Рішення № 21255968, 19.01.2012, Апеляційний суд Тернопільської області

Справа № 22-ц-56/12Головуючий у 1-й інстанції Горуц Р.О.

Категорія - 27 Доповідач - Ходоровський М.В.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 січня 2012 р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Ходоровського М.В.

суддів - Гурзеля І. В., Фащевської Н. Є.,

при секретарі - Бріль В.Л.

з участю сторін - представника відповідача ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк” на рішення Підгаєцького районного суду від 01 листопада 2011 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк” до ОСОБА_2 про звернення стягнення на майно, -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2011 року ПАТ КБ “Приватбанк” пред”явило позов до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави.

Позивач зазначив, що 15 вересня 2008 року із відповідачем було укладено кредитно - заставний договір, за яким останній отримав кредит у розмірі 77977,16 грн. та з метою забезпечення виконання зобов”язання надав в заставу автомобіль автомобіль DAEWOO, модель: Nexia, рік випуску: 2008, тип ТЗ: легковий седан-в, № кузова/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер: НОМЕР_3, що належить на праві власності ОСОБА_2.

Оскільки позичальник свої кредитні зобов”язання порушив, станом на 25.08.2011 року допустив заборгованість на суму 73012,28 грн., позивач на підставі ст. ст. 526, 590 ЦК України та Закону України “Про заставу” просив звернути стягнення на предмет застави.

Рішенням Підгаєцького районного суду від 1 листопада 2011 року в задоволенні позову публічного акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк” відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ “Приватбанк” просить рішення суду скасувати і постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представника відповідача, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що відповідно до укладеного між ПАТ КБ “Приватбанк” та ОСОБА_2 договору № TEY0AN58599756 від 15.09.2008 року ОСОБА_2 16.09.2008 року отримав кредит у розмірі 77977,16 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20,04 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 15.09.2015 року та з метою забезпечення виконання зобов”язання надав в заставу автомобіль автомобіль DAEWOO, модель: Nexia, рік випуску: 2008, тип ТЗ: легковий седан-в, № кузова/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер: НОМЕР_3, що належить на праві власності ОСОБА_2.

Відповідач зобов”язання за вказаним договором належним чином не виконав, станом на 25.08.2011 року допустив заборгованість на суму 73012,28 гривень.

Зазначені обставини стверджуються матеріалами справи та не оспорюються сторонами.

Відмовляючи у задоволенні позову суд виходив з того, що за відсутності вимог про стягнення з відповідачів заборгованості за основним зобов”язанням кредитним договором вимоги про звернення стягнення на предмет застави є передчасними, оскільки вони не є самостійними вимогами, а лише способом задоволення вимог кредитора до боржника за основним зобов”язанням.

З таким висновком суду колегія суддів не погоджується з наступних підстав.

Відповідно до ст. ст. 19, 20 Закону України “Про заставу” за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на отримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави. Право звернення стягнення на предмет застави заставодержатель набуває в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Згідно ст. 20 ЦК України та ст. ст. 3, 4 ЦПК України право вибору способу судового захисту, передбаченого законом: дострокове стягнення кредитної заборгованості чи звернення стягнення на предмет застави, чи їх одночасне заявлення в разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця, стягнення простроченої заборгованості чи розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки, тощо належить виключно позивачеві.

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції допустився помилки у застосуванні норм матеріального права, а тому рішення суду не може вважатися законним і обгрунтованим та відповідно до ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню, а позовні вимоги про звернення стягнення на предмет застави задоволенню.

Заперечення представника відповідача на апеляційну скаргу з приводу того, що рішення суду першої інстанції є законним, оскільки договір застави автомобіля є нікчемним, так як він нотаріально не посвідчений, а відтак не породжує прав та обов'язків, колегія суддів до уваги не приймає, виходячи з наступного.

Щодо відповідного положення Закону України “Про заставу”, то в силу загального правила про дію закону в часі до спірних правовідносин повинен застосовуватись той закон, який діяв на момент укладення договору застави.

Встановлено, що кредитно - заставний договір між сторонами укладено 15 вересня 2008 року і станом на цей час згідно ч. 2 ст. 13 Закону України “Про заставу” (в редакції закону від 27 квітня 2007 року № 997 V) нотаріальна форма договору застави транспортних засобів, що підлягали державній реєстрації не вимагалась.

Згідно ч. 1 ст. 209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач не наполягав на нотаріальному посвідченню кредитно - заставного договору.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк” задовольнити.

Рішення Підгаєцького районного суду від 01 листопада 2011 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов зодовольнити.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №TEY0AN58599756 від 15.09.2008 року в сумі 73012,28 гривень:

- звернути стягнення на предмет застави: автомобіль DAEWOO, модель: Nexia, рік випуску: 2008, тип ТЗ: легковий седан-в, № кузова/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер: НОМЕР_3, що належить на праві власності відповідачу ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1), шляхом продажу вказаного автомобіля ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК ”ПРИВАТБАНК” (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАЇ України, а також наданням ПАТ КБ “ПРИВАТБАНК” всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК ”ПРИВАТБАНК” судові витрати в сумі 850 грн. 12. коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ на протязі двадцяти днів.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області М.В. Ходоровський