Рішення № 21224858, 23.12.2011, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

Україна

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

22ц-11894/11 Головуючий у 1 й інстанції - Мазниця А.А.

Категорія 26 Доповідач - Черненкова Л.А.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2011 року м. Дніпропетровськ

Судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Черненкової Л.А.

суддів - Чубукова О.П., Дерев`янка О.Г.

при секретарі - Горлаковій Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі його представника ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07 вересня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк»про стягнення суми, -

В С Т А Н О В И Л А:

22 березня 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що він є спадкоємцем після смерті свого батька ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, який за життя уклав з відповідачем низку депозитних договорів. Після смерті спадкодавця у межах процедури оформлення права на спадщину відповідач надав державному нотаріусу довідку згідно якої залишок коштів на рахунках спадкодавця з урахуванням процентів склав 189221,74 грн., однак на підставі виданого свідоцтва про право на спадщину фактично позивач отримав лише суму у розмірі 175092,42 грн. Вбачаючи у цьому порушення свого права, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь недоплачену різницю між нарахованою та фактично виплаченою сумами у розмірі 14129,32 грн.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07 вересня 2011 року ухвалено: у задоволенні позову відмовити.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 за підписом його представника ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах та межах позовних вимог, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що 05.05.2010 року позивачеві ОСОБА_2 було видане свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті його батька ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1. Майно, на яке було видано це свідоцтво, складалося з депозитних грошових внесків спадкодавця до ПАТ КБ «ПриватБанк»з належними йому відсотками та усіма видами компенсацій, а також залишків коштів на карткових рахунках спадкодавця на загальну суму 189221,74 грн., визначену нотаріусом згідно відомостей банку № 30.1.0.0./2-100302/1921 від 04.03.2010 року. Звернувшись до відповідача з метою отримання успадкованих коштів, позивач фактично отримав лише 175092,42 грн. Різниця у сумі 14129,32 грн. утворилася у звязку з тим, що відповідач продовжував нараховувати проценти на депозитні вклади ОСОБА_4 після смерті останнього, оскільки не був повідомлений про таку обставину, та на запит нотаріуса надав інформацію про повний розмір нарахованих на той час сум. У подальшому відповідачем був здійснений перерахунок шляхом виключення з сум, що належали до виплати спадкоємцям, депозитних процентів після смерті вкладника.

Відмовляючи у задоволенні позову, районний суд виходив з того, що відповідно до вимог статей 1216,1218 ЦК України спадкування позивачем після смерті батька ОСОБА_4 тягне не заміну сторони за депозитними договорами, укладеними між спадкодавцем та відповідачем, та продовження їх виконання з нарахуванням процентів, а перехід до позивача права вимоги до відповідача в тому обсязі, який мав спадкодавець на час смерті, в тому числі в частині процентів нарахованих до цього часу. За таких обставин вимоги щодо стягнення процентів за наступний період після смерті спадкодавця не ґрунтуються на законі та задоволенню не підлягають.

Судова колегія не погоджується з висновками суду.

Відповідно до ст. 512 ЦК України, яка регулює підстави заміни кредитора у зобов'язанні, ч.1 - кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема: 2) правонаступництва; ч. 3 - кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Із змісту вказаної норми вбачається, що в даному випадку мова йдеться про так зване загальне правонаступництво, на підставі якого до правонаступника переходить весь обсяг прав та обов'язків попереднього суб'єкта, в тому числі права кредитора в окремому зобов'язанні. Для фізичних осіб правонаступництво виникає в разі спадкування, коли до спадкоємців переходять права та обов'язки спадкодавця в межах спадкового майна. Частина 3 зазначеної статті забороняє заміну кредитора у зобов'язанні якщо це встановлено договором або законом. Тобто сторони договору є вільними у включенні в зміст договору умови про заборону заміни кредитора. В такому випадку кредитор за договором не вправі буде передавати свої права іншій особі. А в разі смерті кредитора-фізичної особи зобов'язання припиниться.

