Рішення № 21247373, 06.12.2011, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц-3842/11

Головуючий по 1-й інстанції Сидоренко Ю.В.

Суддя-доповідач: Карнаух П. М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2011 року м.Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Карнауха П.М.

Суддів: Дряниці Ю.В., Кривчун Т.О.

при секретарі: Ткаченко Т.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства «Миргородсортнасіннєовоч»

на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 04 травня 2011 року

по справі за позовом ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства «Миргородсортнасіннєовоч», третя особа Відділ Держкомзему в м. Миргород, про визнання права на користування земельною ділянкою та визначення порядку користування земельною ділянкою.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду Полтавської області Карнауха П.М., -

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 04 травня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.

Визнано за ОСОБА_2 право користування земельною ділянкою площею 1646 кв.м. для обслуговування будівлі складу, що розташована за адресою : АДРЕСА_1, та користування підїздом до неї площею 237 кв.м.

Визначено такий порядок користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 відповідно до варіанту № 1 вказаного в додатку № 4 до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 1096 від 28 лютого 2011 року:

- ОСОБА_2 виділити в користування для обслуговування будівлі складу земельну ділянку площею 1883 кв.м., в т.ч. підїзд в особисто стому користуванні площею 237 кв.м., позначеному в додатку № 4 до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 1096 від 28 лютого 2011 року штрихуванням.

- частину існуючого проїзду з вулиці Сорочинської позначену в додатку № 4 до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 1096 від 28 лютого 2011 року сірим кольором, відповідно до вказаних в ньому розмірів, залишити в спільному користуванні ВАТ «Миргородсортнасіннєовоч»та ОСОБА_2

Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства «Миргородсортнасіннєовоч»(37600, Полтавська область, м. Миргород, вул.. Зелена, 78, код ЄДРПОУ 00490731) на користь ОСОБА_2 6295,30 грн. у відшкодування понесених судових витрат.

В апеляційній скарзі представник Відкритого акціонерного товариства «Миргородсортнасіннєовоч» просить рішення місцевого суду скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що судом рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного та всебічного зясування обставин справи.

Перевіривши матеріали справи, зясувавши межі апеляційного оскарження, колегія суддів приходить до необхідності задоволення апеляційної скарги та ухвалення нового рішення з підстав, визначених п. 3, 4 ч.1 ст.309 ЦПК України невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального права.

Вирішуючи спір по суті, місцевий суд виходив з того, що між сторонами виник спір з приводу порядку користування земельною ділянкою, на якій розташовано нерухоме майно, придбане позивачем на підставі договору купівлі-продажу від 30 березня 2007 року та даний спір може бути врегульовано лише в судовому порядку.

Однак, з таким висновком суду колегія суддів погодитись не може, оскільки висновки суду не ґрунтуються на законі, що в свою чергу призвело до неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.

Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно зясованих обставин. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності.

Кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що 30 березня 2007 року між сторонами по справі було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого відповідач продав, а позивач купив нежитлову будівлю, склад, загальною площею 404 кв.м., що знаходяться в АДРЕСА_1 та в цілому складається з чотирьох приміщень, вказаний договір було посвідчено нотаріусом та право власності ОСОБА_2 зареєстровано в Реєстрі прав власності на нерухоме майно.

Рішенням Миргородської міської ради від 09.02.2000 року за № 103 ВАТ «Миргородсортнасіннєовоч»надано в постійне користування 1,8494 га землі за адресою АДРЕСА_2, на підставі зазначено рішення було видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою. Відповідно до довідки ДКП «Миргородтехінвентаризація»від 19.09.2008 року № 403 будівля по АДРЕСА_1, згідно архівних даних мала початкову адресу АДРЕСА_2.

Постановою Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004р. зі змінами та доповненнями, в п. 18-1 закріплено, що при вирішенні вимог про визначення розміру земельної ділянки, необхідної для обслуговування житлового будинку, будівлі або споруди, право власності на які при їх відчуженні перейшло до набувача без визначення в договорі права на земельну ділянку, суд має зясовувати, зокрема, чому це питання не було визначено в договорі, можливість укладення між відчужувачем і набувачем додатку до цього договору щодо права набувача на земельну ділянку.

Нормами ст. 120 ЗК України, які діяли в редакції на момент укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна, тобто станом на 30.03.2007 року, закріплено, що при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування на підставі договору оренди.

Колегія суддів приходить до висновку, що в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази на підтвердження того, що позивач звертався належним чином до відповідача з вимогою про укладення додатку до договору купівлі-продажу майна від 30.03.2007 року щодо визначення права користування на земельну ділянку або про укладення будь-якої іншої цивільно-правової угоди та у вирішенні даного питання йому відповідачем було відмовлено.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідач ВАТ «Миргородсортнасіннєовоч»є лише користувачем даної земельної ділянки на підставі рішення рішенням Миргородської міської ради від 09.02.2000 року за № 103.

Відповідно до ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад.

З матеріалів справи не вбачається, що позивачем було дотримано процедуру щодо врегулювання права користування земельною ділянкою, на якій розташовані придбані ним обєкти нерухомості та саме відповідачем було порушено його права щодо користування землею.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК кожна особа має право у встановленому порядку звернутися до суду за захистом свої порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позивач не надав суду належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження існування спору між ним та відповідачем з приводу користування земельною ділянкою. Рішення суду повинно ґрунтуватись на доказах, досліджених при розгляді справи, а не на припущеннях, які на думку позивача доводять порушення його прав та інтересів відповідачем.

Викладені в апеляційній скарзі доводи є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За таких обставин, рішення місцевого суду підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні заявлених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 303, 309 ч.1 п. 3, 4, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Миргородсортнасіннєовоч» задовольнити.

Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 04 травня 2011 року скасувати.

Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства «Миргородсортнасіннєовоч», третя особа Відділ Держкомзему в м. Миргород, про визнання права на користування земельною ділянкою та визначення порядку користування земельною ділянкою за безпідставністю.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Карнаух П.М.

Судді:

Дряниця Ю.В.

Кривчун Т.О.

З оригіналом згідно:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської областіП.М.Карнаух