Рішення № 21217233, 28.09.2011, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 0907/2-686/2011 року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2011 рокум. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої суддіГорейко М.Д.

секретаря Карпенко І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства “Плюс Банк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №824.70032 від 13.09.2008 року в розмірі 53310 грн. 41 коп.

В процесі розгляду справи представник позивача зменшив розмір позовних вимог та просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №824.70032 від 13.09.2008 року в розмірі 27114 грн. 60 коп., посилаючись на те, що 13.09.2008 року відповідач отримав в позивача кредит в розмірі 46837 грн. 34 коп. для придбання транспортного засобу зі сплатою 18% річних, з погашенням кредиту та процентів щомісяця з 13 числа кожного місяця, а також на дату погашення кредиту. Внаслідок неналежної сплати відповідачем кредитних коштів та процентів за користування кредитом станом на 14.04.2011 року за відповідачем наявна заборгованість в сумі 27114 грн. 60 коп., в тому числі 12291 грн. 16 коп. основний борг, 13822 грн. 25 коп. строкові проценти, 1 грн.19 коп. пеня по кредиту, 1000 грн. віндикаційні витрати. Кредитний договір забезпечений заставою. Умовами договору застави транспортного засобу передбачено право заставодержателя задовольнити забезпечену вимогу шляхом звернення стягнення на предмет застави.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав суду заяву про розгляд справи у його відсутності.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 40). Причину неявки суду не повідомив.

Дослідивши письмові докази, судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу усунення порушеного права на належне виконання умов кредитного договору шляхом стягнення заборгованості за кредитним договором.

Статтею 1054 Цивільного Кодексу України визначено зміст кредитного договору. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти. Істотними умовами кредиту є розмір кредиту та строк повернення кредиту.

13.09.2008 року між ВАТ “Плюс Банк”, в подальшому назву якого змінено на ПАТ “Плюс Банк”, та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір №824.70032 (а.с. 5), за яким банк надав, а позичальник (відповідач) отримав кредит в розмірі 46837 грн. 34 коп. для придбання транспортного засобу під його заставу та зобовязався повернути кредит до 13.09.2015 року згідно з графіком його погашення. Умовами п. 5.2. Договору передбачено обов'язок позичальника сплатити 18% річних за користування кредитом, а в разі прострочення повернення кредиту сплатити банку проценти за підвищеною відсотковою ставкою в розмірі 25% річних. При цьому проценти за вказаною ставкою нараховуються з першого дня прострочення по день повернення кредиту. Пунктом 5.5. Договору визначено розмір плати за кредитне обслуговування, що становить 0,60% в місяць від залишку кредиту. Згідно п. 3.4 Договору відповідач зобов'язався погашати кредит у валюті наданого кредиту ануїтетними платежами щомісячно 13 числа кожного місяця, вносячи платежі на позичковий рахунок у ВАТ "Плюс Банк". Разом з кредитом сплачувати проценти за користування кредитними коштами та плату за кредитне обслуговування.

Незважаючи на взяті на себе за кредитним договором зобов'язання, відповідач належно їх не виконував, що підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором №824.70032 від 13.09.2008 року (а.с. 43).

За змістом ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобовязаний виконати свій обовязок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 611 ЦК України встановлено правові наслідки порушення зобов'язання, за змістом якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема неустойка.

У відповідності до п.п. 7.1. та 7.2. кредитного договору (а.с. 5 зв.) за несвоєчасну чи неналежну сплату кредиту та процентів за користування кредитом банк має право стягнути з позичальника пеню у розмірі 0,5% від простроченої суми кредиту за кожен день прострочення.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за даним кредитним договором станом на 14.04.2011 року (а.с. 43) відповідач ОСОБА_1 з часу укладення такого договору допускав істотні порушення умов договору, зокрема в частині розміру та строків погашення кредиту, сплати відсотків за користування кредитними коштами.

Згідно п. 6.3.1 банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати процентів за час фактичного користування кредитом, плати за кредитне обслуговування, збитків, пені і штрафних санкцій у випадку прострочення платежу з оплати чергового ануїтетного платежу більш ніж на 30 днів.

За змістом ч. 2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 ЦК України наслідком порушення відповідачем зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право позивача достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Позивачем станом на 14.04.2011 року проведено розрахунок заборгованості за кредитним договором №824.70032 від 13.09.2008 року (а.с. 43), відповідно до якого нараховано всю суму заборгованості відповідача ОСОБА_1 за кредитом в розмірі 27114 грн. 60 коп., в тому числі 12291 грн. 16 коп. основний борг, 13822 грн. 25 коп. строкові проценти, 1 грн.19 коп. пеня по кредиту, 1000 грн. віндикаційні витрати.

Будь-яких доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором відповідачем не представлено суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобовязання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Частиною 1 ст. 546 ЦК України визначено види забезпечення виконання зобов'язань, якими є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток.

В забезпечення виконання даного кредитного договору від 13.09.2008 року між позивачем та відповідачем укладено договір застави транспортного засобу (а.с. 8-9), відповідно до п. 1.1 якого відповідач передав у заставу ВАТ "Плюс Банк" придбаний за рахунок кредиту транспортний засіб марки ЗАЗ TF699P (Легковий седан-В), 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний НОМЕР_3, який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 від 01.09.2008 року належить ОСОБА_1.

Згідно п. 1.2 Договору застави оціночна вартість предмету застави в цілому встановлена за згодою сторін в сумі 46850 грн. Відповідно до п. 1.5 договору застави транспортного засобу у разі невиконання заставодавцем зобов'язань за кредитним договором заставодержатель має право одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмету застави переважно перед іншими кредиторами (на праві вищого пріоритету).

Однак, відповідно до положень ст.ст. 16, 20 ЦК України передбачено право особи захистити своє порушене право шляхом звернення до суду. При цьому право на захист особа здійснює на свій розсуд. В даному випадку позивач просить про захист його порушеного права шляхом стягнення заборгованості за кредитним договором.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Тому з відповідача також слід стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати.

На підставі викладеного, відповідно до ст.ст. 526, 527 ч. 1, 611, 1050 ч. 2, 1054 ч. 2 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 3, 4, 10, 11, 57-60, 88 ч. 1 ЦПК України, керуючись ст.ст. 213-215 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов Публічного акціонерного товариства “Плюс Банк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 в користь Публічного акціонерного товариства “Плюс Банк”, місцезнаходження якого вул. Галицька, 7 в м. Івано-Франківську на р/р 29090500033016.980 у ПАТ “Плюс Банк”, МФО 336310, код ЄДРПОУ 19390819 27114 грн. 60 коп. (двадцять сім тисяч сто чотирнадцять гривень 60 коп.) заборгованості за кредитним договором №824.70032 від 13.09.2008 року, укладеним між ВАТ “Плюс Банк”, в подальшому назву якого змінено на ПАТ “Плюс Банк”, та ОСОБА_1, 533 грн. 10 коп. витрат по оплаті судового збору і 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

СуддяГорейко М.Д.