Судова колегія встановила і це підтверджується матеріалами справи, що 05 травня 2010 року позивачеві ОСОБА_2 було видане свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті його батька ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, посвідченого державним нотаріусом Сьомої Дніпропетровської державної нотаріальної контори 05 травня 2010 року і зареєстрованого в реєстрі за № 5-358 (а.с.8). Майно, на яке було видано це свідоцтво, складалося з депозитних грошових внесків спадкодавця до ПАТ КБ «ПриватБанк»з належними йому відсотками та усіма видами компенсацій, а також залишків коштів на карткових рахунках спадкодавця на загальну суму 189221,74 грн., визначену нотаріусом згідно відомостей банку № 30.1.0.0./2-100302/1921 від 04.03.2010 року (спадкова справа № 846/2009), а саме: за депозитним договором банківського вкладу № SAMDN18000704001207 від 31 липня 2008 року (рахунок НОМЕР_1) - 73840,71 грн., за депозитним договором банківського вкладу № SAMDN18000704020225 від 04 серпня 2008 року (рахунок НОМЕР_2) -31157,18 грн., за депозитним договором банківського вкладу № SAMDN1800011922362 від 01 березня 2007 року (рахунок НОМЕР_3) - 83657,03 грн., за картковим рахунком НОМЕР_5 - 279,90 грн., за картковим рахунком НОМЕР_4 - 286,92 грн., що знаходяться у Центральному відділенні Дніпропетровського РУ ПАТ КБ "ПриватБанк".

Зазначене свідоцтво про право на спадщину за законом не оскаржене і має законну силу.

Позивач звернувся до ПАТ КБ "ПриватБанк" із заявами від 07 травня 2010 року з проханням розірвати договори № SAMDN18000704001207 від 31 липня 2008 року, № SAMDN18000704020225 від 04 серпня 2008 року, № SAMDN1800011922362 від 01 березня 2007 року та виплатити належні йому суми за цими договорами (а.с.23,24,25). Згідно квитанцій ПАТ КБ "ПриватБанк" від 07.05.2010 року позивач отримав у відповідача наступні суми за депозитними договорами, а саме: за депозитним договором банківського вкладу № SAMDN18000704001207 від 31 липня 2008 року (рахунок НОМЕР_1) - 67356,12 грн.(що менше, аніж зазначено у свідоцтві про право на спадщину за законом на 6484,59 грн. = 73840,71 грн. - 67356,12 грн.); за депозитним договором банківського вкладу № SAMDN18000704020225 від 04 серпня 2008 року (рахунок НОМЕР_2) 31395,05 грн. (що більше, аніж зазначено у свідоцтві про право на спадщину за законом на 237,87 грн. = 31157,18 грн. - 31395,05 грн.); за депозитним договором банківського вкладу № SAMDN1800011922362 від 01 березня 2007 року (рахунок НОМЕР_3) 76341,25 грн. (що менше, аніж зазначено у свідоцтві про право на спадщину за законом на 7315,78 грн. = 83657,03 грн. -76341,25 грн.).

Зазначені обставини підтверджені матеріалами справи і не заперечуються сторонами.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Отже всі права та обов'язки спадкодавця на момент відкриття спадщини успадковуються спадкодавцями. Право на вклад входить до складу спадщини незалежно від способу розпорядження ним.

Відповідно до ч.1 ст.1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

У відповідність ч.1 ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Частини 2 ст.1060 ЦК України - за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобовязаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Згідно ч.1 ст.1061 ЦК України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.

Відповідно до ст. 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Також ст. 178 ЦК України встановлено, що об'єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід'ємними від фізичної чи юридичної особи.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції неправильно вирішив справу, не звернувши увагу на вказані вимоги закону та неналежно оцінивши зазначені обставини, не застосувавши матеріальний закон, який підлягає застосуванню.

Судова колегія дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення на підставі п.п.2,3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України.

