. В період коли ОСОБА_2 проживала з відповідачем, він поводився жорстоко застосовував до неї та до інших дітей фізичне насильство, лаяв нецензурною лайкою, проявляв інтерес сексуального характеру. Крім цього, ОСОБА_3 не цікавився життям доньки, не надавав допомоги на її утримання і не відвідував її коли вона виховувалася в інтернаті. Про це все йому відомо зі слів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ОСОБА_1 не було до кінця 2010 року і вона була визнана безвісно відсутньою. ОСОБА_3 перебуває в місцях позбавлення волі з 2007 року. Та обставина, що ОСОБА_3 засуджений до позбавлення волі і звільниться з місць позбавлення волі в 2017 році, не має значення для вирішення спору, так як ОСОБА_2 не вважає його своїм батьком і не бажає з ним спілкуватися. Крім цього, після досягнення нею повноліття, ОСОБА_3 зможе пред'явити до неї претензії щодо утримання. Також, до часу її повноліття, ОСОБА_3 може спекулювати своїми батьківськими правами, як то згода на виїзд за кордон чи інше. ОСОБА_3 вже був позбавлений батьківських прав відносно однієї доньки. Позов про стягнення аліментів на утримання ОСОБА_2 до ОСОБА_3 раніше не пред'являли.

Позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов підтримала і просила його задоволити. Суду пояснила, що розмір аліментів 400 грн. на її думку нормальний. До 1998 року вона жила з батьком і матір'ю, а після цього, до 2003 року жила тільки з батьком, так як мати поїхала на заробітки і зникла. З 1 вересня 2003 року по травень 2011 року вона жила в інтернаті в м. Конотоп. Ввесь час проживання з батьком, він не піклувався про них і не забезпечував їх належним чином. Вони погано харчувалися, в них був поганий одяг. ОСОБА_3 постійно пив, лаяв всіх дітей нецензурною лайкою, без будь якого приводу бив. В нетверезому стані ОСОБА_3 вчиняв дії сексуального характеру, але вона в той час ще не розуміла значення цих дій. До старших сестер він теж чіплявся. В інтернаті їй було краще ніж у батька. За весь час проживання в інтернаті батько приїздив до них лише одного разу. Ніякої матеріальної допомоги ОСОБА_3 їй не надавав, грошей на утримання не платив, вихованням не займався і не виявляв батьківської турботи. Вона розуміє, що у випадку не позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав, він зможе пред'являти до неї претензії про надання з її боку утримання. Вона не бажає підтримувати з батьком стосунки, не вважає його своїм батьком і хоче щоб його позбавили батьківських прав.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не прибув, причини неявки не повідомив, про відкладення розгляду справи чи розгляд справи без його участі не клопотав.

Третя особа служба у справах дітей виконкому Роменської міськради, явку представника в судове засідання не забезпечила, причини неявки не повідомила, по відкладення розгляду справи чи розгляд справи без участі її представника не клопотала.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_4 суду показав, що він рідний дядько ОСОБА_2 її мати його рідна сестра. ОСОБА_3 з дітьми жив у м. Кролевець. Дід ОСОБА_2 їздив до них і з його слів йому відомо, що після того, як ОСОБА_1 поїхала на заробітки, вони стали жити погано. ОСОБА_3 постійно зловживав спиртним, ображав дітей, бив їх. В них не було нормального харчування та одягу. Також йому відомо, що ОСОБА_3 здійснював дії сексуального характеру відносно старшої доньки і чіплявся до молодших. Вони насилу впросили ОСОБА_3 віддати на виховання бабусі ОСОБА_5. ОСОБА_3 пропивав всі гроші, які отримував на дітей. Коли дітей забрали в інтернат, ОСОБА_3 до них не їздив і ніякої допомоги не надавав. Вони самі відвідували дітей і про це відомо зі слів дітей та персоналу інтернату.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_5 суду показала, що вона рідна сестра ОСОБА_2 Відносно неї ОСОБА_3 був позбавлений батьківських прав у 2006 році. Мати поїхала на заробітки в 1998 році і з того часу вони стали жити з батьком. Вона жила з ними до 2002 року, а потім стала жити у бабусі. Батько весь час зловживав спиртним, лаяв дітей нецензурною лайкою, бився. В них не було чого їсти і було обмаль одягу. Всі гроші, які надходили на дітей, батько пропивав. Він виявляв до дочок інтерес сексуального характеру і вона на власні очі бачила як батько вчиняв статеві дії зі старшою сестрою.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 народилася 6 серпня 1995 року і її батьками вказані ОСОБА_3 і ОСОБА_1. Вказані обставини підтверджені свідоцтвом про народження.

