Вирок № 21244295, 22.06.2011, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Справа № 1-287/11

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Октябрський районний суд м .Полтави

Дата документу 22.06.2011

22 червня 2011 року Октябрський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого - судді Савченка А.Г.

при секретарі Дудка А.С.

за участю прокурора Ольшанської Н.Д.

підсудної ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Полтаві кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки і мешканки АДРЕСА_1 українки, громадянки України, освіта середня спеціальна, незаміжньої, ніде не працює, має на утриманні малолітню дитину, не судимої

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України,

в с т а н о в и в :

11 серпня 2010 року, приблизно о 22 год., підсудна ОСОБА_1, перебуваючи поблизу АДРЕСА_2, з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, безпричинно із застосуванням заздалегідь заготовленого предмета (ножа), умисно нанесла ним потерпілій ОСОБА_2 два удари в праве плече, чим спричинила тілесні ушкодження у вигляді ран мяких тканин верхньої правої кінцівки, які згідно висновку судово-медичної експертизи №2166 від 21 жовтня 2010 року кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоровя.

Допитана в ході судового слідства по справі підсудна ОСОБА_1 вину у вчиненні інкримінованого їй злочину не визнала та заявила, що тілесні ушкодження потерпілій спричинила не умисно, а захищаючись від неправомірних дій, які та вчинила по відношенню до її дитини. Зазначила, що ніж, йдучи з дому, вона взяла не для того, щоб ним спричиняти тілесні ушкодження, а з тим, щоб віднести його своєму знайому для чищення риби, несла його в жіночій сумці і застосувала випадково, коли потерпіла та її дочка напали на неї. Саме в цей момент, захищаючись від нападу, вона дістала із сумки ніж і розмахуючи ним та захищаючись таким чином, ненароком заподіяла потерпілій ті тілесні ушкодження, які у неї були виявлені.

Аналогічні показання про обставини заподіяння тілесних ушкоджень потерпілій підсудна давала і під час відтворення обстановки та обставин події з її участю в ході досудового слідства по справі, протокол про що був досліджений в суді (а. с. 94-101).

Незважаючи на заперечення підсудною своєї вини у вчиненні інкримінованого їй злочину, її вина у цьому підтверджується показаннями потерпілої, свідків, іншими доказами, які містяться в матеріалах кримінальної справи та були перевірені в ході її судового розгляду, а тому заперечення нею своєї вини суд розцінює як спосіб захисту від предявленого обвинувачення та намір уникнути покарання за вчинене і до уваги не приймає. При цьому суд виходить з наступного.

Потерпіла ОСОБА_2 в суді показала, що 11 серпня 2010 року, приблизно о 21 год., вона з внучкою гуляла на подвірї сусіднього будинку, що по АДРЕСА_2. Коли всі, хто там був, розійшлись по домівках, вона теж, взявши внучку на руки, направилась додому. В цей час її дочка, ОСОБА_3, крикнула, що підсудна йде до неї з ножем в руці. Поставивши внучку на землю, вона перед собою побачила ОСОБА_1, яка зразу ж нанесла їй два удари ножем в плече. Дочка, яка в цей час підбігла до них, штовхнула останню і та впала на землю, продовжуючи розмахувати ножем та намагаючись ним нанести удар дочці в область обличчя. Вони спробували забрати ніж, але не змогли цього зробити, так як підсудна вела себе дуже агресивно і зухвало. Тоді вона почала кликати на допомогу людей. На її крик, явились працівники міліції підрозділу «Грифон»і обеззброїли підсудну та затримали її. Внаслідок двох ударів ножем їй були спричинені ті тілесні ушкодження, які потім були виявлені при проведенні судово-медичної експертизи.

Аналогічні показання про обставини заподіяння потерпілій тілесних ушкоджень дала допитана в суді свідок ОСОБА_3, дочка потерпілої.

Свої показання потерпіла і свідок ОСОБА_3 підтвердили в ході відтворення обстановки і обставин події злочину з їх участю, протоколи про що були досліджені в суді (а. с. 40-44, 51-55).

Допитана в суді свідок ОСОБА_4 підтвердила факт конфлікту між підсудною і потерпілою, зазначивши, що дійсно 11 серпня 2010 року, приблизно о 22 год., підсудна йшла в напрямку потерпілої, тримаючи при цьому ніж в руках. Потім вона побачила, як остання напала на потерпілу і як за неї почала заступатись донька. Самого моменту заподіяння тілесних ушкоджень потерпілій вона не бачила, так як в цей час, забравши свою дитину, пішла додому. Заявила, що підсудна по відношенню до потерпілої і її доньки вела себе дуже агресивно і причиною цього був конфлікт між внучкою потерпілої та сином ОСОБА_1

Свідок ОСОБА_5, працівник міліції з підрозділу «Грифон», в суді показав, що 11 серпня 2010 року, приблизно о 22 год., він знаходився неподалік від місця скоєння злочину, так як приїхав здавати зброю після закінчення служби. Почув як кричала потерпіла та кликала на допомогу. Підійшовши до місця скоєння злочину, він побачив закривавлену потерпілу, біля якої знаходилась підсудна, тримаючи в руках кухонний ніж, найбільший із набору та погрожуючи ним. При цьому вона вела себе агресивно і намагалась ним ще нанести удари. З метою запобігти цьому, він вибив ніж із рук підсудної, затримав її та доставив до підрозділу міліції, де повідомив про скоєне в Октябрський РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області. Там підсудна продовжувала висловлювати погрози потерпілій. По поведінці учасників конфлікту було видно, що напад на потерпілу вчинила саме підсудна. Ніж вона тримала в руках і ніякої жіночої сумки у неї, як і на місці скоєння злочину, не було.