Вирішуючи вимоги позивача та враховуючи, що у судовому засіданні знайшов своє підтвердження факт того, що позивач є спадкоємцем після смерті ОСОБА_4, отже, йому переходять усі права та обовязки по договорам банківського вкладу, яким він має право розпоряджатися за власним розсудом, а саме: отримати не тільки тіло вкладу, а й всі належні відсотки по ньому на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті його батька ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, посвідченого державним нотаріусом Сьомої Дніпропетровської державної нотаріальної контори 05 травня 2010 року і зареєстрованого в реєстрі за № 5-358, яке є чинним і ні ким не оскарженим, - суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у частині встановленої судом недоплати відсотків за депозитним договором банківського вкладу № SAMDN18000704001207 від 31 липня 2008 року (рахунок НОМЕР_1) у сумі 6484,59 грн. та у рахунок повернення відсотків за депозитним договором банківського вкладу № SAMDN1800011922362 від 01 березня 2007 року (рахунок НОМЕР_3) у сумі 7315,78 грн., а всього на суму 13800,37 грн.

Щодо позовних вимог на суму 14129,32 грн. за розрахунком позивача шляхом віднімання від загальної спадкової суми за свідоцтвом про право на спадщину за законом загальну суму, яку позивач фактично отримав від відповідача, то суд не погоджується з таким розрахунком тому, що не доведено звернення позивача до відповідача та відмови банку щодо сум на карткових рахунках, крім того, за депозитним договором від 04.08.2008 року недоплати зі сторони відповідача судом не встановлено.

Приписи ч.3 ст.1068 Цивільного кодексу України встановлюють, що Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Згідно ст.615 ЦК України одностороння відмова від зобовязання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобовязання.

Згідно ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно ст. 629 ЦК України зазначено, що договір є обовязковим для виконання сторонами. Крім того, статтею 526 ЦК України передбачено, що зобовязання повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства. Згідно п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Невиконання відповідачем ПАТ КБ «Приват Банк»своїх договірних зобовязань по своєчасному і належному поверненню банківського вкладу є порушенням умов договору банківського вкладу і наведених норм Цивільного кодексу України.

Відповідачем не доведено суду, що їх дії щодо неповернення зазначених сум відповідають вимогам укладених договорів або закону.

У звязку з викладеним, суд дійшов висновку, що вимоги позивача до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк»про стягнення недоплачених коштів за договорами банківського вкладу підлягають задоволенню у вище зазначеній частині позовних вимог.

На підставі ст. 88 ЦПК України ч.5, - якщо суд апеляційної інстанції ухвалює нове рішення то відповідно змінює розподіл судових витрат.

Зважаючи на те, що позивач сплатив судові витрати відповідно до своїх позовних вимог згідно з вимогами закону та позов його задоволений частково, то пропорційно задоволеним вимогам компенсуються понесені ним судові витрати у першій та апеляційній інстанції, а саме: у сумі 447 грн.( 138 +120 + 69 +120 =447) шляхом стягнення вказаної суми з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст.303,307, п.п.1-4 ч.1 ст.309, ст.316, ч.1 ст.218 ЦПК України, судова колегія, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі його представника ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07 вересня 2011 року - скасувати з ухваленням нового рішення.

Задовольнити частково позовні вимоги ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про стягнення суми боргу.

Стягнути з публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", який розташований за адресою: 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги,50, ЄДРПОУ 14360570, ІПН 143605704021 на користь ОСОБА_2 у рахунок повернення відсотків за депозитним договором банківського вкладу № SAMDN18000704001207 від 31 липня 2008 року (рахунок НОМЕР_1) - 6484,59 грн., у рахунок повернення відсотків за депозитним договором банківського вкладу № SAMDN1800011922362 від 01 березня 2007 року (рахунок НОМЕР_3) - 7315,78 грн., що знаходяться у Центральному відділенні Дніпропетровського РУ ПАТ КБ "ПриватБанк", та у рахунок компенсації понесених судових витрат -447 грн.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя

Судді колегії