Ухвала суду № 21255975, 19.01.2012, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц-14/12Головуючий у 1-й інстанції Грицак Р.М.

Категорія - Доповідач - Шевчук Г.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 січня 2012 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Шевчук Г.М.

суддів - Кузьми Р. М., Жолудько Л. Д.,

при секретарі - Семяоніді В.А.

з участю сторін - представника ПАТ "Сведбанк"

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 9 листопада 2011 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Сведбанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Сведбанк", ОСОБА_1 про визнання договору поруки недійсним,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 9 листопада 2011 року позов Публічного акціонерного товариства «Сведбанк»- задоволено.

Стягнуто солідарно із ОСОБА_1, ОСОБА_2 в користь Публічного акціонерного товариства «Сведбанк»(вул. С.Петлюри,30, м.Київ, 01032, код ЄДРПОУ 19356840, МФО 300164, к/р 32002170101) заборгованість за кредитним договором від 09.07.2008 року № 1901/0807/71-158 в сумі 996017 грн. 30 коп., що згідно офіційного курсу НБУ гривні до долара США еквівалентно 124928,48 доларів США та судові витрати в сумі 1820 грн. 00 коп.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства “Сведбанк”, ОСОБА_1 про визнання договору поруки №1901/0807/71-158-р-1 недійсним відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять рішення суду скасувати як незаконне та постановити нове рішення яким в позові банку про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити, а зустрічний позов про визнання недійсним договору поруки задоволити. В обгрунтування вимог зазначають, що рішення постановлене з порушенням норм процесуального та матеріального права, суд помилково дійшов висновку, що ОСОБА_1 порушив умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту та сплати відсотків, оскільки дані висновки суду не доведені та не відповідають обставинам справи. Крім того суд не взяв до уваги односторонню зміну позивачем умов кредитного договору та не врахував факт відсутності дати та місця укладання договору поруки, тому безпідставно відмовив у визнанні договору поруки недійсним.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судове засідання не зявились, хоч належним чином були повідомлені про час і місце судового засідання.

Представник ПАТ “Сведбанк”апеляційну скаргу заперечив, рішення суду вважає законним .

Розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Судом установлено, що 09.07.2008 року між ВАТ «Сведбанк», правонаступником, якого є ПАТ «Сведбанк»та ОСОБА_1, був укладений кредитний договір № 1901/0807/71-158, у відповідності до якого позивач надав ОСОБА_1, кредит на суму 95000,00 доларів США зі сплатою 11,9% річних, а ОСОБА_1, зобов'язався повернути кредит до 09.07.2034 року шляхом сплати щомісячних платежів в розмірі згідно з Додатком № 1.

Згідно п.п. 8.1 даного договору, за порушення строків погашення заборгованості за кредитом або сплати процентів за користування кредитом, відповідач зобов'язаний сплатити пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої заборгованості.

Для забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором, між ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ВАТ «Сведбанк»09.07.2008 року був укладений договір поруки № 1901/0708/71/158-р-1,згідно якого відповідач ОСОБА_2 зобов'язалась солідарно відповідати перед позивачем за виконання відповідачем ОСОБА_1 зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та штрафних санкцій, передбачених кредитним договором. Вказані договори діють до повного виконання позичальником зобов'язань. Пунктом 2 даного договору поруки передбачено, що поручитель несе солідарну відповідальність з позичальником перед банком за виконання позичальником умов основного зобов'язання усім належним йому майном та грошовими коштами.

З матеріалів справи вбачається, що станом на 29.06.2011 року у відповідача виникла заборгованість по поверненню кредиту в сумі 93776,12 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ гривні до долара США еквівалентно 747647 грн. 92 коп., по сплаті відсотків в сумі 23254,12 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ гривні до долара США еквівалентно 185398 грн. 12 коп.