Згідно вироку Кролевецкього районного суду Сумської обл., від 4 грудня 2007 року, ОСОБА_3 засуджений за вчинення злочину передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України до позбавлення волі на строк 10 років і строк покарання відраховується з 16 вересня 2007 року.

В довідці Конотопської спеціальної ЗОШ-інтернат, від 21 листопада 2011 року, вказано, що ОСОБА_2 дійсно навчалася в Конотопській СЗОШІ з 1 вересня 2003 року по 26 травня 2011 року. Знаходилася на повному державному забезпеченні… За час навчання батько ОСОБА_2 жодного разу не відвідував, не цікавився навчанням та вихованням дівчинки.

У висновку психолога по даним психологічного обстеження неповнолітньої ОСОБА_2, від 8 грудня 2011 року, вказано що спогади про батька викликають стан хвилювання і занепокоєння. В подальшому спілкування доньки з батьком може негативно вплинути на психічний розвиток дитини в цілому, а модель поведінки батька (агресія, ворожість, недоброзичливість, сексуальні схильності), можуть стати домінуючими в подальшому житті дитини, тому спілкування дитини з батьком на подальший час розвитку є недоцільним. Висновок викладений російською мовою і складений педагогом психологом Обнинського політехнічного технікуму філії Національного дослідницького ядерного університету "МІФІ".

З довідок ВДВС Роменського МРУЮ та ВДВС Кролевецького РУЮ вбачається, що на виконанні даних відділів ДВС, виконавчого листа про стягнення аліментів з ОСОБА_3 на ОСОБА_2 не перебувало.

Рішенням Роменського міськрайсуду від 17 лютого 2006 року ОСОБА_3 позбавлено батьківських прав відносно ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5. При цьому в рішенні вказано, що суд прийшов до висновку, що ОСОБА_3 ухиляється від своїх обов'язків по вихованню дочки ОСОБА_5

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали зібрані у справі, суд дійшов висновку що між сторонами склалися спірні правовідносини щодо належного виконання батьківських обовязків, утримання дитини та позбавлення батьківських прав.

Відповідно вимог п.2), п.3) ст. 164 Сімейного кодексу України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: ухиляються від виконання своїх обовязків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною.

Частиною 2 статті 150 СК України передбачено, що батьки зобовязані піклуватися про здоровя дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

З ч. 3 ст. 59 Закону України “Про освіту” вбачається, що батьки та особи, які їх замінюють, зобов'язані постійно дбати про фізичне здоров'я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей.

Відповідно ч. 5 ст. 150 СК України передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обовязку батьківського піклування щодо неї.

Відповідно ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобовязані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно ст. 184 Сімейного кодексу України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, то розмір аліментів визначається у твердій грошовій сумі.

Відповідно ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків передбачених статтею 184 цього Кодексу.

Відповідач добровільно матеріальну допомогу на утримання дітей не надає.

Законом України “Про Державний бюджет України на 2012 рік" прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років з 1 січня визначений в розмірі 1112 грн.

За таких обставин суд вважає, що розмір аліментів в твердій грошовій сумі в розмірі 400 грн. є розумним, обґрунтованим і доведеним, оскільки відповідач повинен надавати матеріальну допомогу на утримання неповнолітньої дитини, а 400 грн. це менше ніж половина прожиткового мінімуму для дитини віком від 6 до 18 років.

