Вирок № 21244327, 05.09.2011, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 05.09.2011 Справа № 1-650/11 В И Р О К Іменем України 5 вересня 2011 року Октябрьский районний суд м. Полтави у складі: головуючого судді Савченка А.Г.

при секретарі Дудка А.С.

за участю прокурораГринь О.В.

захисникаОСОБА_1

потерпілого ОСОБА_2

підсудного ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Октябрського районного суду м. Полтави кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Егмадзін Вірменія, мешканця АДРЕСА_1, вірменина, громадянина України, освіта середня, не одруженого, працюючого механіком ТОВ «АВА-Експрес», судимого

7 липня 2011 року Новосанжарським районним судом Полтавської області за ст. 128, ч. 1 ст. 263, 69, ч. 1 ст. 309, 70 КК України на 1 рік обмеження волі

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України,

в с т а н о в и в :

18 травня 2011 року, приблизно о 18 год., підсудний ОСОБА_3 всупереч встановленому законом порядку, взявши в користування на певний час у потерпілого ОСОБА_2 автомобіль «Міцубісі Аутлендер»д. н. з. НОМЕР_1 , вчасно не повернув його, а самовільно продовжував використовувати до затримання його працівниками міліції, чим спричинив значну моральну шкоду інтересам власника.

Допитаний в суді по справі підсудний ОСОБА_3 вини у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнав та показав, що в той день потерпілий, з яким він був знайомий, на його прохання добровільно передав йому свій автомобіль у тимчасове користування. При цьому ніякого насильства або погроз застосування такого до потерпілого він не застосовував та не висловлював, а отримавши із рук потерпілого ключ від замка запалення, довіз його додому, висадив і повідомивши, де буде знаходитись протягом найближчих двох годин, поїхав до кафе «Зелена Дубрава»в с. Копили Полтавського району. Приблизно через дві години потерпілий теж приїхав туди на іншому автомобілі зі своїми знайомими. Поспілкувавшись з ним, він попросив його дозволу покористуватись ще певний час автомобілем. Той такий дозвіл дав і поїхав звідти. Через деякий час він приїхав на цьому автомобілі в м. Полтаву, де був зупинений працівниками міліції, які повідомили йому, що автомобіль перебуває в розшуку та затримали його.

Із показань потерпілого ОСОБА_2, які він дав в суді, слідує, що 18 травня 2011 року, приблизно о 18 год., ОСОБА_3 за борги, які він нібито мав перед третіми особами і які уповноважили того отримати борг, забрав у нього автомобіль «Міцубісі Аутлендер»д. н. з. НОМЕР_1. При цьому він зазначив, що підсудний запропонував йому приїхати на АЗС «WOG», що на розі вулиць Великотирновська і Половка в м. Полтаві, де в присутності інших осіб зясував, чи не привіз він борг, після чого сів за кермо його автомобіля, запропонував йому сісти поруч і довізши додому, висадив його, повідомивши при цьому, що буде знаходитись в кафе «Зелена Дубрава», що в с. Копили Полтавського району, і автомобіль віддасть тільки після повернення боргу. Приблизно через дві години він приїхав туди зі своїми знайомими і пробував переконати підсудного повернути автомобіль, однак той не погодився, в звязку з чим він через деякий час звернувся в органи внутрішніх справ та повідомив про заволодіння його автомобілем за борги підсудним. В той же вечір автомобіль був повернутий йому працівниками міліції. Будь-яких претензій до підсудного з приводу стану автомобіля він не має. Зазначив, що діями підсудного йому завдано значної моральної шкоди, оскільки він переніс моральні страждання і душевні переживання з приводу незаконного вилучення у нього автомобіля підсудним. Підкреслив, що вимагаючи передачі автомобіля підсудний фізичного насильства щодо нього не застосовував.

Свідок ОСОБА_4 в суді пояснив, що він являється приятелем потерпілого. 18 травня 2011 року, приблизно о 19 год., він разом з ОСОБА_5 на своєму автомобілі зустрів ОСОБА_2 на зупинці громадського транспорту «4-та поліклініка». Той був схвильований і пояснив, що у нього забрали автомобіль нібито за борги і що той, хто це зробив, знаходиться в кафе «Зелена Дубрава», що в с. Копили Полтавського району. Хто конкретно це зробив і за які борги було забрано автомобіль, потерпілий не розповідав. Він запропонував йому поїхати і забрати автомобіль. Втрьох, приблизно о 20 год. того вечора, вони приїхали до вказаного кафе, де він побачив автомобіль потерпілого, а останній пішов в кафе і протягом майже 40 хв. з кимось про щось розмовляв. Повернувшись, потерпілий запропонував їхати додому. На його пропозицію забрати автомобіль або повідомити про цю подію в міліцію потерпілий не погодився. Довізши його додому, він висадив потерпілого і тільки наступного дня довідався про те, що той про це звернувся з заявою в міліцію і повідомив про факт заволодіння його автомобілем підсудним.