Згідно п.8.1 кредитного договору позивачем нарахована пеня за порушення термінів сплати заборгованості за кредитом - 4975,67 доларів США, що в гривневому еквіваленті згідно курсу НБУ - 39669 грн. 52 коп.; пеня за порушення термінів сплати процентів - 2933,69 доларів США, що в гривневому еквіваленті згідно курсу НБУ - 23301 грн. 74 коп.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ “Сведбанк” щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції виходив з того, що права позивача порушено, оскільки відповідачем не виконувались умови кредитного договору, в результаті чого виникла заборгованість по кредитному договору, яка підлягає стягненню в розмірі та на умовах установлених договором.

Відмовляючи у визнанні недійсним договору поруки суд виходив з того, що позивачкою ОСОБА_2 не наведено, а судом не здобуто переконливих доказів щодо недійсності договору поруки.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають вимогам закону та обставинам справи.

Згідно із ч.1 ст.1054 ЦК України за договором кредиту банк зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог ст. ст. 526, ч.2 1050 ЦК України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Посилання апелянта на те, що суд безпідставно стягнув з нього заборгованість за кредитним договаром не заслуговують на увагу колегії суддів, оскільки вони не грунтуються на законі та спростовуються матеріалами справи.З матеріалів справи вбачається, що позивач виконав свої зобов'язання та надав згідно кредитного договору відповідачу кредит у розмірі 95000,00 доларів США на терміни і на умовах, передбачених договором. Згідно меморіального ордеру № 1 від 9 липня 2008 року року ОСОБА_1 отримав вищезазначену суму, про що свідчить його підпис .

В зв'язку із невиконанням зобов'язань за кредитним договором, 09.03.2011 року ОСОБА_1 було направлене повідомлення про зміну умов договору та зобов'язання сплати простроченої частини кредиту та процентів, що підтверджено поштовим повідомлення про вручення йому даного повідомлення 11.03.2011 року. Дане повідомлення залишилось без реагування.

Таким чином, суд першої інстанції підставно стягнув з відповідача заборгованість в сумі 996017 грн. 30 коп.

Посилання апелянтів на те, що відмовляючи у визнанні недійсним договору поруки суд не врахував факт відсутності в договорі дати та місця укладання договору поруки, не заслуговують на увагу, оскільки вони є не обгрунтованими та суперечать матеріалам справи.

Так, з п.10 Договору поруки №1901/0708/71/158-р-1 вбачається, що договір набуває чинності з моменту його підписання, а п.17 вищезазначеного договору підтверджено, що сторонами досягнуто згоди щодо погодження всіх істотних умов.

Згідно ст.546 ЦК України порука є одним із видів забезпечення виконання зобовязання.

Крім цього, зі змісту ст. 553 ЦК України випливає, що порука є угодою щодо прийняття особою на себе обовязку поручитися перед кредитором за виконання боржником свого зобовязання та нести відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобовязання боржником шляхом відшкодування в грошовій формі того, що не було виконане боржником.

Посилання апелянта на те, її чоловік ОСОБА_1 не давав згоди на укладання договору поруки, а тому її слід визнати недійсною, колегія суддів не бере до уваги, оскільки порука є способом забезпечення виконання зобовязання, а не угодою щодо розпорядження майном, належного поручителю, такі угоди не створюють обовязків для будь- яких інших осіб, крім сторін за угодами.

Статтею 203 ЦК України визначено основні критерії чинності правочину, зокрема, зазначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі, й зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства та моральним засадам суспільства.

Аналізуючи встановлені судом обставини і наведені вимоги закону, суд обгрунтовано виходив з того, що договір поруки укладений відповідно до вимог діючого законодавства, та що апелянт була належно ознайомлена з умовами та правовими наслідками порушення кредитного договору.

Таким чином, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги його висновків не спростовують, у звязку з чим колегія не знаходить підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 307,ч.1,п.1; 308; 313; 314; 317; 319; 324; 325 ЦПК України, колегія суддів ,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 9 листопада 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області Г.М. Шевчук