Що стосується позову в частині позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно ОСОБА_6 через ухилення від виконання батьківських обов'язків та жорстоке поводження, суд вважає дані позовні вимоги не доведеними оскільки:

докази жорстокого поводження ОСОБА_3 з ОСОБА_2 в період з 1 вересня 2003 року по сьогоднішній час відсутні, так як ні свідки, ні позивачі взагалі не вказали які були прояви жорстокості з боку батька в період перебування ОСОБА_2 в інтернаті. Що ж стосується доказів жорстокого поводження ОСОБА_3 з донькою в період з вересня 2007 року по теперішній час, їх і взагалі не може обєктивно існувати, так як в цей час ОСОБА_3 перебував в місцях позбавлення волі;

вказані свідками факти щодо жорстокого поводження батька з донькою суд не може взяти до уваги при вирішенні спору, оскільки вони стосуються періоду часу до 2003 року і не можуть бути беззаперечним доказом того, що батько весь час жорстоко поводився з ОСОБА_2 і надалі його поведінка не зміниться;

доказів ухилення від виконання батьківських обов'язків ОСОБА_3, які могли б виступити підставою позбавлення батьківських прав, судом не добуто, оскільки ОСОБА_3 знаходилася на повному державному забезпеченні, до ОСОБА_3 з приводу примусового стягнення аліментів на утримання ОСОБА_2 раніше ніхто не звертався і даних про те, що ОСОБА_3 саме ухилявся від виконання батьківських обов'язків немає. При цьому суд враховує ту обставину, що починаючи з вересня 2007 року і до цього часу, ОСОБА_3 взагалі позбавлений можливості повною мірою виконувати свої батьківські обов'язки, а тому в цей період мова про ухилення від виконання батьківських обов'язків взагалі не може йти;

що ж стосується тверджень позивачів і представника позивача про необхідність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 через загрозу негативного впливу батька на ОСОБА_2 в майбутньому, суд такі твердження до уваги не бере, оскільки на час звільнення ОСОБА_3 з місць позбавлення волі у вересні 2017 року, ОСОБА_2 виповниться 22 роки. Висновок психолога суд до уваги не бере, оскільки він складений в Російській Федерації і немає достатніх даних вважати, що він складений у відповідності вимог чинного законодавства України. Крім цього, у висновку йде мова про можливість негативного впливу батька на психічний розвиток дитини в цілому, проте негативного впливу з боку ОСОБА_3 на ОСОБА_2, на сьогодні і до досягнення повноліття бути не може, через перебування ОСОБА_3 в місцях позбавлення волі.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню в частині стягнення аліментів, а в частині позбавлення батьківських прав суд вважає позов необґрунтованим і не знаходить підстав для його задоволення.

Керуючись ст.ст. 150, 164, 180, 181, 182, 184 СК України, ст.ст. 10, 11, 14, 60, 88, 208, 209, 213, 214, 215, 292, 294, 296 ЦПК України -

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа служба в справах дітей виконавчого комітету Роменської міської ради, про позбавлення батьківських прав і стягнення аліментів задоволити частково.

Стягувати з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, мешканця АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_8 на утримання доньки ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 аліменти в розмірі чотириста гривень (400 грн.) щомісячно, починаючи стягнення з 30 листопада 2011 року і до досягнення дитиною повноліття.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в розмірі двісті чотирнадцять гривень шістдесят копійок (214,6 грн.).

Судовий збір слід сплачувати - рахунок отримувача 31213206700303, МФО 837013, банк отримувача ГУДКУ в Сумській обл., код класифікації доходів бюджету 22030001, отримувач коштів Роменський УДК, код отримувача 23635184.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення до апеляційного суду Сумської області через Роменський міськрайонний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10-ти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО

МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ В. О. Шульга