Рішення № 21216931, 13.10.2011, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 0907/2-985/2011 року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2011 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої суддіГорейко М.Д.

секретаряКарпенко І.В.,

з участю представника позивачки по довіреності від 19.01.2011 року за р. № 48 ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка, від імені якої діє по довіреності представник ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей. Представник позивача в судовому засіданні позов обґрунтував тим, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який згідно рішення суду від 27.03.2006 року розірвано. Від шлюбу мають двох синів ОСОБА_4 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, які вказаним рішенням суду залишені проживати з матірю. Позивачка ОСОБА_3, яка являється його дочкою, у звязку з скрутним матеріальним становищем виїхала на заробітки в Італію. Дітей залишила їм з бабою на виховання. Відповідач самоусунувся від утримання дітей, періодично дітям дає копійки, бо працює водієм і назбирує копійок. Він не бажає щоб діти отримували такі мізерні подачки від відповідача, а щоб він офіційно щомісячно платив кошти на утримання дітей. У звязку з чим позивачка звернулася в суд з позовом про стягнення аліментів. В первісному позові просила стягнути з відповідача аліменти в розмірі ? частини всіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму на кожну дитину, встановленого для відповідної вікової категорії дітей, до досягнення ними повноліття.

В процесі розгляду справи представник позивача змінював позовні вимоги і в заяві від 15.07.2010 року просив стягнути з відповідача в користь позивачки на утримання дітей аліменти в розмірі по 750 грн. на кожну дитину. При цьому зауважив, що відповідач надає суду фіктивні довідки про його заробітну плату. Він пропонував йому забрати дітей та утримувати їх, бо вони з дружиною пенсіонери і не мають змоги внуків утримувати. Однак, відповідач відмовився забрати дітей.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні не заперечуючи позовних вимог, не погодився з розміром аліментів, про стягнення яких просить позивачка. При цьому пояснив, що ще, перебуваючи в шлюбі, дружина позивачка поїхала за кордон на заробітки. Коли він виявив бажання поїхати до неї, вона йому відмовила в цьому. Оскільки дружина тривалий період не поверталась з-за кордону, то за його заявою Тлумацьким районним судом прийнято рішення про розірвання їхнього шлюбу. Діти дійсно проживають з батьками позивачки. Оскільки в нього немає свого житла, то він немає куди їх забрати до себе. Проте, постійно дає дітям кошти і купляє все, що їм потрібно. В даний час він проживає в другої дружини. На утриманні мають малолітню дочку. Дружина перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Він, працюючи водієм у приватного перевізника, отримує мінімальну заробітну плату, а тому просив визначити розмір стягуваних аліментів з урахуванням розміру його заробітної плати та наведених вище обставин.

Заслухавши пояснення представника позивачки та відповідача, дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу стягнення аліментів на утримання дітей.

В судовому засіданні установлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 19.03.1998 року. Від шлюбу мають двоє синів: ОСОБА_5 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Згідно свідоцтв про народження НОМЕР_3 та НОМЕР_4, виданих Відділом РАГС Івано-Франківського міськвиконкому відповідно 25.05.2000 року та 11.08.1998 року (а.с. 8, 9) ОСОБА_2 є батьком, а ОСОБА_3 - матірю дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_4.

За рішенням Тлумацького місцевого суду від 27.03.2006 року (а.с.10) шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розірвано, місцем проживання їх неповнолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_4 визначено місце проживання їх матері ОСОБА_3

Положеннями ст. 180 Сімейного кодексу України визначено, що батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття.

Відповідно до ст. 1, 2 Закону України “Про охорону дитинства” батьки зобов'язані забезпечити дітям умови для достатнього фізичного, духовного та культурного розвитку.

За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

В силу дії ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька або в твердій грошовій сумі і виплачується щомісячно.

За приписами ч.2 ст. 182 цього кодексу мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 184 Сімейного кодексу України і розяснень, викладених в пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ відносно батьківства, материнства і стягнення аліментів", якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

За зімстом ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

В даному випадку позивач просить про стягнення аліментів з відповідача на користь неповнолітніх дітей у твердій грошовій сумі.

З урахуванням наведених положень суд дійшов висновку, що аліменти, підлягаючі стягненню з відповідача на утримання неповнолітніх дітей слід визначити в твердій грошовій сумі.

За правилами ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

При визначенні розміру аліментів суд відповідно до ст. 182 СК України враховує вік неповнолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_4, їм по 13 років, вони проживають з бабусею та дідусем ОСОБА_1, відвідують школу, а тому потребують значно більше затрат, ніж на утримання малолітньої дочки відповідача ОСОБА_2 від другого шлюбу ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.64). Щодо стану здоровя дітей, то як ствердив в судовому засіданні представник позивача, вони хворіють простудними хворобами, хронічних хвороб не мають. Про стан здоровя малолітньої ОСОБА_6., як і про свій стан здоровя, відповідач доказів не надав. Інших утриманців у відповідача немає. Дружина його працююча, тимчасово перебуває у відпустці по догляду за малолітньою дочкою до досягнення нею трирічного віку. Відповідач надав суду довідку про розмір його заробітної плати на посаді водія у приватного підприємця (а.с. 89), відповідно до якої його заробітна плата за період з березня по серпень 2011 року становила 5741 грн. Проте, відповідач здоровий, працездатний, може працювати та сплачувати аліменти на утримання дітей, а не перекладати свої обов'язки утримання дітей на плечі інших осіб.

Відповідно до вимог ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_3 слід задоволити частково, визначивши розмір аліментів, підлягаючий стягненню з відповідача в її користь на утримання дітей в розмірі 500 грн. на кожну дитину, починаючи з 06.08.2009 року.

На підставі вищенаведеного, відповідно до ст.ст. 180, 181 ч.3, 182, 184 ч.1 Сімейного кодексу України, ст. 1, 2 Закону України ”Про охорону дитинства”, п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ відносно батьківства, материнства і стягнення аліментів", керуючись ст.ст. 213-215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей задоволити частково.

Стягувати з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця с. Колінці Тлумацького району Івано-Франківської області, жителя АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, в користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженки м. Тлумач Івано-Франківської області, жительки АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 1000 грн. щомісячно до досягнення дітьми повноліття.

Стягнення аліментів розпочати з 06.08.2009 року.

В решті вимог в позові відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця с. Колінці Тлумацького району Івано-Франківської області, жителя АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 в дохід бюджету міста Івано-Франківська з зарахуванням на р/р 31113095700002, код платежу 22090200, код ЄДРПОУ отримувача 20568100, Банк ГУДК України в Івано-Франківській області, МФО 836014 - 51 грн. судового збору та 120 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на р/р: 31216259700002, код платежу 22050000, код ЄДРПОУ отримувача 205681100, Банк-ГУДК в Івано-Франківській області, МФО 836014.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

СуддяГорейко М.Д.