Аналогічні показання в суді дав свідок ОСОБА_6, знайомий потерпілого.

Свідки ОСОБА_7 і ОСОБА_8, працівники АЗС «WOG», що на розі вулиць Великотирновська і Половка в м. Полтаві, в ході судового слідства пояснили, що 18 травня 2011 року вони бачили на АЗС підсудного і потерпілого, які в присутності інших осіб, що там знаходились, приблизно протягом 10 хв. спокійно про щось розмовляли між собою, після чого поїхали звідти. Вони не чули, щоб хтось комусь погрожував або щось вимагав.

Із показань свідка ОСОБА_9, працівника патрульно-постової служби, які він дав в суді, слідує, що 18 травня 2011 року він ніс службу по охороні громадського порядку. Приблизно о 23 год. надійшло повідомлення про незаконне заволодіння автомобілем «Міцубісі Аутлендер»д. н. з. НОМЕР_1. Після цього, слідуючи в службовому автомобілі в складі наряду по вулиці Старий Поділ в м. Полтаві, вони помітили вказаний автомобіль і почали слідувати за ним аж доки той не зупинився в дворі будинку АДРЕСА_2. Там вони підійшли до водія і повідомили, що автомобіль знаходиться в розшуку. Той був здивований і заявив, що це якесь непорозуміння, оскільки автомобіль належить його товаришу і взяв він його зі згоди останнього. При цьому вів себе спокійно і зовні був тверезим. Про затримання підсудного було повідомлено в Октябрський РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області, звідки прибула слідчо-оперативна група, яка й доставила автомобіль та підсудного в райвідділ міліції.

Свідок ОСОБА_10 пояснив суду, що 18 травня 2011 року він разом з іншими особами знаходився на АЗС «WOG», що на розі вулиць Великотирновська і Половка в м. Полтаві і бачив там підсудного і потерпілого, які про щось спокійно розмовляли між собою. Коли розмова закінчилась, то підсудний зі згоди потерпілого сів за кермо автомобіля, а той на переднє пасажирське сидіння і вони поїхали. Він їхав разом з ними на задньому сидінні. Перед цим підсудний сказав йому, що він має намір зустрітись з дівчиною, а після цього запропонував йому зустрітись ввечері десь в кафе та відпочити, на що він погодився. Слідуючи в автомобілі, він чув як ОСОБА_3 говорив потерпілому, що він через деякий час поверне йому автомобіль, а останній в свою чергу запитував, коли саме він це зробить. Що відповів підсудний, він не памятає, але не чув, щоб потерпілий заперечував проти використання його автомобіля або не дозволяв його брати. Приблизно о 23 год. від свого знайомого він дізнався, що ОСОБА_3 на автомобілі потерпілого затримали працівники міліції.

Факт добровільної передачі в тимчасове користування автомобіля «Міцубісі Аутлендер» д. н. з. НОМЕР_1 потерпілим підсудному в суді підтвердив свідок ОСОБА_11, який в той час знаходився на АЗС «WOG», що на розі вулиць Великотирновська і Половка в м. Полтаві, і бачив як ОСОБА_2 без будь-якого примусу на прохання ОСОБА_3 передав тому ключі від замка запалення, а сам сів на місце пасажира справа від водія. Ніяких погроз при цьому підсудний потерпілому не висловлював.

Проаналізувавши наведені докази, суд приходить до висновку, що передача автомобіля у тимчасове користування потерпілим підсудному на початковому етапі була добровільною, оскільки будь-яких обєктивних даних, які б свідчили про примус до цього в ході судового розгляду справи не встановлено. Послідуючі ж дії підсудного, коли він після обумовленого часу повернення автомобіля не зробив цього, були вчинені всупереч волі потерпілого, які й змусили його звернутись з заявою про це в міліцію.

Такий висновок суду ґрунтується на показаннях свідків ОСОБА_4 і ОСОБА_6, знайомих потерпілого, яким він розповідав про заволодіння його автомобілем, але категорично не приймав їх пропозицію повідомити про це в міліцію і не заявляв їм про те, що мало місце незаконне заволодіння його транспортним засобом. З їх показань, і це встановлено судом в ході розгляду справи, він знав, де знаходиться автомобіль і з метою його повернення виїжджав в кафе «Зелена Дубрава», що в с. Копили Полтавського району, де спілкувався з підсудним протягом певного часу.