В ході огляду місця події злочину 11 серпня 2010 року було виявлено кров потерпілої (а. с. 11-16).

Згідно протоколу огляду від цієї ж дати в приміщенні підрозділу «Грифон», що по АДРЕСА_2 виявлено нашарування бурого кольору та ніж, яким підсудна заподіяла тілесні ушкодження потерпілій (а. с. 17-20).

Відповідно до висновку судово-медичного експерта № 2166 від 21 жовтня 2010 року у потерпілої виявлені тілесні ушкодження у вигляді: ран мяких тканин верхньої правої кінцівки; крововиливів, садна шкіри нижньої лівої кінцівки, які умовно можна поділити на дві групи:

а) рани мяких тканин верхньої правої кінцівки, які кваліфікуються як у своїй сукупності, так і кожне окремо, як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоровя;

б) крововиливи, садно шкіри нижньої лівої кінцівки, які кваліфікуються як у своїй сукупності, так і кожне окремо, як легкі тілесні ушкодження.

Тілесні ушкодження групи а) утворились від дії колючо-ріжучого предмету, яким міг бути і ніж.

Тілесні ушкодження групи б), а саме крововиливи в шкіру по передній поверхні верхньої третини лівого стегна утворились від дії тупих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею, якими могли бути і нога людини у взутті; садно шкіри по передній поверхні лівого колінного суглобу, могло утворитись і при падінні.

Вищевказані тілесні ушкодження могли утворитись в строк і за обставин, на які посилається потерпіла та не менш, як від пятикратної дії травмуючих факторів.

Згідно висновків судово-медичних експертів № 2630 та № 2631 від 23 грудня 2010 року показання потерпілої ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_3, які вони дали в ході відтворення обстановки та обставин події злочину з їх участю не протирічать обєктивним судово-медичним даним судово-медичної експертизи потерпілої в пункті давності, кількості та механізму тілесних ушкоджень групи а) (а. с. 48-49, 59-60).

Відповідно до висновку судово-медичного експерта № 2701 від 30 грудня 2010 року показання підсудної ОСОБА_1 дані нею в ході відтворення обстановки та обставин події не протирічать обєктивним судово-медичним даним судово-медичної експертизи потерпілої ОСОБА_2 в пункті давності та механізму тілесних ушкоджень групи а) та протирічать в пункті анатомічної локалізації встановлених тілесних ушкоджень групи а) (а. с. 104-105).

Проаналізувавши наведені докази, суд приходить до висновку про доведеність вини підсудної у вчиненні інкримінованого їй злочину.

Суд критично оцінює показання підсудної про те, що тілесні ушкодження потерпілій вона заподіяла захищаючись від протиправних дій останньої щодо неї, оскільки вони спростовуються як наведеними вище, так і іншими доказами по справі, які суд приймає до уваги як такі. Зокрема, в ході судового розгляду не знайшов свого підтвердження факт, що ніж підсудна несла в жіночій сумці, а не відкрито в руці, як це було в дійсності, оскільки ніхто із очевидців події злочину цього не підтвердив. Не було також знайдено жіночої сумки і на місці скоєння злочину.

Не знайшло свого підтвердження також і те, що ніж вона нібито несла своєму знайомому, щоб почистити рибу, оскільки такий не був встановлений органами досудового слідства і цей факт не підтвердив. Тому суд приймає це твердження як надумане.

Зважаючи на те, що ніж підсудною перед вчиненням злочину був взятий саме для того, щоб ним спричинити тілесні ушкодження потерпілій, суд розцінює його як інший предмет заздалегідь заготовлений для цих цілей.

Виходячи з цього суд кваліфікує дії підсудної ОСОБА_1 як грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю та вчинені з застосуванням іншого предмета, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, тобто за ч. 4 ст. 296 КК України.

Обставин, які помякшують або обтяжують покарання підсудної, суд не знаходить.

Виходячи з загальних засад призначення покарання, визначених статтею 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винної та обставини, що впливають на призначення покарання.

Суд враховує, що відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України вчинений підсудною злочин являється тяжким.

При призначенні покарання суд враховує, що підсудна вперше притягається до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання (а. с. 142), обставини вчинення злочину, її поведінку як під час скоєння злочину, так і після цього, дані про особу підсудної, а саме те, що вона не займається суспільно-корисною працею, має на утриманні малолітню дитину, яку виховує сама, і вважає, що покаранням, необхідним й достатнім для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів може бути, передбачене санкцією ч. 4 ст. 296 КК України покарання у виді позбавлення волі, яке суд вважає за можливе застосувати з звільненням від його відбування з випробуванням відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України.

Цивільний позов по справі не заявлений.

Судові витрати за проведення експертизи холодної зброї по справі складають 206,40 грн. і підлягають стягненню з підсудної (а. с. 75-78).

Питання про речові докази по справі суд вирішує відповідно до статті 81 КПК України.

Керуючись статтями 321, 323 та 324 КПК України, суд,

з а с у д и в :

ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 296 КК України на чотири роки позбавлення волі.

На підставі частини 1 статті 75 КК України звільнити засуджену ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України покласти на засуджену ОСОБА_1 обовязки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання або роботи; періодично зявлятися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо засудженої ОСОБА_1 у вигляді підписки про невиїзд залишити без змін.

Стягнути з засудженої судові витрати в сумі 206,40 грн., перерахувавши їх одержувачу: НДЕКЦ при УМВС України в Полтавській області на рахунок 31252272210055, Код: 25574067, Банк одержувача: ГУДК України в Полтавській області МФО: 831019.

Речові докази по справі знищити (а. с. 82).

Вирок може бути оскаржено в апеляційний суд Полтавської області через районний суд протягом пятнадцяти діб з моменту його проголошення.

Суддя А.Г.Савченко