На це ж вказує в суді і свідок ОСОБА_9, працівник ППС, який затримував підсудного і якому той стверджував про належність автомобіля потерпілому та добровільну передачу останнім у тимчасове користування йому. При цьому поведінка підсудного не свідчила про те, що він протиправно заволодів транспортним засобом і при повідомленні йому про це, він стверджував, що це просто непорозуміння.

Показання інших, наведених вище свідків, також свідчать про те, що підсудний не застосовував будь-яких заходів фізичного примусу чи погроз з метою заволодіння автомобілем.

Органами досудового слідства дії підсудного кваліфіковані за ч. 2 ст. 289 КК України як незаконне заволодіння транспортним засобом. Така кваліфікація дій підсудного не знайшла свого підтвердження в ході судового розгляду справи, оскільки передача транспортного засобу підсудному потерпілим спочатку була добровільною на прохання останнього, а тому вчинена не всупереч його волі. Показання потерпілого в цій частині суд оцінює критично, оскільки вони не підтверджуються іншими доказами по справі, а його дії суперечать логіці тверджень. Так, він знає, де знаходиться його автомобіль після передачі підсудному і виїжджає зі своїми знайомими для того, щоб його повернути, але після спілкування з підсудним залишає автомобіль йому і їде додому, відмовившись при цьому від пропозиції своїх знайомих повідомити про факт заволодіння транспортним засобом в міліцію або забрати його звідти. З заявою в органи внутрішніх справ про нібито незаконне заволодіння його транспортним засобом він звертається лише 19 травня 2011 року (а. с. 2), де повідомляє про факт передачі автомобіля підсудному за борги, заперечуючи тим самим факт незаконного заволодіння ним.

Отже, кваліфікація дій підсудного за ч. 2 ст. 289 КК України є невірною і суд, зважаючи на скаргу потерпілого, в якій він просить притягнути підсудного до кримінальної відповідальності за самоправство, кваліфікує його дії за статтею 356 КК України, так як він всупереч установленому законом порядку, вчинив дії, тобто користувався автомобілем потерпілого понад обумовлений час, без його згоди на це, заподіявши таким чином значну моральну шкоду його інтересам.

Суд не приймає до уваги і твердження потерпілого про те, що автомобіль підсудним у нього був вилучений за борги, тобто з метою змушування його до виконання цивільно-правових зобовязань, оскільки факт наявності таких в ході досудового слідства не досліджувався та не був встановлений.

Обставин, які помякшують або обтяжують покарання підсудного, суд не знаходить.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, конкретні обставини справи, особу винного та обставини, що впливають на призначення покарання. Суд враховує також, що підсудний раніше засуджувався за вчинення умисних злочинів, має непогашену судимість та невідбуте покарання за них і злочин вчинив до постановлення попереднього вироку.

Виходячи з цього, суд вважає, що покарання підсудному повинно бути призначено за правилами ч. 4 ст. 70 КК України, тобто за сукупністю злочинів.

Цивільний позов по справі не заявлений.

Судові витрати за проведення судових товарознавчих експертиз по справі становлять 631,52 грн. (а. с. 62-67, 76-81) і підлягають стягненню з підсудного.

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до вимог ст. 81 КПК України. Керуючись статтями 321, 323 та 324 КПК України, суд,

з а с у д и в :

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 356 КК України і засудити його на три місяці арешту.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України остаточне покарання визначити шляхом поглинення менш суворого покарання за цим вироком більш суворим за попереднім вироком Новосанжарського районного суду Полтавської області від 7 липня 2011 року у виді одного року обмеження волі.

Зарахувати в строк відбування покарання час його перебування під вартою з 20 по 30 вересня 2010 року та з 16 лютого по 17 травня 2011 року, а також відбування покарання з 19 травня 2011 року по 5 вересня 2011 року за попереднім вироком, тобто 205 днів.

Виходячи із положень підпункту «б»пункту 1 частини 1 статті 72 КПК України, що одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі (205 х 2 = 410 днів), вважати засудженого таким, що відбув покарання та від його відбування звільнити.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо засудженого ОСОБА_3 у вигляді взяття під варту змінити на підписку про невиїзд, звільнивши його з-під варти негайно в залі суду.

Стягнути з засудженого судові витрати в сумі 631,52 грн., перерахувавши їх одержувачу: НДЕКЦ при УМВС України в Полтавській області на рахунок 31252272210055, Код: 25574067, Банк одержувача: ГУДК України в Полтавській області МФО: 831019.

Речові докази по справі, які передані на зберігання потерпілому, - повернути йому ж, а ті, які приєднані до матеріалів справи, зберігати при справі.

Вирок може бути оскаржено в апеляційний суд Полтавської області через районний суд протягом пятнадцяти діб з моменту його проголошення.

Суддя А.Г.Савченко